Верховний Суд

2023-03-14 10:05:35 ​​Верховний Суд опублікував тематичний огляд судової практики КЦС ВС щодо розгляду справ у спорах, що виникають із спадкових правовідносин

Ділимося оновленим тематичним оглядом судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо розгляду справ у спорах, що виникають із спадкових правовідносин – https://bit.ly/3lerOEo.

Огляд охоплює важливі правові висновки, висловлені Верховним Судом під час розгляду цивільних справ протягом 2018–2023 років.

Зокрема, КЦС ВС звернув увагу на позиції, які стосуються важливих питань, щодо:

визнання заповіту недійсним, його тлумачення;

черговості спадкування за законом;

спадкування права на земельну ділянку;

усунення від права на спадкування;

пропущення строку для прийняття спадщини;

отримання права на обов’язкову частку в спадщині;

встановлення факту прийняття спадщини;

визнання спадщини відумерлою;

визнання права власності в порядку спадкування;

спадкування корпоративних прав, а також процесуальних питань, що виникають із спадкових правовідносин. Відкрити / Коментувати

2023-03-13 10:06:10 ​​Верховний Суд висловився щодо наслідків неперейменування акціонерним товариством органу управління

ТОВ звернулося до господарського суду з позовом до ВАТ про визнання недійсним рішення спостережної ради ВАТ від 21 квітня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані, серед іншого, тим, що спостережна рада прийняла рішення з перевищенням своїх повноважень, адже Законом України «Про акціонерні товариства» не передбачено право спостережної ради приймати рішення про скликання зборів акціонерів та затверджувати інші рішення з процедурних питань проведення зборів, оскільки такі повноваження належать до виключної компетенції наглядової ради, а не спостережної ради. Окрім того, такий орган, як спостережна рада товариства, усунений як обов’язковий орган акціонерного товариства ще з 22 червня 2007 року, а саме з дня набрання чинності в новій редакції ст. 46 Закону України «Про господарські товариства». За цією статтею такий орган, як спостережна рада, вже не визначається як законодавчо встановлений орган товариства.

Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовив. ТОВ оскаржило їх до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який відмовив у задоволенні скарги та залишив рішення попередніх судових інстанцій без змін.

Висловлюючись щодо легітимності спостережної ради як органу управління акціонерним товариством, керуючись правилами дії цивільного законодавства в часі, Верховний Суд акцентував на такому. Закон України «Про акціонерні товариства» не передбачає утворення наглядової ради як нового органу в акціонерних товариствах, створених до набрання чинності цим Законом. Норми цього Закону передбачають лише утворення наглядової ради як нового органу саме при заснуванні нового акціонерного товариства на установчих зборах такого акціонерного товариства. В акціонерних товариствах, у яких вже утворений та існує орган із такими ж функціями, як у наглядової ради, такий орган повторно не створюється. Такі вже створені акціонерні товариства протягом двох років з дати набрання чинності цим Законом мають привести свої статути та внутрішні положення у відповідність до норм цього Закону, зокрема і в частині, що стосується наглядової ради товариства.

Та обставина, що відповідач не привів положення свого статуту у відповідність до законодавства щодо зміни найменування цього органу управління (зі «спостережної ради» на «наглядову раду»), не свідчить про відсутність у відповідача такого органу управління (який здійснює захист інтересів акціонерів та контроль за діяльністю правління акціонерного товариства).

При цьому ні Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України в зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України» (від 27 квітня 2007 року № 997-V), ні Закон України «Про акціонерні товариства» не передбачають наслідків неприведення статуту та внутрішніх документів акціонерного товариства у відповідність до їх положень.

Постанова КГС ВС від 22 лютого 2023 року у справі № 921/250/20 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109210386.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КГС_ВС #ТОВ #ВАТ #корпоративний_спір #спостережна_рада #наглядова_рада Відкрити / Коментувати

2023-03-10 11:03:33 ​​Небезпечний дзвінок під час війни: ВС підтвердив вирок особі, засудженій до 5 років позбавлення волі за неправдиве повідомлення про мінування

Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками (ч. 1 ст. 259 КК України), – з такою кваліфікацією дій чоловіка, засудженого за сукупністю вироків до 5 років позбавлення волі, погодився Верховний Суд.

Як установили суди, у квітні 2022 року чоловік зателефонував на навмання вибраний абонентський номер і повідомив жінці, яка відповіла на дзвінок, завідомо неправдиву інформацію про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками, через мінування будинку, в якому вона проживає.

Цей вчинок створив обстановку загального страху і невпевненості жителів, викликав паніку, порушивши безпеку суспільства, а також призвів до безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб (рятувальників, поліції, медиків) для перевірки зазначеного повідомлення.

Твердження сторони захисту про те, що за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259 КК України, особам, які їх скоїли, призначається покарання, не пов’язане з реальним його відбуванням у виді позбавлення волі, є неспроможним з огляду на таке.

Зі змісту положень ст. 75 та ч. 3 ст. 78 КК України випливає, що у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати на підставі ст. 71 КК України остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком.

У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Постанова ККС ВС у справі № 678/527/22 (провадження № 51-3544км22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109273642.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ККС_ВС #воєнний_стан #покарання #КК_України #повідомлення_про_замінування Відкрити / Коментувати

2023-03-10 10:02:59 ​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики ВС щодо застосування преюдиції з питань оподаткування та реалізації публічної фінансової політики

Ділимося з вами оглядом судової практики Верховного Суду щодо застосування преюдиції з питань оподаткування та реалізації публічної фінансової політики – https://bit.ly/3T350UG.

З огляду на євроінтеграційну спрямованість національної політики видання зорієнтоване на узагальнення позицій українських судів щодо преюдиції з перспективою врахування транскордонних підходів відповідно до висновків Суду Європейського Союзу. Аналітичний матеріал висвітлює актуальну судову практику ВС щодо преюдиції, зокрема:

порядок застосування: характеристика сутності цієї категорії; преюдиційне значення норм КАС України; застосування обставин, встановлених у судових рішеннях;

доказування: кваліфікація обставин; доказування в податкових спорах, у тому числі податковий облік, податковий борг, нереальність господарських операцій; нововиявлені обставини;

неможливість застосування;

спростування преюдиційних обставин. Відкрити / Коментувати

2023-03-09 15:31:55 ​​У виконавчому провадженні безумовно має застосовуватися принцип розумної обачності – КЦС ВС

За рахунок частини коштів, отриманих від продажу квартири позивача на торгах, були погашені кредитний борг і судові витрати. Решту коштів (значну частину) за розпорядженням державного виконавця перерахували на відкритий на ім’я позивача рахунок у банку, за кілька днів вони були зняті в банкоматі.

Позивач вказував, що не отримував цих коштів. Він звернувся до поліції, і на підставі його заяви було розпочато розслідування за фактом заволодіння коштами з використанням персональних даних позивача для підробки заяви-анкети до банку та заяви до ДВС.

Відповідно до почеркознавчої експертизи підписи на поданих до банку та відділу ДВС від імені позивача документах зроблені не ним; для відкриття рахунку в банку надавалася копія паспорта, знята з підробленого паспортного бланка, заповненого іншим, ніж у позивача, почерком, із вклеєною фотокарткою іншої людини. Оригінали цих документів він надавав лише у ДВС.

Позивач просив суд стягнути з ДВС на свою користь залишок коштів від реалізації на торгах його майна й відшкодувати завдану йому моральну шкоду.

Верховний Суд у складі колегії Касаційного цивільного суду скасував судове рішення апеляційного суду, залишив у силі рішення суду першої інстанції про задоволення цих вимог, зробивши такі правові висновки.

Доводи державного виконавця про те, що позивач не надав суду доказів протиправності дій державного виконавця, зокрема відповідного рішення суду, і окремо не оскаржував дії державного виконавця, безпідставні.

Відповідно до ст. 2 цього Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: верховенства права; законності; справедливості, неупередженості та об’єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження.

Стаття 32 вказаного Закону не містить вичерпного переліку обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій, за наявності яких виконавець може відкласти проведення таких дій.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги принцип розумної обачності, який безумовно має застосовуватися у виконавчому провадженні, Верховний Суд вважає, що на порушення основних засад здійснення виконавчого провадження та на порушення своїх імперативних обов’язків, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавець зобов’язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання, державний виконавець, приймаючи до розгляду заяву, подану нібито позивачем про повернення залишку коштів від реалізації на торгах майна, і заяву-анкету до банку про надання банківських послуг, яка нібито підписана позивачем, зобов’язаний був пересвідчитися в тому, що такі заяви подав саме позивач.

Державний виконавець зазначених дій не вчинив, і вказував, що законодавство не зобов’язує його перевіряти, чи та особа, яка подає заяву, подала її від імені позивача на повернення коштів, та її підпис.

Він не відклав вчинення виконавчої дії, тобто надання вказівки банку на перерахунок коштів, які залишилися від реалізації майна на торгах, до з’ясування обставин подання такої незрозумілої, віддрукованої заяви від імені позивача за відсутності його самого. Тому він допустив протиправну бездіяльність, внаслідок якої позивача було позбавлено права власності на належне йому майно (грошові кошти).

Аналогічний висновок про дотримання у виконавчому провадженні принципу розумної обачності ОП КЦС ВС застосовано в постанові від 7 листопада 2022 року у справі № 450/4257/20 (провадження № 61-17706сво21).

Постанова Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 203/798/20 (провадження № 61-10047св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109210872.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #ДВС #виконавче_провадження #принцип_розумної_обачності Відкрити / Коментувати

2023-03-09 11:11:34 ​​Верховний Суд опублікував черговий огляд актуальної судової практики КЦС ВС за січень 2023 року

До вашої уваги – черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за січень 2023 року – https://bit.ly/3LbEnuS.

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, звернено увагу на те, що, заявляючи вимоги про зменшення розміру обов’язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними й допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки у зв’язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо;

у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зазначено, що необізнаність особи щодо її батьківства стосовно дитини свідчить про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства, встановленого ст. 56 Кодексу про шлюб та сім’ю України;

у справах, що виникають із трудових правовідносин, акцентовано, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі припинення повноважень посадових осіб, зокрема посадових осіб – членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового керівника, на яких при призначенні на посаду покладаються функції з управління за рішенням власника або уповноваженого органу в межах своїх повноважень. Віднесення статутом товариства (філії державного підприємства) певної посади до категорії посадових осіб не є підставою для визнання її такою, до якої застосовується положення п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України;

у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, констатовано, що якщо правочин укладений від імені особи іншою особою, яка не була уповноважена на таке представництво й не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, положення ч. 1 ст. 241 ЦК України щодо вчинення представником правочину з перевищенням повноважень та наступного його схвалення не застосовуються;

у спорах, що стосуються питань процесуального права, наголошено, що мирова угода, за умовами якої сторони домовляються про відмову від позову, не може бути затверджена, оскільки має стосуватися прав і обов’язків сторін щодо предмета спору, а не вчинення процесуальних дій. Відкрити / Коментувати

2023-03-08 11:07:22 ​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики КАС ВС

Пропонуємо ознайомитися з оглядом судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (рішення за період із січня 2018 року до січня 2023 року) – https://bit.ly/3kSHJIx.

Огляд містить рішення у справах, у яких вирішувалося питання щодо підстав та порядку застосування заходів забезпечення позову в адміністративному судочинстві. Відкрити / Коментувати

2023-03-07 10:02:07 ​​Верховний Суд опублікував огляд практики ЄСПЛ за січень 2023 року

Верховний Суд пропонує до вашої уваги огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж січня 2023 року – https://bit.ly/3yihqyE.

Справа COTORA v. Romania стосувалася дисциплінарного провадження щодо судді – голови апеляційного суду – через те, що вона, імовірно, впливала на процес відбору й призначення конкретних кандидатів на посади своїх заступників. ЄСПЛ в цій справі визнав відсутність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд), адже під час як дисциплінарного провадження, так і наступного його перегляду судами відповідні гарантії цієї статті були дотримані.

Справа OVCHARENKO AND KOLOS v. Ukraine стосувалася звільнення суддів Конституційного Суду України через участь в ухваленні ними Рішення КСУ у 2010 році, яке було наслідком суттєвого збільшення повноважень тодішнього президента України В. Януковича. ЄСПЛ констатував порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя) через невизначеність обсягу того, які саме дії судді охоплюються порушенням присяги.

Справа KOROTYUK v. Ukraine стосувалася неналежного розслідування органами влади фактів розповсюдження в інтернеті книги заявниці без її згоди, що, як наслідок, було порушенням її права інтелектуальної власності. ЄСПЛ в цій справі погодився з доводами заявниці про невиконання владою позитивних зобов’язань у сфері захисту авторських прав і констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (захист власності).
Справа PAGERIE v. France стосувалася правомірності впровадження для заявника комендантської години та обов’язку з’являтися до поліції після хвилі терористичних атак у Франції в листопаді 2015 року.
ЄСПЛ урахував особливий контекст цієї справи – боротьбу з тероризмом і зобов’язання захищати суспільство та окремі права. ЄСПЛ не вбачив порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції (свобода пересування), адже, запроваджуючи такі обмеження, органи влади керувалися нагальною необхідністю запобігання тероризму, поведінкою заявника й, окрім цього, він мав певні процесуальні гарантії та право періодичного перегляду необхідності комендантської години.

Нагадуємо, що зі всіма оглядами практики ЄСПЛ, підготованими Верховним Судом, ви можете ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3ZsWocl. Відкрити / Коментувати

2023-03-06 15:49:06 ​​КЦС ВС роз’яснив порядок звернення виконавця до суду щодо примусового звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані діти

На виконання виконавчих листів про стягнення боргу у значній сумі державний виконавець звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані малолітні діти.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні подання. Судові рішення мотивовані тим, що в ЦПК України не передбачено можливості звернення державного виконавця до суду з поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані діти.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду скасував попередні судові рішення, залишив без розгляду подання державного виконавця, зробивши такі правові висновки.

У цій справі перед зверненням до суду відділ примусового виконання звернувся до служби у справах дітей з листом про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна та отримав відповідь, що батьки дітей, зареєстрованих за вказаною адресою, не зверталися до служби з приводу вчинення будь-яких правочинів стосовно цього майна.

З огляду на вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна державний або приватний виконавець зобов’язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право на яке або право користування яким мають діти, отримати згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Отже, передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.

Разом із цим законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування такої згоди.

Законодавство передбачає, що за такою згодою до органу опіки та піклування можуть звертатися батьки дітей або їх законні представники, але вони не зацікавлені в примусовій реалізації майна. Водночас у законодавстві не передбачено механізму зобов’язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати відповідний дозвіл у примусовому порядку.

Згідно із частинами 1–3 ст. 435 ЦПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Підставою для цього є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти. Тому висновок судів, що виконавець не має такого права, є неправильним.

Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати крізь призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення в дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; який ступінь споріднення між дітьми та боржником та інші обставини.

Тому подання державного виконавця підлягає залишенню без розгляду.

Постанова Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109102225.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #виконавче_провадження #звернення_стягнення Відкрити / Коментувати

2023-03-06 10:16:11 ​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики палат і об’єднаної палати ККС ВС за 2022 рік

Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики палат і об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за 2022 рік – https://cutt.ly/Z8Oa175.

В огляді зібрано найважливіші правові позиції палат і об’єднаної палати ККС ВС за 2022 рік, які для зручності в користуванні систематизовано за назвами розділів Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України.
Правові позиції палат і об’єднаної палати ККС ВС стосувалися, зокрема, таких питань:

чи є заподіяння істотної шкоди обов’язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 426 «Бездіяльність військової влади» КК України, вчиненого в будь-якій із форм, передбачених у диспозиції цієї статті;

обов’язковість викладення апеляційних та касаційних скарг державною мовою і процесуальні наслідки подання таких скарг іноземною мовою;

необхідність урахування у строк досудового розслідування часу з дня направлення або безпосереднього вручення стороні захисту повідомлення про завершення досудового розслідування в порядку, визначеному ст. 290 КПК, та відкриття матеріалів провадження для ознайомлення до моменту закінчення ознайомлення цієї сторони з матеріалами досудового розслідування.

Огляд містить також інші, не менш важливі правові позиції, ухвалені палатами й об’єднаною палатою ККС ВС упродовж 2022 року.

Огляд може стати у пригоді всім представникам юридичних професій. Відкрити / Коментувати