Українка про українське

2021-07-10 20:04:24 До вашої уваги добірка цікавих патріотичних каналів, на які рекомендуємо підписатися. Потрібно максимально об'єднуватися у боротьбі на інформаційному фронті задля щасливого майбутнього України!

@Sharpreview - Авторський канал Олега Шарпа: політика, економіка, історія, прогнози, тренди, інсайди, добрий гумор, злий сарказм.
@porohobotchenko - головний порохоботський канал новин. Територія вільна від зеленої плісняви. Армія! Мова! Віра! [та цукерки Рошен]. Спілкуємося в нашому патріотичному чаті: @porohochat
@dmitriy_chekalkyn - канал завзятого порохобота, людини, яка веде боротьбу за Україну на інформаційному фронті з самого початку російської агресії та у вишуканій інтелігентній манері підпалює сраки ворожим пропагандистам.
@berezoview - Канал політтехнолога та журналіста телеканалу "Прямий" Тараса Березовця, автора ютуб-каналу https://youtube.com/channel/UC7FEBULCrgaFxH05t6mYeHA. Все найважливіше про закулісся української та міжнародної політики.
@ukrmediagid - Радимо все найкраще з українського інформаційного та медіа-середовища. Кіно, музика, література, важливі новини, анонси подій, рекомендації цікавих проєктів та допомога в просуванні українських каналів.
@a_shtirlitz - актуальні новини з фронту, 200 бригада і багато іншого про небратів.
@moja_ukraina - краса України через призму фото і художнього мистецтва, та найкраща українська музика.
@rozumaha - Політичний Магдіяж. Канал політолога та фахівця з гібридності Євгена Магди. Про політику всередині України та за її межами - влучно та іронічно.
@ukrainian_about_ukrainian — цікавий авторський канал українки Ксенії, де про Україну говорять чесно та без пафосу
@gistapa - славнозвісний Фашик Донецький. Ворог "народу днр". Мешканець окупованого рф Донецька.
@textyorgua - канал видання "Тексти". Це найвідоміше в Україні видання з журналістики даних. Цікава інфографіка, візуалізації даних, дизайн і захопливі статті!
@irynagerashchenko - канал народної депутатки, співголови фракції ЄС у Верховній Раді. Відверто про важливе для України та всіх нас.
@oleksiihoncharenko - так-так, це саме той депутат Олексій Гончаренко, від якого палає не тільки у російських пропагандистів, але і у нашого Напівшостого. Підписуйтесь, не пожалієте.
@right_inside_ua - Правий Інсайд. Спортивно-патріотичний канал. Вболіваймо разом за Україну! Український спорт має бути насправді українським. Відкрити / Коментувати

2021-07-08 10:18:54 Настрій дня - читати Ліну Костенко. І бути красивою - так, як вона це бачить
___
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
– Люди, будьте взаємно ввічливі!
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
– Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими! Відкрити / Коментувати

2021-07-06 09:06:27 Якби в мене була можливість дати настанови собі семирічній, я б рекомендувала тільки дві речі — візьмись за вивчення англійської мови та української історії.

Перше — задля того, щоб мати перевагу в роботі та побудові кар’єри. Щоб не мати кордонів. Перш за все — у своїй голові.

Друге — щоб краще розуміти країну, менталітет, вчинки співвітчизників. Історія завжди повторюється, в ній завжди є герої та зрадники. То чому б не вивчити це досконало?

На одній з лекцій по креативному мисленню мені врізалася в пам’ять фраза лектора: «Якщо вам важко сформувати ідею — значить вам просто не дістає інформації». Фраза ніяким чином не стосувалася історії — вона взагалі прозвучала в контексті створення креативних стратегій для брендів. Але яка різниця, правда?

В новітній українській історії багато прикладів, коли зрадників спочатку приймають за героїв (згадайте випадок із Савченко), а героїв десятиліттями очорнюють наклепом (чого варта тільки історія боротьби Степана Бандери та всієї УПА).

Скільки років Росія (а до того Московія) підводила українців, скільки було таких зрад? То чому довгий час ми рівнялися на Москву? Що було з нашою історичною пам’яттю?

Ще один момент — історична пам’ять українців, яка транслюється на рівні високопосадовців (за місяць до Дня Незалежності мене чомусь накривають такі роздуми). Країна готується до помпезного святкування 30-річчя. Президент і його оточення гордо називають нашу країну молодою, але хіба це так? Ми відкидаємо тисячолітню історію — Київську Русь, Гетьманщину, УНР. Ніби відмежовуємося від тих подій, говорячи, що з 1991 року почали все з чистого аркуша.

Нашій країні не 30 років (хоч державність ми отримали саме в серпні 91-го). Проте боротьба за незалежність, повстанські рухи почалися набагато НАБАГАТО раніше. За що ж боролися наші предки, як не за незалежність? То що, ми їх теж відріжемо, бо не вписуються в чистий аркуш новітньої історії України?

Історія (як і життя кожної окремої людини) — це не чистовик. Це чернетка з сотнями помилок і (не)правильних рішень.

Поділ на «зраду» та «перемогу», що так притаманний нам — це намагання по-дитячому дивитися на світ, в якому все очевидне. В казці завжди є герой і антигерой — бо це дитячий жанр, тут все гіперболізовано, щоб дитина могла чітко розуміти розподіл ролей. А в реальному житті — все трохи складніше. Наша історія — хороший тому приклад.

Я не можу повернутися в дитинство (та чи й потрібно?), але я можу наздогнати втрачене зараз.

Якщо ви шукаєте відповіді на споконвічні питання «чому у нас так?», «хто в цьому винен?», моя вам порада — вчіть історію, там все циклічно.

#я_так_бачу Відкрити / Коментувати

2021-06-29 11:39:42 Головні висновки після відвідин Книжкового арсеналу у Києві.

Арсенал — це місце, де з першої хвилини відчуваєш «я тут своя». Звідусіль звучить українська, а значить — мені комфортно.

Можна не боятися народжувати дітей — якісної крутезної літератури українською на будь-який вік у нас вдосталь.

Забужко, Жадан, Ніцой і Андрухович — звичайні люди, які мило спілкуються і п’ють лимонад у натовпі (закреслено — вони все одно для мене надзвичайні).

Українська ілюстрація — фантастична. Українські ілюстратори — неймовірно талановиті. У мене все.

Книг ніколи не буває забагато. І я не вмію стримувати себе, коли їх обираю. І так — я досі не перейшла на електрону книгу.

#я_так_бачу
#книжковий_арсенал Відкрити / Коментувати

2021-06-23 17:23:16 Веселощів вам на вечір, друзі.

Мені тут нарешті додзвонилися фінансові шахраї (стільки про них чула, а все ніяк). І ось — дзвінок.

— Доброго дня, шановна клієнт Приват Банку — це фінансовий мАніторинговий банк. Хочемо вам сказати, що ваша карта заблокована. Можете повідомити, якими ще банками користуєтеся?
— Доброго дня. А я не є клієнтом Приват банку.
— По нашим даним — є. Якими укрАінскіми банками ви ще користуєтеся?
— По-перше, ви якою мовою зі мною говорите — російською чи українською? Якщо російською, то не «укрАнскімі», а украІнскімі. Тому що не УкрАіна, а УкраІна.
— Нам дозволяють з клієнтами і тою, і тою мовою говорити…
— По-друге, що це за «Фінансовий мАніторінговий банк»? Я чула, що є банк Приват, Пумб, ще безліч. Про «мАніторинговий» не чула. Щось ще хочете сказати?
— Ще? Може ви ЩЕ щось скажете? (з нотами явного раздратування).
— Щось ви сипитися, шановний. Я ж розумію, що ви шахрай. Але мені так «цікаво» слухати ваш суржик, що можемо довго говорити.
— Я не шахрай, дзвоню з приводу заблокування вашої карти!
— А я вірю у карму. І ви собі її сильно псуєте зараз. Не обманюйте людей, будь ласка — може ж і повернутися. Хорошого вечора!
___
І вам хорошого вечора — не ведіться на мудаків. І спілкуйтеся грамотною українською - це багато про що говорить.

#зла_авторка Відкрити / Коментувати

2021-06-22 20:00:11 До вашої уваги добірка цікавих патріотичних каналів, на які рекомендуємо підписатися. Потрібно максимально об'єднуватися у боротьбі на інформаційному фронті задля щасливого майбутнього України!

@oleksiihoncharenko - так-так, це саме той депутат Олексій Гончаренко, від якого палає не тільки у російських пропагандистів, але і у нашого Напівшостого. Підписуйтесь, не пожалієте.
@porohobotchenko - головний порохоботський канал новин. Територія вільна від зеленої плісняви. Армія! Мова! Віра! [та цукерки Рошен]. Спілкуємося в нашому патріотичному чаті: @porohochat
@dmitriy_chekalkyn - канал завзятого порохобота, людини, яка веде боротьбу за Україну на інформаційному фронті з самого початку російської агресії та у вишуканій інтелігентній манері підпалює сраки ворожим пропагандистам.
@ukrmediagid - Радимо все найкраще з українського інформаційного та медіа-середовища. Кіно, музика, література, важливі новини, анонси подій, рекомендації цікавих проєктів та допомога в просуванні українських каналів.
@a_shtirlitz - актуальні новини з фронту, 200 бригада і багато іншого про небратів.
@ukr_rock_club - Українська рок-музика, андеграунд і трохи мейнстріму. Популяризуємо тільки якісну музику, маловідомі гурти та вже давно культові особистості.
@solovei_ihor (NACHTIGALL) - канал досвідченого журналіста і аналітика Ігоря Солов'я. Пише про політику і нацбезпеку. Багато ексклюзивів, але головне – робить правильні висновки із ситуацій.
@moja_ukraina - краса України через призму фото і художнього мистецтва, та найкраща українська музика.
@rozumaha - Політичний Магдіяж. Канал політолога та фахівця з гібридності Євгена Магди. Про політику всередині України та за її межами - влучно та іронічно
ї політики.
@tanya_adams - Політична НЕаналітика від Тані Адамс. І нехай ніхто не піде скривдженим.
@osnovamaibutnoho - твій захист від пропаганди кремля.
@ukrainian_about_ukrainian — цікавий авторський канал українки Ксенії, де про Україну говорять чесно та без пафосу.
@Sharpreview - Авторський канал Олега Шарпа: політика, економіка, історія, прогнози, тренди, інсайди, добрий гумор, злий сарказм.
@right_inside_ua - Правий Інсайд. Спортивно-патріотичний канал. Вболіваймо разом за Україну! Український спорт має бути насправді українським.
@gistapa - славнозвісний Фашик Донецький. Ворог "народу днр". Мешканець окупованого рф Донецька.
@loudthoughts_m - канал юної патріотичної українки, яка пише від душі про все, що відбувається в Державі. Майбутнє України в руках патріотичної молоді, підтримаймо її щиру ініціативу!
@berezoview - Канал політтехнолога та журналіста телеканалу "Прямий" Тараса Березовця, автора ютуб-каналу https://youtube.com/channel/UC7FEBULCrgaFxH05t6mYeHA. Все найважливіше про закулісся української та міжнародної політики.
@textyorgua - канал видання "Тексти". Це найвідоміше в Україні видання з журналістики даних. Цікава інфографіка, візуалізації даних, дизайн і захопливі статті!
@irynagerashchenko - канал народної депутатки, співголови фракції ЄС у Верховній Раді. Відверто про важливе для України та всіх нас. Відкрити / Коментувати

2021-06-22 09:02:48 Поговоримо про черги і почуття справедливості?

Ваша авторка днями вакцинувалася від Ковіду, що наштовхнуло на роздуми. Не сама вакцинація — організація цього процесу. Навіть не так — реакція людей на цю організацію.

Як ви знаєте, в київському МВЦ організували безкоштовну вакцинацію для населення. Все, що для цього потрібно — зареєструватися попередньо в Дія та обрати час. Я так і зробила — записалася на минулі вихідні. Правда, за кілька днів мені подзвонили і сказали, що мій візит скасовано (бо ж Трійця — медики не працюються в цей день). Запропонували перенести візит на будній день. Що ж, не зовсім зручно в плані графіку, але що робити — записалася на ранок четверга.

В четвер (заздалегідь) приїжджаю до МВЦ. Біля павільйону, де проходить вакцинація, бачу величезну чергу. Як з’ясувалося — ні про ніякий запис на конкретний час мови немає. По-перше, повторити прекрасні результати минулого тижня (коли люди вакцинувалися точно по запису) було неможливо — один із павільйонів, де розташовувалася бригада медиків, зайняла виставка зброї, тому медики потіснилися (а отже, їх не так багато, як я зрозуміла). По-друге, набігло багато людей без запису (в порядку живої черги), яких охоронці МВЦ впустили до павільйону. Як результат, графік сильно збився. Я, наприклад, прийшла вакцинуватися на 10:30, а зробила це тільки о 12.

Що цікаво — охороні можна було одразу на вході перевіряти наявність смски про запис від Helsi у людей, але цього ніхто не робив. В результаті, біля МВЦ зібралося з півсотні розгніваних людей, які запізнюються на роботу і не хочуть стояти на сонці в живій черзі.

Що робить у такому випадку охорона? Кричить на людей за те, що ті не можуть… самоорганізуватися в черзі. Ні, нормально, чого вже там.

Що роблять люди? Половина — чесно пропускає тих, хто записаний на час раніше (хоч стояти в черзі без жодної соціальної дистанції на спеці — те ще задоволення). Інші — вважають себе розумнішими за всіх та лізуть без черги.

Це власне головний меседж цього допису — ось ці люди, які пишаються вмінням оминути черги. Кого ви намагаєтеся обдурити? Невже ви думаєте, що такий тип мислення не «зрикошетить» одного разу по вас? Сьогодні ви обдурили когось, а завтра хтось обов’язково обдурить вас. Можливо, вернеться вам ще більшим злом.

Я не кажу тут про почуття поваги до таких же громадян, як і ви. Не кажу, бо розумію, що це та сама радянщина в головах. Причому бути вона може і в голові 50-літньої, і 20-літньої людини.

Її не витравити, не переконати, не зрозуміти водночас. Бути сьогодні проти своїх же — для чого? Бо до всіх ставишся як до ворогів? Хіба не чули ці люди, що «як ти ставишся до людей, так і вони до тебе?»

Загалом, я врешті вакцинувалася і все закінчилося добре. Всередині МВЦ працюють прекрасні медики та волонтери, які не дивлячись на понаднормову працю завжди привітні та на 100% професійні.

«Добрий день! Як почуваєтеся?» — спитала мене дівчина-волонтерка, що супроводжує людей до медичної бригади.

«Прекрасно, а ви?» — запитала я.

«Я? Я — добре. (І після кількасекундної паузи) — Знаєте, ви перша, хто тут ставить мені це питання. Дякую»

Я вірю в те, що у світі є баланс. Тому стараюсь не робити зло не тому, що мені точно повернеться. А просто тому, що кого я врешті-решт намагаюся обдурити? Себе?

Так важливо бути людьми — навіть у чергах. Навіть, якщо поруч ті, чию думку ти не поділяєш.

#я_так_бачу Відкрити / Коментувати

2021-06-19 11:29:01 Мені дуже подобається ідея — робити свій регіон кращим. Я така собі фанатка децентралізації і ніколи не стояла на засадах, що тільки в Києві чи містах мільйонниках буде вам щастя.

Залишатися вдома і робити все можливе для розвитку свого міста/містечка/селища/села — це вчинок. Радію, коли бачу активістів, яких не зупиняє жодне «але».

https://t.me/tvoie_misto — це Телеграм-канал, що створили активісти із Краматорська. Їхня головна ціль — зупинити відтік молоді з міста. Своїми силами хлопці створюють цікаві проекти для жителів міста, «розкачують» його, щоб вкотре наголосити, що місто живе і його треба розбудовувати. Розбудовувати спільними зусиллями.

Знаю, що у мене на каналі аудиторія з різних регіонів. Не всім тут цікаві новини з Краматорська, але я пропоную підтримати місцевих активістів. Ваші добрі слова в коментах і підписка на канал нададуть їм мотивації.

Так тримати, хлопці! Українізуйте там всіх, бо воно того варте!) Відкрити / Коментувати

2021-06-17 09:00:22 17 червня — особливий для мене день. Рік тому я заснувала цей канал і опублікувала тут перший допис.

За рік багато чого змінилося — мій Telegram-канал, який тривалий час мав аудиторію в 49 підписників (о, як я раділа, коли вас стало більше 50!) нині читають більше 3000 людей. І я знаю, що це точно не кінцева цифра.

За рік я значно виросла, як особистість. Тут я висвітлюю тільки один бік свого життя — громадянки України, патріотки, людини, якій не все одно. Та поза каналом відбувається багато всього, що зумовлює мій особистий ріст. Серед моїх головних змін — збільшення толерантності (і як наслідок — зменшення категоричності), більш глибоке розуміння людей і обставин. Сподіваюся, ви помічаєте це в моїх дописах.

Все в житті відбувається тоді, коли має відбутися. Цей канал не міг не бути, тому що рік тому мене переповнювало бажання ділитися. Я нещодавно перейшла на українську та зрозуміла, що значно переоцінила своє знання рідної мови. З’явилися складнощі не тільки з перекладом, і й більш глибокі — психологічні. Страх говорити українською з людьми, які все життя тебе знали російськомовною. Страх виглядати кумедно, коли поповнюю свій словниковий запас новими словами (бо я ж маю бути профі у мові та письмі, бути некомпетентною — яка ганьба!). Цей канал допоміг мені пропрацювати ці страхи. Я їх не приховувала — зробила все навпаки. Виставила їх на всебічний огляд і замість осуду отримала… підтримку.

За рік мені написало з сотню людей, підписників каналу. Я досі зберігаю скріни цих повідомлень в телефоні. Здається, стільки «дякую» я не чула ніколи. Ніколи не почувалася настільки корисною, потрібною та часом навіть необхідною.

Мені писали люди, які завдяки моїм дописам перейшли/повернулися до української. Які завдяки моїм дописам відчули силу продовжувати боротьбу за викладання українською в вишах російськомовних міст, обслуговування українською в закладах наполовину ватних містечок і селищ. Одного разу написав чоловік, колишній атовець, якого українська в свій час врятувала від самогубства. Не мій канал, не мої дописи, але коли він натрапив на нього — це надало йому сил.

Не знаю, чи маю я право розкривати всі ці секрети, довірені мені. Не знаю, як я могла сумніватися рік тому, ставити собі питання: «Та кому потрібен той канал?»

За рік його ведення я десятки разів мала підтвердження тому, що ми, українці, коли відстоюємо право на власну ідентичність, можемо звернути гори. Ми маємо якусь фантастичну силу об’єднуватися через проблеми, що загрожують нам, як нації. Ніщо нас так не згуртовує, як наступ влади на українську мову, свободу, історію. Наскільки це фантастично — бути частиною народу, який має в собі цю неймовірну силу, що передається із покоління в покоління. Силу, яку не змогли знищити режими, заборони і навіть Голодомор.

Якщо ви дочитали аж до цього місця — хочу вам подякувати Я не вмію говорити про власний канал коротко — такі історії не можна розказати нашвидкоруч. Я просто знаю, що без підписників (без вас!) мої зміни та розвиток каналу був би неможливий. Я завжди повертаюсь сюди ніби в теплий дім, в коло однодумців. Тут не треба нічого пояснювати, не треба боятися, що твою точку зору чи відчуття патріотизму сприймуть за «шароварщину» — тут зрозуміють навіть натяки!

Як це цінно та важливо для мене!

Дякую вам, друзі! Дякую, що читаєте, донатите, даєте зворотній зв’язок, надихаєте своїми історіями, довіряєте.

Ще так багато всього треба обговорити, стільки тем підняти, стільки прихованого озвучити. Не губімося та — говорімо українською! Відкрити / Коментувати

2021-06-14 18:16:27 Ніколи не засуджуйте людей, в яких відібрали свободу духу.

Це не мої слова — взяла їх з допису Валерія Маркуса (Ананьєва), бо краще за нього в цій ситуації не скажеш.

Я подивилася маленький уривок з брифінгу МЗС Білорусі, куди провладні (пролукашенківські) сили привели затриманого опозиціонера Романа Протасевича. Подивилася уривок, бо більше не змогла.

Протасевич віджартовується про синці на руках, а мене накриває відчуття холодного страху (навіть через екран смартфону, де я дивлюся це відео).

Відчуття, що геніальний Орвелл все вже давно сказав — описав тоталітарний режим в “1984” так, щоб ніхто і ніколи не ставав на цей шлях.

Ніхто і ніколи.

І ось на дворі 2021. Я дивлюся це відео і думаю: я так само боюся пацюків. А щоби я зробила? Я щоби я сказала на його місці?

Люди, ніколи не засуджуйте людей, в яких відібрали свободу духу.

#живебелорусь Відкрити / Коментувати