2021-04-10 18:36:39
ПРО ГЕОПОЛІТИКУ, ГОЛОВНОГО ВОРОГА ЗДОРОВОГО ГЛУЗДУ
Складно вигадати щось більш
ліниве, нерухоме, нездатне динамічно мислити й приймати рішення, ніж
стара правиця. У нас ця жахлива штуковина зазвичай представлена саме
націоналізмом. (Консерватизм, а це ще гірша річ, ніж навіть націоналізм, в Україні зі зрозумілих причин історичного характеру існувати не може, а націонал-демократія все-таки є перш за все
демократією, і вже лиш потім
націонал-)
Відтак, коли націоналістові виповнюється років зо тридцять і вся його юнацько-задорна дурь вивітрюється з голови, і якщо він все-таки забажає лишатися
строго кажучи націоналістом, то наступного дня опісля юбілєя прокидається або у фільмі День бабака, або у одинокій вагонетці, яка безкінечно котиться стрічкою Мебіуса. Ні на що не впливаючи, не маючи жодного шансу де-інде дійсно здобути
перемогу — окрім, хіба що, лотереї чи ставок на спорт. Комусь по-своєму приємно бути вічним блюстителем порядку, "вічним революціонером" і вуличним бійцем, повчаючи щоразу новіші покоління політичних активістів з позицій "ветерана політичних баталій"…
Але більшості учорашніх полум’яних активістів уся ця возня, навпаки, встигає всмерть набриднути, і це основна причина того, чому
з роками нас стає не більше, але все менше й менше: хтось розчаровується та повертається у
нормальне життя, хтось лівішає чи стає в чергу на вступ до ліберального табору, хтось спивається. З прагматичної точки зору усе це, принаймні алкоголізм точно, можна виправдати —
адже націоналізм у такому вигляді, яким ми його бачимо, ніколи й за жодних обставин не переможе. Це 100 % інфа. Чи є вихід? Звісно що є, навіть в активістській площині. Перш за все він виражається у тому, щоб не бути тупими одноклітинними їбланами і спробувати (для когось — бодай раз у житті) подумати стратегічно/тактично і реально зважити свої можливості. І перш за все це стосується такого непростого питання, як
ГЕОПОЛІТИКА...
…адже гіршим за рядового націоналіста, який десятками років живе у стані напівсну та тішиться тим, що може носити M-Tac замість бундесу, є лише
націоналістичний інтелектуал, уся інтелектуальна діяльність якого зводиться до пережовування геополітичної реальності за відсутності будь-якого натяку на реальний вплив бодай на когось, окрім своєї мами, з якою він продовжує жити й у 30+ років.
Хтось малює мапи розподілу Росії та вже завершує у своїх мріяннях українізацію Кубані, а хтось уже відібрав у поляків Лемківщину, опустив усіх ворогів на планеті й готується до космічної інтервенції на територію марсіанського ЧЕРВОНОГО КЛИНА У часи моєї юності існувала ціла
секта правих єбанатів, що вели тематичні пабліки Вконтактє, де серйозно і безперервно тижнями обговорювали, якою все-таки повинна бути монархія в Лаосі — конституційною чи абсолютною? — на чому власне і вичерпувалася уся їхня «інтелектуальна» діяльність. Таке враження, що це якась нова форма синдрому дауна, адже ці діти не могли бавитися
нормальними розмальовками, зосереджуючись натомість виключно на
контурних картах… Далі — гірше. Усі ці
панукраїнці,
соколи нації,
франкісти/піночетівці/рейганісти виросли й повідкривали свої одноосібні фіктивні аналітичні кантори, продовжуючи замилювати голови рядовим скінхедам.
Що треба сказати усім цим людям? Традиційно-авангардистське
ЙДІТЬ НАХУЙ. Не те щоби в Європі куди більш «прогресивні» праві інтелектуали не страждали на схожі болячки — у них це зазвичай поєднується з синдромом
євразійства — проте ми є прихильниками
прагматичної зовнішньої політики, і подібну
географічну міфоманію, що варіюється від тупого американореспубліканства до новітніх форм тьєрмондизму, щиро й однозначно засуджуємо
177 views15:36
V
