2021-03-29 16:18:26
Ну і ясна річ, що усі полунегритянські вилупки, всевозможна жидота, блядота та інша нечисть не могла пройти повз цю визначну культурну подію, і вирішила напрягти усю свою прогресивно-ліберальну остроумність, аби згенерувати перелік
альтернативних назв для книги. І оскільки ми теж збиралися щось звідти на досугє поперекладати, то такий-от вам «анонс», який у мене, наприклад, не викликає жодних інших емоцій, окрім як бажання гордо випнути щелепу вперед і гучно заявити OUI
"
Син нації, перший том мемуарів старого Ле Пена, вийде 28 лютого (шкода, що не 29-го, так у нас був би перепочинок бодай іще на два роки [
примітка — смішно піздєц]).
Син нації – надто стисло та нудно, до того ж така назва робить FN більш прийнятною партією для тих, хто ні біса про неї не знає, і тому ми вирішили обрати для книги іншу назву. Так буде ліпше, помітніше. Можливо, якщо видавці нас прочитають, то матимуть іще шанс усе виправити...
1. «Я не…»
Анотація: «З десантника-ката, який піддавав людей тортурам, до першого засудженого за розпалювання міжрасової ненависті — переживіть усю подорож вісника пуджадизму».
2. «Негри — наші боржники»
Підзаголовок: «Благословенна епоха колоній»
Анотація: «Що було б, якби Франція так ганебно не здала своєї колоніальної імперії? Що, якби Франція зберегла статус великої держави-цивілізатора? Між утопічною ухронією та більш стандартним жанром мемуарів, Жан-Марі Ле Пен пропонує світові безкомпромісну розповідь про свою Франції, не забуваючи нагадати при цьому чорним, що без Франції вони все ще жили би на пальмах».
3. «Моя правда про Алжир»
Підзаголовок: «Посібник з тортур».
Анотація: «Між керівництвом у проведенні тортур та признанням у любові до колишнього найбільшому департаменту Франції, Жан-Марі Ле Пен докладно зупиняється на своїх алжирських роках і дає опис глузливих стосунків між Середземномор’ям та Бретонським узбережжям».
4. «Я вважаю, що Голокосту не було…»
Підзаголовок: «Мої кумири юності»
Анотація: «Уся бретонсько-буржуазна енергія Жана-Марі Ле Пена в першому землистому томі: од видатних постатей, які наповнювали його дитячу уяву (Йозеф Менгеле, Жанна д’Арк, генерал Франко), заново переживаючи дивовижну життєву подорож чемпіона світу по запереченню Голокосту».
5. «Я покажу вам усе» [франц.
Je montre tout — хитре посилання на район з віллами Монтрету, таку собі парижську Конча-Заспу, де проживає сім’я Ле Пен]
Підзаголовок: «Фашистів уже не лишилось»
Анотація: «У Монтрету, сімейному особнякові, кожен об’єкт, кожна картина – це політична пам’ять: ось зображені у рубенсівському стилі обличя забитих насмерть комуністів, ось — ніж, завдяки якому заговорив член FLN... Саме поміж усіх цих предметів історія клану Ле Пен розгортається з усією чесністю й прямотою».
6. «Відверто кажучи, я люблю крем (-аторії)»
Підзаголовок: «Каштани Дахау»
Анотація: «Мемуари Жана-Марі Ле Пена, написані у співавторстві з його дружбаном коміком Дьєдонне, іноді є зухвалими спогадами про старі добрі погроми, а іноді — глибокими політичними міркуваннями про остаточне вирішення самі знаєте чийого питання. Глузливе свідоцтво, позбавлене поступок та рішуче чесне».
7. «Декілька історичних деталей»
Підзаголовок: «заперечення мега-сіонізму»
Анотація: «Почесний президент Національного фронту крок за кроком і з ока в очі розкриває (з честю і гордістю), що його ідеї повністю випливають з ідей переможеної сторони у Другій світовій війні та їхніх політичних зобов’язань, не забуваючи попутно дати ляпаса своїй дочці Марін. Блискучий памфлет».
8. «Спостерігаючи одним оком за нігерами»
Напис: «Вони подарували мені військові нагороди».
Анотація: «У цій історії про погроми десантників, які так любить згадувати Жан-Марі Ле Пен, є все, аби збити з пантелику необізнаного читача: автор з безпрецедентною точністю згадує про кількість ребер, які він зламав за все своє життя, а також всю організаційну структуру ОАS… Рідкісний і цінний документ про закулісся й залізні прути останніх 60-ти років»"
237 viewsedited 13:18
V
