:VOLKSTU(r)M:

2021-03-18 18:42:51 Похорон Франсуа Дюпра, в якому взяли участь усі сім'ї націоналістичної правиці Франції (мілітанти FN, члени PFN, а також монархісти та солідаристи), відбувся 22 березня 1978 року в церкві Сен-Нікола-дю-Шардонне.

На фото лідер Національного фронту Жан-Марі Ле Пен біля гробу Дюпра. Відкрити / Коментувати

2021-03-17 21:55:49 ДВА МІРА — ДВА ШАПІРО

Українською, у видавництві «Наш Формат», вийшов переклад свіжої книги Бена Шапіро. Ну це той самий американський консерватор з грудастою сестрою, що дістройд лефтіст віз лоджик енд фактс… І неокріпші право-ліберальні уми наших співгромадян, зустрівши в анотації щось по типу цього: «Християнська мораль, інститут шлюбу, дух підприємництва та приватна власність, право на свободу слова і носіння зброї — усе це піддається тотальній критиці з боку лівих, обмежується чи витісняється з правового поля. У своїй книзі Бен Шапіро доводить, що впродовж історії США саме ці інститути були опорою американського суспільства та запорукою розвитку держави. А також покроково показує, ким і коли цей світоглядний фундамент почав цілеспрямовано руйнуватись, та що загрожує Америці від такого марксистського “знищення дощенту”» можуть навіть необачно подумати, що це прям ого передовая крутая хуйня… Але ми ж на таку йобань не купимось, правда???

Як би там не було, з огляду на це я згадав про стару колективну ідею, так і не реалізовану в форматі поста — щодо цієї фрази, «два міра — два Шапіро». Так от, був в СРСР такий анекдот. (Там типу про відповідального советского гражданина Шапіро і аморального американського кореспондента, теж Шапіро. Ну і далі ви зрозуміли…) Але насправді це набагато глибша формула.

Спробуйте уявити: є значить лібералізована країна з претензіями на мировое господство, де будь-які праві (в сенсі етнонаціоналізму — християнський фундаменталізм та софт консерватизм ми не рахуємо) ідеї буквально перетворено на щось кримінальне. Ну і є державний софт консерватизм, те що ми щойно винесли за дужки, і в цих "держконсерваторів" є своя говоряща по телевізору голова: представник етнополітичної мафії, антирасист, ревний християнин і генератор крінжа з низьким зростом. І ця країна має тупо дзеркальне відображення, для якого буде справедливим абсолютно все вищеописане, в тому числі й характеристики говорящей голови... ЯКУ ЗВУТЬ БЕН ШАПІРО, БО ЦІЄЮ КРАЇНОЮ З ЗАДЗЕРКАЛЛЯ Є США. Хоча ви ж мабуть подумали, що саме США ми спершу й мали на увазі (принаймні я старався добитися такого враження)... Та на початку абзацу ми описувати Російську Федерацію. Бо там теж є свій консерватор Шапіро — Владімір Соловьйов, чию матушку звали Інна Соломоновна Шапіро... А у (((консерваторів))), як відомо, етнічність передається матрілінійно

Як би там не було, окрім дивних сабміссів-наклонностєй щодо пані Оказіо-Кортес та подвійної лояльності до Ізраїлю (попри очевидну недемократичність, він підтримує цю країну більше ніж родниє США), Бен Шапіро відомий також невпинною боротьбою з "правими конспірологічними теоріями про расове заміщення" та запереченням наукових даних щодо взаємозв'язку раси та інтелекту. А про Соловйова ми краще промовчимо, хоча... Тож, у світлі вищесказаного, формула ДВА МІРА — ДВА ШАПІРО може означати наступну метаполітичну істину: в Америці консерватизм настільки ж хуйовий, хворий, захоплений носіями прогресивних ідей та нерелевантний, як і в Росії. Спершу ви купуєте їхні книжки про консерватизм, а потім вони садять вас в тюрягу й відривають голови вашим біоніклам... Відкрити / Коментувати

2021-03-17 17:03:36 Раз я завис у роботі, тримайте кусок сумної антиегалітарної цитати Роберта Ардрі:

«Уявіть собі той жахливий ранок, коли ми прокинемося, і раптово усвідомимо, що не існує більше леопардів, що зграї горобців уже ніколи не перегукуватимуться між собою з дерев, що самотній кіт уже не повернеться додому зі своїх нічних пригод, що вільшанки не співатимуть з кущів за галявиною, що ніколи вже не буде ні жайворонків у небі, ні кроликів у заростях, яструби перестануть кружляти, а камені не відлунюватимуть крики чайок; прокинемося й усвідомимо, що розмаїття видів уже не даватиме світанкові нових барв, а розмаїття людей остаточно й безповоротно зникне. Якщо на нас дійсно чекає настання цього ранку, то я проситиму Бога, аби він подарував мені смерть уві сні напередодні цього дня! І все-таки, до цієї миті свідомо чи ні готують і мене, і вас, і капіталістів, і соціалістів, і білих, і жовтих, і чорних. Університетські професори й поліція з нетерпінням чекають настання цього ранку, філософи протягом двох століть співали оди ранкові однорідності, ранкові умовних рефлексів та появі на світ кращого зі світів — світу абсолютного порядку, егалітарної реальності, сірості, однорідної реакції на рівномірні стимули; ранкові, коли дзвіночок покличе спокійних овець мирно йти на пасовища. Саме про настання цього ранку ми молимося під час нарад директорів промислових підприємств, у колгоспах, на церковних зібраннях, в уряді, в міжнародних переговорах, у благородних вимогах до світового уряду. Це ранок, до якого ми прагнемо, коли молимося про те, аби новий день завжди був однаковим і схожим на попередній. Ранок, проти настання якого, байдуже усвідомлюють вони про це чи ні, протестує молодь. І я щиро сподіваюся, що цей ранок ніколи не настане».

Відкрити / Коментувати

2021-03-16 17:20:29 Новий гімн фолькштурма Відкрити / Коментувати

2021-03-15 19:02:31 Продовжуємо публікувати Відкритий лист до неупереджених прогресистів пера Менціуса Молдбаґа. Цього разу нас чекає ненав’язливе продовження завершення минулого розділу — а саме, що не так з третім світом, націоналізмом та фашизмом?

Чому «офіційна» точка зору на ці речі, м’яко кажучи, не зовсім відповідає реальності?
https://plomin.club/more-historical-anomalies/ Відкрити / Коментувати

2021-03-14 20:18:54 Ален де Бенуа про те, що таке П О Р Я Д О К :

"Відтак, щойно поняття порядку звільняється від свого наповнення, щойно воно перестає бути частиною цілісного погляду на світ, що може оновлюватися, як починає деградувати до рівня базових імпульсів, позбавлених сенсу, тож може означати взагалі будь-що. Комуністична партія відтепер може під бій барабанів проголосити: «Все національне належить нам». І якщо вони можуть так робити, то не лише завдяки «чудесам лицемірства». Вони можуть проголошувати такі речі, бо слово «національний», як і слово «вітчизна», як і слово «традиція», як і, зрештою, слово порядок втратили своє первинне значення. Це пусті оболонки, кожен може наповнити їх чим завгодно. І з цієї точки зору ми є свідками величезкої конкуренції. Компартія гримить проти розпусти буржуазного суспільства. Мао Цзедун заявляє: «ми — інтернаціоналісти, і разом з тим ми патріоти; наше гасло — боротися за батьківщину проти загарбника; для нас пораженство є злочином». У рекламній брошурі до фільму Доля людини Сергія Бондарчука, знятого за мотивами Михайла Шолохова, ми читаємо наступне: «З чого складається щастя простої людини? Скільки людей, стільки й думок, адже кожен має свій ідеал. Однак у цьому ідеалі є поняття, спільні для кожного. І серед цих вічних цінностей: мирна праця на мирній землі, вірні товариші, дружна сім’я, люба й любляча дружина, щасливі діти. Серед них є також і усвідомлення того, що ти щодня приносиш користь для своєї батьківщини та свого народу». Праця-сім’я-вітчизна, така собі петенівська тріада з країни рад.

Та саме цей порядок не є специфічно людським порядком. Це «тваринний» порядок, що зводить усе до фундаментальних імпульсів, продуктом яких власне є і він сам. Сучасна етологія показала, що соціальна ієрархія, захист будинку, захист праці та її здобутків, власності, усвідомлення територіальних зв’язків тощо — не є специфічно людськими рисами. Тож досить логічно, що ми можемо знайти їх навіть у Кремлі, оскільки, зрештою, відмінностей між поведінкою мужиків і бабуїнів чи шимпанзе не так уже й багато. Я не бачу причин впадати в екстаз перед «великими варварами» з рівнин Росії, уточнюючи при цьому, що лівак Дубчек та шизофренік Плющ мені не до вподоби. Ні, «людський» порядок — це щось інше. Це — я повторюю — надання цим основним рушійним силам форми з історичної точки зору, задля здійснення певної мети, у відповідності до певного світогляду". Відкрити / Коментувати

2021-03-14 17:08:39 А пам’ятаєте, ми нещодавно писали про Вандерфоґель? Тож ми й самі у певному сенсі як Вандерфоґель…

Затяжна зима (сповнена різноманітними негараздами, пожежами та труднощами) добігає кінця, розкриваючи безліч можливостей. Мить, коли Сонце остаточно розвіє темряву, настане зовсім скоро: ми з нетерпінням очікуємо на Весняне Рівнодення.

Минулого Рівнодення, у вересні, ми ходили на священну гору Богіт. А цього разу — 20 та 21 березня — пропонуємо вам відправитися разом з нами у похід мальовничими місцями Київщини: крізь яри та урвища — до давніх могил столиці реєстрового козацтва, Трахтемирова

УСІ ОХОЧІ — ПИШІТЬ: @Avantguardist Відкрити / Коментувати

2021-03-13 19:08:23 Жюльєн Фройнд про полемологію

Поняття «полемологія» запровадив у 1945 році Гастон Бутуль (Gaston Bouthoul). Під цим поняттям він розумів наукове вивчення явищ війни і миру, поза ідеологією чи політичною орієнтацією, пацифістською чи іншою, та не обмежуючи дослідження лише міжнародними відносинами і правом. Його ініціатива швидко знайшла підтримку в інших країнах, таких як США, Велика Британія чи Німеччина, а також у Інститутах дослідження миру, правда у більш іренологічній*, ніж полемологічній перспективі. В принципі полемологія і дослідження миру мають однакову мету, але різні методології. (…)
Гастон Бутуль вибрав підхід, відповідніший духові науки. «Хочеш миру – пізнай війну» - завжди повторював він. Дуже легко робити пацифістські заяви та засуджувати війну, будучи впевненим у підтримці публіки. Але вчений повинен не шукати оплесків, а здійснювати критичний аналіз явищ миру та війни. Тому він зосередив всі свої дослідження на найповнішому пізнанні війни… Він більше не розглядав мир як ізольований стан, а як суспільні стосунки, вписані в контекст інших людських стосунків. Для цього він збільшив кількість способів розгляду (в сенсі причинного плюралізму) : концептуальний та морфологічний аналіз, історичне дослідження, статистичний та анкетний методи. Він використовував різні напрямки психології, соціології, біології і особливо демографії. Він намагався розробляти нові методи, такі як полемологічні і хроністичні барометри. Врешті він досліджував деякі фундаментальні поняття, такі як ментальність, колективна агресивність, свято чи пацифізм. Його методи привели його до неприємних для іренологів висновків. Наприклад, коли він із здивуванням виявив, що цілі війни співпадають з цілями миру, що пацифізм може бути полемогенним фактором, або коли він разом з голандцем Рьолінгом виявив, що вимоги справедливості – це одне з найголовніших джерел війни. Хоч він і присвятив кілька праць поняттю миру, він ніколи не претендував на роль «миротворця». (…) Проблема, яка його хвилювала була такою: чому люди, що так пристрасно хочуть миру, залишаються зачарованими війною і насильством?
З думками, подібними до тих, що надихали Гастона Бутуля, я створив кілька років тому Інститут полемології при Страсбурзькому університеті гуманітарних наук, але надав полемології ширшого трактування. Я розумію полемологію як науку про конфлікт в цілому, а не лише як науку про війну і мир, тобто як науку про всі конфлікти, якими б вони не були – політичними, економічними, релігійними, соціальними та іншими. Я покликаюсь у цьому на «полемос» Геракліта, який включав у це поняття не лише війну, але також незгоду, ворожнечу, антагонізм, напруженість. Тому полемологія займається економічними страйками, революціями, ідеологічними протистояннями, або явищем насильства загалом, а також явищами згоди, компромісу і миру, які неможливо соціологічно зрозуміти без звернення до людського конфлікту.
*Іренологія – наука про мир .
Уривки перекладено за книгою Жюльєна Фройнда “Соціологія конфлікту» - Julien Freund. Sociologie du conflit., Presses Universitaires de France, 1983, p.56-60
#фройнд #бутуль #полемологія Відкрити / Коментувати

2021-03-11 20:39:18 Усе своє свідоме життя Ґвідо де Джорджо провів в усамітненні. Легендарний традиціоналіст, чиїм рукописом Римської традиції зачитувався Муссоліні — він поєднував католицизм з глибинними метафізичними смислами римського язичництва.

Пропонуємо вам уривок з першого поетичного розділу його opus magnum, де автор намагається вимовити невимовне:
https://plomin.club/silence/ Відкрити / Коментувати

2021-03-10 20:41:56 Між іншим, у нас є чат @volkstumbund де ми готуємо всесвітній переворот... Відкрити / Коментувати