2022-05-07 14:07:49
Мені тут скинули аудіоповідомлення з чату українців у Пріні на Кінзе у Баварії, і я маю з вами поділитися цією знахідкою.
Отже, у ньому йдеться про трьох російських підліток 14 років, які пішли гуляти в Глєнципарк у якомусь німецькому містечку. Там їх зустріли дві "украинские лошади" (дівчата 16-18 років), які дали цукерки.
Далі пряму мову даю:
"Прежде чем конфеты давать, они спросили у этих троих девчонок: "Вы за кого? За Россию или за Украину?". Одна девочка сказала, что "Я ни за кого, я вообще не разбираюсь в этом", а две девочки сказали: "За Россию". Ну вот, они дали конфеты. Они сказали: "Мы их есть не будем", а те, типа, говорят: "Не уйдём, пока вы их не съедите!". Заставили, короче. Представьте? Представьте! Твари! Тварьё!
И вот эти две девочки приходят домой, у одной, как говориться, пена с рота пошла и у другой. Щас они лежать при смерти в больнице благодаря этим тварям. А третья девочка спаслась. А эта третья девочка — откуда я знаю — это вот соседка мамкиной коллеги. Она позвонила, говорит: "Надя, так и так, прикинь, какие страсти! Передай всем, - говорит, - вообще, никуда не ходите, ни от кого ничего не берите, потому что здесь банда, как говорится, появилась бандюков и травит детей всех наших".
Далі йде розповідь, що звернулися до поліції, і в них прийняли запит і сказали, що це "не лише тут, а по всій Німеччині", потім жінка звертається передати це попередження всім, кому можна, бо у крові цих дівчат знайшли "якийсь смертельний наркотик" і невідомо, чи вони виживуть.
Ну і в кінці опис, як українських нацисток треба би вивезти на Червону площу і камінням закидати, і взагалі "им всё можно, а русским немцам ничего нельзя".
Отже, якщо коротко, то перед нами класичний приклад міської легенди. Її особливість — неможливо встановити, чи дійсно таке могло статися, але подія подається як реальна, з посиланням на джерело, якому хочеться вірити. Джерело тут — "сусідка маминої подруги".
Так, це як типові "кума двоюрідного брата сказала", "тесть друга бачив", "брат колеги по роботі передав". Словом, FOAF — friend of a friend. Знайомому вам важко не вірити, то чого б не повірити і його другу, брату, свату? Такі відсилки на авторитетне джерело допомагають тексту стати більш значимим, отримати більшу трансмісійність — його будуть активніше передавати.
Оповідачка явно переживає за подругу та її рідних, тому спішить поділитися насправді вічним сюжетом гастрономічних легенд.
В його основі первинно лежить недовіра до процесу виготовлення харчової продукції, бо ми не можемо перевірити, хто і наскільки добросовісно виконує свою роботу (на відміну від виготовлення домашньої їжі, коли ми контролюємо все).
А от далі вже нашаровуються інші страхи, які є домінантними в той чи інший час. Як бачимо, в групи росіян, які живуть в Німеччині, зараз на перше місце вийшов страх перед "нацистами", які "заполонили" всю країну, та й ще й "яким все можна".
Така демонізація українців росіянами зараз — дуже очікуване явище. Достатньо згадати, як вони розганяють міфи про проституток і прибиральниць, але у цьому випадку цікаво, що українці стають активними, підступними й небезпечними. Вони отруюють дітей за те, що ті підтримують Росію.
До речі, на початку коронавірусної пандемії я писала статтю для @yizhakultura про тодішні страхи (там були банани з короною, наприклад, і причина була в тому, що люди підсвідомо боялися всього того, що не вирощується вдома). Якщо хочете трошки більше дізнатися про різні гастрономічні легенди, то запрошую.
Якщо ви бачили зараз схожі мотиви — поділіться, будь ласка.
124 views11:07
