Свята [кримінальна] Юстиція

2021-12-10 13:52:58 Власне, відповідь як на мене полягає у знецінні прав людини, не в останню чергу через процес юридизації, що набирає обертів. У 2014 році вийшла книга Еріка Познера з промовистою назвою «Сутінки прав людини», основна думка якої полягала в тому, що кількість договорів у сфері прав людини, яка зросла миттєво у 1970х-2000х роках по всьому світі немає нічого спільного з якістю цих прав.
Словами самого Е. Познера «Я не вірю, що у права прав людини є майбутнє. Держави не збираються виходити з договорів про права людини, або денонсувати права людини в публічних заявах. Натомість ідея жорсткого законодавчого регулювання поступово «розчиниться в супі» конкуруючих і нерозв’язних претензій щодо того, які інтереси заслуговують на захист прав людини, а які ні, і яку вагу слід надавати кожному».
(Eric A. Posner. The Twilight of Human Rights Law / Oxford University Press 2014. – P. 140)

Тож, повертаючись до початку, варто говорити конкретно про правову визначеність чи процесуальні гарантії в кримінальному процесі чи інші позитивні аспекти прав людини як юридичних інструментів.

Зі святом!) Відкрити / Коментувати

2021-12-10 13:52:19 Кожного року в міжнародний день прав людини я пишу про небезпеку юридизації прав людини (надання бажанням юридичного змісту) та розмивання прав людини через перемішування прав усіх поколінь, а також те, що застосовно до кримінального процесу краще говорити про конкретні процесуальні гарантії, джерелом яких є засадничі права людини.

Але цього року хочу поділитись фрагментом з статті Д. Лубана (США) «Націоналізм, права людини та перспективи миру» (переклад опублікований в журналі «Філософія права і загальна теорія права», 1/2020), який дуже відгукується мені сьогодні. Він не про права людини як такі, а про процес ухвалення Декларації у 1948 році та сучасний стан ООН. Бо сьогоднішня дата присвячена саме цій події.

«Кожен, хто вивчає дипломатичну історію, розуміє, що там було безліч безжальних макіавеллівських розрахунків, включених в проєкт ООН. У 1945 р. імперські держави не мали наміру відмовлятися від своїх колоній, і великі держави не мали наміру дозволяти більш слабким державам казати їм, що робити, висувати претензії щодо економічної справедливості проти них 1.
Не всі держави поділяють фундаментальну віру в права людини, і на Генеральній асамблеї голосуючи за Загальну Декларацію прав людини (далі – ЗДПЛ), десять держав утрималися від голосування. Філософська основа людської гідності і прав людини, як і раніше, суперечлива; Жак Марітен, опитуючи інтелектуальних та духовних лідерів про те,що має містити ЗДПЛ, зазначив: «Ми погоджуємося з правами, але ніхто не запитує нас чому» 2.
Я все ж хочу серйозно поговорити про ООН та ЗДПЛ. Навіть найбільш безжалісні циніки, що сиділи в Думбартон-Окс (особняк у Вашингтоні, де в 1944 р. відбулась конференція із утворення ООН) та Сан-Франциско, справді були нажахані невимовним смутком війни і хотіли зробити щось, щоб світова війна ніколи не повторилася.
І я вірю, що принаймні деякі з цих безжальних циніків відчували відразу до нападів на людську гідність, бо вони самі були свідками війни. Навіть якщо вони не вірили у шляхетні слова, які вони викладають у преамбулі, мільйони їх громадян вірили і продовжують вірити, і це створює політичну перевірку урядам.
Сьогодні ООН переживає проблеми; вона слабка та політично розірвана, недофінансована, принаймні трохи корумпована, і часто безпорадна. Це висуває дві принципові теми для будь-якого обговорення питань міжнародного врядування, які поділяють аксіоматичне ставлення системи ООН до миру та прав людини: яка сьогодні перспектива миру? А чи проєкт миру за допомогою прав людини все ще справедливий через сімдесят років після Думбартон-Окс? Ми всі знаємо, що сьогоднішній світ відходить від того, що ще називають «глобалізмом», «космополітизмом» та «ліберальним інтернаціоналізмом». Націоналізм набирає обертів, і деякі держави здійснюють гротескні порушення прав людини в масовому масштабі без вибачення і з явною безкарністю. Де це залишає нас сьогодні?».

1 Для скептичного погляду на ЗДПЛ див. Martti Koskenniemi, “The Preamble of the Universal Declaration of Human Rights,” in The Universal Declaration of Human Rights: A Common Standard of Achievement, eds. Gudmundur Alfredsson and Asbj.rn Eide (Martinus Nijhoff, 1999), 27–39.
2 Jacques Maritain, Human Rights: Concepts and Interpretations (London: Wingate, 1949), 9.
(David Luban. Nationalism, Human Rights, and the Prospects to Peace. Пленарна доповідь на ХХVIII Всесвітньому конгресі Міжнародної асоціації філософії права і соціальної філософії «Мир, заснований на правах людини» (17–21 липня 2017 р., м. Лісабон, Португалія). Переклад з англійської Сергія Максимова) Відкрити / Коментувати

2021-12-08 17:41:08 А мені от більше подобається лаконічність законодавця, а не ВС:

ч. 1 ст. 3 КПК України:
10) кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
24) судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду при розгляді справи № 756/10189/20:
…з урахуванням пунктів 10, 24 ч. 1 статті 3 КПК, кримінальне провадження є цілісною відносно автономною полістадійною частиною кримінального процесу, що об`єднує комплекс взаємопов`язаних і взаємообумовлених процесуальних дій, які, будучи спрямованими на вирішення загальних завдань кримінального провадження через досягнення конкретного правового результату, здійснюються уповноваженими суб`єктами з приводу процесуальних відносин (що можуть бути пов`язані чи не пов`язані безпосередньо з матеріально-правовими відносинами), які відрізняються предметною характеристикою, в особливому процесуальному порядку, результати яких формалізуються у відповідних процесуальних рішеннях.

Пропоную запровадити пагінацію до таких рішень ВС. Розібʼємо на номери та літери і можна буде серйозно питати ставлення до складових тексту.

А по суті рішення – потерпілий або його законний представник чи представник не є особами, які мають право оскаржити в апеляційному порядку постановлену на стадії досудового розслідування ухвалу слідчого судді про скасування повідомлення про підозру. Відкрити / Коментувати

2021-12-06 19:10:15 ​​Перспектива moonlightingʼу в українській поліції.

(декілька думок з огляду на запропоновану) міністром внутрішніх справ скасування обмеження на сумісність роботи поліцейського з іншою оплачуваною роботою.

Moonlighting це не страшне слово, а просто американський жаргонізм для позначення другої роботи (secondary employment), зокрема для поліцейських, адже у них в США це дозволено. Своєю чергою на пострадянському просторі є заборона на сумісництво поліцейської діяльності з іншою оплачуваною роботою, що розглядається/мотивується законодавцем як антикорупційний захід (фактично це реакція на «силове підприємництво» 90х, коли держава отримала змогу надати хоч якесь конкуретне грошове забезпечення поліції).

Конкретно в Україні є ст. 66 Закону про Нацполіцію яка прямо забороняє службове сумісництво, крім науково-педагогічної, наукової або творчої, а також ст. 25 Закону про запобігання корупції» відносить поліцейських до переліку публічних службовців, на яких розповсюджуються обмеження на сумісництво.

Проте не у всьому світі так, наприклад у Великобританії, Австралії та Сполучених Штатах (це ті приклади, які вдалось швидко знайти) заборони на службове сумісництво немає. В США за даними Бюро статистики 83% поліцейських офіційно повідомили керівництво про наявність другої роботи.

Вони працюють охоронцями, приватними детективами, фітнес-інструкторами, адвокатами-представниками потерпілих тощо. І наскільки я зрозумів, ті самі охоронці можуть в певних випадках носити поліцейську уніформу та табельну зброю, хоча і не є в цей час поліцейськими (але це не точно).

Проте для цього недостатньо просто повідомити керівництво. Необхідно погодити з ним характер роботи, вид, кількість годин, наявність конфлікту інетересів тощо. Так само треба певний час пропрацювати в поліції (не менше двох років) та отримати позитивні характеристики з службової поведінки та оцінки ризиків (Secondary Employment Program).

Водночас в самих Штатах йдуть дискусії стосовно доцільності можливості сумісності через недостатній контроль робочих годин, неможливість повністю запобігти перевтомі тощо.

Тож, припустимо, що в Україні ухвалять такі зміни і дозволять суміщати роботу поліцейського з іншими. Це можливо, за умови, якщо ретельно прорахувати дизайн системи контролю за робочими годинами, винагородою, видом робіт, запобігання перевтомі тощо. Тим паче частина поліцейських і зараз працює «в тіні», тож вони отримають можливість робити це законно. З іншого боку, може нічого і не змінитись, адже не всі роботодавців готові на парт-тайм брати поліцейських, тож додаткова робота піде знову в тінь або її взагалі не буде.

Насторожує те, що наразі в поліції слабкий контроль психологічної стійкості поліцейського, робота зі стресом тощо. Все покладається на самого поліцейського та його керівника, а стандартних процедур і можливості їх забезпечити немає. Якщо сюди додається ще можлива перевтома через другу роботу – ситуація тільки погіршується.

Тож ініціатива як спосіб знайти гідне фінансування для поліцейських в умовах непослідовних реформ та вічного браку бюджетних коштів виправдана. Але все залежить від конкретного дизайну пропозицій, які ми невдовзі побачимо. Відкрити / Коментувати

2021-12-03 17:49:38 Відкрити / Коментувати

2021-12-03 17:49:08 Про право мовою економічного аналізу або економічний аналіз кримінальної юстиції – саме на цю фундаментальну тему почав не тільки думати, а й говорити JustTalk.

Насправді економіка права (Law and Economics) та економічний аналіз права (Economic Analysis of Law) говорять про злочин і покарання, ефективність превенції та альтернативних заходів, врешті ресурси держави (платників податків), які витрачають на контроль за злочинністю (адже як і будь-яке соціальне явище злочини неможливо викорінити, адже їхнє коріння в людській природі (доброго дня, Кант і Вебер)).

Ми взяли з цього лише один аспект – обмежений ресурс має витрачатись раціонально (ефективно) для того, щоб максимізувати суспільне благо (прибуток), тобто зробити суспільство безпечнішим. Залишилось тільки знайти одиниці виміру (очевидно, що насамперед це робочий час професіоналів кримінальної юстиції) та порахувати «скільки ж».

І зробити висновки. А вже далі говорити про бюджети інституцій, їхню чисельність, виправданість існування спеціалізованих органів, криміналізацію/декриміналізацію тощо.

Цей дискашн пейпер скоріше постановка проблеми (дослідницького питання) для подальших досліджень та дискусії і ми раді проговорити його. А також представити публічно.

https://justtalk.com.ua/post/justtalk22skilki-koshtue-platnikam-podatkiv-kriminalna-yustitsiya-discussion-paper Відкрити / Коментувати

2021-12-01 21:38:24 ​​Офіс Генерального прокурора зробили круту річ – візуалізували кримінальну статистику.

Тепер можна знайти статистику кримінальної протиправності за посиланням: https://erdr-map.gp.gov.ua/.

Як людина, яка багато років працювала з доволі незручними формами кримінальної статистики на сайті ГПУ/ОГП (її почали публікувати в зведеному форматі з 2012 року – появою ЄРДР), скажу що це однозначно крок вперед. Поки що побачив, що є розбивка (дезагрегація) по областям та районам, а також можна побачити показник на 10/100 тисяч населення.

З спостережень критичних – використовується термінологія старого Кодексу, від якої процесуальне законодавство відмовилось – реабілітуючі/нереабілітуючі підстави. Для того, щоб закрити провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення або його події не треба акт реабілітації, тож ця термінологія морально застаріла. Але визнаю, що на рівні підзаконних актів вона досі операційно послуговується всім, тому така відмова є поступовою.

Ну і загалом про кримінальну статистику – вона привʼязана до ЄРДР, тож завжди треба враховувати рівень реєстраційно-облікової дисципліни, що хромає. До того ж досі існуючі показники, обнулення щоквартальне тощо. Тож кримінальну статистику треба вміти інтерпретувати.

Сам же факт того, що вона публічна не новий, повторюсь, просто нею послуговуються здебільшого спеціалісти. Якось пару років тому серед політиків було популярно звинувачувати Генпрокурора Луценка в тому, що вони приховують ці дані, хоча пару кліків на сайті ГПУ могли виправити це хибне уявлення.

А взагалі від західних кримінологів можна почути, що «у вас так багато даних збирається і публікується, особливо кримінологічного характеру». І це правда. Адміністрування цієї системи дозволяє фільтрувати дані за демографічними, кримінологічними та іншими показниками, це особливість пострадянського простору.

От нещодавно зіткнувся з статистикою ФБР, тобто статистикою злочинності на федеральному рівні в Штатах. Мало того, що вона публікується не те що не щомісячно, вона щорічно не публікується, так ще й поліцейські органи, який майже 20 тисяч, самостійно подають всі дані і для них нормальна ситуація, коли десь тисяч 5 взагалі не дали дані про те, які злочини відбулись. Тоді якось зіставляються з результатами crime survey і роблять висновки про злочинність.

Тож у нас є публічна кримінальна статистика – це круто, а тепер вона ще й візуалізована, що вдвічі крутіше. Ще б трохи дезагрегації для справжнього crime mapping і це буде як каже Президент «най,най» :) Відкрити / Коментувати

2021-12-01 19:27:13 *ілюстрація до одного з матеріалів, на якому зображена повсякденна робоча обстановка прокурора.

Знаю, що серед моїх підписників, а тим паче колег, вистачає прокурорів. Сьогодні ваш день – зі святом.

Просто не забувайте, що головний у кримінальному провадженні прокурор, і не тільки тому, що приймає ключові процесуальні рішення (підозра, клопотання, обвинувальний тощо), а й тому, що на ньому лежить відповідальність за результати розслідування та реалізацію кримінальної політики в цілому. Відкрити / Коментувати

2021-11-30 19:53:25 Конституційний Суд «не пішов» на абсурд Президента, який призначив двох суддів за своєю квотою, яка «звільнилась» у неконституційний спосіб, а саме шляхом скасування указів про призначення «неугодних» йому суддів КС.

Іншими словами – Суд відмовився приводити до присяги суддів, у зв'язку з відсутністю вакантних місць, цим самим захистив незалежність інституції.


Правова аргументація у Постанові №11-п/2021 від 30.11.2021.

Нагадаю, що 26 листопада В. Зеленський заявив про призначення нових суддів КСУ за своєю квотою.

Правова аргументація Суду така:
«За період 2013–2018 років Президент України призначив на посаду шістьох суддів Конституційного Суду України, повноваження яких не припинено та яких не звільнено з посади на підставах, визначених статтею 149-1 Конституції України».

І саме тому: «Голові Конституційного Суду України або судді Конституційного Суду України, який виконує його обов’язки, скликати спеціальні пленарні засідання Конституційного Суду України для складення присяги суддями Конституційного Суду України, що їх призначив Президент України указами від 26 листопада 2021 року № 596/2021, № 597/2021, після припинення повноважень або звільнення з посади на підставах, визначених у статті 149-1 Конституції України, суддів Конституційного Суду України, що їх призначив Президент України за період 2013–2018 років».

Іншими словами – присяга новопризначених суддів Президентом відтермінована до 2022 року, коли закінчитья строк повноважень суддів, призначених у 2013 році. Відкрити / Коментувати

2021-11-28 21:52:30 Трохи думок стосовно ДБР і Бутусова.

Факт: цивільна особа за невідомих обставин стріляє з бойової зброї (невідомо де, коли і чому, можливо все законно).

Кваліфікація:
1) ДБР заявляє (1, 2) про ст. 414 КК (порушення правил поводження із зброєю), яке є їх підслідністю, бо це військовий злочин (проти порядку несення військової служби). При цьому Бутусов не є спеціальним субʼєктом (військовослужбовцем), тож йому підозру за цим складом злочину оголосити неможливо. Мова йде про тих, хто допустив цивільну особу до стрільби з гаубиці і чи було це на законних підставах.
2) далі ДБР інкримінує ст. 437 КК (!) – планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни. Для початку варто сказати, що це воєнний злочин, а не військовий, тож він підслідний СБУ, а не ДБР і з огляду на нещодавну позицію ВС всі докази тут недопустимі "зі старту". Водночас слідчі ДБР мають протягом 5ти днів повідомити про це прокурора, а прокурор протягом 10ти передати за підслідністю (ці правила набрали чинності буквально на днях).
Але справа навіть не в цьому, а в тому, що настільки широко тлумачити цей склад злочину "треба вміти". ДБРівцям непогано було б хоча б одним оком заглянути в Римський Статут МКС та і взагалі подивитись "що там у людей" (тобто в інших юрисдикціях). Ототожнювати публікацію цього відео із розвʼязуванням війни – непрофесійно.

Ну і те, що це відбувається після відомої прес-конференції я не буду зачіпати, бо відео опубліковано вчора, тож тут причинно-наслідковий звʼязок може бути, а може і не бути. Не треба впадати у відому логічну хибу, адже "після цього не означає внаслідок цього".

Так от проблема ДБР в тому, що багато речей вони роблять вибірково і комунікують питання перед суспільством так само. Невже складно розказати скільки подібних проваджень уже є, за якими резонансними подібними фактами уже "вносились" в ЄРДР і що це звична практика? (якщо вона така, звісно). Можливо тоді суспільство не сприймало б це як політичне переслідування (принаймні сумнівів в обʼєктивності було б менше).

Але це питання риторичне.

Це нормально перевіряти ті чи інші факти в межах кримінальних проваджень (без підозр), проте робити це настільки непрофесійно, вибірково та упереджено комунікувати – це головна проблема ДБР (часто й інших органів правопорядку). Відкрити / Коментувати