Свята [кримінальна] Юстиція

2021-11-09 13:53:13 Іншими словами (і в моєму довільному переказі) – треба вдосконалювати профільне законодавство, що обмежує вплив на політичне життя, монополізацію окремих галузей економіки, тиску на систему правопорядку тощо, а тим паче працювати над розбудовою правозастосовчої практики, а не ухвалювати "реєстри олігархів" з юридично невизначеними обмеженнями. От вам і буде боротьба з олігархами.

Вище ж наведена професійна позиція, написана спільно галузевими експертами огранізації. Відкрити / Коментувати

2021-11-09 13:52:04 Крім того, наявні процедурні вади розгляду та ухвалення Закону № 1780-IX. З одного боку, сам порядок розгляду та ухвалення Закону № 1780-IX не має прямих ознак невідповідності статті 93 Конституції України і не порушує положення статті 119-1 Регламенту Верховної Ради України. Однак внаслідок поспішного розгляду законопроєкту народні депутати України не могли знати, яка саме остаточна редакція законопроєкту ухвалюється ними в другому читанні і в цілому. Така логіка розгляду та ухвалення законів суттєво підриває легітимність та якість кінцевого законодавчого продукту Парламенту.

Експерти ЦППР вважають, заборони й обов’язки, які передбачає Закон № 1780-IX, взагалі не впливають на вирішення проблеми олігархічної системи, оскільки для цього необхідне застосування комплексних законодавчих рішень та практичних кроків. Для знищення олігархічної системи в Україні потрібно забезпечити, насамперед:

1) справжню незалежність:
- судів (зокрема через формування доброчесного та професійного складу ВРП);
- прокуратури (насамперед, через політичну незалежність Генерального прокурора та посилення гарантій процесуальної незалежності прокурорів);
- КСУ (через забезпечення відповідності його суддів високим моральним якостям і визнаному рівню професійності на основі проведення чесного конкурсного відбору майбутніх суддів єдиною конкурсною комісією);
- Антимонопольного комітету (для ефективного виконання конституційних завдань щодо недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції);
- ЦВК (у т. ч. недопущення нею участі у виборах як кандидатів на посади Президента, народних депутатів усіх осіб, які грубо порушували виборче законодавство);
2) невідворотність притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень;
3) неможливість концентрації медіа в руках однієї особи;
4) невтручання власників у редакційну політику ЗМІ;
5) повну заборону політичної реклами на телебаченні і радіо, крім передвиборчих дебатів кандидатів на виборні посади, зовнішньої реклами у населених пунктах та у межах смуги відведення автомобільних доріг;
6) жорсткий контроль за фінансуванням політичних партій;
7) повну прозорість та законність управління державними фінансами;
8) належну процедуру добору на посади вищого корпусу державної служби, що дозволила б призначати незалежних професіоналів;
9) інвентаризацію законів, пролобійованих олігархами у попередні роки з метою створення для себе економічних переваг, та їх скасування;
10) вдосконалення законодавства та практики його застосування щодо гарантування права власності та недопущення рейдерства;
11) розробку та ефективне впровадження законодавства про лобізм;
12) вжиття заходів для розвитку і підтримки (спрощення фінзвітності, дерегуляція тощо) конкурентного бізнесу;
13) знищення «сірих» податкових схем, усунення наявних схем уникнення сплати податків, забезпечення невідворотності покарання за ухилення від сплати податків у великих та особливо великих розмірах та за відмивання майна злочинного походження у великих та особливо великих розмірах;
14) збільшення встановленого законом розміру завданої злочином шкоди як критерію визначеності підслідності НАБУ з 500 до 5 000 прожиткових мінімумів (понад 10 млн. грн.) та перегляд переліку суб’єктів, діяння яких підслідні НАБУ (ст. 216 КПК), залишивши у ньому лише топпосадовців;
15) посилення інституційної спроможності Державного бюро розслідувань – призначення постійного керівника, ухвалення справжньої стратегії діяльності, пріоритизація розслідувань в бік серйозних службових злочинів тощо;
16) реальний контроль за реалізацією зазначених та інших необхідних заходів.

Системне та послідовне застосування цих та інших заходів значно краще допоможуть досягнути мети, яку поставив перед собою Закон № 1780-IX. Відкрити / Коментувати

2021-11-09 13:52:04 Президент підписав «закон про олігархів»

5 листопада Президент підписав Закон № 1780-IX «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)», прийнятий Верховною Радою 23 вересня. Цей Закон визначив завданням встановити критерії, механізм та наслідки визнання осіб олігархами. Зокрема, на підставі подання КМУ, члена РНБО, НБУ, СБУ або Антимонопольного комітету РНБО ухвалює рішення про визнання особи олігархом, яке набирає чинності з дня офіційного опублікування указу Президента України про введення такого рішення в дію. Надалі особу включають у спеціальний Реєстр і, як наслідок, накладають на неї різні правові обмеження та додаткові обов’язки. Те саме стосується осіб, які мають контакти з олігархом.

Оцінка ЦППР

Закон № 1780-IX не створює цілісної системи запобігання надмірному впливу олігархів, а є популістичним інструментом, який можна використати проти політичних чи економічних конкурентів. Окремі положення Закону № 1780-IX мають ознаки невідповідності статтям 8, 19, 24, 38, 106 та 107 Конституції України, зокрема:

- передбачені Законом повноваження РНБО як координаційного органу з питань національної безпеки і оборони при Президентові України суперечать конституційній природі цього органу. Як наслідок, Президент України фактично наділяється позаконституційними повноваженнями — а це може розбалансувати механізм публічного врядування в Україні. Крім того, зважаючи на несталість демократичних традицій в Україні, застосування механізму цього Закону створює ризики узурпації влади тими посадовцями, які володітимуть цим інструментарієм;

- внесення подання до РНБО щодо визнання особи олігархом, а також прийняття рішення РНБО з цього приводу здійснюватиметься на основі власних суб’єктивних суджень відповідного посадовця, а не в результаті об’єктивного моніторингу діяльності всіх суб’єктів українського економічного та політичного життя. Тобто відповідні суб’єкти мають змогу зловживати цим Законом, формально не порушуючи його, для досягнення власних політичних цілей. Такий законодавчий механізм є грубим порушенням принципу юридичної визначеності — а на цьому фактично і побудований весь Закон;

- чимало положень Закону також мають вади юридичної визначеності, що допускає їх неоднозначне трактування та застосування на практиці, а також потенційно несе ризик порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина (зокрема, критерії, на підставі яких особа визнається олігархом; діяльність, яка підпадає під поняття «участь у політичному житті»; ознаки значного впливу на засоби масової інформації; обов’язок публічного службовця подати декларацію про контакти в разі контакту з особою, включеною до Реєстру олігархів, або її представником; перелік винятків, коли декларація про контакти не подається; порядок подачі декларації про контакти та її зміст; положення про притягнення особи до політичної та/або дисциплінарної відповідальності — обсяг та суть цих видів відповідальності взагалі не розкриваються у Законі; поняття «бездоганна ділова репутація» тощо);

- правові наслідки включення особи до Реєстру олігархів, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 7 Закону 1780-IX містять всеосяжну заборону фінансування будь-якої політичної агітації, а також фінансування політичних партій. Ці пункти мають ознаки невідповідності положенням статей 24 і 38 Конституції України, оскільки подібна заборона особам, внесеним до реєстру олігархів, фінансувати діяльність політичних партій (в т.ч. у межах виборчого процесу), а також фінансувати будь-яку політичну агітацію порушує конституційний принцип рівності громадян України (частини перша і друга статті 24 Конституції України) та обмежує конституційне право громадян вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (частина перша статті 38). Відкрити / Коментувати

2021-11-05 18:15:50 ​​Нічого собі, нарешті відновили роботу сайту КДКП: https://kdkp.gp.gov.ua/.

Це значить, що можна знайти старі рішення і нові будуть публікуватись. Два роки цієї можливості не було.

Ну а про те, що «відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження» (фактично КДПК, тільки через реформи і брак законодавчої техніки цей орган поки що саме так буде називатись) запрацював 3 листопада уже читали, мабуть. Деталі тут: https://kdkp.gp.gov.ua/news/declaration/138.

Сам же орган працює майже в повному складі, не вистачає тільки представника адвокатури, якого не делегував з’їзд адвокатів, який не може зібратись. Причина в тому, що Рада адвокатів України окремий з’їзд скликати не стала, однак погодилася, що відповідне питання доречно включити до порядку денного найближчого з’їзду.

——

Такі от справи. Маленька радість людини, яка нещодавно ресерчіла паперовий зібрник за 2017 рік на тисячу сторінок, щоб знайти пару потрібних позицій… Відкрити / Коментувати

2021-11-03 12:58:42 Вчора Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт щодо встановлення відповідальності за підробку документів, що стосуються проведення профілактичних щеплень (доповнення КК України ст. 321-3). Безперечно правильний крок, законодавство має відповідати вимогам (потребам) часу та оновлюватись.

Разом з тим як зажди зверну увагу на невтішну правозастосовчу практику, щоб ще раз сказати, що санкційні механізми в історії з карантинними обмеженнями не працюють.

Почнемо з кримінальної відповідальності. Наразі є «мертва» ст. 325 КК України "Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням", редакцію якої викладали спеціально «під карантин» Законом №530-ІХ від 17.03.2020 р.

Дивимось на результати розслідування:
1. 2020 рік:
- обліковано: 91 проваджень
- скеровано до суду: 2 обвинувальних актів
2. 2021 рік (9 місяців):
- обліковано: 103 проваджень
- скеровано до суду: 7 обвинувальних актів

Думаю про результати судового розгляду можна не згадувати.


Далі звернемось до перспективнішої галузі – практика за ст. 44-3 "Порушення правил щодо карантину людей" КУпАП.

Нещодавно МВС відзвітували, що "з часу запровадження карантинних обмежень в Україні (з березня 2020 р.) станом на 29 жовтня 2021 р. правоохоронці склали 109 130 адміністративних протоколів за статтею 44-3 КУпАП". Суспільство видихнуло з полегшенням, ніби 100 тис це багато, чого нарікати.

Проте якщо подивитись на показники ДСА щодо розгляду справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 44-3 КУпАП станом на 25.08.2021 (останні дані):
Надійшло на розгляд протоколів: 117 430
Розглянуто справ: 88 797 (76 % від протоколів, що надійшли)
Накладено адміністративне стягнення: 5378 (6% від розглянутих справ)

… то стає зрозуміло, що ситуація геть не змінилась з березня 2020 року. Що тоді, що зараз лише 6% складених протоколів в результати перетворюються на реальні штрафи для людини. Чому так відбувається я раніше писав багато, пропоную узагальнення в матеріалі колеги Романа Смалюка.

Мова йде не про «антимасочників», а про грубіші порушення правил карантину, насамперед невідповідальний бізнес, чиновників тощо. Вони дійсно уникають відповідальності.

Мені можуть сказати, що то все "корумповані суди", але ні, проблема в якості матеріалів, які ці суди отримують. Водночас лояльність судів до порушників теж висока, не буду заперечувати, правда не з корупційних міркувань, а викривленого уявлення про справедливість в умовах пандемії.

Отже, повертаючись до першого речення, законодавче забезпечення це добре, але правозастосовна практика вирішує все...

Порушення правил карантину уже стало хрестоматійним прикладом розбіжності між правом і правозстосуванням, що з точки зору соціологічної школи права завжди існує, правда чим вона краще, тим більше закон є законом.

І питання тут не в справедливості, співмірності, якості закону тощо – у світі вже 5 млн людей померло від коронавірусу, очевидно, що з точки зору громадського здоров’я ця ділянка має бути пріоритетною для влади, зокрема органів правопорядку. І про це ми також давно писали з Володимиром Курпітою, фахівцем у цій галузі.

Тож, на питання як я ставлюсь до вчорашнього рішення Ради – позитивно. До ситуації загалом – на жаль, для системи правопорядку ковід це все ще не пріоритет. Відкрити / Коментувати

2021-10-28 15:19:57 Сьогодні Уряд своїм розпорядженням затвердив Стратегію протидії катуванням в системі кримінальної юстиції та План заходів з її реалізації.

Цей документ готувався спільно профільним Департаментом Офісу Генерального прокурора та фахівцями у цій галузі, а далі пройшов титанічні доопрацювання бюрократичних стінах Кабміну за участі прокурорів і не тільки.

Радий бути причетним до народження першої в історії України Стратегії протидії катуванням в системі кримінальної юстиції – документу у сфері державної політики, який сконцентровано саме на розслідуванні випадків катувань та інших форм неналежного поводження.

Стратегія передбачає:
- створення систем збору та аналізу даних про катування;
- впровадження механізму фіксації тілесних ушкоджень, які можуть бути ознаками катувань;
- впровадження сучасних стандартів розслідування катувань та багато чого іншого.

Детальніше про хронологію ухвалення документу у пості керівника профільного Департаменту ОГП, а сам документ додаю наступним дописом. Відкрити / Коментувати

2021-10-28 11:53:34 Що таке homicide за американським законодавством?
Чому у 2020 році кількість убивств в США зросла на 30% порівняно з попереднім?
Яка роль BLM та карантинних обмежень у зв'язку з ковідом?
Чи стало це "лихими 90ми для США" чи це просто зручна "страшилка" для ЗМІ?

Спробував відповісти на ці питання для JustTalk.

Тримайте черговий матеріал про поліціювання в США або просто "американщину" як ми говоримо між собою :) Відкрити / Коментувати

2021-10-27 14:47:08 Про координуючу роль прокуратури в системі кримінальної юстиції та роль управління (менеджменту) під час розслідування кримінальних правопорушень.

Це скорочений відеозапис дискусії в ОГП, який відбувся порівняно недавно. Скорочений означає, що вибрано найголовніше, адже викладати хронометражі у багато годин немає сенсу, якими б стійкими глядачами ютубу не були правники.

Раджу подивитись/поклацати/послухати:

Відкрити / Коментувати

2021-10-26 09:06:35 Знову у нас «Генеральний реєстратор»… тепер хочуть впровадити стосовно адвоката.

У Парламенті зареєстровано проєкт Закону №6206, яким пропонується «посилити» статус адвокатури через визначення його спеціальним суб’єктом в частині притягнення до кримінальної відповідальності та віднести до підслідності ДБР. Подібна ідея дублює аналогічні положення законопроєкту про адвокатуру минулого скликання (№9055, якщо пам’ятаєте)

Якщо коротко, то пропонується віднести адвоката як спеціального суб’єкта до підслідності Державного бюро розслідувань, а самий порядок розслідування зробити подібним до притягнення до відповідальності народного депутата («квазі-недоторканність»). Починаючи від історії з внесення відомостей до ЄРДР тільки Генеральним прокурором або його заступником, так само як і візування ними клопотань про застосування запобіжних заходів, і закінчуючи розглядом клопотань про НСРД в присутності представника ради адвокатів регіону (негласні дії, такі негласні…). Коротше просто доповнити ст. 482-3 КПК України.

Аргумент розробників – Генеральний прокурор це «фільтр» від зловживань, а також те, що він зможе швидко визначати групу прокурорів, які будуть здійснювати процесуальне керівництво і бути поінформованим про це. Проте з огляду на єдиний статус прокурора це радше організаційне питання, яке не має вирішуватись в Кодексі. Прокурор незалежний в кримінальному провадженні, отже всі питання до старшого групи прокурорів, який розслідуватиме провадження стосовно ймовірного злочину адвоката, а не до Генерального. Врешті Генеральний прокурор це лише адміністративна посада і ніяких додаткових процесуальних гарантій його візування не створює.

Загалом мова йде про надмірну роль Генерального прокурора/його заступників з одного боку (можливе блокування реєстрації провадження), а з іншого – фактичну неможливість виконання такої функції у вигляді реєстрації злочинів та погодження усіх клопотань, з огляду на навантаження, яке лягає на плечі цих посадовців. Ну і я мовчу про загальний тренд законодавчих змін – чим далі, тим більше Генеральний прокурор стає «Генеральним реєстратором». Можна одразу флешку віддати помічнику і нехай цілими днями реєструє кримінальні провадження…

А якщо серйозно, то наразі повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним/його заступником/керівником обласної прокуратури. Якщо вже йти на компроміс, то можна прибрати з цього списку керівника обласної прокуратури, а краще залишити все як є. Бо реєстрація КП не тягне за собою правових наслідків; обрання ЗЗ чи НСРД є предметом судового контролю і далі по списку.

Там де мова йде про обгрунтованість припущення про винуватість особи, то це підозра (і то мінімально) – цього «фільтру» наразі достатньо для захисту адвоката від зловживань з боку правоохоронців.

P.S. У сфері правосуддя взагалі багато суб’єктів, на яких незаконно тиснуть через кримінальні провадження. От влітку мав низку інтерв’ю з судовими експертами і там є величезні проблеми з цим. І що, тепер кожному дамо «Генерального реєстратора?», 482-4, 482-5,482-6… ad infinitum? Відкрити / Коментувати