Свята [кримінальна] Юстиція

2021-09-06 19:00:02 З першого інтерв'ю Дениса Монастирського як міністра внутрішніх справ:

"Взагалі я вважаю, що поліція має отримати більшу самостійність під час прийняття рішень, під час висвітлення розслідування злочинів, ніж це було раніше.

Тому й не виходжу зі швидкими коментарями, оскільки вважаю, що спочатку мають прокоментувати саме ті, хто безпосередньо опікується розслідуванням, а не "спочатку – політик, а потім – слідчий"."

Проте далі йде вагон питань по резонасних справах.

Боюсь, що це запит від самих журналістів і громадськості внаслідок нерозуміння ролі міністра, а не політика МВС (хоча у Авакова в певні моменти це було свідомо, наприклад на тій славнозвісній конференції з Генпрокурором та Президентом).

---

Очікуємо на офіційні документи у сфері політики розвитку МВС. Відкрити / Коментувати

2021-09-06 10:58:47 У 2016 році намагався пояснити чим відрізняється "поверхнева перевірка" за новим (на тоді) Законом про Нацполіцію та особистим оглядом/обшуком. Зокрема саме тим, що це візуальний огляд речей, які добровільно демонструє особа або під час застосування спеціальних приладів (металорамок тощо). Все інше – особистий огляд (адміністративно-деліктна процедура) або особистий обшук (кримінальна процедура).

У 2021 році в навчальних матеріалах Національного університету внутрішніх справ поверхнева перевірка так і залишається "поверхневим оглядом", який передбачався Статутом патрульно-постової служби міліції (1994) та полягав геть в іншому – після затримання перевірити вміст кишень на наявність предметів, якими особам може загрожувати міліціонерам чи собі під час доставлення до відділення міліції.

Про це детально написав колега Володимир Батчаєв у матеріалі про те, що майбутніх поліцейських вчать за підручниками, що суперечать законодавству.

Водночас варто зауважити, що не всі навчальні посібники містять подібні твердження. Так, у підготовленому Львівським державним університетом внутрішніх справ збірнику методичних рекомендацій "Основи професійної підготовки поліцейських" співробітникам чітко роз’яснюють цю різницю і яка процедура має застосовуватись.

Про кількість ж таких порушень можна тільки здогадуватись (статистики притягнення до дисциплінарної відповідальності просто не існує), але як і у випадку з іншими поліцейськими заходами, наприклад use of force – багато проблем починаються саме з професійної підготовки. Відкрити / Коментувати

2021-07-28 16:36:40 ​​5. Бонус: “ви постійно критикуєте усе, а як нам очистити поліцію від "негідників"”?
Дійсно, наші реформатори чомусь впевнені, що Верховна Рада може через перехідні та прикінцеві положення Закону звільняти і директорів ДБР (це не так), і 15 тисяч прокурорів, і цілі понад 100-тисячні органи. Проте це суперечить гарантіям незвільнення з посад цих людей, зокрема і трудовим правам.
В цьому цінність цього Рішення КСУ – вказати, що це не повноваження Парламенту.
А що ж робити з “поганими” прокурорами, поліцейськими? Точно не звільняти всіх без розбору, адже в будь-якому органі є як професіонали, так і ні, врешті, “число зрадників завжди відоме”.
Насправді не потрібно ніяких атестацій – згадайте, жодна з них не пройшла успішно.
Достатньо лише прозорих, чітких та застосованих дисциплінарних процедур. Якщо людина бере хабарі – це до ДБР та НАБУ; якщо людина непрофесійна – звільнення на підставі вчиненого нею дисциплінарного проступку, наприклад невиконання або неналежне виконння службових обов’язків. Тобто індивідуальний підхід до кожного порушення.

Не треба вигадувати велосипед, в сухому залишку механізми самоочищення не менш ефективні, ніж неконституційні горе-реформи. Відкрити / Коментувати

2021-07-28 16:36:34 21 липня Конституційний Суд України визнав частину положень щодо реформи поліції неконституційними. Проте це не рішення про “неконституційність атестації” як можна почути, давайте розберімося.

1. Що сталось?
КСУ у справі за конституційною скаргою Бівалькевича Б.В. (колишнього високопосадовця МВС, полковника) визнав неконституційними п. 8 Розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” (Рішення №4-р(ІІ)/2021 від 21.07.2021 р.) – стосовно попередження про звільнення поліцейських у зв’язку з утворенням Національної поліції. Водночас ці положення Закону втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення і не поширюються на правовідносини, що виникли до дня його ухвалення і продовжують існувати.

2. Про що це? Які підстави?
Атестуванню поліції передувало звільнення усіх міліціонерів з МВС. З дня опублікування Закону “Про Національну поліцію” (6.08.2015 р.) всі працівники вважались такими, що попереджені про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

КСУ констатував, що цим порушено принцип юридичної визначеності, який є складовою верховенства права (ст. 8 Конституції), адже що означає “можливе” та “майбутнє” звільнення незрозуміло, тим паче, що всіх було звільнено, а інше положення Закону встановлює у загальних рисах процедуру майбутнього працевлаштування в поліції протягом трьох місяців (до набрання чинності Законом 07.11.2015 р.), яка суперечить цьому положенню (п. 4 Рішення).

До того ж “Верховна Рада шляхом ухвалення законів, що є нормативними актами, не може звільняти окремого працівника або певні категорії працівників та повідомляти їх про можливе майбутнє звільнення. Звільнення особи можливе на підставі не закону, а лише індивідуального акта права, повноважень щодо ухвалення якого Верховна Рада не має”. Адже є загальний порядок повідомлення про звільнення індивідуальним актом та завчасно, встановлений КЗпП, він має застосовуватись, тому КСУ констатує невідповідність ст. 43 Конституції, що гарантує право на працю (п. 5 Рішення).

Підсумовуючи: процедура звільнення та переходу до Нацполіції була нечіткою, міліціонери не могли передбачати своїх дій на підставі положення Закону через його суперечливий зміст. До того ж у Верховної Ради немає повноважень попереджати про звільнення (звільняти) масово людей з посад, для цього має бути індивідуальне повідомлення завчасно.

3. А що ж з атестацією поліцейських?
Атестуванню поліцейських присвячена ст. 57 Закону “Про Національну поліцію” і вона не є предметом розгляду цього Рішення. Цей механізм конституційний і може застосуватись й надалі (правда з тим підзаконним регулюванням, яке наразі є, в жодному разі його застосовувати не треба). З іншого боку він настільки проблемний, що “проваленість” атестації завчасно була відома і вірогідно свідомо підлаштована тими, хто розробляв підзаконний акт про порядок атестування (Наказ №1465). Дет. див. Розділ 2 цієї книжки).

4. Так що тепер буде, якщо перехід з міліції в поліцію відбувся з порушенням Конституції?
Глобального нічого – заявнику відшкодують матеріальну та моральну шкоду і все. Положення Закону, які задумувались як одноразові і тому були поміщені в Прикінцеві та Перехідні положення Закону та вже виконані, визнані неконституційними і не можуть застосовуватись в майбутньому. Все ж, що було до цього, не рахується, бо на ці правовідносини Рішення не поширюється, про що прямо вказано у резолютивній частині Рішення. Інакше було б “поставлено під сумнів легітимність створення поліції”, тож КСУ врахував потребу в дотриманні балансу суспільно значущих інтересів у підтриманні легітимності її створення.
А про політичну відповідальність тих, хто голосував чи втілював неконституційні реформи у нас говорити не прийнято. Тим паче це не питання конституційної юрисдикції. Відкрити / Коментувати

2021-07-22 16:20:56 ​​(обережно, статистика над якою треба подумати)

Почитав новину:
“Результати роботи Державного бюро розслідувань за перше півріччя 2021 року: понад 2 тисячі правоохоронців та посадовців постануть перед судом”.

Дійсно, подається цифра у 2163 особи, стосовно яких скеровано обвинувальні акти до суду. Серед яких виділено 463 особи за категоріями, а саме: 1 народний депутат; 2 високопосадовці; 7 суддів; 14 прокурорів; 30 податківців; 48 митників; 82 працівники Державної лісової охорони; 283 поліцейські.

Проте цікаво подивитись про які злочини йде мова, адже відомо, що левову частку навантаження на слідчих ДБР складають військові злочини (проти порядку несення військової служби).

Звернемось до кримінальної статистики, розпорядником якої є ОГП і яка в дезагрегованому стані є в публічному доступі – за перші 6 місяців цього року Державним бюро розслідувань скеровано обвинувальні акти у 821 кримінальному провадженні (зрозуміло, що один акт може бути стосовно декількох осіб).

З них:
Військові злочини – 451 обвинувальний акт (55%). А саме: самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України) – 351; Дезертирство (ст. 408 КК України) – 38.

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України) - 56 обвинувальних актів.

Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України) – 52.

Далі йде:
Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК України) – 33.

Ще далі цифри нижче 20.

Для порівяння:
Катування (ст. 127 КК України) – 2.
Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу із застосуванням сили (ч. 2 + ч. 3 ст. 365 КК України) – 8.

Висновок:
Хоча антикорупціонери не хочуть зараховувати ДБР до антикорупційної інфраструктури (антикорупційних органів) – саме таким він і є.

Якщо відкинути військові злочини, то ДБР здебільшого займається корупційними правопорушеннями середньої ланки серед службових осіб. Це видно як по статистиці, так і по їхній публічній комунікації (за якою гарно видно неформальні пріоритети).

Це не добре і не погано. Просто треба визнати, що ДБР це антикорупційний орган і цій підслідності він приділяє фактично найбільше уваги.

А оскільки “боротьба з корупцією – це питання національної безпеки” (с) Президент, антикорупційні активісти, то варто більше уваги звернути на процеси, які відбуваються в цьому органі.

Насамперед, завдяки неконституційному “перезавантаженню” керівництва цього органу (згадаємо скільки непочутої критики було в бік Проєкту Закону №2116) він понад півтора роки працює без постійного Директора. І в плані управління там не все добре. Проте конкурс так і не оголошений.

Це все, що я хотів сказати чи натякнути про пріоритети у реформах в цій країні. Відкрити / Коментувати

2021-07-22 15:36:49 Gumenyuk and Others v. Ukraine - 11423/19

Article 6
Former Supreme Court of Ukraine judges’ inability to contest the prevention from exercising their judicial functions after legislative reform: violation

Article 8
Unlawful prevention of former Supreme Court of Ukraine judges from exercising judicial functions after legislative reform: violation

Facts – Following legislative amendments in 2016 the Supreme Court of Ukraine (SCU) was liquidated and replaced by the new Supreme Court (SC), in which the posts were filled exclusively by way of competition. The eight applicants were SCU judges and as a result of the amendments, since the beginning of the SC’s operation in December 2017, they were prevented from exercising judicial functions without their formal dismissal. This was despite a ruling on 18 February 2020 by the Constitutional Court, following a challenge by the plenary SCU, declaring the relevant legislative measures unconstitutional and confirming the validity of the applicants’ tenure.

…that the respondent State is to pay each applicant, within three months from the date on which the judgment becomes final in accordance with Article 44 § 2 of the Convention, EUR 5,000 (five thousand euros)…

Зважаючи на рішення стосовно люстрації, ліквідація Верховного Суду України (2017) обійдеться нам лише у виплату 8 суддям по 5 тис. євро. Ось вам і реформи по-українськи: робіть, що хочете, апелюйте до попередників і платіть компенсації. А потім дивуйтесь, чому про rule of law ніхто не чув і не знає. Відкрити / Коментувати

2021-07-19 19:07:17 ​​Сьогодні журналісти активно запитували про слова Арахамії щодо "розділення МВС". Виявляється, що не тільки Арахамія сказав доволі незрозумілі слова про розділення "поліції та Нацгвардії" (це як?), а й різні анонімні канали комунікації на кшталт "Легитимный" поширюють інформацію, мовляв американці домовились і тепер МВС "роздеребанят" по різним відомствам.

Я вам чесно скажу, що тут здебільшого немає чого розділяти. Можливо не всі розуміють як побудована система виконавчої влади в Україні і це корінь проблеми. Існують ЦОВВки, діяльність яких скеровується та координується Кабміном через МВС. Загалом у будь-яких ЦОВВок є міністерство, яке відповідає за формування державної (публічної) політики у відповідній сфері (ДБР до 2019 року не беремо до прикладу, ті жили без міністерства), а задача цих органів її реалізовувати.

Якщо ж вивести з координації МВС Держприкордонну службу чи ДСНС, то треба або надавати їм статус міністерства (згадаємо не так давно існуюче МНС), або просто координувати Кабміном напряму, що зробить нагальним питання, хто представляє їх в бюджетному процесі, відповідає за відомчі нормативно-правові акти тощо. Іншими словами просто зробить бардак у цій сфері.

Якщо ж мова йде про неформальний вплив міністра, то вибачте, тут перепідпорядкування, зміни до законодавства мало чим допоможуть.

Єдине питання, яке правда заслуговує уваги – це статус Національної гвардії. Відомо, що це військове формування, хоча і з правоохоронними функціями (залучають до охорони дипломатичних установ, представництв; охорони мирних зібрань; конвоювання осіб до суду, допоки повноцінно не створять Службу судової охорони).

Виходить так, що з точки зору Президента як Головнокомандувача ЗСУ військові формування мали б входити до його "орбіти", з іншого боку – якщо мова йде про правоохоронні функції, то це до МВС.

І чомусь мало хто пам'ятає, що одна з перших ініціатив Зеленського у цій сфері була якраз забрати Нацгвардію у своє підпорядкування - законопроєкт №1007 від 29.08.2019. Ця законодавча ініціатива залишилась тоді без руху і вважається такою, що "поставила хрест" на "тимчасовості" міністра Авакова.

І як спеціаліст я вам чесно скажу, що я не знаю як правильно. Виходить, що є два варіанти:
1) якщо розглядати Нацгвардію все-таки як військове формування і уважно подивитись на ч. 4 ст. 17 Конституції України (військові формування не можуть використовуватись для обмеження прав і свобод), то треба позбавляти її функцій забезпечення громадського порядку. Тоді її основне завдання буде у взаємодії зі Збройними Силами України чинити збройну відсіч агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також виконувати завдання територіальної оборони.
В такому випадку Командувач Нацгвардії має скеровуватись Президентом України (див. п. 17 ст. 106 Конституції України).

2) якщо ж розглядати Нацгвардію як військове формування, яке однаковою мірою виконує завдання у координації з ЗСУ та з охорони громадського порядку, то враховуючи пропорційність втручання (обмеження) у права і свободи людини, цей орган більше має правоохоронні функції, аніж військові. Тоді координацію у цій сфері має здійснювати МВС і Нацгвардія має залишатись в тому ж статусі, що і зараз.

Колись долучався до підготовки конституційного подання з цього питання і запропонував розглядати "військове формування" як субстанцію, а "правоохоронні функції" як акциденцію в термінах середньовічної схоластики. Адже якщо дивитись на момент ухвалення Конституції і тимчасовість правоохоронних функцій (конвоювання), то виходить, що ми маємо справу все-таки з військовим формуванням. Проте з тим поданням нічим історія не завершилась, скажу одразу.

Думаю, що це питання заслуговує ширшого обговорення і глибшого дослідження. Адже розмірковувати простими категоріями сфер політичного впливу та будувати якусь систему стримування і противаг серед політичних сил в стилі realpolitik ні до чого хорошого не призведе. Відкрити / Коментувати

2021-07-19 18:34:54 Про недопустимість доказів.

Хоча загальна проблема Верховного Суду в тому, що під "істотним порушенням прав людини" він бачить інколи будь-яке формальне порушення [соціалістичної] законності (особливо в рішенні стосовно "порушення правил підслідності" – постанова ОП ККС ВС у справі № 640/5023/19 (провадження № 51-2917кмо20) (писав про це раніше), проте варто знати правові позиції у питаннях визнання доказів недопуститими у кримінальному провадженні.

Дійсно, у нас мало розроблена доктрина з цього питання, а останнім часом ВС сформував низку цікавих пропозицій з цього питання, які варто вивчати і обговорювати.

Огляд судової практики ККС у складі ВС щодо визнання доказів недопустимими (Рішення внесені до ЄДРСР) за період з 2018 по червень 2021 року. Відкрити / Коментувати

2021-07-16 18:37:19 ​​Так склалось, що в соціальних мережах хтось говорить текстом, а хтось картинкою. Рідко вдається вдало і перше, і друге.
Оскільки я належу до перших, то пропоную вашій увазі discussion paper двадцятого JustTalk, присвяченого професійній етиці правника у кримінальному провадженні.

Не так давно ми з Володимиром Петраковським (НаУКМА) мали заняття з новими наборами прокурорів до Офісу Генерального прокурора з прокурорської етики. Наш підхід був дещо нестандартним, адже ми не говорили про кермування у нетверезому стані чи дорогі подарунки, а про етику прокурора в процесі, яка розкривається крізь категорії комунікації, відповідальності, незалежності прокурора. Врешті етика це не про дисциплінарне покарання, а про престиж професії, до якого варто прагнути. До того ж самоврядні професії самі встановлюють етичні правила, самі їх тлумачать та формують практику їх застосування. На жаль, бачення етики з боку КДКП було далеким від нашого, разом з тим вони намагались його розвивати (про це є в пейпері).

Сьогодні ж з командою Justtalk, Володимиром Сущенко, Андрієм Орлеаном та Артемом Шаіповим підготували дискусію на цю тему і не обмежились лише прокурорською етикою, а іншими самоврядними правничими професіями в кримінальному процесі, тобто адвоката і судді.

Ключові думки ми виклали у цьому документі, який я пропоную самостійно прочитати кожному фахівцю і просто тому, хто цікавиться цим питанням. Відкрити / Коментувати

2021-07-15 20:53:19 Мій попередній пост зібрав різні реакції, що зрозуміло. Водночас з переписки у коментарях та приватних повідомленнях я зрозумів, що методологічно складно розділити Авакова як міністра та реформу поліції (як найвиднішу частину МВС) в цілому.

У мене було багато статей на тему реформи поліції – з різних тем, різної глибини та для різних аудиторій. Але останній текст на цю тему був прямо присвячений питанню як розділити міністра та міністерство в оцінці їх роботи.

Тому вважаю доречним опублікувати свій текст березня цього року, написаний спеціально для Дзеркала Тижня. Відкрити / Коментувати