Свята [кримінальна] Юстиція

2021-12-28 12:29:18 ​​Про artificial intelligence, китайських прокурорів та можливості АІ в цілому.

Мені от щиро цікаво наскільки люди втомились/не втомились від новин про експериментальне застосування штучного інтелекту в кримінальній юстиції. Історія з "китайською народною прокуратурою" цікава ще й тим, що їхній алгоритм вираховує обвинувачення по "провокуванню сварок і неприємностей" – слабко визначеного складу правопорушення, який застосовується до незгодних з лінією партії.

Але історія в іншому, як на мене:
1. Штучний інтелект (точніше алгоритм, бо інтелектом його робить лише здатність машинного алгоритму до розвитку на підставі нових даних, а не розумність, як думає багато людей) в питанні оброблення даних про вчинення правопорушень для формування обвинувачення – хороша історія. Тільки якщо це допоміжні дані для прокурорів. У нас он 70% кримінальних правопорушень стосуються всього 5ти складів – крадіжка, грабіж, шахрайство, легкі тілесні та індивідуальне споживання наркотиків. Тут багато розуму не треба, щоб визначити є чи немає порушення, шкода тільки АІ за тебе не призначить експертизи, не проведе допити і не збере інших матеріалів провадження.
АІ може обробляти бази даних, наприклад в Штатах популярна дискусія про "predictive policing", але це знову ж таки допоміжний інструмент для правозастосовника.

2. А от якщо подивитись на проблему загалом, то АІ як допоміжна функція уже існує і це чудово. АІ як заміна суддям, прокурорам чи адвокатам – на сьогоднішньому етапі праворозуміння це "рожева мрія".

3. Справа навіть не в технічній неможливості алгоритмізувати кримінальний процес – просто подивіться на розрив між нормами права та їх правозастосування. АІ буде не просто жорсткішим в питаннях призначення покарання, а й в цілому не запрацює допоки держава не цифровізується в багатьох аспектах. Про упередження (biases), зокрема расові, уже достатньо літератури написано – просто ця упередженість виходить з ранніх стадій процесу, де немає АІ, повторній злочинності тощо.

4. Справа в праворозумінні – маючи фактично інклюзивний/мʼякий позитивізм (soft positivism) як панівний тип праворозуміння в цій сфері ми розуміємо, що без людської інтерпретації (в розуміння застосування, а не створення норм права) – алгоритм просто безсилий до застосування недосконалих норм права до ситуацій, що виникають в правовому житті.

5. Мова йде як про будь-який вихід за межі права (наприклад розвиток суспільних відносин призвів до того, що певні норми стали несправедливим, але зміни не ухвалено), так і про досягнення юридичної техніки в сучасному юспозитивізмі, коли використовуються поняття "розумні строки", "обгрунтовність підозри", "поза розумним сумнівом" тощо. Це якраз той момент, коли математична вірогідність алгоритму буде обмежена даними алгоритму і не враховувати дискреційність судді чи прокурора, тобто людини.

6. Як пише Пріт Барара в бестселері "Doing Justice" (не про АІ): "The law is merely an instrument, and without the involvement of human hands it is a lifeless and uninspiring as a violin kept in its case". Іншими словами АІ може грати на скрипці, але як відомо тим, хто мав справу з класичною музикою, ноти це лише "схема", "образ", але майстерність і мило(прекрасно)звучність (калофонія) полягає в тому як люди їх застосовують (грають).

Підсумок: АІ в типових, легких, очевидних кейсах може існувати як допоміжний інструмент і бути доволі помічним та успішним, водночас у складних справах, особливо де норма права може застосовуватись по-різному, а особливо де вона відстає від суспільних правовідносин – ніякому АІ сьогодні не місце.

—
Таку круту картинку позичив у Wilson Center for Science and Justice в Duke Law School. Відкрити / Коментувати

2021-12-24 21:59:48 ​​Вчорашній допис про обʼєктивну істину та теорії істини багатьом не відгукнувся.

Коротко окреслю певні тези для уникнення непорозумінь:
1. Мова йде про роль суду в інквізиційній та змагальній моделі кримінального процесу (включно з судочинством), з урахуванням змішаності таких моделей сьогодні.
2. Що таке "обʼєктивна істина" для радянської науки може пояснити тільки Строгович (всі на нього посилаються ,а він на Вишинського з політичних міркувань) – "Материальная истина это не предположение (пусть даже обоснованное), не вероятность (хотя бы и максимальная), а только достоверное знание, имеющее характер абсолютной истины в отношении искомых фактов, может служить основой для принятия решения по делу в деятельности органов расследования и суда"; "Материальная истина – это раскрытое преступление, изобличенный и наказанный преступник"; "Материальной истиной в уголовном процессе называется полное и точное соответствие действительности выводов следствия и суда..." тощо. (М. Строгович. Учение о материальной истине в уголовном процессе. Изд.-во АН СССР, М.-Л., 1947).
3. Я лише говорю, що матеріальна (обʼєктивна, абсолютна) істина є істиною кореспондентною, а ми маємо оперувати істиною когерентною. Тобто не вдаватись до природно-наукового дослідження усіх фактів, зокрема не встановленими сторонами обвинувачення та захисту, а узгоджувати припущення про винуватість особи поза розумним сумнівом з тими фактами (доказами), які ці сторони надали.

Ця дискусія має відбуватись не у фейсбуках, тож я лише озвучив думки вголос, без проробленої концепції. Відкрити / Коментувати

2021-12-23 13:17:50 6. Найяскравіший приклад це суд присяжних, який не маючи спеціальної юридичної підготовки оцінює ті факти (докази), що йому надають сторони. Присяжні навмисно обмежені у знанні про справу та контактах із зовнішнім світом, бо їм не треба «докопатись до правди», а лише переконатись в тому, що версія однієї з сторін узгоджується з наявними фактами. Ось ця узгодженість, когерентність є різновидом істини, як уже говорилось. Проте істина може бути різною як ми побачили.

P.S. Пан на фотографії, хоча і не вигадував концепцію обʼєктивної істини чи соціалістичної законності, але найбільше з ними асоціється. Використаний лише для привернення уваги. Відкрити / Коментувати

2021-12-23 13:17:34 Про обʼєктивну істину та когеренту/кореспонденту теорії (концепції) істини.

Нещодавно спостерігав дискусію стосовно обʼєктивної істини в кримінальну процесі і зрозумів, що є потреба висловитись з цього питання, можливо комусь буде в нагоді. І допоможе нам в цьому філософія права.

1. Насамперед, в чому полягає дискусія: радянська наука оперувала поняттям «обʼєктивної» або «матеріальної» істини в кримінальному процесі. Це була мета доказування і те, що встановлювалось в суді (предмет). Згодом наука в пострадянських країнах відкинула цю концепцію (не консенсусом, звісно, десь більше, десь менше) і вживання такого словосполучення зустрічається нечасто. Наразі говорять про встановлення фактів, що доводять або спростовують вину обвинуваченого. Врешті-решт, бо «істина» відома тільки Богу. Проте «в головах» як то кажуть просто одну назву змінили на іншу, а зміст змінився мало. Тому в середовищи практиків кримінальної юстиції про обʼєктивну істину говорять ледь не щодня.

2. Тому що такого простого пояснення термінологічної різниці не вистачає: справедливо запитують учасники дискусії – а що зміниться, якщо ми «істину» будемо називати «фактами» або як кажуть в американській юстиції «правдою» (truth)? Окрім семантичних вподобань як називати те, що треба довести в суді поза розумним сумнівом (стандарт доказування) не зміниться. Візьму на себе стверджувати, що це не так, що це не просто слова, а за ними стоїть концепція, що має витоки в філософії права.

3. Оскільки вживається слово «істина», то варто звернутись до понятійного апарату саме філософії. Класична філософія розрізняє кореспонденту та когерентну теорію (концепцію) істини. Якщо дуже просто, то перша – кореспондента, це про відповідність (correspondence) фактів обʼєктивній дійсності, а друга – когерентна, це про узгодженість (coherence) припущення, концепції, бачення обмеженому набору фактів, які відомі.

4. Якщо ж говорити про кримінальний процес, то наразі сторони працюють в межах когерентної теорії істини – висувають припущення, намагаються їх обгрунтувати, є презумпції та favor defensionis тощо, але всі розуміють, що розуміння реальності обмежене ресурсами, часом та іншими обставинами. Якщо ж брати кореспонденту теорію істини, то в ній судження мають відповідати фактам зовнішньої обʼєктивної дійсності, які просто не можуть бути відомі сторонам кримінального провадження. Інакше б не існувало формулювань «у невідомий час» чи «з невстановленими особами», адже кожен факт підлягав би зʼясуванню, що вимагало б значно більше часу, аніж це є зараз на судовий розгляд. Тобто суддя не інквізитор, який намагається дослідити факти як вчений-природознавець (саме в цьому розумінні істина була матеріальною для радянської науки), а просто арбітр, який ухвалює рішення в межах і з огляду на ті факти (докази), які йому надають сторони кримінального провадження.

5. Іншими словами – з практичної точки зору «принцип віднайдення/встановлення обʼєктивної істини» чи «доведеність вини поза розумним сумнівом» прямо впливає на модель (роль) суду в кримінальному процесі. Якщо ми хочемо встановити матеріальну істину, то процес має бути інквізиційним, суддя має перебирати на себе частково чи повністю державне обвинувачення, а кожен елемент складу злочину бути доведений без жодних невідомих. Якщо ж ми розуміємо, що ресурс обмежений, а право не є природничою наукою, заснованою на емпіричних фактах, то ми маємо дати можливість судді, виходячи з наданих йому фактів (доказів) зробити власний висновок про винуватість особи поза розумним сумнівом. Тоді зʼявляється рівність сторін, можливість подавати докази, а суддя обмежений у своїй активності. Відкрити / Коментувати

2021-12-21 19:11:43 Колеги-друзі по кримінальній юстиції – тримайте мою нову статтю з провокаційною назвою. Про виправдувальні вироки. Тут так виявляється, що якщо брати не питому вагу, а частку в усіх судових провадженнях, то в "хвалених" США тих виправдань рівно стільки ж.
От я детально пояснюю чому і пропоную змістити акцент дискусії з "о боже, менше 1%" до того чому так стається.
Спойлер: у нас 80% проваджень містять повне або часткове визнання вини, тож кримінально-правовий спір про винуватість вирішується не так часто як здається.
Спойлер №2: у США те саме, навіть більше, тільки це йде не через срощені порядки (де ніхто нікому нічого не може пообіцяти і на підозрюваного тиснули як могли), а через угоди про визнання винуватості. Бо це раціональний вибір людини, передбачуваність.

А от все інше читайте самі, звісно, якщо я вас зацікавив :)

Стаття спеціально для Justtalk (та більше я нікуди уже і не пишу): https://justtalk.com.ua/post/1-vipravdanih-v-ukraini-ta-ssha-chomu-vazhlivo-pravilno-tlumachiti-dani-kriminalnoi-statistiki?fbclid=IwAR0bbeb5kOho_6nuzlW_6siXH3dKdtaR_R9AAgJ4JHSr_frMKKo9xPmhFXg Відкрити / Коментувати

2021-12-15 11:16:45 Ділюсь повним відеозаписом JustTalk #22, присвяченому економічному аналізу права та кримінальній юстиції. Це радше спроба сформулювати проблему і поле для подальшої дискусії, аніж розрахунки та готові відповіді на питання, але треба ж з чогось починати.

До речі, ми вирішили змінити формат подачі відеоматеріалів – якщо раніше ми публікувало оброблену, скорочену версію, то тепер викладаємо повний запис (близько 2 годин) для того, щоб нічого і нікого не загубити. Впевнений, що таймлайни дискусії на ютубі допоможуть кожному знайти ті теми і виступи, які йому цікаві.

Тож славімо Познера, Коуза, Калабрезі та всю Чикагську школу економіки і поговоримо про економічний аналіз права :)

Відео доступне на ютуб-каналі:

Відкрити / Коментувати

2021-12-14 09:55:10 Вчорашній ефір на Телеканалі "Київ" стосовно історії із заступником міністра внутрішніх справ О. Гогіашвілі –




Про перспективу притягнення до відповідальності, проблеми спецперевірки, ролі МВС в правоохоронній системі. Дуже цінний блок вийшов стосовно ЗПТ, медичного канабісу та ставлення до цього Міжнародної антинаркотичної асоціації, яка стала обʼєктом журналістських розслідувань тощо. Відкрити / Коментувати

2021-12-13 14:04:24 ​​Чудова новина для книголюбів – видавництво «Лабораторія» у травні 2022 року планує видати книгу колишнього директора ФБР (звільненого Трампом невдовзі після інавгурації) Джеймса Комі «Вірність. Правда, брехня і лідерство. Спогади директора ФБР».
Наразі доступне передзамовлення.

Я б не писав про це, якби два роки тому у часописі «Критика» не опублікував відгук (рецензію) на цю книгу. Цікаво, що в назві українського видання немає складного для перекладу «Higher loyalty», яку можна перекласти як «Вища лояльність», але всі розуміють кострубатість цього перекладу. Про задум книги (і назву) я коротко розповів у відгуку (рецензії):

«Комі очолював ФБР при президентові Обамі, а Доналд Трамп звільнив його через декілька місяців після інавґурації, про що Комі дізнався з телебачення. Це сталося тоді, коли новий «пан президент» (так у США зазвичай звертаються до керівника держави) зрозумів, що Комі не буде до нього «лояльним». Саме таке формулювання використав і сам 45-й президент Сполучених Штатів – декілька разів розпитуючи Комі про лояльність особисто до себе, на кшталт усталених моделей поведінки у сицилійській «Коза Нострі». Звідси з’явився задум книжки – через розповідь про власну професійну кар’єру в американських органах правопорядку та правосуддя показати, як можна залишатися лояльним до моральних принципів, а не до окремої групи людей чи власних інтересів».

Власне, тому вища лояльність не найкращий і переклад. Тому і зник з назви. Але це знає видавництво, я лише озвучую свої здогадки.

Сподіваюсь, що ми з колегами (постійно рекламували цю книгу у внутрішньо-юридичних колах) якось доклались до цього перекладу. Бо два роки тому попитавши декілька видавництв через знайомих про перспективу перекладу нам всі вдіповіли коротко «Не окупиться». Щож, сподіваюсь, що таки окупиться, а головне буде доступне українському читачу :) Відкрити / Коментувати

2021-12-11 15:38:01 Пряма мова Гогілашвілі: "Єдиний заступник міністра, з таким є**ом, як у мене, він лише один. Я три роки вже заступник мінітра! Три роки! І сумно, що ти не знаєш… Тепер ти знаєш, але тепер і я тебе знаю, дружок, і для тебе це приємним не буде…
Я вважаю неправильним те, що ти не знаєш заступника міністра внутрішніх справ в обличчя! Повне невиконання субординації! Я не повинен тут, б** витарачати час та пояснювати тобі, що я заступник міністра!... Що у вас в голові, б**?"

Факти: заступник Міністра внутрішніх справ не виконав вимоги поліцейських про зупинку під час перетину блокпосту.

Неважливо «впізнали» його чи «не впізнали», жодних привілеїв у цьому випадку він не має. І «знати» його точно не треба, бо як правильно у відео зазначає один з поліцейських, що він знає свого прямого та безпосереднього керівника, цього достатньо.

Бо в черговий раз вимушений повторити, що функція МВС політична, тобто відповідати за формування державної політики у сфері відомств, які координує МВС. Завдання Нацполу – її реалізація. Тож ні Міністр, ні його заступники, не мають впливу на реалізацію повноважень поліцейськими за винятками випадків, прямо встановлених законом (повноваження міністра з погодження кадрових питань).

Цей розподіл, що відбувся у 2015 році, називається деполітизацією поліції і є одним з досягнень цієї реформи. Якраз для того, щоб подібні заступники, які не мають управлінських повноважень стосовно поліцейських, не поводились таким чином.

Варто також звернути увагу на швидку реакцію міністра і на те, що дисциплінарне провадження буде в Порядку, визначеному Постановою КМУ від 27.12.2017 р. №1087, бо, повторюсь, заступник міністра не є ні державним службовцем, ні тим паче атестованим полейським, тож прямого впливу на конкретного поліцейського у нього за визначенням не має бути.

Тож якщо хтось щось і знає про субординацію, то поліцейський на блокпосту, а не заступник міністра Гогілашвілі. Відкрити / Коментувати

2021-12-10 13:53:07 P.S. Фотографія для привернення уваги. Відень, 2017 р. Відкрити / Коментувати