Гендер в деталях

2021-10-21 18:00:57 ​​ПОЛІТИКА ТІЛА: ОГЛЯД ФЕМІНІСТИЧНИХ ДИСКУСІЙ ПРО ПОРНОГРАФІЮ ТА БДСМ

Ганна Гриценко, соціологиня

Друа хвиля фемінізму у США у 1960–1970 роках фокусувалася на тому, що формальної рівности у виборчих, майнових та інших правах замало для досягнення рівности фактичної. Дуже швидко темою його боротьби стало домашнє і сексуальне насильство (що, як нам добре відомо, не подолано й досі), а згодом боротьба проти насильства перекинулася на такі явища, як порнографія і культура БДСМ.

«СЕКСУАЛЬНІ ВІЙНИ» АМЕРИКАНСЬКИХ ФЕМІНІСТОК

У 1976 році в Сан-Франциско було засновано групу «Жінки проти насильства в порнографії і медіа» (Women Against Violence in Pornography and Media, WAVPM), яка ставила порнографію в один ряд із насильством.

Андреа Дворкін, одна з найвідоміших феміністських активісток того часу, належала до найважливіших критикинь порнографії. Її позиція полягає в тому, що порнографія — це індустрія, яка за означенням насильницька щодо жінок. Наприклад, фотографа з камерою авторка порівнює з мисливцем зі зброєю, працівниць порноіндустрії — з рабинями і в’язнями, а публікацію порнографічних матеріалів — із нацистською пропагандою.

Ця позиція наразилася на опір не лише в колах чоловіків, які хотіли б і надалі споживати порнографічну продукцію, а й серед жінок. У 1980-х роках у відповідь на антипорнографічний фемінізм з’явилася його альтернатива — секс-позитивний фемінізм.

Гейл Рубін, дослідниця, активістка, засновниця першої лесбійської БДСМ-групи Самуа (Samois) у США звинуватила своїх опоненток у тому, що вони породжують найконсервативніші думки. І хоча антипорнографічні феміністки розширюють дозволений секс також до нерепродуктивного і позашлюбного, а лесбійський секс підносять вище, ніж консерватори, вимоги нормалізованости, некомерційности і довгостроковости залишаються.

Дебати антипорнографічних і секс-позитивних феміністок, які точилися у США увесь кінець 1970-х і початок 1980-х років, отримали назву «феміністських секс-воєн».

СУЧАСНІ ДЕБАТИ Й АРГУМЕНТИ СТОРІН

У другій половині XX сторіччя визначають у консервативному суспільстві відбулася сексуальна революція. Паралельно розвивався рух ЛГБТ-спільноти за свої громадянські права. Цей контекст виводив питання сексуальности в ширшу суспільну видимість, але, як і слід було чекати, чоловічі бажання ставилися поперед жіночих.

Сьогодні сегмент феміністської, «дружньої» до жінок порнографії існує відкрито. Жінки самі досить активно споживають порнографію і, за статистикою Pornhub, перебувають на сайті трошки довше, ніж чоловіки.

Від 1970-х років пройшло достатньо часу, й активна жіноча сексуальність стала набагато нормативнішою навіть в Україні, де відкрито проходять лекції із сексуальної освіти, рекламуються сексуальні іграшки для жінок, а це означає, що зараз жінки краще контролюють і виражають свою сексуальність.

Проте одного погляду на порнографію і БДСМ немає і в українському русі, а дебати про порнографію в Україні майже не ведуться.

ЗАМІСТЬ ПІДСУМКІВ

Загалом, множинність жіночого досвіду не лише в розрізі сексуальности й особистої біографії, а й у просторі та часі дає дедалі менше можливостей говорити про неподільний фемінізм і єдину феміністську позицію щодо проблемних питань.

То хто ж права? Читайте статтю

Текст опрацювала Яна Мазепа Відкрити / Коментувати

2021-10-20 12:01:03 ​​#фем_мем з журналу #ВАУ

Ви вже зрозуміли, що тут не так?

Більше мемів рубрики — за посиланням Відкрити / Коментувати

2021-10-19 18:01:03 ​​РОЗБИРАЄМОСЯ З НАСИЛЬСТВОМ: СОЦІОЛОГІЯ І ПСИХОЛОГІЯ ЯВИЩА

Авторка: Ганна Гриценко

ТЕОРІЇ ПРО НАСИЛЬСТВО
Соціологія, культурологія, філософія, дослідження влади та ідеології

Насильство в сучасній соціології і політичній філософії розглядається як системне явище, одне з джерел якого — суспільні відносини. Усі теоретичні підходи легко застосовуються до поняття патріархату і гендерно зумовленого насильства як його неодмінного складника.

Психологія

Одна з теорій у контексті насильства говорить про те, що поведінка агресора чи жертви може бути подібною і повторюваною. Передумова для повторюваності певної ситуації — сценарна поведінка, така, що відтворюється за одним сценарієм із різними людьми. Цю концепцію розвиває далі концепція трикутника Карпмана — модель взаємодії людей, яка передбачає три ролі в системі стосунків: «Жертва», «Переслідувач» і «Рятівник».

Цікавою також є думка Ланді Банкрофта про те, що проблема полягає передусім у чоловіках і саме вони відповідальні за припинення насильства в родині.

Феміністська література про насильство почала з’являтися на другій хвилі фемінізму. Друга хвиля зосередилася на аналізі й подоланні соціальних та культурних форм нерівності.
Серед класики другої хвилі — тексти, присвячені системності насильства над жінками, про «культуру зґвалтування», теми визнання жінок божевільними як покарання за їхню непокору чоловікам.

Концепція культури зґвалтування полягає в тому, що практики зґвалтування є частиною широкої культури, яка нормалізує і раціоналізує сексуальне насильство. Ідеться про зняття відповідальності з того, хто вчинив акт насильства, та перекладання її на жертву.
Культура зґвалтування будується на ієрархії. Термін «кіріархат» означає ієрархічну організацію суспільства за різними ознаками. У цій системній ієрархії чоловік посідає вище місце, а секс є способом домінувати і стверджувати свою владу.

ЩО СТАЄТЬСЯ ПІСЛЯ НАСИЛЬСТВА?
Травми та сценарії

Якщо з якихось причин насильство не припиняється одразу, у жертви розвиваються негативні механізми адаптації. Жертва більш-менш тривалого зловживання може відчувати, що вона безповоротно змінилася, або ж і зовсім втратити відчуття власної самості.

Синдром хронічної травми і (дез)адаптація

Ленор Уолкер розробила концепцію циклу насильства: наростання напруги — насильницький інцидент — примирення і «медовий місяць». У цій ситуації жертва виробляє стратегію виживання, яка може означати крайню пасивність і навіть бажання продовжувати цю ситуацію.
Виділяють сім ознак «складного посттравматичного стресового розладу»:
1. Піддавання в минулому тотальному контролю протягом тривалого часу
2. Зміни в регуляції афектів
3. Зміни у свідомості
4. Зміни в самосприйнятті
5. Зміни в сприйнятті кривдника
6. Зміни у стосунках з іншими
7. Зміни в системах сенсу життя

ПРОТИДІЯ НАСИЛЬСТВУ
Основні принципи феміністської психотерапії

• Узяти до уваги соціальний контекст, у якому живе клієнтка.
• Орієнтація на відновлення контролю над власним життям та підсилення жінки з метою змінити її власне життя і світ навколо.
• Відмова зберігати сім’ю чи стосунки за замовчуванням або як пріоритет.
• Уважність до впливу дискурсів «обвинувачення жінки» та «обвинувачення матері». У роботі з темою стосунків із батьками визначення відповідальності не лише матері, а й батька.
• Увага в парній і груповій терапії до того, щоб жінки мали рівні з чоловіками можливості висловитися і бути почутими.
• Відмова від гетеро- і циснормативності. Клієнтки і клієнти, котрі не є гетеросексуальними чи цисгендерними, мають право на рівноправне й уважне ставлення до себе без патологізації і зайвої проблематизації їхньої специфіки.

Феміністська протидія насильству

Напрями феміністської протидії насильству:
• Подолання стереотипів, сексизму, мізогінії. (громадські кампанії, робота зі ЗМІ)
• Подолання ієрархій у суспільстві.
• Сексуальна просвіта, розвиток культури згоди в сексуальних стосунках.

Текст опрацювала Іванна Круковська Відкрити / Коментувати

2021-10-18 12:01:01 ​​Підбірка гендерних новин від Марії Думи за 11—17 жовтня

#гендерні_новини

Дружини ніде не заробляють так багато, як їхні чоловіки – такий вислід вивели з нового глобального дослідження гендерної нерівності професорка Хема Свамінатан та професор Діпак Малган. У своїй роботі вчені використали загальнодоступні дані з 45 країн за чотири десятиліття, а це 2,85 мільйона домогосподарств, які складаються з гетеросексуальних пар у віці від 18 до 65 років. Згідно з їх результатами, гендерна нерівність зберігається в усіх країнах, впродовж усього відрізку часу, що досліджувався, а також у багатих та бідних домогосподарствах.

У Молдові ратифікували Стамбульську конвенцію. Не обійшлося без ексцесів – на початку засідання соціалісти хотіли взагалі виключити це питання з порядку денного. Перед голосуванням комуністи та соціалісти на знак протесту покинули залу. Втім, голосів «за» вистачило для ухвалення.

Компанія DC Comics у національний день камінг-ауту оголосила, що новий Супермен – бісексуал. У новому випуску коміксу «Супермен: Син Кал-Ела» Джон Кент, син Кларка Кента та Лоїс Лейн, розпочне стосунки з чоловіком. Джей, репортер з рожевим волоссям, з’явився у попередніх номерах коміксу. Їхні стосунки, за заявою DC, підуть на старт після того, як Джон вигорить «через спроби врятувати всіх, кого може».
До слова, це далеко не перший ЛГБТ-супергерой. У коміксах негетеросексуальні стосунки мали, до прикладу, такі персонажі, як Чорна Вдова, Дедпул, Містік, Гарлі Квін, Отруйний Плющ тощо.

В Ірані заборонили показувати по телебаченню, як жінки їдять піцу та бутерброди, п’ють червоні напої та надягають шкіряні рукавички. Представники Ісламської Республіки Іран аргументують заборону тим, що це «занадто провокаційно». Також під цензуру потраплять сцени, в яких чоловіки подають жінкам чай у сценах, пов’язаних з робочим місцем.

Засудили до страти китайця, що спалив живцем колишню дружину під час трансляції в інтернеті. Ламу була блогеркою і саме вела стрим, коли до неї прийшов ексчоловік з ножем та каністрою, облив гасом і підпалив. Вона померла у лікарні через два тижні. Перед цим жертва не раз зверталася до поліції через домашнє насильство, але побої та зламану щелепу там назвали «сімейною справою» і відмовились розслідувати. Випадок викликав у Китаї дискусію щодо домашнього насильства.

Напишіть нам у коментарях, чи подобається вам наша рубрика з гендерними новинами? Відкрити / Коментувати

2021-10-16 11:45:25 Цього тижня ви вже читали текст Любові Терехової про Бонда
Ловіть підбірку цікавих аналізів та рецензій від авторки у рубриці #лінки_вихідного_дня

Від сексиста до фемініста: гендерна історія Джеймса Бонда
Кайдани Кайдашів: розірвати чи змиритися?
Фемінізм у «Грі престолів» Відкрити / Коментувати

2021-10-15 12:00:31 А ви читали текст Емми Антонюк «Якби Вайнштайн був українцем, або Дитсадок репутації»? Ні??? То ви й ілюстрації Олександра Грехова не бачили?

Треба надолужувати! Переходьте за ось цим посиланням Відкрити / Коментувати

2021-10-14 10:53:06 ​​Коротка замітка на сьогоднішній день

Ми вітаємо усіх захисників та захисниць нашої країни та бажаємо нам усім перемоги!

Упродовж дня ми будемо публікувати дуже важливі тематичні матеріали у нашому фейсбуці та інстаграмі.

Вони продемонструють, чому ми так сильно акцентуємо увагу на цій проблемі. І чим же небезпечні привітання чоловіків з днем, до якого не кожен з них має стосунок.

#фем_мем Відкрити / Коментувати

2021-10-13 16:00:08 ​​Від сексиста до фемініста: гендерна історія Джеймса Бонда

Авторка: Любов Терехова

Бондіана — кіноепос тривалістю 58 років. Протягом десятиліть фільми про Джеймса Бонда змінювалися — від сексизму в ранніх картинах і радикальної об’єктивації «дівчат Бонда» до історій, у яких багато емансипованих незалежних жінок.
Ці фільми водночас розповідають про пригоди агента 007 і про історію маскулінности і гендерної рівності.

Бути Бондом — таємна фантазія майже кожного чоловіка. Одна з причин, чому так відбувається, — привілейованість і виняткові здібності цього чоловічого персонажа.

«Дівчата Бонда» — вислів, яким часто описують розмаїття жіночих образів бондіани. Кінокритик Стів Парсел запропонував розрізняти чотири типи: героїня, femme fatale, швидкоплинні симпатії і жертовне ягня.

Жінки у фільмах 1960-х років виконують естетичну та ресурсну функцію: вони лише інструменти — цінне джерело інформації та спосіб убити час.

Ставлення Бонда до жінок дуже об’єктивує: у циганському таборі він приймає «в подарунок» двох дівчат, бійку між якими попросив припинити, не гребує вдарити жінку по обличчю, щоб та зосередилася або якщо йому здається, що жінка його дурить.

Жінки в бондіані 1960-х — тільки для задоволення Джеймса Бонда. Це яскраво демонструє діалог Бонда з тимчасовою пасією в «Живеш тільки двічі»:

— Чому китаянки так не схожі на інших дівчат?
— Думаєш, ми кращі?
— Ні. Просто інші. Як качка по-пекінськи не схожа на російську ікру, але мені подобаються обидві.

В дослідженнях часто звучить думка, що феміністичний рух великою мірою вплинув на франшизу- і в ній більше з’явилося справді сильних жіночих характерів. Бондіана не була б таким комерційно успішним проєктом, якби не використала ідеї, які витали в повітрі. Естетика Бонда 1970-х — це довгоногі красуні в спортивних трико або шкіряних купальниках.

У фільмах про Бонда періоду 70-х більше відвертості. Жіночі силуети, якими уславилися заставки до кожної картини, перестали бути просто обрисами. Якщо в 1970-х донжуанство Бонда тримається в межах шаблону і він змінює кілька партнерок за фільм, то у фільмах 1980-х років Бонд стає цнотливішим — відмовляється від сексу, навіть якщо дівчина буквально залізла до нього в ліжко.

Накреслюються й інші позитивні зрушення: персонажі перестають бути одновимірними, у них з’являється довга емоційна історія. Жінки в бондіані 1970–1980-х знали втрати і збираються за них мститися — самі, не потребуючи нічиєї допомоги.

Бондіана 1990-х суттєво розширює коло персонажів/-ок, за якими глядацтву цікаво спостерігати. Акцент зміщується з Бонда, у якого одночасно три кризи — маскулінности, середнього віку і професійна. Тенденція прописувати героям/-їням емоційну передісторію увиразнюється.

У 1990-х жінки, які зустрічаються з Бондом, розумні, з реалізованою кар’єрою і зазвичай виступають на боці зла. Бути злочинним генієм — більше не чоловіча прерогатива. Усі ці тенденції розвинуться у 2000-х і наберуть надзвичайно ефектного вигляду.

Перезапуск франшизи 2006 року і вибір на роль нового агента 007 Д. Крейга зчинив цілу бучу серед фанатів епопеї. Новий Бонд — носій нової маскулінности, як в американських блокбастерах. Найцікавіше, що ця героїчна маскулінність проявляється через іконічні елементи «дівчини Бонда».

Гендерні ролі й способи їх репрезентації суттєво міняються порівняно з попередніми серіями. Те, що жінки розумні і мають фах, навіть не обговорюється. Те, що новий Бонд підтримує боротьбу за права жінок, стає зрозуміло з короткометражного фільму режисерки Сем Тейлор-Джонсон, де Крейг пробує зрозуміти гендерну (не)рівність британського суспільства, вислуховуючи важливі статистичні дані. «То чи ми рівні?» — вперто запитує його голос М (Джуді Денч).

Походеньки Бонда впливають на наші уявлення про (не)прийнятне в стосунках між чоловіками й жінками в побуті, на роботі, на відпочинку. Якщо навіть такий «динозавр», як Бонд, здатний на зміни, то, може, й ряди сексистів та інших «реліктів» із часом порідіють.

Текст опрацювала Альона Грузіна

#наші_тексти #скорочені_тексти Відкрити / Коментувати

2021-10-12 12:00:32 Відкрити / Коментувати

2021-10-12 12:00:32 Батьки, матері та їхні діти у традиційному українському суспільстві

Авторка: Ірина Ігнатенко

• Українське традиційне суспільство висувало і до чоловіків, і до жінок низку вимог, серед яких реалізація репродуктивних функцій — були пріоритетними. Через фольклор, звичаї, світоглядні уявлення, виховання в голову кожній людині змалечку вкладали цю обов’язкову до виконання програму.
Неодружених людей лякали тим, що «на тому світі» їх каратимуть.

Жінка мала народжувати стільки дітей, «скільки Бог дав», тому до будь-якого виду регулювання вагітності народна мораль ставилася негативно. Свого часу етнографи зафіксували чимало народних оповідок, у яких жінку, котра вдається до абортів, змальовано як страшну грішницю, яка нестиме важку кару за такий учинок.

На практиці багатодітність оберталася чималим тягарем для батьків і породжувала сімейні чвари.

• З економічного погляду, мати синів було вигідніше, аніж дочок: син — приводив у родину додаткові робочі руки. Натомість дочка йшла в іншу сім’ю, до іншого роду та ще й забирала з собою частину батьківського майна.

Мало того, ці заборони були дуже суворі: вірили, що хто в усі п’ятниці дотримувався посту, але в одну з них учинив блуд, то в них народиться дитина або шахрай, або злодій.
Статеві зносини «під п’ятницю» нібито загрожували неплідністю майбутньої дитини.

• Жінки багато працювали фізично, і чергова вагітність не була причиною скорочувати ці навантаження. Мало того часто ще й народжували в тому місці, де працювали.

Народити дитину самотужки фізіологічно жінка могла, якщо організм здоровий. Бувало й навпаки, коли жінки не могли розродитися, народжували важко й довго. Іноді жінки помирали.

Роль батька під час пологів була пасивною. Рідко залучали майбутнього батька, коли потрібна була фізична сила або ж треба було кудись збігати.

Зважаючи на тогочасні реалії, правильніше казати, що дитина була біля матері, а не мати біля дитини. Жінки багато й важко працювали з ранку до ночі. Вони скрізь брали із собою немовлят — у поле, в ліс. Іноді менших дітей залишали із старшими. Подекуди батьки малих дітей покидали їх узагалі на самоті.

• Синів найчастіше залучали до випасу птиці й худоби. Дівчаткам доручали доглядати малих дітей, підмітати хату, прибирати посуд. Дівчаток-підлітків поступово навчали шиттю й вишиванню. До збирання грибів і ягід однаково залучали дітей обох статей.

Також батьки могли віддавати дітей у найми за гроші або продукти. Є підстави говорити про експлуатацію дітей, особливо помітну на капіталістичних підприємства. Попри те що діти виконували майже ті самі роботи, що й дорослі, працюючи 12 годин на день на небезпечних роботах, платня суттєво різнилася не на їхню користь.

• В суспільстві не було рівності у взаєминах між батьками і дітьми. Ідея підлеглості дітей батькам як норми закріплювалася через світоглядні уявлення, де чітко простежуються вимоги у всьому неухильно дотримуватися їхніх настанов.

У фольклорній спадщині українців збереглися згадки про звичай –позбавлення від старих батьків. За народними легендами він зник, бо дорослі діти зрозуміли, що можуть мати життєву мудрість та господарські поради від батьків.

• В архаїчних культурах побиття дітей батьками чи старшими в роду вважалося ледь не обов’язковим, адже асоціювалося з навчанням. В українців такі практики не здобули популярності, але похвальне ставлення до помірного фізичного покарання чітко відбилося у фольклорі.

Дитяча смертність була надзвичайно високою. Головні причини високої смертності — неналежний догляд за немовлятами; недитяче харчування; відсутність ефективних медичних засобів.

Післямова

Суспільство досі очікує від сімейної пари обов’язкового потомства. Традиційно ці питання ставлять головно жінкам, а не чоловікам. Фізичне насильство як демонстрація влади і підкорення існує донині і потребує більше зусиль для його подолання. Хоча нам є, над чим працювати, не варто забувати про наші здобутки і радіти їм!

Насамкінець питання: чи вам справді досі хочеться повернутися до традицій?

Текст опрацювала Надія Кулик

#наші_тексти #cкорочені_тексти Відкрити / Коментувати