Кіт і Лампа

2021-01-28 21:40:55 ​​*****

Вона прийде, коли ти не чекаєш,
Постукає, відчиниш, і привіт.
Є в неї все, що так давно шукаєш,
Вона в собі ховає цілий світ.

Любов буває перша і остання,
Проста закоханість і на усе життя.
Це те, в що вірять, те, що пам’ятають,
Солодке диво, миле забуття.

Десь є твоє, вона тебе чекає,
Твоя єдина, чи єдиний, все в очах.
Довірся їй, а магія буває,
Народжується у міжзоряних ночах.

Тому вона прийде, і все у тебе буде.
Лиш твій роман, твій особистий бал.
І скажеш ти, й тобі це тихо скажуть,
Я так давно тебе чекав...

/ 28 січня 2021 р./

P. S. Дякую Andriy Dankovych за чудову ілюстрію, за мотивами якої ці рядки і були написані. Відкрити / Коментувати

2021-01-28 16:42:48 ​​Професія і робота

Багато людей люблять свою професію, але терпіти не можуть своєї роботи.

Причина проста: їм хочеться робити щось хороше, складне, щось таке, що дозволяє їм реалізувати себе як професіонала своєї справи. А на роботі їм приходиться займатися якоюсь нудною рутиною, виконувати завдання для галочки і тягнути нікому не потрібні проекти. Просто тому, що фірма заробляє на цьому добрі гроші, або хтось зверху розпилює бабло.

Хочете прикладів? Це як поети в СРСР, які мали написати щось про Леніна, соціалізм чи партію, щоб отримати шанс видати збірку своїх віршів. Або архітектор, який мусить штампувати пачками типові бетонні коробки, бо це вигідно забудовнику. Чи симфонічний оркестр, який найняли зіграти "мурку" на сходці мєсного криміналу.

А людям просто хочеться творити і рости. Ті, хто люблять свою професію, хочуть бути гордими за результати своєї роботи. Їм потрібна самореалізація.

Тому не варто дивуватися, коли люди в якийсь момент звільняються в нікуди, чи переходять з великої корпорації в маленький стартап чи "сімейну" компанію. Або йдуть у вільне плавання з усіма його невизначеностями і втратами в доходах. Просто на старому місці вони працювали по професії, але займалися не тією роботою.

А можливість любити те, що робиш - це багатого варте. Відкрити / Коментувати

2021-01-27 11:12:12 Як провчити хабарника? Ізі, котики. Дати йому «на лапу» фальшивими купюрами.

Що я і зробив на другому курсі, коли давав з другом хабаря викладачці з вищої математики. Правда, перед тим впевнився, що в неї у нас точно потім не буде більше ніяких предметів.

І що він вам зробить? Заяву в поліцію напише?) От-от.

Корупціонери мають страждати. Відкрити / Коментувати

2021-01-26 17:22:28 В якийсь момент я неочікувано відкрив для себе OLX. І останніх років так два, купую там речі регулярно. А основне - зрозумів, що крім бу речей, там продається маса всього нового, просто з тих чи інших причин, продавцю вигідніше виставляти їх саме через цю площадку. 

В когось дрібносерійне виробництво, комусь лінь заморочуватися з класичним магазином, або просто немає можливості це зробити (ганяють товар напівлегально чи роблять його своїми руками). Покупець, в свою чергу, отримує можливість купити потрібну річ відчутно дешевше, бо банально відсутній ланцюжок посередників, кожен з яких ставить свою націнку.

Біговел, куплений на 30% дешевше, ніж на Розетці, чохли на крісла в два рази дешевше, ніж в магазині, величезна кількість техніки і аксесуарів - все це я успішно знаходив на OLX, зазвичай за час не довший, ніж потрібно щоб допити чашку кави неспішним темпом.

Ну і ще є така штука, що деякі речі взагалі немає смислу купувати новими. Наприклад, перші лижі, техніку для дачі, якісь тимчасові меблі і т. д. Або те, що ламається вкрай рідко (лопата і праска). В мене три з чотирьох iPad були бу, бо смислу переплачувати +50% і більше за новий просто не бачу. А от ноутбук/комп'ютер - це завжди нове, бо ця техніка критично важлива для роботи.

От і зараз, в процесі переїзду на нову квартиру, знайшов на OLX тумбу і умивальник в комплекті, абсолютно нові і від виробника, по ціні вдвічі дешевше ніж аналог в "Епіцентрі". 

Економія суттєва, а всі затрати - 15 хвилин часу на пошук і оформлення замовлення при переписці з продавцем.

Одним словом, OLX рулить! Відкрити / Коментувати

2021-01-25 16:45:07 Хлопець з заводу

Практично всі наші серйозні успіхи чи невдачі, ніколи не є результатом одномоментних кроків чи вибору. Цьому завжди передує ланцюжок подій і рішень, які зрештою лягають в одну стійку канву, що і приводить до результату зі знаком плюс чи мінус.

Це стосується як досягнення конкретних цілей, так і кейсу під назвою "життя" в цілому.

В кінці далекого 2007 року, на складі заводу мінеральних вод, де я в той час працював, під час перезмінки відбувся цікавий діалог, який чомусь впечатався мені в память настільки, що я майже дослівно памятаю його дотепер.

Наша невелика компанія з трьох людей якраз насолоджувалася обідньою трапезою з бутербродів, мінералки і заниканого від майстрів самогону, який привіз дядько з сусіднього села. В якийсь момент від обговорення телефонів і фільмів ми перейшли до теми, хто що планує зробити з чесно заробленими за довгі місяці роботи на заводі грошима.

Я в той час планував купити крутий новий комп'ютер, на якому можна було б в повній мірі реалізувати всі свої забаганки, ще один колега планував піти вчитися в кулінарний технікум і за ці гроші оплатити навчання, а третій, наймолодший з нас сказав, що порадився вдома з татом, і вони вирішили не витрачати ті гроші на технікум, а трохи докинути і зробити в квартирі ремонт.

Мама правда була проти такого рішення, але від неї відмахнулися, і приняли остаточне пацанське рішення: вчитися він нікуди не піде, бо за словами тата "з освіти зараз толку ніякого". Та й нього вже й так є «нормальна робота» на заводі.

Не знаю, який в них там вийшло з ремонтом, але через три роки, коли я вже впевнено рухався в сторону тієї сфери роботи, якою займаюся й зараз, а другий наш колега якраз почав вчитися в кулінарному, я знову зустрів того ж хлопця.

Він все так же прямував в сторону КПП того ж заводу. Відкрити / Коментувати