Get Mystery Box with random crypto!

Юлія Мусаковська. Вірші.

Логотип телеграм -каналу musakovska — Юлія Мусаковська. Вірші. Ю
Логотип телеграм -каналу musakovska — Юлія Мусаковська. Вірші.
Адреса каналу: @musakovska
Категорії: Блоги
Мова: Українська
Передплатники: 597
Опис з каналу

Мої вірші та переклади, текст і голос.

Ratings & Reviews

3.00

2 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

1

4 stars

0

3 stars

0

2 stars

0

1 stars

1


Останні повідомлення 10

2020-12-16 21:08:21 Тіло, після всіх твоїх підступів та зрад,
не чекаю від тебе нічого доброго -
як від токсичного старого друга,
з яким хочеться менше перетинатися.
Але ж ти тут, постійно зі мною, тіло.
Немає куди від тебе втекти, подітися —
лише загубитися в тобі,
тіло, мій бермудський трикутнику.
Довга розлука з тобою надто схожа на смерть,
бо і є смертю.

Тому я мушу дивитися на тебе щодня.
Спати з тобою в одному ліжку, тіло,
приймати їжу, воду, пігулки
з твоїх рук,
вичесувати твоє нестерпне волосся,
вмивати і доглядати обличчя твоє насмішкувате.
Підтримувати у формі,
вивітрювати й вигрівати тебе на сонці, тіло моє вибагливе,
принаймні тричі на тиждень.
Одягати в кольорові принти,
м’яку бавовну і шовк,
камуфляж і хакі,
залізний панцир,
палку сміливість,
показну стриманість,
зворушливу розгубленість.

Я мушу кохати тобою,
народжувати, виношувати й годувати
тобою дітей.
Виносити на собі поранених — і ворогів, тіло.
Віддавати на безліч медичних маніпуляцій.
Ховати від сторонніх поглядів.
Тримати на тобі три кути.
Битися тобою об лід,
об стінку,
об скляну стелю,
неможливі очікування.
Обмацувати кожен сантиметр твоєї площі, вглядатися і прислухатися,
чекаючи, якого коника ти викинеш наступного разу.

Щоб сперечатися потім, чий все-таки це біль —
твій чи мій.

Не думай, тіло, я дуже тебе люблю.
Просто іноді хочеться від тебе відпочити.

2020
397 views18:08
Відкрити / Коментувати
2020-12-15 21:04:40
Це – мої книжки “Полювання на тишу” (2014) та “Чоловіки, жінки і діти” (2015). Наклади обох уже розпродані. Ці примірники – з кількох моїх особистих, які бережу для особливих нагод. Обидві книжки, з автографом та ексклюзивними побажаннями, отримає той, хто готовий підтримати культурно-видавничий проект Читомо, який з 2009 року інформує нас про книжкові новини і всіляко підтримує книжкову спільноту.

Стартова ціна лоту (обидві книжки) – 500 грн. Крок підвищення – 50 грн.
Аукціон відбувається на фейсбук-сторінці:
https://bit.ly/3gNvTsL

#підтримайЧитомо #благодійнийаукціонЧитомо
370 views18:04
Відкрити / Коментувати
2020-08-31 22:52:45 ***
бути у цьому літі собою,
з губи витирати піт,
пити зі склянки шепіт прибою,
любити кого не слід

гострий камінчик з п’яти виймати,
кричати у шумі хвиль,
красти вогонь придорожніх маків
для тих, кому бракне сил

списа ламати об дні похмурі,
співзвуччя шукати скрізь,
сіяти вітер і жати бурю,
затерши землею поріз

зброю обравши не скласти зброю,
триматись втрачених меж,
бути у цьому літі собою —
щоб осінь сталася все ж
650 views19:52
Відкрити / Коментувати
2020-08-29 11:52:09 ***
кулі дощу вдаряють у дах
під дих:
що тобі сниться поете теплого тилу
злива голосить за ними
про них
тих-
о
згасло життя
наче пір'ячко полетіло

пальці розламують хліб
скручують у ріг
ліг – і чекаєш пришестя
яке не станеться
знову ятрять лампадки уздовж доріг
п'явки жалобних стрічок знекровлюють стяги

вервиця із бабусиних квасолин
батькові теплі шкарпетки з кусючої вовни
ним
тілом своїм
нову міситиме глину
ротом з пробитих човнів черпатиме воду

хто ти
з поглядом
болючішим від прута
новонароджений
ув'язнений в однострій

непоказна
іграшкова фігурка з металу
впала зі столу
пробила діру у земній корі

*29 серпня - День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.
612 views08:52
Відкрити / Коментувати
2020-08-10 20:52:54 Усе, що з нами трапляється, має причину:
скасовані авіарейси, дощі різдвяні,
міста, в які приїжджаєш на відпочинок,
а вони проростають під ребрами і не в'януть;
загублені спогади, біль, що клює на споді,
важливих послань переплутані адресати,
режим, що асфальтним катком по тобі проходить,
а ти підіймаєшся зміцнений у стократ.
Обірвані фрази, дроти й сусіди-задроти,
сигнал, що дірявить тишу тонку, як ширму,
цеглина, що падає з даху будинку навпроти —
прямісінько на чиюсь дорогу машину.
І поки ранок дрімає в лунких алеях,
бажання причину знайти підповзає вище.
І ти, переходячи вулицю на зелене,
однаково стережешся і крок пришвидшуєш,
як шило на мило, вимінюєш гнів на милість;
тріщать декорації, змінюються личини.
І спершись на промені світла, немов на милиці,
хтось інший натомість піде шукати причину.

13.01.2014
551 views17:52
Відкрити / Коментувати
2020-07-23 21:21:02 Біль - це шкіра моя. Я живу у ній дні, як роки,
забуваючи, хто я є, об стіну розбиваючи кулаки,
перетворюючись на попіл, припадаючи до землі.
Кораблі проти течії йдуть, і куди ж ви, мої кораблі?
Чорне - це сама досконалість. Морок не має вад.
Смерть вирівнює напівтони, затирає невірні слова
і сліди, що глибоко в'їлись під шкіру землі й води.
Я і вплав би додому дістався, та тільки забув куди.
Від новин сухо в горлі, паморочиться в голові,
білий янгол приходить опівночі: каже, новини дві.
Краще, братику, дзьоба стули - хтозна звідки рвоне.
Стільки тижнів на бочці з порохом, не випускай мене
з поля зору чи з-під крила свого, де я був колись.
Листоноші кудись несуть повні торби сердець і сліз.
Зупиніться, я ще живий, упізнайте мене - це я.
Дим, як борошно, сиплеться в очі, та бачу, як
сухоребрий хлопчина в найневиннішій із забав
дерев'яним мечем відтинає голови у кульбаб.

2014
(З книжки “Чоловіки, жінки і діти”)
524 views18:21
Відкрити / Коментувати
2020-06-21 12:07:45 ГОЛУБ

Поки ти ловиш голуба,
твій батько сміється за окулярами,
ніби хлопчисько, яким ніколи не перестане бути.
Вітер з озера дужчає, він підіймає каптур –
і стає схожим на полярника,
який перевертає пінгвінів (Ганнусю, ніщо не забуте).
Ти насуваєш на вуха шапку, похапцем, без нагадування.
Думаю, як це – бути постійно під мовчазною опікою,
коли над тобою тримають невидиму парасолю
в негоду,
коли небеса гудуть, як автомобільні сирени в годину пік.
Присутність, яку відчуваєш на будь-якій відстані,
знайомий голос у голові: не бійся, іди на світло.
Товсті підошви черевиків,
нитки між вами тонкі й міцні,
радіосигнал, який неможливо заглушити чи вимкнути.
Обличчя його залишається в кадрі, засмагле, обвітрене.
Камінці, мушлі, монети в кишенях,
сіль на дитячих губах.
Коли виростеш – станеш кінозіркою або лікарем.
Поки ти ловиш голуба, я ловлю твого батька.

2015
555 views09:07
Відкрити / Коментувати
2020-06-19 09:32:28 https://pen.org.ua/publications/pen_ten-interv-yu-z-yuliyeyu-musakovskoyu/?fbclid=IwAR3WrbdAbBYOx-0_lmKFvcAWDxtW3Tkj10H-lwE71SnqBIu0Dk2nc-O6xtY
518 views06:32
Відкрити / Коментувати