2022-03-17 12:20:47
Місто Марії в оточенні демонів. У 2014 я написала текст, який присвятила своїй дорогій подрузі, але сьогодні читаю його і розумію, про що він. І тисну в собі сльози, бо зараз час не для плачу, а для гніву.
* * *
/М.К./
Непорочна діва Марія живе всередині гори,
під нею стрімкий потік, а над нею небесна плоть.
Птахи приносять їй крихти хлібні, ягоди і горіхи.
Гори, кажуть, світи нам, Діво, сріблом і злотом,
Розкушуй цю шкаралупу, ніби в розкошах у шовках,
погладжуючи живіт, у якім слово, що було спочатку.
Гора втягує діву в себе ще глибше. І не відпускає.
Гора відмовляється зі здобиччю прощатися.
Дощ наповнює листя широкого священні чаші.
Скрапує час настійно - вчить непоказного терпіння.
Марія діва повітря збирає повними пригорщами,
Сніжними гребінцями небо над нею піниться.
Вітер силкується одіж зірвати, мов ґвалтівник.
Блакитними венами тіло гори помережане.
Діва чи то гора - суцільна якась невизначеність.
Межі стираються, хоч і завжди умовні всі межі.
На крутому схилі печатками ведмежі сліди —
діва Марія потребує пильності й легкості як ніколи.
Та ж дорогий тягар. Поміж повітря, землі й води
Вигинається тінь її, немов мандрагори корінь.
Б'ється ріка об ноги. Зуби впиваються намертво,
Залишають глибокі борозни. Що з нею буде, що?
Діва смиренно і загадково світиться. Знає:
Хлопчик — син теслі — народиться і збудує човен.
/Львів-Закопане, 2014/
375 views09:20
Ю
