2021-06-19 18:00:45
Чому про Байдена не хочуть писати (критичних) книжок
Минулого року я писав про величезний ринок книжок про Трампа. Його ексцентричність і контроверсійність, постійні зливи інформації і плинність кадрів у адміністрації — усе створює привабливу нішу для книжок, особливо критичних.
Ще на кінець минулого року про Трампа написали 1200 книжок (вийшла навіть книжка про книжки про Трампа). І критичні книжки про нього продаються значно краще, ніж апологетичні
У цьому сенсі Байден — зворотна протилежність Трампу. Маккей Коппінс у The Atlantic пише про «проблему Джо Байдена» для консервативних видавців: про нього просто не хочуть писати і видавати критичних книжок.
Справа не в тому, що Байдена настільки усі люблять. Головна причина — його порівняно нудний і традиційний підхід до політики не особливо підходить для того, щоб бути предметом книжки, цікавої для масової (консервативної) аудиторії.
За словами одного видавця, праві медіа здебільшого зображають Байдена як слабкого старця, яким маніпулюють його соратники, а із такого образу не набереш матеріалу на цілу книжку.
Тут Байден відрізняється від своїх попередників-демократів Клінтона та Обами. Тих критикувати було значно простіше: Клінтона зображали як корумпованого казанову, а Обаму — як небезпечного радикала. Навіть про Гілларі Клінтон написали чимало критичних книжок, хоча вона так і не стала президентом.
Ще одна проблема консервативних видавців, за словами Коппінса — за останні п'ять років Трамп задав таку низьку планку, що республіканцям складніше критикувати Байдена.
Тому авторам-консерваторам доводиться шукати інші цілі для критики. Один із потенційних напрямів — загальні явища на кшталт «культури скасування» (
cancel culture) чи соціалізму. Інший вектор — більш поляризаційні фігури на кшталт Хантера Байдена (сина президента, якого звинувачують у корупції), або віце-президентки Камали Гарріс. Але поки що консерватори не знайшли для себе ідеального суперлиходія.
Антон
Фото: Jon Tyson, Unsplash
2.1K views15:00