Old York Times

2021-07-12 16:53:13 Японія — це єдина країна, де закон офіційно зобов'язує подружню пару мати одне прізвище. У кінці червня Верховний суд країни вирішив, що ця вимога є конституційною.

Формально дружина не змушена брати прізвище чоловіка: можна навпаки, або ж обом взяти нове прізвище. Але 96% пар передбачувано зупиняються на прізвищі чоловіка.

60 відсотків японців зараз виступають проти цієї норми. Однак політики із правлячої консервативної партії розділені щодо цього питання, тому уряд його уникає.

Цього року Верховний суд уже вдруге розглянув це питання і вдруге вирішив, що це правило не є неконституційним. Судді вважають, що це питання має розглядати парламент (точніше, більшість суддів; усі жінки в суді проголосували інакше).

Хоча прогрес поступово дає знати про себе:
«Багато компаній і державних установ у Японії сьогодні дозволяють працівницям-жінкам зберігати свої дівочі прізвища на роботі. Уряд поступово розширює список офіційних документів, що використовуються для ідентифікації, які містять дівочі імена разом із зареєстрованими прізвищами».

Цитата і статистика via The Mainichi

Антон Відкрити / Коментувати

2021-07-11 16:31:32 Чому маленькі острівні країни Африки демократичніші за більшість континенту?

На це питання намагається відповісти нове дослідження, про яке розповідає The Economist.

Чотири із п'яти невеликих африканських держав вважаються «вільними» за рейтингом Freedom House — і це сильний контраст із більшістю країн Африки загалом. Йдеться про Кабо-Верде, Сан-Томе і Принсіпі, Сейшели та Маврикій.

Коморські Острови вважаються «частково вільними», що теж непогано на фоні загальноафриканської ситуації.

Спойлер: справа у тому, що вони маленькі і острівні. Як пише The Economist, «...усе більший корпус наукових досліджень... показує, що невеликий розмір та острівність пов'язані із демократією».

«У Африці, стверджують автори дослідження [у Journal of International Relations and Development], невеликий розмір держав призводить до більш персональної політики, де виборці можуть надокучати посадовцям, щоб ті виконували свої обіцянки. Те, що вони є островами... позбавляє ці країни від сухопутних кордонів, на які можуть зазіхати сусіди і через які можуть виникати конфлікти».

Ще один фактор, про який згадує The Economist — у цих островів немає особливих природних багатств на кшталт нафти чи діамантів, які можуть давати владу обмеженій групі багатіїв, а натомість вони покладаються на туризм — сферу, яка забезпечує прибутком значну частину населення.

Антон Відкрити / Коментувати

2021-07-09 14:21:03 The Economist розповідає про незвичайну практику продажу нерухомості у Франції. При ній покупець платить частину грошей наперед, а решту виплачує щомісяця аж до смерті продавця. Ідея полягає в тому, що ви де-факто робите ставку на чужу смерть.

Цій схемі уже багато століть. Вона займає лише близько 1% від продажів французької нерухомості, але стала популярнішою під час пандемії, бо є хорошою можливістю для літніх продавців залишатися вдома до кінця життя, а не переїжджати в будинок для людей похилого віку.

Переваги для продавців? Можливість отримати регулярний місячний дохід аж до самої смерті. Переваги для покупців? Зазвичай вартість будівлі у таких угодах нижча. Може бути гарним способом інвестувати в нерухомість не беручи іпотеку.

Звісно, у цієї моделі є очевидний ризик для покупця. Продавець може померти не так рано, як можна було очікувати з огляду, наприклад, на середню тривалість життя.

Приклад, який наводить The Economist — у 1965 році 47-річний нотаріус оформив угоду із 90-річною Жанною Кальман. Зрештою покупець за тридцять років помер, а його вдова продовжила виплачувати кошти — Жанна Кальман прожила 122 роки та стала найстарішою людиною у світі.

Захар Відкрити / Коментувати

2021-07-07 14:00:50 ​​Як алгоритми заміняють менеджерів

Для багатьох незаможних американців робота в Amazon є гарним варіантом: ритейл-гігант платить хорошу зарплатню і надає непогані бонуси. Але зворотній бік медалі — кожен ваш рух відстежується алгоритмами.

Amazon є одним із найбільших приватних роботодавців у світі — лише у 2020 році компанія додала півмільйона нових робочих місць. Щоб підтримувати таку махіну, компанія усе більше покладається на автоматизацію у роботі з персоналом. Алгоритми не лише відстежують ефективність роботи людей, а й навіть приймають рішення про звільнення.

Bloomberg опублікували дистопічну історію про водіїв-підрядників, з якими припиняють співпрацю алгоритми — деколи це стається навіть тоді, коли людина не зробила нічого поганого.

«… як тільки вони приходять на роботу, водії [сервісу доставки] виявляють, що алгоритми моніторять кожен їхній рух. Чи добралися вони до станції доставки тоді, коли пообіцяли? Чи завершили вони свій маршрут у визначений проміжок часу?.. Алгоритми Amazon сканують величезну кількість даних, визначаючи патерни продуктивності, і вирішують, які водії отримують більше маршрутів, а з ким припиняється співпраця. Зворотній відгук від людей трапляється рідко. Водії деколи отримують автоматизовані імейли, але здебільшого їм залишається стежити за своїм рейтингом, який складається із категорій “чудово”, “дуже добре”, “непогано” і “під загрозою”».

Стаття Bloomberg ( 12 хвилин; пейвол)
Більше на тему: наша архівна стаття «Машини не заберуть нашу роботу — вони стануть нашими босами»

Антон
Фото: Mick Haupt, Unsplash Відкрити / Коментувати

2021-07-04 21:15:00 ​​Чи справді так важливо, що ви будете думати про прожите життя, коли вам буде за 80?

Можливо, ви чули фразу на кшталт «ніхто ніколи не говорив на смертному ложі “шкода, що я не провів більше часу в офісі”». Вона відображає цікавий культурний феномен — наше суспільство вважає особливо цінними думки і перспективу людей перед смертю. (Полегшена форма цього кліше — порада Джеффа Безоса задуматися, про що ви будете жаліти, коли вам виповниться 80).

Але, можливо, не так вже й важливо, що ви будете думати, коли вам буде за 80? Австралійський філософ Ніл Леві пояснює в своєму есе на Aeon, чому він скептично ставиться до цінності передсмертних рефлексій.

На одному рівні, передсмертні жалі — або принаймні те, як ми їх уявляємо — є частиною популярної культури. Вони всі приблизно однакові: стереотипно люди перед смертю жаліють, що занадто мало часу проводили із друзями й родиною, не помічали краси навколо себе і занадто багато працювали.

Як пише Леві, «виявляється, що перед смертю люди цінують те ж саме, що вказує нам цінувати наша культура: теми, які заповнюють нашу рекламу і журнали». Частково це може бути спричинено тим, що культура диктує людям, про що їм жаліти перед смертю, а частково тим, що ми звертаємо увагу лише на ті передсмертні рефлексії, які вписуються у знайомі нам теми.

Однак глибшим питанням є те, чи взагалі передсмертна перспектива людини є більш епістемологічно цінною, ніж перспектива протягом усього життя. Леві вважає, що «погляд зі смертного ложа може бути збіднілим, а не збагаченим саме тому, що він перебуває поза щоденними турботами».

Перед смертю людина не може тверезо оцінити те, що було для неї важливим протягом її життя, пише Леві. У неї немає майбутнього, тому вона не бачить цінності довгострокових планів і проектів (іншими словами, немає сенсу цінувати відкладання грошей, якщо ти не зможеш ними скористатися). Натомість ставить на перший план більш безпосередні насолоди, які вона могла б відчути зараз — споглядання за трояндами чи спілкування із друзями.

До речі, тема цього есе перегукується із дослідженням, про яке ми писали раніше — воно показує, що чим багатшою є людина, тим щасливіша вона протягом свого життя.

Час на прочитання оригінальної статті — 15 хвилин

Антон
Картина: «Смерть Сократа», Жак-Луї Давід Відкрити / Коментувати

2021-07-04 13:27:56 ​​ Як легше вивчати неправильні дієслова?
#реклама

Якщо ви хочете здаватися за свого у англомовній компанії, потрібно правильно вживати неправильні дієслова.

Запам'ятовувати їх буває дуже складно — але, на щастя, є лайфхаки, які дозволяють робити це простіше. Канал CambridgeUA пропонує чотири варіанти:

Розбийте неправильні дієслова на логічні групи
Однакові слова в усіх формах (cut-cut-cut і let-let-let) або ті, що змінюють -d на -t в закінченнях (send-sent-sent та lend-lent-lent)

Розробіть наочні матеріали
Усім знайомі саморобні картки — завжди дієвий варіант

Слухайте аудіозаписи неправильних дієслів
Крутий спосіб навчатися дорогою на роботу чи виконуючи домашні справи.

Використовуйте онлайн-тренажери
Інтернет пропонує безліч навчальних ігор та додатків. Оберіть свою і навчайтеся легше та ефективніше. До речі, на каналі CambridgeUA ви знайдете круту добірку із безкоштовними ресурсами для вивчення англійської.

Більше про неправильні дієслова, звідки вони взялися і як менше страждати, вивчаючи їх, читайте у блозі CambridgeUA.

А щоб регулярно отримувати лайфхаки з вивчення англійської, добірки слів та граматичних правил, підписуйтеся на їхній канал CambridgeUA Відкрити / Коментувати

2021-07-01 19:24:29 Чи можлива справжня журналістика в епоху повсюдної поляризації?

За останні десять-п’ятнадцять років західні медіа пережили тектонічні зміни. Раніше газети були прибутковим бізнесом, який гарно заробляв на рекламі. В епоху інтернету і соцмереж виданням доводиться шукати нові моделі монетизації.

Як суспільство зараз платить за журналістику — і як (та наскільки негативно) ці зміни впливають на читачів?

Я спробував відповісти на ці питання в огляді книги «Постжурналістика та смерть газет» (Postjournalism and the death of newspapers) російсько-канадського теоретика медіа Андрєя Міра для «Детектора медіа».

Спойлер: багато у чому із автором не погоджуюся, але він піднімає цікаві питання.

Час на прочитання — 8 хвилин

Антон Відкрити / Коментувати

2021-06-30 11:36:16 Італійські фашисти, британські імперські колонізатори і навіть батьки-засновники Сполучених Штатів використовували приклад Римської імперії як колиски білої європейської цивілізації. Багато хто з них надихався римськими традиціями — як от, наприклад, італійський диктатор Беніто Муссоліні, який використовував римські фасції, орлів та римський салют як атрибути расової переваги.

Однак, як пише Джеймі Маккей для Aeon, Римська імперія не була такою «білою», як її зображували згодом. Виглядає, що у римлян взагалі не було такої категорії, як раса, принаймні в тому понятті, як ми її трактуємо зараз. Серед високопоставлених римлян було багато вихідців із Північної Африки, Близького Сходу та інших регіонів, які б не вважалися білими за нинішніми стандартами.

Римська дискримінація, як пише Маккей, була швидше побудована на ідеї географії — поділ на метрополію та провінції. Мешканцям провінції було значно важче пробратися на високі ешелони Римської ієрархії (хоча можливо). Провінціалами були не лише чорношкірі з Північної Африки, а й племена Германії, галли та інші завойовані народи.

Час на прочитання — 19 хвилин

Захар
#ShortYorkTimes Відкрити / Коментувати

2021-06-29 20:11:50 Як повчитися літератури і відпочити у Карпатах одночасно

Хочемо порекомендувати класну можливість — 9-14 серпня Litosvita проводить Літню літературну школу у Карпатах. Це можливість провести шість днів, спілкуючись із топовими письменниками та однодумцями та паралельно відпочити у горах.

Організатори обіцяють у програмі:
● лекції та майстеркласи, public talks і TED talks;
● creative writing і роботу над текстами разом із лекторами;
● повне занурення у власну творчість;
● мотивацію і заряд натхнення;
● літературні читання та обговорення текстів учасників;
● тематичні вечірки і прогулянки в гори.

Місце — готельно-туристичний комплекс «Озеро Vita» на Закарпатті. Він розташований на березі маловідомого гірського озера, у гущі карпатських лісів, поряд з гірськими схилами. Виглядає як чудове місце, щоб відпочити від міської метушні.

Деталі та реєстрація

#реклама Відкрити / Коментувати

2021-06-28 12:45:00 ​​Проспера: як може виглядати клаптик розвинутого світу на території бідної країни

У червні я виступав на фестивалі LEGIO Historica: розмовляли про майбутнє міст-держав. Завдяки цьому нарешті дійшли руки прочитати лонгрід Скотта Александера про Просперу — «чартерне місто», яке зараз створюється в Гондурасі.

Для початку трохи контексту. Концепція чартерних (або хартійних) міст має різні значення, але тут ми говоримо про ідею, яку запропонував економіст Пол Ромер у своїй TED-промові 2009 року. Суть у тому, щоб створювати на території бідних країн окремі адміністративні зони, де діятимуть окремі закони і власна система права — і якими управлятиме третя сторона.

Можна довго сперечатися про те, чому деякі країни бідніші за інші, але очевидно, що серед основних причин — корупція і ненадійна правова система, яка відлякує міжнародні інвестиції. Докорінні реформи у цілій країні проводити складно, а от створити окреме місто із «правильними правилами» у теорії простіше.

Тут Ромер розповідає про приклад Гонконгу — спеціального адміністративного регіону у Китаї, де діє концепція «одна країна, дві системи» (принаймні діяла на час виступу Ромера). Гонконг мав окрему економічну і адміністративну систему, яка залишилася від британців. Це дозволило місту розвиватися значно швидше за материковий Китай — а отже допомогти розвитку усього Китаю.

Ромер запропонував створювати нові чартерні міста. За такою схемою, бідна держава віддає трохи території іншій структурі, яка є некорумпованою та має управлінський досвід (за ідеєю Ромера, це має бути коаліція розвинутих держав; правда, розвинуті держави поки не особливо цим зацікавилися). Взамін за землю держава-донор отримує трохи податків — і позитивні наслідки від існування економічно розвинутої зони на своїй території.

Промовою Ромера зацікавився представник влади Гондурасу — латиноамериканської країни, яка регулярно очолює рейтинги найбідніших і найменш безпечних країн. Після складного багаторічного процесу владі Гондурасу вдалося створити окрему економічну зону, на території якої створюється чартерне місто Проспера.

Зараз Проспера — це невеличкий клаптик землі із кількома будівлями і шлейфом скандалів. (Той же Пол Ромер вийшов із проекту, посилаючись на брак прозорості). Однак у його засновників амбітне бачення, яке може дати дуже цікаві результати, якщо втілиться в життя.

Скотт Александер детально вивчив усі публічні і деякі приватні матеріали про Просперу — і написав детальний лонгрід про те, як вона працює та має працювати в майбутньому.

Найцікавіша частина: якщо у Проспери все вийде, це може бути не лише можливістю для кількох десятків чи кількох сотень тисяч людей втекти від гондураської корупції, а й майданчиком для випробування ідей, які ще ніде не втілені.

«На мій упереджений погляд, інституції Проспери не лише кращі за гондураські. Вони цілком можуть бути кращими за інституції в Америці, Європі та інших розвинутих країнах. Деякі їхні ідеї — 3D права власності, модульне будівництво… закони про медичну взаємність [за якими препарат автоматично затверджується, якщо він схвалений будь-якою розвинутою країною, і автоматично визнається медична освіта розвинутих країн] — є справді інноваційними, першими у світі.

Це речі, які інтелектуали обговорювали десятиліттями — і раптом прогресивно налаштовані люди отримали юрисдикцію для того, щоби випробувати їх та подивитися, чи вони працюють. Я би не назвав це історично безпрецедентним — скажімо, це сталося у 1776 році [коли США проголосили незалежність] — але це рідкісна можливість».

Зараз ми не знаємо, чи у Проспери справді щось вийде — і навіть якщо все вдасться, то наскільки глобальні наслідки це матиме. Але ідея дуже цікава. Переказувати статтю Александера повністю немає особливого сенсу; раджу почитати, якщо маєте час (обережно: матеріал на 11,5 тисяч слів!)

Також читайте нашу архівну статтю: «Чому держави можуть зникнути до кінця століття і що прийде замість них».

Антон
Зображення: сайт Проспери Відкрити / Коментувати