Old York Times

2022-05-30 10:20:00 The Washington Post написали про досвід кількох американських добровольців, які з початку відкритого російського вторгнення воювали за Україну і вже повернулися до США.

Вони описують складнощі військового життя — скажімо, чимало добровольців приїжджають непідготовленими до конвенційної війни. Один із героїв статті, воїн із позивним «Дакота», отримав контузію і зараз лікується в Америці.

Однак добровольці також говорять про незвичну моральну чіткість, яку приносить їм ця війна — і вона спонукає роздумувати над поверненням до України.

«Вдома не вистачає відчуття мети та збудження, каже [доброволець із позивним] Техас. Він загруз у процесі розлучення, який розпочався ще до його від’їзду в Україну, і час від часу спілкується із друзями, які розповідають йому про свої здобичі у вигляді російських танків.

У моменти спокою він розмірковує про те, що взяв із досвіду [участі у війні] — хорошого і поганого. Він більш спокійний на роботі і не звертає уваги на дрібні незручності, як раніше. Але чогось не вистачає, каже він, і щодня є спокуса повернутися до цього.

“Як тільки ви бачите цей контраст між життям і смертю, і ви повертаєтеся до мирного життя та мирної роботи, — каже він, — усе здається менш значущим у порівнянні”».

Читати статтю (~7 хвилин) Відкрити / Коментувати

2022-05-28 11:27:56 ​​Російсько-українська війна показує, як змінюються сучасні військові конфлікти

Російська війна в Україні може стати «останньою війною 20 століття», вважає аналітик Філліпс О’Браєн. Як пише він у статті для The Atlantic, невдачі росіян в Україні показують зміну балансу сил від важкого та дорогого озброєння на користь простішої і дешевшої зброї.

«Невдале вторгнення Росії та неабияка стійкість України ілюструють те, як зменшується вплив важких та дорогих одиниць військової сили. Їм кидають виклик спритніші, простіші у використанні — і, що важливо, дешевші — системи. Танки, винищувачі та військові кораблі застарівають, на зміну їм приходять нові інструменти конфлікту. У процесі ми бачимо, як змінюється сама природа бойових дій. Власне, на прикладі України ми стаємо свідками останньої війни армій 20 століття. 

Найбільш яскравий приклад цієї зміни — це танки: важкі, неповороткі і вразливі до протитанкової зброї. За оцінками українського Генштабу, росіяни втратили понад 1300 танків з початку вторгнення — О’Браєн називає це «танковою бійнею» через масштаби втрат. Протитанкова зброя існує давно, але зараз вона особливо ефективна. 

Також Росії не вдалося встановити домінування в повітрі — значною мірою завдяки зброї на кшталт ПЗРК «Стінгер»: ракеті, яка легко запускається і ефективно уражає літаки та вертольоти противника. Дрони також ефективно допомагають українській армії.

Схожа ситуація й на морі, вважає О’Браєн — крейсер «Москва» потопили антикорабельними ракетами українського виробництва, з допомогою безпілотника, який відволік системи захисту корабля. 

«Цей масштабний успіх дешевших, простіших систем проти нібито більш просунутого (але дорожчого) обладнання… пророкували протягом десятиліть, з моменту появи Panzerfaust [німецької протитанкової зброї часів Другої світової війни]. Якщо зараз це стало реальністю, це має значні наслідки для планів та стратегій збройних сил по всьому світу. Як стверджує дослідник Томас Геммес, покращення оборонної вогневої потужності дуже ускладнило поступальний рух, значно змінивши баланс сучасної війни не на користь нападника»

Як пише О’Браєн, російсько-українська війна показує, що ця тенденція розвивається ще швидше, ніж здавалося раніше. І є всі підстави думати, що в майбутньому вона буде лише посилюватися.

«Майбутнє збройних сил є предметом дискусій. Але зрозуміло, що вкладання ресурсів у масивну техніку з епохи Другої світової війни — важкі танки, величезні авіаносці, наддорогі літаки — ніколи не було таким ризикованим. Поки дешевші, але все одно смертоносні системи продовжують вдосконалюватися, інвестиції, які знадобляться для захисту більших і дорожчих систем озброєння, будуть фінансово непідйомними, навіть для американського війська. Натомість політичним і військовим керівникам потрібно буде розпочати уявляти зовсім інше поле битви, повне легшої, меншої, мобільнішої та в багатьох випадках автономної або дистанційно керованої зброї. По суті, їм потрібно буде готуватися до перших війн 21 століття».

Читати повну статтю (~6 хвилин) Відкрити / Коментувати

2022-05-26 11:46:16 В березні лондонський Центр аналізу соціальних медіа проаналізував активність акаунтів, які розганяли в Twitter проросійські меседжі.

Попри домінування проукраїнських наративів в американських та європейських соцмережах, за межами західного цифрового світу картинка інакша. Тисячі неприродних акаунтів зкоординовано поширюють меседжі в підтримку Росії та Путіна на мовах народів Азії та Африки. Підтримують війну та Путіна (особливо активно — в день вторгнення та в день голосування в ООН, звинувачують Захід у лицемірстві, критикують розширення НАТО, поширюють антиколоніальні та антизахідні меседжі. Висновок керівника Центру Карла Міллера — некоректно казати, що Україна виграє інформаційну війну. Адже поле для цієї війни не обмежується західним сегментом інтернету. Ось його колонка і детальний розбір активності ботів — раджу переглянути тим, хто цікавиться російською цифровою пропагандою. Відкрити / Коментувати

2022-05-24 21:17:28 Зустріч для підписників Old York Times

У четвер 26 травня о 20:00 проведемо зум-зустріч для підписників Old York Times.

Познайомимося і поговоримо про те, як західні медіа зараз висвітлюють російську-українську війну.

Долучайтеся! Щоб приєднатися, заповніть коротку реєстраційну анкету: https://forms.gle/2vN3mqXGbJhP5QMM9 Відкрити / Коментувати

2022-05-21 11:28:54 Що у світі писали про війну в Україні 20 травня. Огляд публікацій провідних іноземних видань

У березні редакційна рада The New York Times написала колонку про те, що США мають допомогти Україні перемогти, чого б це не коштувало. Минуло два місяці ― і та ж редакційна рада пише, що війна стала складнішою та США можуть із нею не впоратись. Так, Вашингтон має залишатись на боці України, має підтримати її зброєю та долучитися до повоєнної відбудови, підтверджують автори колонки. Й одразу ж запитують, якщо кінцева мета ― це глобальний мир, то чи допоможе цьому войовнича риторика щодо путіна. Журналісти переживають, що в росіян залишаються значні запаси зброї та гарматного м'яса, що вони, зрештою, мають ядерну зброю ― і натякають, що на тлі енергетичної та продовольчої криз Вашингтон має готувати українську владу до майбутніх переговорів із росією і, можливо, болючих компромісів. Про те, що терор на окупованих росією землях і жага путіна перекроїти світ при цьому нікуди не зникнуть, у NYT мовчать.

З огляду на російсько-українську війну, США підштовхують Тайвань вчитися в українців опору більшому ворогу ― на випадок, якщо Китай все ж захоче захопити острів. Докладну статтю про це опублікувало видання Politico. Так, якщо раніше Тайбей закуповував у Вашингтону винищувачі F-16 і гаубичні комплекси, тепер Пентагон звертає увагу на ефективність невеликих мобільних груп, оснащених ручною протитанковою та протиповітряною зброєю. NLAW, Javelin і Stinger стали хітами у війні з росією ― у ймовірному протистоянні з Пекіном вони теж можуть стати у пригоді. Як і досвід української Територіальної оборони. Погана новина в тому, пише видання, що Пекін теж вчиться з російсько-українського конфлікту. Пильно спостерігаючи за ситуацією на полі бою, Китай, вочевидь, корегує свої плани з підкорення Тайваню. Однак у тому, що від цієї ідеї КНР не відмовилась, автори статті не сумніваються.

Російсько-українська війна стала проблемою для екології. Не лише через спричинене руйнацією промислових об'єктів забруднення української території, не лише через величезні пожежі на території Сибіру, які цьогоріч нікому гасити, бо зайняті раніше в цьому військові намагаються окупувати Україну. Війна призвела до росту цін на газ, тому уряди та компанії збільшують використання неекологічного вугілля, пише CNBC. Видання нагадує, що за кілька місяців до війни в Лондоні відбулась зустріч світових лідерів щодо клімату ― там визначили доволі скромні темпи зниження використання викопного палива, однак навіть цей графік зараз не виконується. «Так, кліматична безпека ― це проблема, ― цитує видання провідного українського кліматолога Світлану Краковську. ― Але як людина, яка зараз перебуває в Україні, можу сказати, що найбільша наша турбота зараз ― безпека власного життя». Краковська додає, що саме використання викопного палива уможливило цю війну, адже росія воює на гроші, зароблені експортом газу і нафти. Тому перехід світу на екологічно чисті види енергії зрештою вирішить не лише екологічні проблеми, але й низку геополітичних.

@babel Відкрити / Коментувати

2022-05-19 10:12:24 ​​Вчора ми відзначали День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу — у річницю депортації кримських татар, яку сталінський режим провів у 1944 році.

Україніст із Кембриджа Рорі Фіннін опублікував у журналі The Atlantic статтю про новітню історію кримських татар та їхню роль у сучасній Україні.

У травні 1944 року за кілька днів радянська влада депортувала кримськотатарську націю — близько 200 тисяч людей (і це лише за офіційними оцінками) — із їхньої батьківщини. Багатьом сім’ям дали лише 15 хвилин на збори перед тим, як відправити їх до Узбекистану чи в інші віддалені райони СРСР. Понад 40 тисяч людей померли під час та незадовго після депортації, яка здійснювалася в нелюдських умовах. 

Приводом для депортації були надумані звинувачення у колаборації з нацистами. Але насправді, як пише Фіннін:

«Сталін вигнав кримських татар з Криму не за те, що вони зробили, а за те, що він думав, що вони можуть зробити. У його параноїдальній уяві, яка роз’ятрювала ідею неминучої війни з Туреччиною за контроль над протоками Босфор і Дарданелли, кримські татари були потенційною мусульманською, тюркомовною п’ятою колоною. Рано чи пізно їх потрібно було зламати».

Протягом наступних десятиліть кримські татари боролися за право повернутися на батьківщину і створили потужний дисидентський рух (який активно співпрацював із українським дисидентським рухом). Однак повернутися змогли лише із розпадом Радянського Союзу — за 45 років після депортації. 

Попри репресії, які принесла з собою російська окупація Криму 2014 року, сьогодні кримські татари грають особливу роль в українській політичній нації. За словами Олега Сенцова, які цитує Фіннін, кримські татари є «найбільшою загрозою путінському контролю Криму».

«Особливо зараз, розуміння кримських татар є ключовим для розуміння сучасної України та її міцної громадянської національної ідентичності, яка може бути найпотужнішою силою, що захищає ліберальну демократію сьогодні…

Десятиліттями ця невелика стійка сунітська нація допомагала формувати ідентичність України та розвивала динамічну суспільну дискусію про давню ідею України як багатонаціональної, багатоконфесійної, багатомовної країни — ідею України як батьківщини батьківщин».

«Навіть швидких погляд на розвиток культурних рефлексій солідарності між українцями та кримськими татарами відкриває вражаючу картину з потенційними уроками для європейського лібералізму та глобального ісламу. Це портрет корінного мусульманського народу Криму, який допомагає формувати громадянську національну ідентичність країни, яку німецький історик Карл Шлегель називає “Європа в мініатюрі”. У короткостроковій перспективі Україна втратила контроль над Кримом. Але завдяки кримським татарам Крим не втратив контролю над Україною».

Читати статтю (~8 хвилин) Відкрити / Коментувати

2022-05-18 12:50:00 ​​Як вкластися у свій розвиток
#реклама

Як би не було складно будувати плани, вкладати в освіту — це завжди актуальний та хороший план: як для країни, так і для себе особисто.

Якщо ви хочете підтягнути рівень англійської, вивчайте її онлайн вже зараз із школою Green Forest. Вони знизили ціну на курс — зараз це 5950 гривень замість 6550 гривень. Групи для дорослих починаються 1—7 червня.

Деталі навчання:
Навчання в Zoom на базі інтерактивної платформи Notes
Стандартний (4 місяці) або інтенсивний курс (9 тижнів) на вибір
Набір для всіх рівнів від Starter до Advanced
Від 79 гривень за 1 годину англійської
Контроль за навчанням у додатку My Green Forest

Безкоштовні бонуси: перший пробний урок, доступ до інтерактивної платформи Notes, додаткові онлайн заняття та лекції на граматичні та лексичні теми.

Деталі за посиланням — https://bit.ly/2FE83Ry Відкрити / Коментувати

2022-05-17 10:23:40 ​​Турецькі дрони Bayraktar TB2 стали одним із символів російсько-української війни. Вони не лише грають важливу військову роль — допомогли знищити чимало російської техніки, зіграли роль у потопленні крейсера «Москва» — але й стали культурним феноменом.

У журналі The New Yorker вийшла велика стаття письменника Стівена Вітта про «байрактари» — як створювалися ці дрони, яку роль в Туреччині грає їхній винахідник (та зять президента Ердогана) Сельчук Байрактар і як його країна використовує «байрактари» для розширення свого міжнародного впливу.

Ми обрали і переклали для вас кілька найцікавіших уривків зі статті.

Роль «байрактарів» у сучасній Туреччині:

«У травні 2016 року [Сельчук] Байрактар одружився із Сюмейє Ердоган, молодшою донькою президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана. Ердоган є лідером політичного ісламістського руху, який, за словами аналітика Сванте Корнелла, бажає “побудувати потужну індустріалізовану Туреччину, яка буде природним лідером мусульманського світу”. Збройна промисловість Туреччини зросла в десять разів за останні двадцять років, і більшість військової техніки країни виробляється в самій Туреччині. “Байрактари, і особливо [модель] TB2, перетворилися на флагман турецької оборонної промисловості”, — каже Альпер Кошкун, колишній турецький дипломат…

Ердоган при владі з 2003 року. За цей час він узяв контроль над судами та пресою, вніс зміни до турецької конституції та виступає за повернення до традиційних ролей жінок. Журналістів, які критикують режим Ердогана, били бейсбольними битами та залізними прутами, а опозиційних активістів засудили до десятилітніх ув’язнень. Але економіка Туреччини стагнує, а інфляція зросла до 70 відсотків протягом останніх дванадцяти місяців. У 2019 році партія Ердогана втратила мерство у Стамбулі, яке контролювало з дев’яностих. TB2 — це вражаюча пропагандистська машина, і Ердоган використовує її успіх, щоб просувати своє бачення турецького суспільства».

Як використовуються і скільки коштують «байрактари»:

«Окрім використання в Україні та Азербайджані [де ці дрони зіграли важливу роль у війні з Вірменією у Нагірному Карабаху у 2020 році], TB2 використовуються урядами Нігерії, Ефіопії, Катару, Лівії, Марокко та Польщі. Коли я розмовляв із [Сельчуком] Байрактаром, [його компанія] Baykar щойно завершила переговори у Східній Азії, просуваючи свій майбутній безпілотник TB3, який можна запускати з човна.

Кілька новинних джерел повідомляли, що один дрон TB2 можна придбати за мільйон доларів, але Сельчук Байрактар, відмовляючись назвати точну суму, каже, що він коштує дорожче. В кожному разі вартість одного дрона не має великого значення; TB2 продаються як “платформа”, разом із переносними командними станціями і спорядженням зв’язку. У 2019 році Україна придбала флот із принаймні шести TB2; за повідомленнями преси, це коштувало 69 мільйонів доларів…

Після придбання флоту оператори відправляються на об’єкт у західній Туреччині на кілька місяців навчання. “Ви не просто купуєте його”, — каже Марк Кансіан, спеціаліст із військових закупівель Центру стратегічних та міжнародних досліджень. “Ви одружуєтеся із постачальником, тому що вам потрібен постійний потік запасних частин і досвід ремонту”. Туреччина вміло використовує ці відносини. [Наприклад], вона уклала оборонну угоду з Нігерією, яка включала навчання з користування TB2 для нігерійських пілотів в обмін на доступ до корисних копалин і зрідженого природного газу…

Покупців підтримують і програмісти компанії Baykar. TB2, який Сельчук Байрактар порівнює зі своїм смартфоном, має понад сорок бортових комп’ютерів, і компанія кілька разів на місяць надсилає оновлення програмного забезпечення, щоб адаптуватися до ворожої тактики…»

Читати статтю (~20 хвилин) Відкрити / Коментувати

2022-05-15 13:40:53 Як російське вторгнення в Україну спонукало Європу переозброїтися

Уже давно очевидно, що при плануванні вторгнення в Україну Путін сильно прорахувався. Один із негативних наслідків війни для Росії — бажання Європи посилити свої армії та готовність США допомогти забезпечити і профінансувати це.

Про це пишуть у статті для Politico журналісти Пол Маклірі та Лара Селіґмен.

«З лютого адміністрація Байдена швидко зробила усе потрібне для того, щоб вкласти гроші не лише у підтримку України, а й у фінансову допомогу невеликим країнам НАТО, аби наростити їх обороноздатність.

У квітні Білий дім оголосив пакет допомоги у розмірі $713 мільйонів. З них Естонія, Латвія та Литва отримають по $45 мільйонів на придбання американської зброї — те, що за словами цих країн, їм вкрай необхідно. Румунія, Грузія, Болгарія та інші країни також отримають допомоги на десятки мільйонів.

Ці гроші допоможуть замінити решту російської військової техніки, яка все ще використовується в Східній Європі, що роками було важливою метою НАТО. І це ще більше ізолює російську оборонну промисловість, яка все ще має деякі контракти на технічне обслуговування обладнання в Європі».

При цьому наслідки російського вторгнення не обмежуються переозброєнням — вони мають і ширший геополітичний вимір, на рівні за своїм масштабом із змінами після розпаду Радянського Союзу. Наприклад:

«Вторгнення [в Україну] підштовхнуло Німеччину відмовитися від своєї багаторічної політики відмови від озброєння воюючих країн. Також воно змусило Фінляндію та Швецію взяти курс на членство в НАТО — що подвоїть кордони Росії із західним військовим альянсом, розтягнувши їх від Арктики до Балтійського моря».

Читати статтю (~8 хвилин) Відкрити / Коментувати

2022-05-12 11:07:22 Про причину, яку ніхто не помічає, але через яку російське вторгнення в Україну зазнає поразки, йдеться в статті The Atlantic.

"Росія не зрозуміла важливості авіації", - пишуть автори.

Сили в повітрі мали б стати однією з найбільших переваг Росії перед Україною. Російські ВПС - це майже 4 тисячі бойових літаків та досвід бомбардування цілей у Сирії, Грузії та Чечні. Але через понад два місяці з початку повномасштабного вторгнення в Україну Росія досі бореться за контроль над українським небом. "Невдачі російських ВПС є, мабуть, найважливішою історією цього конфлікту, але про неї найменше говорять", - йдеться в статті.

Авіація потенційно є вирішальною в будь-якій війні, але її важко ефективно використовувати. Повітряні сили залежать від низки технологій, які вимагають висококваліфікованого персоналу. Як виглядає, модернізація російських ВПС була радше показовою. З одного боку, в них є потужна розрекламована техніка на кшталт винищувачів СУ-34. З іншого - російські ВПС продовжують страждати від недоліків у логістиці, відсутності регулярних реалістичних навчань.

"Автократична російська клептократія не довіряє офіцерам нижчої та середньої ланки, а отже - не дозволяє ухвалювати творчі та гнучкі рішення, на які покладаються військово-повітряні сили НАТО", - йдеться в статті.

Все це означає, що російські ВПС в Україні були неспроможні провести продуману, складну кампанію. Замість того, щоб контролювати небо, російські ВПС здебільшого надавали повітряну підтримку наземним військам або бомбили українські міста. Тобто Росія дотримується традиційної тактики континентальної держави, яка надає перевагу сухопутним військам. Російські літаки виконують прості місії: ось мішень, яку треба швидко атакувати, часто покладаючись на некеровані боєприпаси, і повернутися так, щоб не бути збитим.

"Звичайно, найважливішою причиною провалу російської авіації та очевидної обережності російських льотчиків, був український опір", - йдеться в статті The Atlantic. На відміну від росіян, українці "розробили цілісну концепцію повітряних операцій, яка дозволила їм заблокувати те, що виглядало як легкий шлях до домінування в повітрі".

Українці інтегрували цілий ряд повітряних і протиповітряних засобів, щоб зупинити набагато потужніші російські сили. Починаючи з дешевих, портативних, переносних ракет класу «земля-повітря», українці змогли обмежити російську авіацію кількома східними та південними районами. Додавання набагато потужніших і більших систем С-300 робить росіян ще більш вразливими. Загроза С-300 змушує окремі російські літаки, яким часто не вистачає пального, радіоелектронної боротьби та командно-диспетчерської підтримки, літати низько над землею, щоб захиститися від нападу. Це, у свою чергу, робить їх більш вразливими для переносних ракет класу «земля-повітря».

Українці творчо використовують свої обмежені авіаційні ресурси. Втрата Росією крейсера "Москва" сталася завдяки хитрому подвійному удару українських військових: за деякими даними, вони використали "Байрактар" для того, щоб відволікти систему ППО на крейсері, а потім запустили по "Москві" "Нептун".

Девід Дептула, генерал-лейтенант ВПС США у відставці, каже, що армії, які мають усе для домінування в повітрі, мають повчитися на успіхах України під час цієї війни - "щоб зрозуміти, чим би нас узяв розумний суперник".

"Українці ще не виграли цю війну, - йдеться в статті. - Але вони вже здійснили революцію в тому, як виглядатимуть наступні війни".

Про російську авіацію та українську систему ППО був випуск "Донбас.Реалії" цієї неділі.

ПІДПИСАТИСЬ Відкрити / Коментувати