Old York Times

2022-04-24 10:47:11 ​​The New York Times зробили великий профайл Герхарда Шредера — колишнього німецького канцлера, а зараз найбільш високопоставленого друга Росії у Німеччині.

Шредер є особистим другом Путіна і майже два десятиліття — відколи покинув пост федерального канцлера — обіймає посади у правліннях російських державних енергетичних компаній, які приносять йому великі прибутки.

Навіть із початком повномасштабної війни Шредер відмовився піти у відставку з цих постів, попри заклики поточного німецького керівництва. Він не підтримує війну, але разом із тим відмовляється різко засудити Путіна і часто виступає на боці кремлівської пропаганди.

Як пише авторка статті New York Times Кетрін Бенголд, через свою проросійську позицію Шредер зараз залишився в ізоляції (він навіть позбувся звання почесного громадянина свого рідного Гановера — востаннє це ставалося з Адольфом Гітлером). Однак у певному сенсі він є символом значно ширшого провалу німецької політики щодо Росії за останні три десятиліття.

«На фоні брутальної війни Путіна в Україні вся Німеччина переглядає свої зв’язки з Росією, які — попри багаторічні застереження з боку Сполучених Штатів і східноєвропейських союзників — зробили Німеччину глибоко залежною від російського газу, що дало Путіну важіль впливу на Європу та наповнює військовий бюджет Кремля.

Ця залежність виросла із віри Німеччини — яку поділяла довга вервечка канцлерів, бізнес-лідерів, журналістів та громадськості — що для зв’язаної торгівлею Росії буде занадто ризиковано починати конфлікт у Європі, і це захистить Німеччину, а заодно принесе прибуток німецькій економіці.

Шредер був далеко не самотнім у цьому переконанні. Але сьогодні він став найвизначнішим обличчям цієї тривалої ери прорахунків — не лише тому, що не виказує жодного каяття, а й тому, що він ще й отримав великі прибутки від цього, заробляючи мільйони від просування російських енергетичних інтересів».

«Однак навіть його найзапекліші критики визнають, що тісні й прибуткові відносини Шредера з Росією також є символом ширшого підходу його країни до відносин із Росією. Наступні канцлери, зокрема Меркель, колективно сконструювали залежність Німеччини від російських енергоносіїв — за лобіювання експортної промисловості Німеччини і за підтримки профспілок

“Шредер є верхівкою айсберга”, каже Вольфганг Ішингер, колишній посол [Німеччини] у США і досвідчений дипломат. “Але під ним є цілий айсберг”.»

Читати статтю (~20 хвилин)

Фото: Anne Barth/Reuters Відкрити / Коментувати

2022-04-21 12:01:13 Як працює «Телебачення Торонто» поки Майкл на війні

«Телебачення Торонто» — найбільше сатиричне новинне медіа в Україні. З початком війни вони ще більш популярні, ніж раніше: одночасно інформують про актуальні новини у своєму Телеграмі та розважають і підтримують у регулярних ютуб-стрімах та випусках.

При цьому команда «Торонто» була змушена суттєво перебудуватися — не лише переїхати з Києва до Івано-Франківська, а й працювати без свого найвідомішого ведучого Майкла Щура, який зараз служить в армії.

Я поговорив із співведучим «Телебачення Торонто» Максом Щербиною і написав для The Fix Media про те, як вони працюють під час війни.

Читати (~6 хвилин)

Антон Відкрити / Коментувати

2022-04-20 22:18:37 Повоєнне відновлення економіки — важлива задача, над якою уже працюють українські полісімейкери. Що почитати по цій темі?

• Міжнародний колектив економістів розробив розробив нарис про відбудову України. Видавець — американський Center for Economic and Policy Research. Серед авторів — екс-керівники МВФ, екс-головний економіст ЄБРР, один з провідних українських економістів Городниченко з Берклі, президент КШЕ Мілованов та інші. Ось саммарі від Forbes і власне текст.

• 5 кейсів економічного відновлення країн після війни: план Маршалла для ФРН та Італії, Японія, Пд. Корея, Ізраїль. Важливо розуміти, що в такій справі не буває готових рішень — досвід кожної з перелічених країн не можна перенести в наші реалії. Тим не менше, почитати цей реферат цікаво.

• В коментарях до попереднього тексту бачив рекомендації книги Джареда Даймонда Upheaval: How Nations Cope with Crisis and Change. Відгуки на неї неоднозначні, але як додаткове читання по темі підійде.

• Також знаю, що про "план Маршалла для України" планується серія публікацій на Forbes. До речі, вони прибрали пейвол з сайту, всі матеріали доступні для прочитання. Рекомендую, це зараз один з найсильніших журналістських колективів в країні.

Що цікавого читали по темі? Скидайте в приват або в коментарі. Відкрити / Коментувати

2022-04-19 09:41:42 Ваше нерегулярне нагадування, що співавтор Old York Times Антон має також свій персональний блог у Телеграмі — Long Telegram.

У певному сенсі це продовження Old York Times — там часто публікується те, що надто неформатне чи надто персональне, щоб бути опублікованим тут.

Підписуйтесь — https://t.me/long_telegram Відкрити / Коментувати

2022-04-18 09:31:23 Кілька місяців тому Борис Джонсон зіткнувся із серйозним скандалом, який отримав назву «партіґейт» (partygate). Суть скандалу в тому, що в розпал пандемії члени уряду Джонсона проводили вечірки у порушення ковідних обмежень, які самі й встановлювали. Джонсон сам був гостем на цих вечірках.

На фоні цього скандалу в якийсь момент у кінці минулого року виглядало, що Джонсон може бути змушений піти у відставку з поста прем'єр-міністра. Але він успішно пережив цей скандал — не в останню чергу завдяки російській агресії в Україні, де уряд Джонсона є одним із найпотужніших союзників України.

На днях Джонсона оштрафували за порушення ковідних обмежень — і він став першим в історії країни чинним прем'єр-міністром, якого покарали за порушення закону. Але у країні та у партії Джонсона на це не звернули особливої уваги.

Як пише автор The Atlantic Том Мактаґ:

«Багато в чому це [порятунок репутації Джонсона завдяки війні] абсурдна ситуація. Війна в Україні не має жодного стосунку того, чи повинен Джонсон піти у відставку з принципу, що ті, хто формує правила, не можуть порушувати правила. Британія не перебуває у стані війни. І навіть якби перебувала, Британія має досвід усунення лідерів, коли на кону для її виживання було поставлено набагато більше. Його відсторонення також не змінило б принципово британську політику: Джонсон очолив відповідь Британії [до російської агресії], але політика його уряду щодо України має двопартійну підтримку. І все ж для багатьох консервативних парламентарів і медійних прихильників війна в Україні і те, як з нею справляється Джонсон, стали щитом, за яким вони можуть сховатися, щоб дозволити йому залишатися на своїй посаді».

У своїй статті Мактаґ викладає свою теорію, чому Джонсону вдалося пережити партіґейт — та низку інших скандалів за роки своєї політичної кар'єри.

«Хоча те, як Джонсон справляється з війною в Україні, явно не повинно визначати політичне покарання за його порушення закону під час пандемії, у певному важливому сенсі ці дві події пов’язані. Частиною причини, чому Джонсон створює собі проблеми, є та сама причина, чому він часто буває політично та дипломатично агресивним, і зрештою здатний зберегти свою кар’єру. Він бачить себе якимось чином іншим, здатним нав’язати свою волю подіям і керувати своєю долею серед хаосу, не відгороджуючись від свого характеру, а відповідати йому, приймаючи його інстинкти, тому що цей характер, на його думку, є джерелом його міцності».

«По суті, Джонсон вірить, що життя швидкоплинне й примхливе, одночасно “космічно незначне”, як він колись розмірковував про власну кар’єру, та можливість, якою можуть скористатися ті, хто має достатньо енергії та спритності. На думку Джонсона, життя — це не якась драма зі сценарієм чи випробування на моральність — і, звичайно, не епохальна процесія, керована великими історичними силами. Це битва волі та особистостей. Як він одного разу сказав: “Інтелект — це насправді про енергію”. Ось його погляд на життя: розумні люди можуть понтифікувати про все, що їм заманеться; життям керують не їхні теорії, а люди, які бажають щось робити».

Читати повну статтю (~7 хвилин) Відкрити / Коментувати

2022-04-17 10:47:27 В американському журналі The Atlantic вийшов матеріал на основі великого інтерв’ю з Володимиром Зеленським, який зробили письменниця Енн Епплбом та головний редактор журналу Джеффрі Ґолдберґ.

Ми обрали й переклали чотири цікаві цитати з цієї статті.

Про імідж Зеленського — і як він контрастує з Путіним:

«Як на камеру, так і поза нею Зеленський поводить себе із навмисною відсутністю удаваності. У частині світу, де Лідерство зазвичай передбачає горду поставу і помпезну манеру — і де проєкція військової влади вимагає, як мінімум, носити помітні погони — він натомість викликає симпатію та почуття довіри саме тому, що звучить, за словами одного українця, “як один із нас”.

Він є свого роду анти-Путіним: замість того, щоб відбивати холодну, убивчу вищість, він хоче, щоб люди сприймали його як звичайну людину, чоловіка середнього віку, в якого болить спина».

Про роль міжнародних організацій у цій війні:

«У [Зеленського] зовсім немає часу на міжнародні інституції. Коли ми запитуємо його про роль ООН у захисті України, однієї з її держав-членів, від Росії, члена Ради Безпеки ООН, він закочує очі й трагікомічно кривиться. “Добре, що ми не записуємо відео”, — каже він. “Просто опишіть словами те, що ви бачите на моєму обличчі”.

Зеленський та [голова його офісу] Єрмак обдумують і обговорюють те, як можуть виглядати альтернативні міжнародні інституції. Можливо, потрібно мати список порушень прав людини чи воєнних злочинів, які викликатимуть автоматично запрограмовані відповіді, пропонує в розмові з нами Єрмак. Зараз процес формулювання заяв, оголошення санкцій, надання будь-яких відповідей є занадто складним, занадто бюрократичним і, насамперед, занадто повільним».

Про роль гумору в конфлікті та в сучасній Росії:

«Чи боїться Путін гумору? “Дуже сильно”, — каже Зеленський. Гумор, пояснює він, відкриває глибші істини. Відомий телевізійний серіал, у якому Зеленський зіграв головну роль, “Слуга народу”, висміював помпезність українських політиків, критикував корупцію та представляв просту людину як героя; багато його замальовок були розумною сатирою на політичних лідерів та їхні погляди.

“У стародавніх царствах блазням дозволяли говорити правду”, — каже Зеленський, але Росія “боїться правди”. Комедія залишається “потужною зброєю”, бо вона доступна для всіх. “Людям важко зрозуміти складні механізми та політичні формули. Але через гумор це легко; це найкоротший шлях”».

Що, на думку Зеленського, буде повноцінною перемогою України:

«Занадто багато українців, сказав нам Зеленський, загинули не в бою, а “під катуваннями”. Діти обморожувалися, ховаючись у підвалах; жінок ґвалтували; літні люди помирали від голоду; у пішоходів стріляли на вулиці. “Як ці люди зможуть насолоджуватися перемогою?”, запитує Зеленський. “Вони не зможуть зробити з російськими солдатами те, що [росіяни] зробили з їхніми дітьми чи доньками… тому вони не відчувають цієї перемоги”.

Справжня перемога, за його словами, прийде лише тоді, коли винних судитимуть, визнають винними та винесуть їм вирок… “Для людей, які втратили дітей, родичів, чоловіків, дружин, батьків не буде повної перемоги…”, — каже він. “Вони не відчують перемоги, навіть коли наші території будуть звільнені”».

Читати повну статтю (~10 хвилин) Відкрити / Коментувати

2022-04-15 22:35:36 Про найбільшу втрату військового корабля за останні 40 років пише в своїй статті для CNN військовий оглядач Бред Лендон.

На його думку, історія з крейсером "Москва" матиме вплив не лише на Росію, але й на військові стратегії інших країн.

Востаннє втрата військово-морських сил такого масштабу була зафіксована в 1982 році - під час війни за Фолкленди британський підводний човен влучив в агрентинський крейсер "Генерал Бельграно". Тоді загинуло 323 людини. Росія про свої втрати на "Москві" поки не повідомляє.

Лендон нагадує, що Україна та Росія називають різні причини того, чому "Москва" потонула. За даними джерел CNN, США схиляються до версії України - що та влучила в російський крейсер протикорабельною ракетою, що спричинило вибух боєприпасів на борту.

Найбільший вплив, на думку Лендона, втрата "Москви" може мати на моральний дух росіян, оскільки крейсер був флагманом Чорноморського флоту РФ і одним із найпомітніших його активів у війні проти України. Втрата "Москви" також викликає сумніви щодо боєздатності Росії - незалежно від того, чи правдивою є версія України, чи російська, згідно з якою на борту крейсера здетонував боєприпас, виникла пожежа, а під час буксирування крейсер затонув.

"Обидві версії вказують на недоліки з боку Росії - або погану протиповітряну оборону, або неймовірно слабкі процедури безпеки та контролю за пошкодженнями", - цитує CNN експертів із Інституту вивчення війни. А колишній капітан ВМС США Карл Шустер нагадує, що 10 років тому президент Росії Путін анонсував відновлення "спроможності, морального духу та професіоналізму" військово-морського флоту. "Здається, він не зміг виконати жодної з цих своїх обіцянок", - додає Шустер.

Щодо того, який вплив може мати втрата крейсера на перебіг російсько-української війни, думки опитаних CNN експертів відрізняються. В Інституті вивчення війни вважають, що нічого суттєво не зміниться: Росія використовувала крейсер для ударів по українських логістичних центрах та аеродромах і теоретично може робити те саме за допомогою наземних систем та авіації. Але погоджуються, що якщо "Москва" потонула внаслідок влучення української протикорабельної ракети, то Росія, вірогідно, перемістить свої кораблі подалі від материкової України.

Водночас речник Пентагону Джон Кірбі зазначив, що головним завданням "Москви" була протиповітряна оборона російських військ у Чорному морі. На його думку, втрата крейсера може суттєво послабити ці позиції Росії. Відкрити / Коментувати

2022-04-12 13:05:09 Чотири уроки, які варто винести американському війську з російсько-української війни, виділив у своїй статті для TIME Джеймс Ставрідіс, колишній командувач об'єднаними силами НАТО в Європі:

Винахідливість людини переважає ефективність бронетехніки. "Число знищених українцями танків, бронетехніки та вантажівок сягає тисяч", - пише адмірал. На його думку, це - заслуга тактичного підходу українців, який об'єднує дані західної розвідки; портативні ракетні та безпілотні системи; використання їх невеликими групами спецназу; використання нових систем на кшталт дронів-камікадзе Switchblade. "Один російський танк коштує понад 10 мільйонів доларів, але одна ракета – лише сто тисяч доларів", - пише Ставрідіс. За його словами, танки залишаться на полі бою, але американському війську слід подумати про спрямування більших інвестицій та ресурсів у нові системи, зокрема безпілотні.

Вразливість авіації на полі бою. "Ми бачимо, як російські ударні гелікоптери вартістю 18 мільйонів доларів знову і знову знищуються "Стінгерами" за 100 тисяч доларів", - пише адмірал. За його словами, урок - не в тому, щоб повністю відмовитися від пілотованих літаків, які надають безпосередню підтримку на полі бою. Але російсько-українська війна, на думку Ставрідіса, є попередженням про те, що США повинні витрачати більше на вдосконалення безпілотних повітряних систем, розвиток можливостей штучного інтелекту, аби мати можливість забезпечити повітряну підтримку з більших висот і також безпілотними, дешевшими транспортними засобами, якими б керували наземні війська.

Ефективна взаємодія між розвідкою та військом може дати неабиякі результати. "Ще одним ключовим фактором на полі бою в Україні була здатність розвідок Заходу відстежувати російські формування та передавати цілі українцям у режимі реального часу", - пише адмірал. За його словами, це не лише вплинуло на кількість загиблих російських військових, але й на високий показник смертності серед найвищого офіцерського складу російської армії.

Ваш противник може не гребувати жодними методами. Знищення цивільної інфраструктури, невибірковий вогонь, фейки, перетворення великої кількості мирного населення на біженців, використання найманців, погрози застосування хімічної та ядерної зброї - американській армії варто підготуватися до таких нових реалій на полі бою. Зокрема - готувати війська до більш ефективної роботи в умовах хімічної чи біологічної загрози, відточувати реакції на кібератаки тощо.

"На полі бою 21-го століття з’являється нова тактична тріада — спеціальні сили, безпілотні системи та кіберпростір стануть набагато важливішими в майбутньому. Хоча системи на кшталт танків, есмінців та авіаційної підтримки збережуться, ми повинні переосмислити наш спосіб ведення війни", - резюмує Джеймс Ставрідіс.

ПІДПИСАТИСЬ Відкрити / Коментувати

2022-04-11 12:50:50 П'ять цікавих статей іноземних медіа про російсько-українську війну — рекомендуємо одним реченням:

Погляд зсередини від BBC на спроби західної розвідки зупинити російське вторгнення (якщо коротко — вони почалися ще минулого літа, масштаб цієї роботи був безпрецедентним, а певного успіху ця робота все-таки досягла: Захід був готовий до вторгнення і до російських провокацій; одразу було зрозуміло, хто агресор, а хто жертва).

Замітка The Economist про те, як російське вторгнення в Україну налаштувало Японію проти Росії.

Історія The Guardian про українця Дмитра Юріна, який проплив чотири кілометри Азовським морем, щоб врятуватися із Маруполя.

Матеріал Politico про Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного — представника нової ґенерації українських військових командирів, яка сформувалася на фоні російського вторгнення 2014 року.

Стаття The Fix Media від Антона, автора Old York Times, про те, як одне із найбільших українських новинних видань LIGA.net працює під час війни.

Підписуйтеся на нас: @oldyorktimes у Телеграмі • імейл-розсилка

#OldYorkTimes_digest Відкрити / Коментувати

2022-04-10 15:35:49 ​​Чому російський план вторгнення в Україну провалився: 9 причин

Якою б не була подальша траєкторія російсько-української війни, очевидно одне — для російських загарбників повномасштабна війна пішла катастрофічно не за планом.

Вони очікували взяти Київ за кілька днів, а в підсумку були змушені тікати з Київщини й півночі України. Їхні втрати у багато разів вищі, ніж очікували самі росіяни та західні аналітики.

Чому нібито «друга за потужністю армія світу» провалила вторгнення? Washington Post пише про дев’ять ключових помилок, які зробила Росія.

1. Нездатність правильно оцінити українців

Найбільш очевидна помилка — недооцінка українців: як військової компетентності української армії, так і нашої сили духу та волі до перемоги. Росіяни очікували, що їх будуть вітати як визволителів, натомість їх зустріли шаленим спротивом. Ця помилка була найбільш фатальною: у певному сенсі більшість інших випливають із неї.

2. Непідготовлені солдати

Як ми бачимо із свідчень, деякі російські солдати не знали, що вони будуть вторгатися в Україну або дізналися про це лише у переддень вторгнення. За словами Washington Post, «це означало, що вони були психологічно не готові до того, щоб їх стріляли та підривали, що сталося майже миттєво — і одразу вплинуло на моральний дух військ…»

3. Недостатньо (потрібних) припасів

Загони, які розраховували швидко взяти Київ, взяли з собою палива та їжі лише на два тижні — і вони швидко закінчилися. На диво військових експертів, у цих загонів також «не вистачало деяких ключових засобів сучасної війни, таких як обладнання нічного бачення» (припускаю, через комбінацію корупції, недбальства та недооцінки противника).

4. Погана логістика

Росіяни погано підготували логістику для свого наступу. За словами авторки статті, «коли у солдатів закінчилося продовольство та інші припаси після того, як початковий план провалився, у їхнього начальства не було планів щодо поповнення запасів. Танки заглохли, а відправлені потім, погано обслуговувані вантажівки втратили шини або вийшли з ладу — через це сумнозвісна 70-кілометрова колона [під Києвом] перетворилася на затор».

5. Нездатність вивести з ладу українську протиповітряну оборону

Військові аналітики очікували, що росіяни виведуть з ладу українські системи протиповітряної оборони, бази та літаки — але вони так і не зробили цього. На диво скептиків, українська авіація продовжує активно боротися із противником.

6. Забагато фронтів для атаки

Як пише Washington Post, початкове вторгнення відбувалося на чотирьох фронтах: із півночі на Київ, з північного сходу на Харків, зі сходу, з півдня від Криму. «Як тільки перший поштовх наштовхнувся на опір, війська виявилися розкиданими вздовж кордонів країни, розтягаючи і без того нереалістичні лінії постачання». Російських солдатів було банально замало для того, щоб підтримати настільки масштабний наступ.

7. Використання незахищених комунікацій

Як я писав у дописі про смерті російських генералів, росіянам не вистачає спорядження для захищеної комунікації — тому вони часто змушені використовувати незашифроване радіо та звичайні мобільні телефони. Завдяки цьому українські розвідники (а деколи навіть сторонні радіоаматори) можуть прослуховувати їх та дізнаватися про їхні позиції.

8. Відсутність чіткого порядку командування

Російська армія дуже централізована. Якщо в арміях НАТО молодші офіцери можуть швидко змінити тактику одразу на полю бою, якщо справи йдуть не за оригінальним планом, то росіянам часто доводилося довго чекати вказівок з Москви.

9. Відсутність плану «Б»

Росіяни не були готові до суттєвого спротиву з боку українців — тож не мали запасного плану. «Натомість війська йшли вперед, як було наказано спочатку, потрапляючи в засідки і гинучи від рук українців. Бронеконвої були відправлені без підтримки піхоти, що робило їх легкою мішенню для українців, озброєних переносною протитанковою зброєю, як-от американські “джавеліни”».

Читати повну статтю (~6 хвилин) Відкрити / Коментувати