Old York Times

2022-06-20 09:03:23 П'ять цікавих недавніх матеріалів іноземних медіа на різноманітні теми — рекомендуємо одним реченням:

Велике розслідування New York Times про ціну незалежності Гаїті: як Франція змусила свою колишню колонію заплатити репарації за здобуття незалежності — та як це на століття підірвало розвиток країни (стаття | подкаст).

Стаття Aeon про історію посмішки — зокрема коли та чому європейці вперше почали посміхатися із відкритими зубами, хоча раніше це вважалося непристойним.

Замітка The Economist про те, чому Маямі — місто у Сполучених Штатах — стає комерційним центром Латинської Америки.

Стаття The Guardian про те, як тінейджери з TikTok впливають на книговидання на Заході: «створюють бестселери, відроджують класику та рятують занедбані жанри».

Відеопояснення Vox про те, як штучний інтелект на кшталт DALL-E може створити якісне зображення на основі будь-якого текстового опису.

Підписуйтеся на нас: @oldyorktimes у Телеграмі • імейл-розсилка

#OldYorkTimes_digest Відкрити / Коментувати

2022-06-16 10:56:35 Якими 5 реченнями ви описали б нинішній етап війни? Свій варіант пропонує пулітцерівський лауреат Брет Стівенс у колонці для The New York Times.

"У росіян закінчується високоточна зброя. В українців закінчуються боєприпаси радянських часів. У світу закінчується терпіння до війни. В адміністрації Байдена закінчуються ідеї, як її вести. А китайці спостерігають", - так Стівенс підсумовує, у якій точці, на його думку, зараз перебуває російсько-українська війна.

Дефіцит арсеналу, з яким стикаються росіяни, "означає довгострокове полегшення і короткостроковий жах". Полегшення - бо російська військова машина, на модернізацію якої Путін витрати багато грошей, виявилася паперовим тигром, не здатним кинути серйозний виклик НАТО, якби мова йшла про традиційне протистояння. Жах - тому що армія, яка не може вести високотехнологічну війну з відносно низькою побічною шкодою, вестиме низькотехнологічну війну, що спричинятиме жахливі втрати. Незважаючи на всю свою хоробрість і рішучість, на думку Стівенса, у війні на виснаження Київ може стримати, але не може перемогти Росію.

"Це означає, що Україні потрібно зробити більше, ніж уповільнити російську армію. Потрібно якомога швидше зламати їй хребет", - наголошує він.

Але це не станеться в артилерійській війні, коли Росія може випустити на день близько 60 тисяч снарядів, тоді як Україна - лише близько 5 тисяч. Адміністрація Байдена надає Україні передові гаубиці, ракетні установки та боєприпаси, але вони надходять недостатньо швидко. За словами Стівенса, зараз для Джо Байдена настав момент повторити те, що свого часу зробив Річард Ніксон, коли в Ізраїлю закінчувалися сили під час Війни Судного дня. Ніксон запитав у своєї команди з нацбезпеки, яка зброя потрібна Ізраїлю, і коли отримав відповідь, сказав: "Подвойте це. А тепер вимітайтеся і виконуйте роботу".

Час, на думку Стівенса, не на боці Заходу. З одного боку, запроваджені проти Росії санкції підвищують ціну за цю війну, яку платить решта світу, а отже - це може вплинути на солідарність громадян інших країн із Україною. Додайте до цього потенційні проблеми з продовольством. З іншого боку, сам Путін поки не платить великої ціни за вторгнення - у нього все гаразд і щодо надходжень за енергоносії, і щодо народної підтримки. Сподіватися на це, що Путін незабаром помре з тієї чи іншої причини, - це не стратегія, додає журналіст.

Що ще може зробити адміністрація Байдена? Потрібно взяти на себе два ризики, що могли б зрештою привести до прориву.

По-перше, як запропонував адмірал у відставці Джеймс Ставрідіс, США мають бути готові кинути виклик блокаді Росією українських портів і забезпечити супровід вантажних кораблів. Так, для цього потрібно добитися дозволу Туреччини пройти військовим кораблям НАТО через турецькі протоки до Чорного моря. Що ще небезпечніше - це може призвести до зіткнень між військовими кораблями НАТО та Росії. Водночас Стівенс звертає увагу на те, що Москва не має достатньої морської сили, щоб протистояти ВМС США.

По-друге, США мають конфіскувати активи російського центрального банку, які зберігаються за кордоном (близько 300 мільярдів доларів), щоб фінансувати військові потреби України та потреби відбудови. "Наразі терміново потрібен такий фінансовий удар для Росії, якого не змогли завдати інші санкції", - наголошує журналіст.

Адміністрація Байдена має переконатися в тому, що Росії завдано стільки шкоди, що вона не зможе більше нікого скривдити. І саме це, на думку Стівенса, веде до концептуального прориву, а саме - поразка Росії в Україні буде стримуючим фактором для Китаю в Азії. "Якщо війна закінчиться тим, що Путіну буде комфортно при владі, а Росія буде володіти п’ятою частиною України, тоді Пекін зробить висновок, що агресія працює, - пояснює журналіст. - І ми матимемо боротьбу за Тайвань - з величезними людськими та економічними втратами - набагато раніше, ніж ми можемо уявити".

"Висновок: війна в Україні - це або прелюдія, або фінал, - вважає Стівенс. - Президенту Байдену потрібно зробити більше, ніж він уже зробив, щоб гарантувати, що це фінал". Відкрити / Коментувати

2022-06-14 09:12:15 New York Times пише про нову турботу американської розвідувальної спільноти — у них недостатньо інформації про Україну.

Хоча США ведуть розвідувальну діяльність всюди і зокрема в Україні, останнім часом вони сконцентрувалися на Росії як своєму противнику. Україна ж не спішить ділитися деталями своїх військових операцій з іншими державами, навіть близькими союзниками — хоче проєктувати образ сили та боїться витоків.

Тому в американців значно краще уявлення про ситуацію в російській армії, ніж про ситуацію в українській. Як риторично запитує колишній високопосадовець американської розвідки, «чи можемо ми знайти людину, яка впевнено скаже, скільки солдатів втратила Україна, скільки вона втратила техніки?»

Співрозмовники New York Times хвилюються, що це не в інтересах американської розвідки, в новітній історії якої уже є прецеденти гучних провалів — і що це не дозволяє США ефективно проконтролювати, куди саме йде їх допомога.

(Загалом зі статті й особливо із супутнього подкасту чітко зчитується відчуття ображеності: мовляв, ми ділимося з українцями детальними розвідданими, а вони не роблять того ж для нас. Хоча, можливо, це настрій саме журналістів NYT — аргументи явно притягнуті за вуха; не зрозуміло, чому Україна має ділитися зі США даними про всі операційні деталі війни, в якій Америка не воює).

Читати статтю (~6 хвилин) Відкрити / Коментувати

2022-06-09 13:40:30 The Economist опублікувала замітку про український спротив на окупованих територіях.

«Неофіційною столицею» українського спротиву є Мелітополь. Місто захопили на третій день відкритого вторгнення, але контролювати його росіянам виявилося складніше. Спротив місцевого населення і партизанська активність не дають розслабитися.

Щокілька днів Мелітополь з’являється в новинах — обстріл командного пункту, підірвані залізничні колії, вибух у будинку колаборанта. За оцінками української влади, близько 100 росіян було ліквідовано в тилу ворога у місті.

Партизанська діяльність ведеться й на інших окупованих територіях — наприклад, очільник окупаційної влади Енергодара Андрій Шевчик отримав важкі поранення внаслідок вибуху в своєму будинку.

Спротив координують Сили спеціальних операцій ЗСУ. Співрозмовник The Economist, який раніше працював у ССО, каже, що там приділяли багато часу підготовці потенційних партизанів перед війною. Робота складається із трьох елементів: військові дії, допоміжні операції та психологічна війна.

Росіяни борються із партизанами, і довоєнна підготовка постраждала від наявності зрадників, пише газета — однак спротив приносить свої плоди. The Economist цитує перехоплення, в якому російський солдат скаржиться на диверсійні групи.

Однак співрозмовники газети кажуть, що найбільше український спротив себе покаже, коли Україна звільнятиме окуповані території. З допомогою наданої Заходом зброї російські війська будуть змушені відступити, і українські партизани будуть для цього важливим інструментом.

Читати повну статтю (~4 хвилини) Відкрити / Коментувати

2022-06-07 10:25:19 Що спільного у Путіна, Трампа та Ердогана

Тридцять років тому завершення Холодної війни стало тріумфом демократії — але останнім часом світом крокує авторитаризм. Його символом є стронґмени — сорт (навколо)авторитарних лідерів, яким притаманні нехтування верховенством права, популізм та культ особистості.

Британський журналіст, колумніст газети Financial Times Ґідеон Рахман присвятив цьому явищу книжку під назвою “The Age of the Strongman”, яка вийшла у квітні цього року.

Рахман аналізує загальний феномен сучасних стронґменів та розповідає історії кожного із них — від Путіна у Росії до Болсонару у Бразилії, від Дутерте на Філіппінах до Трампа у США.

Переказуємо основні ідеї книжки — та даємо їй оцінку.

https://telegra.ph/AgeOfStrongman-06-07

Час на прочитання — 3 хвилини Відкрити / Коментувати

2022-06-06 09:37:14 Вплив санкцій Заходу на російський оборонно-промисловий комплекс аналізує в своїй статті видання The New York Times.

В основі цієї статті - висновки, які привезли з України дослідники Conflict Armament Research, а також публічні та анонімні заяви американських посадовців щодо впливу чи очікувань від санкцій, які стосуються експорту до Росії технологій.

Conflict Armament Research - це група, яка працює зі зброєю у зонах конфлікту. У випадку російсько-української війни, представники групи приїхали на запрошення української сторони, аби дослідити російську зброю та бронетехніку, захоплену або покинуту на полі бою.

Отож.

В основі сучасних систем озброєння та комунікацій у Росії - чіпи, вироблені на Заході. Після початку повномасштабного вторгнення США та низка інших країн запровадили заборону на продаж у Росію технологій, які російські підприємства ОПК до цього використовували у своєму виробництві. Цього четверга адміністрація Байдена розширила перелік компаній, на які накладаються такі обмеження.

NYTimes пише, що такі санкції зробили непотрібними бомбардування танкових заводів чи верфей - те, до чого країни вдавалися під час воєн у минулому. "Демократії можуть відтворити ефект від цілеспрямованих бомбардувань за допомогою правильного набору санкцій саме тому, що російські військові залежать від імпортного обладнання", - каже економіст Метью Кляйн. За даними американських посадовців, танкові заводи в Росії вже зіткнулися з нестачею деталей та звільняють працівників. Бракує деталей також для супутників, авіоніки та приладів нічного бачення.

Однак деякі експерти кажуть, що наразі вплив цих санкцій ще не є відчутним у тій мірі, яка дозволила б Росії припинити війну. Марія Снєгова з Університету Джорджа Вашингтона припускає, що російська промисловість почне реально відчувати відсутність необхідних технологій та технічного обслуговування восени. Питання, за словами Снєгової, - у тому, чи знайде Росія заміну цим технологіям.

Санкції Заходу щодо експорту технологій у Росію працюють таким чином, що навіть компанії тих країн, які не приєдналися до санкцій, мають бути обережними. Адміністрація Байдена пригрозила покарати будь-кого, хто допоможе Росії обійти запроваджені санкції. NYTimes пише, що наразі, зокрема, компанії в Китаю не ризикують порушити ці правила.

Між тим, Деміен Сплітерс із Conflict Armament Research розповів, що під час роботи в Україні він та колеги виявили в радіоприймачах, якими послуговувалися російські військові, мікрочіпи з ретельно затертими даними про те, хто є виробником. Їм, однак, вдалося встановити, що мікросхема була виготовлена компанією, що базується у США. А в безпілотниках "Орлан" дослідники виявили запчастини, вироблені компаніями зі США, Швейцарії та Японії.

Наразі Conflict Armament Research не оприлюднює назви компаній. Його група планує надіслати запити в кожну з них, аби отримати офіційне пояснення, як їхня продукція опинилася в Росії. Відкрити / Коментувати

2022-06-05 13:01:36 Як підтримати Україну своєю гривнею
#OldYorkTimes_рекомендує

Україна вистоїть і переможе у війні, але для цього ми маємо не втомлюватися працювати для цього — зокрема своїми пожертвами.

Сьогодні хочемо розповісти про кілька благодійних ініціатив від наших друзів та знайомих. Звичайно, це не вичерпний список — але ці проєкти заслуговують вашої фінансової та інформаційної підтримки.

1. #StandWithUkraine — волонтери, котрі закуповують спорядження для тероборони та інших сил ЗСУ. Комунікують для іноземців — тож можна розповідати про них закордонним друзям.

2. «Котики-патріотики» — волонтери, котрі підтримують вразливих людей в окупованому Херсоні ліками та продуктовими наборами.

3. Благодійний англомовний онлайн івент від школи англійської Green Forest із Андрієм Шабановим. Ціль — підтримати життєво необхідними ліками мешканців прифронтових районів. Щоб взяти участь, треба задонатити будь-яку суму в банку Моно та приєднатися до телеграм-каналу івенту.

Бонус: підтримати своєю підпискою можете українське видання про благодійність «Медіа Великих Історій». Воно розповідає як корисні практичні поради (наприклад, куди віддати речі на допомогу переселенцям), так і натхненні історії про благодійників у час війни. Відкрити / Коментувати

2022-06-04 13:27:35 ​​Кремлівські наративи у західних медіа — і як з ними боротися

Хоча США та інші країни Заходу об’єднані навколо допомоги Україні, деякі аналітики й журналісти зараз проєктують настрій такого плану: «так, режим Путіна злочинний, а Україна є невинною жертвою, але давайте визнаємо реальність, не будемо провокувати Росію і підемо на поступки».

Для прикладу візьмемо недавню статтю журналіста й есеїста Росса Баркана для New York Magazine під назвою «Можна закінчити війну в Україну, якщо на це буде бажання США». Це не єдиний і не найбільш помітний приклад цього настрою, але тут усі тези артикульовано чітко і без натяків.

Власне, Баркан пише, що:
російська армія не достатньо сильна, щоб реально загрожувати Європі поза Україною — і навіть Києву чи Одесі;
схоже на те, що Путін зупиниться на прагненні контролювати Донбас;
якщо провокувати Росію намаганням відвоювати всі окуповані території України, є ризик, що вона використає ядерну зброю;
треба «дозволити Путіну зберегти обличчя»
Америка вклала десятки мільярдів доларів в Україну, тому може змусити Україну піти на компроміс з Росією — віддати Донбас та відмовитися від планів вступити до НАТО.

Не знаю, чи є рука Кремля в цій конкретній статті — зрештою, як каже нам бритва Генлона, дурість серед людей зустрічається частіше, ніж злі наміри. Але, якими б не були мотиви автора, він явно підіграє кремлівській пропаганді. У Кремлі зрозуміли, що не переконають Захід відмовитися від підтримки України, але можна спробувати просунути тезу «не заганяйте в кут ведмедя з ядерною кнопкою».

(Не принципово до позиції Баркана, але прикметно — між ділом він транслює ще одну тезу російської пропаганди: «ми цілком можемо побачити негативні наслідки від заповнення [України], колись відомої за свою політичну корупцію, відносно необлікованим озброєнням на мільярди доларів»).

Поширення цих настроїв поєднується разом із спадом уваги до України в принципі. Цей спад уваги розчаровує, але є цілком очікуваним та природним — в американців чи японців є свої внутрішні проблеми, вони не можуть постійно думати про те, що відбувається в далекій країні за океаном.

Але це означає, що нам потрібно ще активніше включатися в інформаційну боротьбу — тактовно, але невтомно нагадувати друзям і знайомим з-за кордону про Україну та важливість її підтримки.

Наприклад, можна поширювати аналітичні матеріали (до речі, ось моя недавня англомовна замітка про тезу «давайте дозволимо Путіну зберегти обличчя») — чи дотепні відео. Також важливо розповідати і поширювати персональні історії — розказувати про себе чи знайомих або поширювати інші історії; особисті історії пробуджують емпатію ефективніше, ніж теоретичні аргументи. 

Якщо ви маєте свої рецепти чи рекомендації, як і що транслювати на Захід про Україну — діліться ними в коментарях.

Антон Відкрити / Коментувати

2022-06-01 10:38:39 Вчора ввечері у New York Times вийшла колонка Джо Байдена про американську стратегію допомоги України.

Здебільшого Байден проговорив та підтвердив поточні вектори американської допомоги Україні, які були відомі й до того — США надають озброєння для української армії та просувають суворі економічні санкції проти Росії, але не збираються воювати проти Росії та не ставлять на меті повалення режиму Путіна.

Я виділив для вас п'ять тез, які здалися порівняно новими чи просто найбільш цікавими.

Війна закінчиться дипломатичним рішенням — але результати переговорів залежатимуть від ситуації на полі бою. «Ми швидко направили Україні значну кількість озброєння та боєприпасів, щоб вона могла битися на полі бою та зайняти найсильнішу можливу позицію за столом переговорів».

Тому Байден прийняв рішення направити Україні більш просунуті ракетні системи, що дозволять українцям «більш точно вражати ключові цілі на полі бою в Україні».

При цьому Америка не заохочує Україну завдавати ударів на території Росії та не допомагає в цьому. «Ми не хочемо затягувати війну лише для того, щоб завдати болю Росії».

США продовжать дотримуватися принципу «нічого про Україну без України». Байден обіцяє не тиснути на Україну, навіть приватно, щоб ми робили будь-які територіальні поступки Росії. «Це було б неправильно і суперечило б усталеним принципам».

США зараз не бачать жодних ознак, що Росія планує використати ядерну зброю в Україні, хоча «періодичне побрязкування ядерною зброєю в російській риториці саме по собі небезпечне і вкрай безвідповідальне». (Але якби до цього дійшло, то застосування Росією ядерною зброї у цій війні в будь-якому масштабі «призвело б до тяжких наслідків» для агресора).

Читати повну статтю (~4 хвилини) Відкрити / Коментувати

2022-05-31 18:57:25 З 1 березня ми приносимо для вас найважливіші історії з англомовного простору про російсько-українську війну та її глобальні виміри.

За три місяці ми зробили 33 дописи і п’ять дайджестів, провели одну онлайн-зустріч, збирали гроші на ЗСУ публікацією корисної реклами та випустили шість випусків імейл-розсилки.

Наш улюблений допис, він же найпопулярніший за всю історію нашого проєкту — «Чому так багато російських генералів загинули в Україні».

Ось ще три цікаві матеріали, які корисно перечитати:

Чому російський план вторгнення в Україну провалився: 9 причин
Як Фінляндія готується до можливої війни з Росією
Як довгостроково підірвати російську економіку: план із чотирьох пунктів

Далі буде! Якщо маєте питання, побажання чи пропозиції — пишіть у коментарях чи авторам каналу: Антон @protanton і Захар @zakharprotsiuk Відкрити / Коментувати