Біблійні розважання Скинії

2022-01-25 00:42:56 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

25 січня
Вівторок

Соборне послання апостола Якова 3, 1-10

Браття, нехай між вами не буде багато тих, що хочуть стати учителями, знаючи, що за те приймемо більший засуд. Всі ми бо чимало чинимо провин. Коли хто не завинить словом, той чоловік досконалий, що може загнуздати й усе тіло.

Коли вкладаємо гнуздечки коням у рот, щоб вони нам корилися, ми керуємо всім їхнім тілом. І кораблі також, хоч які вони великі і хоч які сердиті вітри ними гонять, вони кермуються маленьким стерном по волі стерника. Так само і язик – член маленький, але й чваниться вельми! Глядіть, який вогонь малий, але палить величезний ліс! І язик – вогонь, цілий світ неправди! Язик, розсівшися між нашими членами, бруднить усе тіло; він запалює все колесо нашого життя, сам запалений вогнем пекельним. Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані і приборкуються людським хистом. Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він зло, що спокою не знає, повний смертельної отрути.

Ним ми благословляємо Господа й Отця, і ним кленемо людей, що сотворені на подобу Божу. З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб воно так було.

Євангеліє від Марка 11, 11-23

В той час увійшов Ісус у Єрусалим, у храм, і оглянув усе; а що було вже пізно, вийшов з дванадцятьма у Витанію.

На другий день, коли вони виходили з Витанії, зголоднів він. Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не найде чого на ній, та підійшовши до неї, окрім листя не найшов нічого, бо ще не була пора смоков. І звернувшись до смоковниці, промовив:
– Нехай ніхто повіки не їсть плоду з тебе!
Учні його чули це.

Приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус став виганяти тих, що продавали й купували в храмі; він перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, і не дозволив, щоб хто переносив що через храм. Навчав він їх і казав їм:
– Хіба не написано: дім мій домом молитви назветься для всіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!

Почули це первосвященики й книжники й шукали, як би його погубити, але боялися його, бо ввесь народ дивувався його науці. А як настав вечір, він вийшов за місто.

Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. Тоді Петро, згадавши, каже йому:
– Учителю, дивися, смоковниця, що прокляв єси, усохла.

Ісус у відповідь сказав їм:
– Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що станеться те, що каже, буде йому так. Відкрити / Коментувати

2022-01-24 00:09:33 Розважання від Скинії
Яків майстерно використовує тут приклад добрих справ Авраама, щоби торкнутися почуттів тих юдеїв, хто вважав себе гідними спадкоємцями свого великого патріарха. Він закликає їх вірно тривати серед випробувань і підкріпляти свою віру ділами. Для цього й наводить їм приклад Авраама, у якого вони можуть повчитися цих чеснот. Що може бути важчим випробуванням, ніж необхідність убити свого єдиного улюбленого сина, спадок своєї старості? Авраам значно більше бажав би роздати весь свій одяг та їжу бідним ради Божої любові, ніж з цієї ж волі Божої видати на смерть сина, спадкоємця, народженого від старого батька! Ця прекрасна фраза Якова перегукується з тим, що казав Павло: Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав, до якого було сказано: Від Ісаака тобі народиться потомство, думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити (Євр 11,17-19). Споглядаючи приклад одного й того ж праведника, Яків хвалить велич його вчинків, а Павло – витривалість його віри. І нема протиріччя між тим, що пишуть Павло та Яків. Адже обидвоє знали, що Авраам є досконалим як у вірі, так і в ділах. Тільки кожен з них звертав більше уваги на ту чесноту, в якій мали більшу потребу адресати їхніх послань. (...)


Авраам так непорушно й гаряче вірив Богу, що був готовий вчинити все, чого б Господь не попросив у нього. І завдяки цій вірі його серця Бог визнав його справедливим. Щоби ми знали, якою була його віра, що його виправдала, Бог випробовував його, наказавши принести в жертву сина. І ця віра була виконана у вчинках. Тобто віра, яка вже вкорінилася у його серці, була випробувана в ділах.

св. Беда Високошанований Відкрити / Коментувати

2022-01-24 00:09:11 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

24 січня
Понеділок

Соборне послання апостола Якова 2, 14-26

Браття, яка користь, коли хто каже, що має віру, але діл не має? Чи може його спасти віра? Коли брат або сестра будуть нагі й не матимуть куска хліба і коли хто до них скаже: ідіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь, але не дасть їм необхідного для тіла, то що їм з того? Так само й віра, коли не має діл, мертва сама в собі. Та хтось скаже: ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені твою віру без діл, і я тобі покажу моїми ділами мою віру.

Ти віруєш, що Бог один? – Добре робиш. І біси вірують, та тремтять. Хочеш знати, безумний чоловіче, що віра без діл не приносить плоду? Чи ж не ділами був оправданий Авраам наш батько, коли приніс на жертовник Ісаака, свого сина? Бачиш, що віра співдіяла з його ділами і його віра удосконалилася ділами. Так здійснилося Писання, яке каже: Авраам повірив Богові, і це зараховано йому за праведність, і він був названий приятелем Божим. Ви бачите, що чоловік оправдується ділами, не тільки вірою. Так само й Рахав, блудниця, чи ж не ділами оправдалася, прийнявши посланців і випустивши їх іншим шляхом?

Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва.

Євангеліє від Марка 10, 46-52

Того часу, як Ісус виходив з Єрихону, син Тимея – Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він, кажучи:
– Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!

Багато хто сварив його, щоб мовчав, та він кричав ще більше:
– Сину Давидів, змилуйся надо мною!

Ісус спинивсь і каже:
– Покличте його!
Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього:
– Бадьорися! Устань, він кличе тебе.

Тоді він, скинувши верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. Ісус, звернувшись до нього, каже:
– Що хочеш, щоб я зробив тобі?
Сліпий йому каже:
– Учителю мій – щоб я прозрів!

Сказав Ісус до нього:
– Іди, віра твоя спасла тебе.
І негайно прозрів той, і пішов дорогою за ним. Відкрити / Коментувати

2022-01-22 01:24:58 Розважання від Скинії

Історія Бога захотіла увійти в історію людей. Божі речі не є абстракцією, вони стосуються нашого життя. Щобільше, вони поєднані з найважливішими елементами нашого існування. Те, що Бог робить, завжди залишається важливим у контексті подій, які ми переживаємо сьогодні. Так само було і в житті Івана Предтечі в останні дні його життя. Його ув'язнено, і ми знаємо, що вже невдовзі він помре від підступної злоби своїх ворогів. Дуже важко побачити Божі діла, коли перебуваємо в центрі подій настільки чорних і злих, які спіткали Івана Предтечу. Але виклик віри – це глибоко вірити, що темрява не може цілковито поглинути світло, загасити його. В глибині кожної темряви приховане Боже світло, яке часто неможливо розгледіти одразу, з легкістю, але яке безумовно присутнє. Ісус реагує на темряву, яка руйнує життя Івана Хрестителя, двома вчинками: Почувши, що Йоана ув'язнено, Ісус повернувся в Галилею; З того часу Ісус почав проповідувати. З одного боку, здається, що Христос злякався того, що відбувається. Але з іншого – здається, що ці події стали поштовхом для того, щоби Він вийшов на перший план для мешканців Палестини. Комусь може здаватися, що Ісус відчуває протилежні почуття, які часто живуть разом у людському серці: людський страх, але одночасно і здатність перетворити негативну ситуацію на можливість. Наче Ісус хоче підбадьорити наші налякані серця, сказати своєю поведінкою: Інколи ми не можемо уникнути жахливих чи несправедливих подій, але саме в такі моменти ми маємо прийняти рішення діяти, взяти відповідальність на себе. Парадокс, але саме небезпека життю Івана Предтечі відкриває перед Ісусом можливість розпочати своє публічне служіння. І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі (Мт 4,23). Відкрити / Коментувати

2022-01-22 01:21:47 Розважання від Скинії Диявол починає спокушувати Ісуса словами Коли ти Син Божий. Ставить під сумнів те, що Ісус є Божим Сином. Спонукає Його доводити своє синівство, підтверджувати його. Ісус впевнений у тому, ким Він є і ким для Нього є Отець. Що більше… Відкрити / Коментувати

2022-01-22 01:14:11 Розважання від Скинії

Диявол починає спокушувати Ісуса словами Коли ти Син Божий. Ставить під сумнів те, що Ісус є Божим Сином. Спонукає Його доводити своє синівство, підтверджувати його. Ісус впевнений у тому, ким Він є і ким для Нього є Отець. Що більше, у своїй проповіді Ісус відкриває учням правду про те, що Бог є Батьком і для них. Ісус вчить звертатися до Бога в молитві, називаючи Його Отцем. Вчить просити Його з довірою, яку мають діти до своїх батьків: Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які Його просять (Мт 7,11).

Жертва Ісуса на хресті примирила людей з Богом. Наші з Ним стосунки мають будуватися на вірі в те, що Він є нашим Батьком.

Коли ти син Божий, то не потребуєш цього доводити. Це правда, це реальність, Бог є Батьком усіх людей. Цього не можуть змінити ані спокуси, ані брехня диявола. Цього не можуть скасувати гріхи людини. Хоч як сильно вона віддалилася від Бога, Він – милосердний Батько, який не перестане виглядати своїх блудних дітей, завжди готовий вибігти назустріч, обійняти, поцілувати, дати найкращий одяг, взуття, перстень і справити у своєму домі бенкет, щоб радіти поверненню своєї дитини.

Коли ти син Божий, то не мусиш розраховувати тільки на власні сили, не мусиш сам справлятися зі спокусами. Ти не сам. Ти не самотній. Отець завжди поруч. Ти й надалі залишаєшся грішним і слабким, але Отець доповнює твою слабкість своєю благодаттю, очищає тебе від гріхів і дає можливість знову спробувати. Ти падаєш – Він подає тобі руку й запрошує піднятися.

Коли ти син Божий, то можеш перестати боятися. Хай що тебе турбує, твій Батько про це подбає. Якщо ти в пустелі, тобі холодно й немає що їсти, Він підбадьорить своїм Словом, нагодує тебе справжнім хлібом з Неба й пришле ангелів на допомогу. Із таким Батьком усе під силу! Відкрити / Коментувати

2022-01-22 01:12:29 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

22 січня
Субота по Богоявленні

Послання апостола Павла до Ефесян 6, 10-17

Браття, кріпіться в Господі та в могутності його сили. Одягніться в повну зброю Божу, щоб могли дати відсіч хитрощам диявола. Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в небесних просторах. Тому візьміть зброю Божу, щоб за лихої години ви могли протистати і, перемігши все, міцно стояти. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати євангеліє миру. Над усе візьміть щит віри, яким зможете згасити всі вогненні стріли лукавого. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.
Євангеліє від Матея 4, 1-11

В той час Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав його. Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів. Тоді підійшов до нього спокусник і сказав:
– Коли ти Син Божий, вели, щоб це каміння стало хлібом.

Він відповів:
– Написано: чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих.

Тоді диявол бере його у святе місто, ставить на наріжник храму і каже:
– Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: він ангелам своїм велітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти ногою не спіткнувсь об камінь.

Ісус сказав до нього:
– Написано також: не будеш спокушати Господа Бога твого.

Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу, кажучи:
– Оце все дам тобі, як упадеш ниць і поклонишся мені. Тоді Ісус сказав до нього:
– Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити. Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому служити. Відкрити / Коментувати

2022-01-21 00:24:40 Розважання від Скинії

Нехай багаті повчаться від цих слів, що вони не повинні занедбувати власного спасіння, наче вже засуджені. І що не варто, знову ж таки, викидати багатство в море чи засуджувати його як якогось злодія і ворога життя. Але слід повчитися, як саме можна й треба користатися багатством, щоб здобути собі вічне життя. (...)

Спаситель аж ніяк не відкидає багатих і не загороджує їм шлях до спасіння лише через наявність багатства і власності. За умови, що вони будуть в стані та захочуть слухатися заповідей Божих і будуть своє власне життя цінувати більше, ніж скороминущі речі. І будуть дивитися на Господа пильним поглядом, як на вправного керманича, який дає вказівки: чого Він хоче, що наказує робити, який знак подає, який сигнал дає своїм морякам, де й коли обіцяє причалити... Якщо хтось спроможеться подолати в собі владу майна і стане скромним та розсудливим; якщо буде шукати лише тільки Бога одного, і Богом дихати, і з Богом жити – то така людина стане перед заповідями вбогим, вільним, непереможним, визволеним від хвороби, неушкодженим своїм багатством. Якщо ж у неї не вийде, тоді скоріше верблюд протиснеться через вушко голки, ніж такий багатий перейде в Царство Боже. (...)

Але нехай навіть це не знеохочує вас. Як і те, що в іншому місці Господь сказав ще суворіше: Коли хтось не зненавидить свого батька й матір, дітей, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем (пор. Лк 14,26). Адже Бог миру (Рим 15,33) не закликає до ненависті, ані до вигнання улюблених людей – Він, що заповідає любити навіть ворогів! (див. Мт 5,44; Лк 6,27.35) А якщо треба любити навіть ворогів, то тим паче ця вимога поширюється і на найближчих родичів.

св. Климент Олександрійський Відкрити / Коментувати

2022-01-21 00:23:51 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

21 січня
П’ятниця

Соборне послання апостола Якова 2, 1-13

Браття, не зважаючи на особи, майте віру в Господа нашого, Ісуса Христа, прославленого. Бо коли на ваші сходини ввійде чоловік із золотим перснем, у пишних шатах, і увійде вбогий у драній одежині, і ви глянете на того, що носить пишні шати, і скажете йому: сідай тут вигідно, а вбогому скажете: стань там або сідай на моїм підніжку, хіба тим ви не судите двояко між собою і не стаєте суддями, що судять несправедливо? Слухайте, брати мої любі: чи ж не вбогих цього світу Бог вибрав, щоб збагатити їх вірою і щоб зробити їх наслідниками царства, яке він обіцяв тим, що його люблять? Ви ж зневажаєте вбогого! Хіба то не багаті вас гнітять і не вони тягнуть вас на судилища? Хіба то не вони ганьблять те гарне ім'я, яким називано вас? Коли, отже, виконуєте закон царський за Писанням: люби ближнього свого, як себе самого, ви добре робите. Коли ж вважаєте на особи, чините гріх; закон засуджує вас як переступників.

Бо хто ввесь закон дотримає і прогрішиться лише в одному, стає у всьому винуватий. Бо хто сказав: не чини перелюбу, сказав також: не вбивай. Коли ж не чиниш перелюбу, але вбиваєш, ти стаєш порушником закону. Говоріть так і робіть так, як люди, що мають бути суджені законом волі. Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя стоїть вище суду.

Євангеліє від Марка 10, 23-32

Сказав Господь:
– Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в царство Боже!

Учні були здивовані цими словами. Тоді Ісус знову заговорив до них і каже:
– Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в царство Боже! Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в царство Боже.

Дивувалися вони ще більше й один до одного казали:
– Хто ж тоді може спастися?

Ісус, глянувши на них, мовив:
– У людей це неможливо, але не в Бога; у Бога все можливо.
І заговорив до нього Петро:
– Ось ми покинули все й пішли слідом за тобою.

Ісус озвавсь і каже:
– Істинно кажу вам: нема такого, хто, кинувши свій дім або братів, або сестер, або батька-матір, або дітей, або поля, ради мене та ради євангелія, не дістав би сторицею домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, тепер, у цьому часі, серед переслідувань, і в майбутньому віці життя вічне. І багато з перших стануть останніми, а останні – першими.

Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними, і дивувались вони, ідучи за ним, і були в страху. Відкрити / Коментувати

2022-01-20 01:16:17 Розважання від Скинії

І не знав я Його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об'явлений був Він. У сьогоднішньому Євангелії триває велике свідоцтво Івана Предтечі про Ісуса. Цього разу воно дає нам цінну деталь, якої ми не можемо оминути: не знав я Його. Так Іван вказує нам на те, що шлях пошуку Бога не починається з того, що ми знаємо; що, як вважаємо, ми зрозуміли; із заздалегідь підготовлених відповідей. Якраз навпаки. Шлях, що провадить нас до Бога, починається з повної готовності серця вирушити в напрямку Таємниці. Таємниці, якої ми не знаємо, але яку цілим серцем хочемо зустріти, доторкнутися. Все своє життя Хреститель заповідав прихід Того, хто має навчити всіх, включно із самим Іваном, впізнати Його при зустрічі. Хто шукає Бога у заздалегідь підготовлених відповідях, може бути впевненим, що не знайде Його. Щоби знайти Бога, треба вирушити в мандрівку до Таємниці. Лише вона сама встановлює правила на цьому шляху. Це означає слухати Бога, який промовляє в нашому серці. І якщо Він і використовує якесь повчання чи догми, то це щоби вказати нам шлях, а не перешкодити в мандрах. У вірі ми ніколи не можемо сказати: є тільки так, і крапка! Щонайменше можна вигукнути: ось Він де, дивись! Християнське вчення вказує, воно не намагається дати вичерпні відповіді. Воно завжди вказує на щось, чого не хоче замикати в довершених формулах чи визначеннях. Тому Церква постійно намагається ще і ще раз новими словами сказати те саме, щоби ніколи не втрачати з поля зору того життєдайного джерела, про яке говорить і на яке вказує. Часто це може нас відлякувати. Адже ми зазвичай вважаємо, що певність – це те, що завжди виглядає так само. Але незмінною є лише суть, тоді як спосіб виражати її змінюється – не заради моди, а щоби зберегти вірність суті в нових обставинах. Просімо у Господа благодаті вміти наново розповісти Євангеліє, щоби донести його сучасному світу. Благодаті використовувати мову життя і любові, доступну всім. Відкрити / Коментувати