Верховний Суд

2023-04-05 17:43:28 ​​Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 6 липня 2023 року проводитиме Шосту міжнародну науково-практичну конференцію «Адміністративна юстиція в Україні: проблеми теорії та практики. Соціальні права. Виклики воєнного часу» в онлайн-режимі.

Для участі в Конференції потрібно до 14 квітня 2023 року заповнити заявку за формою, яка міститься за посиланням: https://forms.gle/jeziDaXtuA7HbgAa9 , і надати тези доповіді.

Проведення Конференції ініційовано з метою обговорення питань ефективності судового захисту соціальних прав у мирний і воєнний часи, особливостей здійснення адміністративного судочинства в умовах війни, вивчення зарубіжного досвіду судового захисту соціальних прав під час війни.

Захід організовується в співпраці з Національною академією правових наук України та Інститутом держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України.

До участі в Конференції запрошуються судді, науковці, юристи-практики, представники суб’єктів владних повноважень, представники громадянського суспільства.

Робочі мови конференції – українська й англійська.

Додаток: Основні тематичні напрями Конференції ( https://bit.ly/3EHWLr8 ) та вимоги до оформлення тез доповідей Конференції ( https://bit.ly/3y0Uioa ).

ВАЖЛИВО! Оргкомітет залишає за собою право відбору матеріалів залежно від актуальності та наукового рівня тез доповіді.

Контактний номер телефону: +380 44 280 95 60. Відкрити / Коментувати

2023-04-05 16:22:40 ​​Передача виконавчого провадження до іншого органу ДВС не впливає на строк пред’явлення виконавчого листа до виконання — КЦС ВС

У листопаді 2015 року державний виконавець закінчив виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС), оскільки боржник зареєстрований за іншою адресою, ніж вказана у виконавчому листі. У лютому 2018 року було прийнято рішення про знищення виконавчого провадження через його пошкодження внаслідок затоплення. У липні 2022 року державний виконавець просив суд видати дублікат виконавчого листа.

Суд першої інстанції задовольнив подання державного виконавця, оскільки виконавчий лист втрачено під час його пересилання між підрозділами ДВС, тобто за обставин, які не залежали від дій стягувача.

Апеляційний суд скасував судове рішення районного суду та відмовив у задоволенні подання, вказав, що виконавче провадження було закінчене, на момент звернення державного виконавця з поданням до суду сплив трирічний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду, залишив у силі рішення суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Колегія суддів акцентувала на обов'язковості судового рішення (статті 129, 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 18 ЦПК України) і вказала, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з підпунктом 17.4 п. 1 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України в разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Суд першої інстанції, встановивши, що виконавчий лист було пред'явлено до примусового виконання стягувачем у січні 2015 року та втрачено під час його пересилання між відділами ДВС, тобто за обставин, які не залежали від волі стягувача, а рішення суду не виконано, дійшов правильного висновку про задоволення подання державного виконавця про видачу дубліката втраченого виконавчого документа.

Передача виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого не впливає на обчислення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Факт втрати виконавчого листа є свідченням неможливості виконання рішення суду, а обставини, за яких це сталося, не можуть негативно впливати на права стягувача. Відсутність виконавчого листа, своєчасно пред'явленого стягувачам, перешкоджає виконанню рішення суду та порушує його права.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що, на відміну від остаточного закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу, при зміні органу державної виконавчої служби чи його компетенції, передачі матеріалів виконавчого провадження до іншого органу ДВС стадія виконання судового рішення не припиняється і не переривається. Отже, правила частин 5 та 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (ч. 3 ст. 23 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження») не застосовуються.

Постанова Верховного Суду від 8 березня 2023 року у справі № 2-2236/12 (провадження № 61-12778св22) — https://reyestr.court.gov.ua/Review/109479803.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #виконавче_провадження #дублікат_виконавчого_листа Відкрити / Коментувати

2023-04-05 10:00:52 ​​«Негативна екстрадиція»: ВС указав на передчасність рішення Генпрокурорки про видачу особи до рф і воєнні ризики

Видача особи до рф, яка здійснює військову агресію проти України, може призвести до негативних наслідків, зокрема до загрози її життю, здоров’ю чи застосування тортур, оскільки ця особа як доброволець захищає територію України та її громадян.

Про це зазначив Верховний Суд, відмовивши в задоволенні касаційної скарги прокурора в «екстрадиційній справі». Так, прокурор не погодився з апеляційним судом, який залишив у силі ухвалу слідчого судді про скасування постанови Генерального прокурора щодо видачі (екстрадиції) громадянина рф. На думку прокурора, не існувало жодної обставини, яка б унеможливлювала прийняття такого рішення Генпрокурором.

Втім, ВС не погодився з такою позицією, зауваживши, зокрема, що подання громадянином рф заяви про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у квітні 2020 року є фактом звернення до Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області з відповідною заявою, у зв’язку з чим згадане рішення Генпрокурора, ухвалене в травні 2020 року, є передчасним.

Адже із часу звернення із заявою про визнання біженцем або визнання особою, яка потребує додаткового захисту, чи визнання особою, яка потребує тимчасового захисту, особа вже перебуває під захистом України, протягом розгляду цієї заяви і навіть під час оскарження відмови у наданні такого статусу.

Крім того, колегія суддів касаційного суду звернула увагу на те, що зараз громадянин рф проходить військову службу, захищаючи територію України від військової агресії рф. Тому в цій справі потрібно враховувати і те, що триває війна, і її наслідки.

Постанова ККС ВС у справі № 757/56198/21-к (провадження № 51-1776км22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109911745.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #ККС_ВС #КПК #екстрадиція #війна #воєнний_стан #військова_агресія #Генеральний_прокурор #видача_особи Відкрити / Коментувати

2023-04-04 10:05:44 ​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики КАС ВС за січень 2023 року

Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якому представлені рішення, внесені до ЄДРСР, за січень 2023 року - https://bit.ly/3K6U1pa.

В огляді вміщено низку важливих правових позицій КАС ВС, сформульованих під час розгляду адміністративних справ.

В рішеннях у справах щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів наведено правові позиції колегій суддів про:

облік основних засобів, що використовуються для підтримання об’єкта в робочому стані;

оподаткування доходу платника до та після реєстрації фізичною особою – підприємцем;

надання індивідуальної податкової консультації;

визначення норми технологічних втрат при виробництві палива;

визначення митної вартості товару на підставі контракту на поставку продукції.

У рішеннях у справах щодо захисту соціальних прав містяться висновки судової палати про обов’язковість отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на проведення будівельних робіт у межах історичного ареалу міста Києва. Також вміщено правові позиції колегій суддів, зокрема, щодо:

умов для надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів;

віднесення до корисного відпуску теплової енергії всіх обсягів теплової енергії, що споживаються обладнанням на об’єктах енергетики промислових підприємств;

обов’язку органу місцевого самоврядування при ухваленні рішення про надання особі у приватну власність земельної ділянки керуватися законодавством, чинним саме на момент ухвалення рішення;

підстав припинення оператором надання користувачу послуги з розподілу електричної енергії / постачання електричної енергії.

У рішеннях у справах щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян – правові позиції колегій суддів стосовно:

визначеної законом форми відмови в задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України;

визначення критеріїв «грубого» порушення Правил адвокатської етики;

автомобільних перевізників, які повинні мати серед обов’язкових документів ліцензію;

порядку затвердження результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В».

В огляді є також важливі правові позиції процесуального характеру щодо відсутності обов’язку сплати судового збору за звернення до суду із заявою про роз’яснення судового рішення; можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про відмову в задоволенні заяви про накладення штрафу. Відкрити / Коментувати

2023-04-03 14:44:32 ​​П’ять років в’язниці – за крадіжку грошей з АЗС на Миколаївщині під час війни: ВС залишив у силі рішення попередніх інстанцій

У березні 2022 року на Миколаївщині чоловік проник на територію автозаправної станції, яка не працювала через військові дії, і викрав понад 76 тис. грн із платіжного терміналу, розташованого в приміщенні АЗС. За вироком місцевого суду, який апеляційний суд залишив без змін, його було засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 185 КК України).

Захисник засудженого не погодився з такими рішеннями судів і звернувся з касаційною скаргою до ВС, зазначивши, зокрема, що його підзахисний не мав умислу на незаконне заволодіння чужим майном.

У постанові ВС зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення особою інкримінованого кримінального правопорушення та правильно кваліфікував її дії за ч. 4 ст. 185 КК України. Зокрема, місцевий суд вказав, що показання чоловіка щодо зруйнованості будівлі й вільного доступу до приміщення АЗС є безпідставними, оскільки вони спростовуються даними протоколу огляду з фототаблицями до нього, з яких видно, що конструкції приміщення АЗС, окрім одного вікна, цілі та неушкоджені.

Крім того, суд апеляційної інстанції перевірив доводи сторони захисту про відсутність в особи умислу на незаконне заволодіння чужим майном і визнав їх безпідставними. На обґрунтування свого рішення суд зазначив, що в цьому кримінальному провадженні встановлено відсутність вільного доступу на територію АЗС, і перебування там чоловіка було незаконним. Наявність у нього умислу саме на викрадення майна з території АЗС підтверджується тим, що він був затриманий поза приміщенням АЗС, і при ньому, у сумці, були гроші, викрадені з терміналу, який розташований у приміщенні АЗС.

Постанова ККС ВС у справі № 477/378/22 (провадження № 51-2929км22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109433432.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #ККС_ВС #КК #крадіжка #війна #воєнний_стан Відкрити / Коментувати

2023-03-31 15:16:25 ​​Законодавство не унеможливлює звернення до суду з єдиним клопотанням щодо участі у всіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції – КГС ВС

Підприємство звернулося до суду з позовом до товариства про стягнення заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням умов договору. Товариство звернулося із зустрічним позовом до підприємства.

Місцевий господарський суд рішенням, яке апеляційний суд залишив без змін, первісний позов задовольнив, у задоволенні зустрічного позову – відмовив. Товариство подало касаційну скаргу до Верховного Суду. Одним із мотивів скаржника було те, що місцевий господарський суд не забезпечив участь товариства в одному із судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а суд апеляційної інстанції не звернув уваги на це порушення.

За матеріалами справи, 22 липня 2022 року товариство звернулося до місцевого суду з клопотанням про забезпечення проведення судових засідань по справі (зокрема, підготовчого) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Отже, представник товариства скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 197 ГПК України.

При цьому Верховний Суд врахував, що процесуальне законодавство не містить приписів, які б унеможливлювали звернення до суду з єдиним (одним) клопотанням (заявою) щодо участі у всіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції (що й було зроблено товариством) або передбачали звернення виключно з окремим клопотанням (заявою) щодо кожного судового засідання.

Ухвалою місцевого суду заяву товариства задоволено, постановлено провести судове засідання 15 серпня 2022 року в режимі відеоконференції. Представник товариства у це засідання з’явився та надав свої пояснення по суті позовних вимог. У судовому засіданні було оголошено перерву до 2 вересня 2022 року у зв’язку з існуванням реальної загрози життю, здоров’ю та безпеці учасників справ в умовах воєнної агресії проти України.

Верховний Суд зазначив про те, що оголошення перерви в судовому засіданні – це процесуальна дія суду стосовно перенесення часу продовження судового засідання на інший чітко визначений час. Оголошення перерви в судовому засіданні не впливає на розвиток господарського процесу по справі, оскільки наступне судове засідання не починається спочатку, а провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву (ст. 216 ГПК України).

Згідно з протоколом судового засідання від 2 вересня 2022 року та рішенням суду від цієї ж дати представники сторін у судове засідання не з’явилися. Водночас у матеріалах справи немає доказів того, що місцевий господарський суд під час проведення цього судового засідання здійснив запрошення / виклик представника товариства для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; також немає доказів того, що існувала технічна неможливість його участі у відеоконференції, переривання або відсутність інтернет-зв’язку, через що суд не мав змоги з’єднатися з представником товариства.

Суд зауважив, що незабезпечення місцевим господарським судом участі представника товариства в судовому засіданні 2 вересня 2022 року в режимі відеоконференції без вагомих на те підстав призвело до незабезпечення можливості стороні реалізувати надані їй законом процесуальні права, що є одним із ключових принципів процесуальної справедливості.

За результатами розгляду справи Верховний Суд касаційну скаргу товариства задовольнив частково, рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу передав на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Детальніше - https://cutt.ly/H42J3jn.

Постанова КГС ВС від 23 березня 2023 року у справі № 905/2371/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109773266.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #КГС_ВС #ГПК #процесуальне_питання #відеоконференція #дистанційне_правосуддя #агресія_росії #участь_у_засіданні Відкрити / Коментувати

2023-03-31 11:41:10 ​​Два районні суди Миколаївщини відновлять роботу у квітні

Уже 1 квітня 2023 року відновить роботу Снігурівський районний суд Миколаївської області, а з 3 квітня – Березнегуватський районний суд Миколаївської області. Таке рішення ухвалила Вища рада правосуддя.

Як було зазначено в поданні Голови Верховного Суду, за інформацією Державної судової адміністрації України, станом на 17 березня 2023 року вказані суди готові відновити роботу в межах своєї територіальної підсудності.

Крім того, ДСА України має вжити невідкладних заходів щодо дострокового закінчення відрядження суддів Снігурівського та Березнегуватського районних судів Миколаївської області у зв’язку з відновленням роботи цих судів.

Також Вища рада правосуддя відтермінувала до 1 травня 2023 року початок відновлення роботи Херсонського апеляційного суду, Білозерського, Великоолександрівського та Нововоронцовського районних судів. Це рішення ухвалено через безпекові загрози, які продовжують існувати в Херсонській області.

Водночас Одеський апеляційний суд, Київський, Малиновський, Приморський, Суворовський районні суди міста Одеси, Біляївський, Комінтернівський районні суди Одеської області, Теплодарський міський суд Одеської області продовжать розгляд справ, переданих із зазначених херсонських судів, до 30 квітня 2023 року.

З переліком судів, територіальну підсудність яких було змінено у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану, та переліком судів, територіальну підсудність яких відновлено, можна ознайомитися за посиланням https://cutt.ly/T42w6ce. Відкрити / Коментувати

2023-03-29 13:01:07 ​​Верховний Суд опублікував огляд актуальної судової практики КЦС ВС за лютий 2023 року

До вашої уваги – черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за лютий 2023 року – https://cutt.ly/R4XN1Rv.

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, звернено увагу на те, що правовідносини щодо обов’язку відшкодування моральної шкоди та судових витрат за рішенням суду не є нерозривно пов’язаними з боржником (спадкодавцем) і допускають правонаступництво;

у спорах, що виникають із трудових правовідносин, зазначено, що вимога про визнання припиненими трудових відносин між сторонами у зв’язку із закінченням строку дії контракту за певних обставин та з урахуванням ч. 2 ст. 5 ЦПК України є належним способом судового захисту. Якщо невиконання роботодавцем обов’язку звільнити працівника у зв’язку із закінченням строку дії контракту призвело до його моральних страждань, то є підстави для відшкодування моральної шкоди останньому;

у справах, що стосуються виконавчого провадження, акцентовано, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмови) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яку суд має розглянути в порядку, встановленому в ст. 435 ЦПК України;

у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, констатовано, що факт вибуття майна поза волею власника має бути встановлено стосовно саме первинного власника майна, а не осіб, які набули право власності на спірне майно після його первинного відчуження та які надалі знову відчужили його. Водночас витребування майна в добросовісного набувача неможливе, адже це призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

у спорах, що стосуються питань процесуального права, наголошено, що спір за позовом військовослужбовця щодо визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов’язання зарахувати на квартирний облік стосується можливості реалізації військовослужбовцем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця, а тому є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відкрити / Коментувати

2023-03-28 15:31:07 ​​Постанова КЦС ВС щодо відповідальності власника автостоянки за пошкодження припаркованого на ній автомобіля

Вночі на платній автостоянці, ймовірно, через замикання електропроводки, загорівся автомобіль. Вогонь перекинувся на сусідній автомобіль. Страхова компанія виплатила страховку власнику другого автомобіля і просила суд стягнути на свою користь відповідну суму коштів солідарно з власника автомобіля, що спричинив загоряння, та ФОП, якому належить стоянка.

Районний суд відмовив у задоволенні позову, оскільки автомобіль відповідача на час загоряння був нерухомим, не використовувався ним, а тому не був джерелом підвищеної небезпеки; ФОП здійснює діяльність як оператор паркування, доказів укладення договорів зберігання пошкоджених автомобілів з відповідачем не надано.

Апеляційний суд скасував рішення районного суду, стягнув усю суму відшкодування ФОП, якому належить стоянка.

КЦС ВС скасував попередні судові рішення та ухвалив стягнути на користь страхової компанії всю заявлену суму коштів з власника автомобіля, що став причиною виникнення пожежі, зробивши такі правові висновки.

Транспортний засіб, який не рухався (зберігався на автостоянці), але спричинив завдання шкоди внаслідок його загоряння через технічну несправність електричної чи паливної системи, слід кваліфікувати як джерело підвищеної небезпеки в розумінні ч. 1 ст. 1187 ЦК України.

Щодо вирішення вимог, заявлених до ФОП, колегія суддів зазначила таке.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб’єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Частина 1 ст. 937 ЦК України передбачає, що договір зберігання укладається у письмовій формі, зокрема, у випадку укладення договору між фізичною та юридичною особою.

Згідно зі ст. 977 ЦК України договір зберігання автотранспортних засобів належить до спеціальних видів зберігання та передбачає, що їх зберігання здійснюється суб’єктом підприємницької діяльності на підставі публічного договору.

Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115, зокрема, передбачають, що володілець транспортного засобу, який користується послугами автостоянки, зобов’язаний внести плату, одержати відповідну квитанцію (касовий чек) або перепустку.

У разі коли особа вважає, що їй завдано збитків неналежним виконанням обов’язків за договором зберігання автомобіля, вона повинна довести, в тому числі, укладення між сторонами саме договору зберігання у письмовій формі згідно з вимогами ч. 1 ст. 937 ЦК України або наявність між сторонами укладення публічного договору зберігання транспортних засобів.

Апеляційний суд помилково вважав, що запис у журналі заїзду-виїзду автомобілів підтверджує прийняття автомобіля на зберігання й відповідно до ч. 3 ст. 937 ЦК України, яка регулює загальні види зберігання, є достатнім доказом укладення договору зберігання, оскільки договір зберігання автотранспортних засобів – це спеціальний вид зберігання, а прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном) (ст. 977 ЦК України).

Позивач не довів факту укладення договору зберігання транспортного засобу, а обставина, що автомобіль у момент його пошкодження перебував на автостоянці, не свідчить про наявність договірних правовідносин між його власником і ФОП.

Саме тому за завдані збитки несе відповідальність власник джерела підвищеної небезпеки.

Детальніше – https://cutt.ly/04K7W6B.

Постанова ВС від 15 лютого 2023 року у справі № 444/3133/19 (провадження № 61-7092св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109157014.

Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій ВС – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #ДТП #джерело_підвищеної_небезпеки #автостоянка_відповідальність Відкрити / Коментувати

2023-03-24 16:09:47 ​​КЦС ВС роз’яснив, коли правочин, вчинений повіреним «у своїх інтересах», є недійсним

Батько позивачів прийняв у спадщину будинок від своєї матері (баби позивачів), проте свідоцтво про право на спадщину не отримав. Як спадкоємці після смерті батька позивачки оспорили договори купівлі-продажу, за якими їхня сестра незадовго до смерті баби на підставі виданої нею довіреності продала спірний будинок своєму чоловікові.

Суд першої інстанції визнав недійсними договори купівлі-продажу будинку, оскільки їх укладено відповідачами не в інтересах баби, а в особистих інтересах відповідачки, що підпадає під ознаки положення ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Апеляційний суд скасував рішення районного суду та відмовив у задоволенні позову, вказавши, що сам собою факт укладення договорів між представницею довірительки та її чоловіком не свідчить про те, що ці правочини укладено відповідачами в особистих інтересах. Також враховано, що довірителька не оспорювала правочини, тобто схвалила факти їх укладення своїм представником.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду, залишив у силі рішення суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Оспорені позивачами договори, сторонами яких вони не були, унеможливлюють реалізацію ними свого цивільного права, а саме права на спадкування майна після смерті їхнього батька, тобто вони є заінтересованими особами і набули право на оспорення договорів (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

При цьому словосполучення «у своїх інтересах» потрібно розуміти так, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи й тих, представником яких він одночасно є.

Отже, якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Також необхідно врахувати, що ст. 60 СК України встановлює презумпцію спільності майна подружжя, за якої частини чоловіка та дружини є рівними.

Усупереч вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України відповідачка уклала оспорювані договори на підставі довіреності баби виключно у своїх інтересах та в інтересах своєї сім’ї, тобто в особистих інтересах.

Апеляційний суд знівелював те, що баба відповідачки померла через декілька днів після укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, а тому безпідставно стверджував, що довірителька вказані правочини не оспорювала, тобто схвалила факти їх укладення своїм представником, оскільки фізично, як особа літнього віку, не могла цього зробити.

Постанова Верховного Суду від 1 лютого 2023 року у справі № 569/19674/19 (провадження № 61-9698св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108959871.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #представницькі_відносини #договірне_право #довіреність Відкрити / Коментувати