Верховний Суд

2023-05-12 14:08:10 ​​Не є кримінальним правопорушенням зберігання вогнепальної зброї, якщо воно пов’язане із захистом держави – ВС

Верховний Суд скасував вироки судів першої та апеляційної інстанцій, якими особа була засуджена за незаконне поводження зі зброєю і бойовими припасами до реального позбавлення волі.

Таке рішення Суд прийняв у зв’язку з тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили й не надали належної оцінки доводам обвинуваченого про те, що він, будучи волонтером, працював на забезпечення сил територіальної оборони Збройних сил України, отримав зброю і боєприпаси від військових у лютому – березні 2022 року з метою відсічі збройній агресії російської федерації.

ВС наголосив, що в разі підтвердження таких заяв ці дії особи слід розцінювати як крайню необхідність, що відповідно до ч. 1 ст. 39 КК України не є кримінальним правопорушенням.

Постанова ККС ВС у справі № 760/6265/22 (провадження № 51-4309км22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110749408.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ККС #КК #зброя #крайня_необхідність #збройна_агресія_рф #війна #воєнний_стан #незаконне_зберігання_зброї Відкрити / Коментувати

2023-05-12 09:01:19 ​​Учасниками справи позовного провадження в межах справи про банкрутство є позивач і відповідач, а не всі учасники основної справи про банкрутство

У межах справи про банкрутство господарський суд задовольнив вимоги позивача до ПАТ про стягнення заборгованості. На стадії виконавчого провадження ПАТ оскаржило постанову про арешт майна боржника до господарського суду, який задовольнив цю скаргу. Відділ державної виконавчої служби оскаржив ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку. Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу скаржнику, оскільки він не надав доказів надсилання копії скарги з додатками всім учасникам у справі про банкрутство.

Верховний Суд скасував ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передав до апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття провадження. ВС, зокрема, вказав на відсутність обов’язку заявника апеляційної скарги у позовному провадженні в межах справи про банкрутство надсилати копію цієї скарги всім учасникам справи про банкрутство.

ВС також зауважив, що ст. 7 КУзПБ встановлює порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник, та визначає їх підсудність саме в межах справи про банкрутство, з метою акумулювання всіх позовних вимог за участю боржника як сторони в такому спорі в межах однієї справи. Принцип концентрації в межах справи про банкрутство майнових спорів, стороною яких є боржник, є універсальним і не містить винятків залежно від суб’єктного складу сторін спору. З огляду на строковість судових процедур у справі про банкрутство в такий спосіб законодавець захищає права не лише банкрута, а й інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

У справах про банкрутство склад учасників справи визначається КУзПБ, натомість справи позовного провадження (які розглядаються в межах справи про банкрутство в порядку ст. 7 КУзПБ) мають суб’єктний склад сторін спору, що визначається ГПК України.

Згідно зі статтями 41, 45 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Водночас склад учасників у справі про банкрутство визначений у ст. 1 КУзПБ.

Отже, суб’єктний склад учасників господарського процесу в межах позовного провадження відповідно до ГПК України не є тотожним складу учасників у справі про банкрутство за КУзПБ.

У розумінні положень ст. 7 КУзПБ, п. 3 ч. 3 ст. 258, ст. 259 ГПК України учасниками справи позовного провадження, що розглядається в межах справи про банкрутство, яким заявник апеляційної скарги зобов’язаний надіслати копію скарги, є саме особи, визначені статтями 41, 45 ГПК України.

У справі, що переглядається, такими особами є позивач і відповідач, а не всі учасники провадження справи про банкрутство, визначені ст. 1 КУзПБ, як помилково вказав суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Постанова КГС ВС від 26 квітня 2023 року у справі № 914/2441/15 (914/841/22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110485286.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #КГС_ВС #КУзПБ #позовне_провадження #справа_про_банкрутство #відокремлене_провадження Відкрити / Коментувати

2023-05-11 17:01:28 ​​Для застосування обмежувального припису факти, встановлені в кримінальному провадженні, мають допоміжне значення – КЦС ВС

Суд першої інстанції видав обмежувальний припис чоловікові заявниці про заборону перебувати в місці її проживання та наближатися до нього, зобов’язання усунути перешкоди в користуванні автомобілем.

Апеляційний суд скасував це рішення, відмовив у задоволенні заяви, вказавши, що звернення заявниці до поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не підтверджують факт вчинення чоловіком домашнього насильства, а спір щодо будинку та автомобіля повинен вирішуватись у справі про розподіл спільного майна подружжя. Будинок, до якого чоловіку обмежено доступ, належить йому на праві приватної власності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду, залишив у силі рішення суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Відповідно до преамбули Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» його мета саме в запобіганні та протидії домашньому насильству.

Стаття 26 цього Закону визначає серед спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству обмежувальний припис стосовно кривдника.

Реалізація обмежувального припису відбувається в порядку як ЦПК України (ч. 8 ст. 26 Закону), так і КПК України (ч. 10 ст. 26 Закону).

Передбачений КПК України припис є інструментом додаткового захисту постраждалого учасника кримінального провадження, кінцева мета такого провадження – не тимчасовий захід перестороги, а вирішення питання щодо відповідальності винної особи. Метою ж обмежувального припису в межах ЦПК України є саме реалізація тимчасової перестороги, тимчасового заходу захисту на підставі оцінки ризиків здійснення домашнього насильства або його повторення.

Застосування обмежувального припису в цивільному процесі не вирішує завдання кримінального процесу.

Водночас, якщо такий припис не застосований у кримінальному провадженні, він може бути застосований у порядку ЦПК України як тимчасовий захід, який виконує захисну та запобіжну функції. Доказування в обох випадках має відбуватися відповідно до вимог профільного процесуального кодексу.

Отже, обмежувальний припис на підставі ЦПК України та на підставі КПК України може застосовуватись окремо і самостійно, однак не паралельно.

Якщо обмежувальний припис застосовується в межах цивільного процесу, то суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення.

У справі не встановлено обставин, які б підтверджували повідомлення чоловікові заявниці підозри у вчиненні домашнього насильства, направлення до суду обвинувального акта, наявність вироку суду з цього питання у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд фактично звів свою аргументацію до того, що це є основними критеріями визначення обґрунтованості застосування обмежувального припису.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування обмежувального припису на підставі встановлених обставин справи та наявних доказів. Результати досудового розслідування у кримінальному провадженні, відкритому з приводу дій заінтересованої особи, або вирок цій особі у відповідній кримінальній справі є додатковими критеріями оцінки, але не виключними.

Також Верховний Суд вказав на необхідність оцінки судом пропорційності втручання у права та свободи особи.

Апеляційний суд безпідставно проігнорував те, що життя та здоров'я, недоторканність і безпека заявниці переважають над правом її чоловіка на житло.

Постанова Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 531/352/22 (провадження № 61-7349св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109995317.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #запобігання_домашньому_насильству #обмежувальний_припис #конституційні_права Відкрити / Коментувати

2023-05-11 14:47:15 ​​Право на касаційне оскарження не є безумовним: ВС закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП на рішення судів у справі за позовом до АМКУ

Верховний Суд закрив касаційне провадження за касаційними скаргами двох фізичних осіб – підприємців на судові рішення у справі за позовом цих осіб до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним і скасування рішення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, що стосується позивачів.

АМКУ встановив, що один із позивачів учинив 23 факти порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а другий – 24. Ці факти в сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) поведінки (позивачів між собою і з іншими суб’єктами господарювання) при підготовці та участі в торгах, а також про обмін інформацією між ними. За вчинені порушення Комітет ухвалив рішення накласти на одного позивача штраф у загальному розмірі понад 82 млн грн, а на другого позивача – понад 16 млн грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди виходили з того, що встановлені в рішенні АМКУ факти в сукупності свідчать про узгодження (координацію) позивачами своєї поведінки, у тому числі з іншими учасниками торгів при підготовці до участі та під час участі в торгах, зокрема про обмін інформацією між ними, що свідчить про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. За висновками судів, узгодивши свої дії під час підготовки та участі в аукціоні, учасники торгів замінили ризик, що його породжує економічна конкуренція, на координацію своєї поведінки в господарській діяльності, і це призвело як до усунення між ними конкуренції під час проведення аукціону, так і до спотворення конкурентного середовища загалом. Комітет належним чином установив і довів обставини, які свідчать про те, що позивачі узгоджено здійснювали господарську діяльність, та про узгодженість поведінки, зокрема під час участі в торгах. Також суди зазначили, що встановлення АМКУ декількох правопорушень і накладення окремих штрафів за кожне правопорушення не суперечать вимогам законодавства.

Проаналізувавши постанови ВС в наведених скаржниками справах, на які як на підставу подання касаційної скарги посилалися позивачі, Суд дійшов висновку, що правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржниками справах хоча і є подібними за матеріально-правовим регулюванням, предметом спору і змістом позовних вимог, але суттєво відрізняються за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення, що виключає подібність указаних справ за змістовим критерієм.

ВС звернув увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість і єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Верховний Суд виходив із того, що перегляд остаточного та обов’язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою – домогтися повторного розгляду й ухвалення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, однак про їх наявність у цій справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржниками не зазначено.

Ухвала КГС ВС від 4 травня 2023 року у справі № 910/21299/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110689905. Відкрити / Коментувати

2023-05-11 09:04:36 ​​Верховний Суд опублікував дайджест правових позицій Великої Палати ВС

Пропонуємо до вашої уваги дайджест правових позицій Великої Палати Верховного Суду (рішення, внесені до ЄДРСР протягом березня – квітня 2023 року) – https://bit.ly/3LVRJKt.

Серед них – позиції щодо:

відшкодування збитків, завданих неправомірними діями податкового органу стосовно зупинення реєстрації податкової накладної;

можливості поєднання в одному позові вимог про витребування земельної ділянки шляхом знесення об’єкта нерухомості;

можливості нарахування процентів за користування кредитом, якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування;

переходу права власності на рухоме майно (транспортний засіб) за договором;

можливості звернення з позовом в інтересах товариства єдиного учасника товариства або учасника з вирішальним контролем;

припинення права власності на земельну ділянку в разі її використання не за цільовим призначенням;

моменту набрання чинності договору оренди земельної ділянки, укладеного після 1 січня 2013 року;

виселення з іпотечного майна, набутого не за кредитні кошти, у разі обрання банком, іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки тощо. Відкрити / Коментувати

2023-05-10 10:14:52 ​​Положення Закону України про захист інтересів осіб в ІР-сфері під час дії воєнного стану не мають зворотної дії в часі

Компанія звернулася з позовом до ТОВ та Міністерства охорони здоров’я України про захист порушеного права інтелектуальної власності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що подання ТОВ заяви на державну реєстрацію лікарського засобу, діючою речовиною якого є сполука, на думку позивача, тотожна з композицією, захищеною патентом України на винахід позивача, порушує його права інтелектуальної власності. Місцевий господарський суд позов задовольнив, апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, а позов задовольнив частково. Верховний Суд, розглянувши касаційні скарги позивача і ТОВ, дійшов таких висновків.

Суди попередніх інстанцій виснували, що очікувана дата закінчення строку дії патенту – 15 квітня 2022 року, і цієї обставини жодна зі сторін спору не заперечувала. За збіжними висновками судів, у лікарському засобі, поданому на реєстрацію ТОВ, використана кожна ознака винаходу за патентом України позивача або ознака, еквівалентна формулі винаходу. З позовом до суду позивач звернувся у червні 2021 року. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент їх виникнення.

Згідно з послідовною позицією Верховного Суду Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не передбачена можливість подання заявки на реєстрацію лікарського засобу та отримання державного реєстраційного посвідчення до закінчення терміну дії патенту. Порушенням прав володільця патенту вважається не лише безпосереднє використання винаходу без згоди володільця патенту, але й будь-яке посягання на права. Державна реєстрація є обов’язковою передумовою для введення лікарського засобу в цивільний обіг на території України. Відповідно, подання заявки на реєстрацію лікарського засобу, в якому використано винахід, права на який належать іншій особі і є чинними, по суті – підготовка до введення такого лікарського засобу в цивільний обіг, а тому є посяганням на права власника патенту.

Верховний Суд констатував, що Закон України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» (Закон) набув чинності 13 квітня 2022 року, а отже не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які виникли в лютому 2021 року й безпосередньо пов’язані з подачею ТОВ заяви на державну реєстрацію лікарського засобу та юридичними наслідками цієї дії.

ВС зазначив про те, що ні з прийняттям цього Закону, положення якого не мають зворотної дії в часі, ані будь-якими іншими законодавчими нормами не передбачено «узаконення» дій з подачі особою без згоди правовласника заяви на державну реєстрацію лікарського засобу, діючою речовиною якого є сполука, тотожна з композицією, що захищена згідно з патентом України на винахід (права на який є чинними на момент подачі такої заяви), тобто не передбачено ретроспективну правомірність дії особи, яка була вчинена з порушенням прав іншої особи в минулому.

Детальніше – https://cutt.ly/M6ghDJw.

Постанова КГС ВС від 27 квітня 2023 року у cправі № 910/9215/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110536260.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #КГС_ВС #інтелектуальна_власність #лікарський_засіб #МОЗ #патент_на_винахід #захист_ІР_прав #воєнний_стан #збройна_агресія Відкрити / Коментувати

2023-05-10 09:00:07 ​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики ККС ВС за березень 2023 року

Пропонуємо до вашої уваги огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду – https://bit.ly/41i3eS8.

В огляді відображено найважливіші правові позиції та висновки з кримінального і кримінального процесуального права, що містяться в постановах Касаційного кримінального суду, ухвалених у березні 2023 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків слід виокремити такі.

У сфері кримінального права:

– акцентовано на тому, як наявність / відсутність коми між основними альтернативними покараннями та додатковим покаранням може вплинути на призначення судом покарання засудженій особі;

– визначено, що дії особи, яка, усвідомлюючи, що діє в умовах воєнного стану та не має вільного доступу до приміщення автозаправної станції, що було частково пошкоджене в результаті воєнних дій, скористалася цим і проникла всередину приміщення, заволодівши грошовими коштами з платіжного терміналу, підлягають кваліфікації як крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану.

У сфері кримінального процесуального права:

– констатовано, що в разі неможливості здійснення безпосереднього допиту свідка в судовому засіданні внаслідок смерті останнього на момент розгляду справи протокол слідчого експерименту з показаннями цього свідка може бути покладено судом в основу вироку;

– встановлено, що екстрадиція іноземця, громадянина Російської Федерації, який проходить військову службу, захищаючи територію України від військової агресії Російської Федерації, до держави, яка здійснює військову агресію проти України, може призвести до негативних наслідків, зокрема до загрози життю, здоров’ю чи застосування тортур до цієї особи.

Упродовж березня 2023 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики. Відкрити / Коментувати

2023-05-09 15:32:28 ​​КЦС ВС роз’яснив застосування гарантій захисту трудових прав викривача корупції

Позивач оскаржив у суді звільнення з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказав, що він є посадовою особою, відповідальною за реалізацію Антикорупційної програми підприємства (Уповноважений), однак його звільнили без погодження з НАЗК; за результатами службового розслідування було запропоновано накласти дисциплінарне стягнення також на інших осіб, але санкції застосовано лише до нього; він неодноразово повідомляв керівника підприємства про те, що є викривачем корупції.

Суд першої інстанції задовольнив позов, апеляційний суд скасував це рішення, відмовив у задоволенні позовних вимог, у тому числі з тих підстав, що попередня згода НАЗК не потрібна.

Верховний Суд у складі колегії Касаційного цивільного суду задовольнив касаційні скарги НАЗК та представника позивача, скасував постанову апеляційного суду, залишив у силі рішення суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Звільнення Уповноваженого без отримання згоди або всупереч обґрунтованій відмові НАЗК в наданні згоди на звільнення такої особи є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 64 Закону України «Про запобігання корупції».

Загальні засади гарантій захисту трудових прав викривача закріплені в Директиві Європейського Парламенту і Ради ЄС 2019/1937 від 23 жовтня 2019 року про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства ЄС.

Відповідно до ст. 19 Директиви держави-члени вживають необхідних заходів для заборони будь-якої форми переслідування осіб, які повідомили про порушення, зокрема, відсторонення, скорочення, звільнення чи рівнозначних заходів.

У ст. 2-1 КЗпП України передбачено заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників через повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень.

Як зазначено в ч. 1 ст. 53-3 Закону України «Про запобігання корупції», права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону. Отже, особа набуває статусу викривача з моменту повідомлення інформації про порушення вимог Закону іншою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 53-4 Закону, зокрема, викривача не може бути звільнено з роботи, піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу у зв’язку з повідомленням.

До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця вибіркового характеру, які не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях (абз. 2 ч. 1 ст. 53-4 Закону).

При цьому передбачені ст. 53-4 Закону гарантії застосовуються не лише за фактом того, що особа є викривачем, а за умови наявності зв’язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривача.

Водночас наявність такого зв’язку презюмується й обов’язок доказування його відсутності покладається на відповідача (ч. 5 ст. 21 Директиви, ст. 81 ЦПК України).

Суд першої інстанції встановив, що дисциплінарне стягнення відповідна комісія запропонувала накласти на позивача та інших посадових осіб, однак застосоване воно тільки до нього.

Встановивши, що позивач набув статусу викривача з моменту повідомлення про корупційне порушення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що його звільнено з порушенням вимог абз. 2 ч. 1 ст. 53-4 Закону, оскільки відповідач застосував до позивача, який має статус викривача, негативні заходи впливу, які хоч і мають ознаки формально правомірних, однак є вибірковими.

Постанова Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 761/8294/21 (провадження № 61-4650св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110395768.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #трудові_спори #оскарження_звільнення #НАЗК #гарантії_викривача_корупції Відкрити / Коментувати

2023-05-08 10:42:35 ​​ВП ВС висловилася щодо поновлення міській раді строку на апеляційне оскарження рішення, ухваленого 9 років тому

У 2009 році позивачка звернулася до суду з вимогою до органів державної влади у сфері земельних відносин про визнання за нею як за єдиною спадкоємницею першої черги права власності на земельну ділянку в центрі Львова. Вона зазначала, що її батько, який помер у 1996 році, залишив у спадщину цю ділянку. Позивачка, за її словами, багато років обробляла вказану ділянку, але документально набуття права на спадщину не оформила. Заповіт батько не зробив. Суд першої інстанції задовольнив позов.

У 2018 році міська рада подала апеляційну скаргу на це рішення, просила поновити строк на його апеляційне оскарження, скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову. Міська рада мотивувала цю скаргу тим, що суд вирішив справу про права й обов’язки власника земельної ділянки, не залучивши останнього до участі у справі.

Апеляційний суд після відновлення матеріалів втраченого судового провадження поновив строк на апеляційне оскарження та задовольнив вимоги міської ради. Вказав, зокрема, на те, що позивачка після смерті батька подала разом з її матір’ю заяви нотаріусу про відмову від прийняття спадщини. Спадщину прийняла сестра позивачки. Тому позивачка не мала підстав просити про визнання за нею як за єдиною спадкоємницею першої черги права власності на земельну ділянку, яка не ввійшла до складу спадщини. Крім того, немає відомостей про рішення щодо виділення цієї ділянки в користування батькові позивачки, яким керувався суд першої інстанції, вважаючи цю ділянку спадковим майном.

Позивачка оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду. Вона стверджувала, що апеляційний суд, поновлюючи строк на апеляційне оскарження, не врахував висновків, сформульованих у постановах ВС, про застосування передбаченого абз. 3 ч. 3 ст. 297 ЦПК України в редакції Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (набрав чинності 15 січня 2012 року) присічного річного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції органом місцевого самоврядування. Доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права позивачка не навела.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що міськрада діє у спірних матеріальних правовідносинах як представник інтересів власника земельної ділянки – відповідної територіальної громади. Позивачка замість такого власника відповідачами вказала органи державної влади, які є неналежними за вимогою про визнання права власності на ділянку. Ні міськрада, ні інший орган місцевого самоврядування Львова не були залученими до участі у справі.

Попри це суд першої інстанції вирішив питання про право власності територіальної громади, задовольнивши позов 7 серпня 2009 року, тобто задовго до набрання чинності Законом № 4176-VI, правила якого щодо присічного річного строку на апеляційне оскарження діяли до набрання 15 грудня 2017 року чинності Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Тільки 3 вересня 2018 року, тобто після набрання чинності Законом № 2147-VIII, представник міськради отримав копію рішення суду першої інстанції, а 2 жовтня того ж року подав апеляційну скаргу на це рішення. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано поновив строк на апеляційне оскарження з метою захисту прав та інтересів територіальної громади.

Детальніше – https://bit.ly/3NJkGMl.

Постанова ВП ВС від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 4-36цс21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109390156.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #ВП_ВС #преклюзивний_строк #право_на_апеляційне_оскарження Відкрити / Коментувати

2023-05-05 14:51:50 ​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики КГС ВС щодо окремих питань застосування положень ГПК України

Пропонуємо до вашої уваги огляд судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо окремих питань застосування положень ГПК України, що виникають під час розгляду справ, за період із лютого 2022 року по січень 2023 року – https://cutt.ly/157bxoL.

Огляд спрямовано на забезпечення сталості та єдності судової практики, зокрема в питаннях щодо:

критеріїв перевірки при вирішенні питання про відвід судді, а також обставин, які можуть бути підставою для відводу;

преюдиційності фактів для рішень господарських судів;

понять «неналежні докази» та «недопустимі докази»;

відшкодування витрат, пов’язаних із прибуттям до суду;

витрат на професійну правничу допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення;

накладення арешту на майно як виду забезпечення позову у спорі про стягнення коштів;

заборони вчинення реєстраційних дій шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України як виду забезпечення позову в спорі про оскарження такого наказу;

зупинення дії рішення загальних зборів акціонерів та заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії на підставі оскаржуваного рішення як видів забезпечення позову;

процесуальних дій суду в разі неявки належним чином повідомленого позивача;

початку перебігу строку на усунення недоліків апеляційної скарги;

поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу;

перегляду судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;

критеріїв відповідності заяви (клопотання) особи, яка подала касаційну скаргу, про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Викладена в огляді інформація стане у пригоді суддям, адвокатам, юристам, науковцям, а також усім, хто хоче бути в курсі практики застосування норм процесуального права КГС ВС. Відкрити / Коментувати