Я не вдома. Що далі?

2022-07-17 08:01:12 Те, що я є, — чудо

У мене досі відголоски цих слів в голові.
Хіба можна знецінити того, хто такий унікальний?
Наші предки пережили голодомори, лінгвоциди, терори та війни. Наші гени загартовані всіма катами та випробуваннями.

У резюме українців стресостійкість можна не згадувати. Це за замовчанням.

На нашому #колосили давайте поговоримо про впевненість, віру в себе, гідність. Чекаю на кожну.

18:00 за Києвом
17:00 за Берліном
16:00 за Лондоном

Zoom: https://us02web.zoom.us/j/481191402 Відкрити / Коментувати

2022-07-16 08:31:25 Замість пояснень та ідей, хочу поділитись своїми особистими усвідомленнями та відчуттями від зустрічі з #психотерапевт учора.

Втомились від невизначеності. Виснажились від новин.

Але ми дорослі. Дорослі вміють працювати (у Бога немає інших рук, крім наших) та любити (протилежність любові не ненависть, а байдужість). У цьому наша суть. І тому нас не зламати!

Що ж потрібно продовжувати робити, щоб не втратити себе, бо хтозна як довго це все триватиме:

Не боятись. Продовжувати шукати роботу, реалізацію, безпеку, навіть якщо вже витратили на це 3 місяці.

Дбати про себе, сон, душевний спокій.

Не дати злу заволодіти серцем та душею. Ворог хоче, щоб ми боялись. Але ми воїни. І там, де, здається, вже гіршого не буде, знову знаходяться сили йти далі.

Усвідомити, що ми сьогодні натхнення всього світу.

Шукати радість, вдячність, благодать, підтримку навіть у найважчі моменти.

(Ви знали, що соняхи повертаються до сонця, а коли сонця немає, повертаються один до одного?)

Зранку послухала ось цей подкаст для CEO club. Година терапії, дуже раджу:



Хто був вчора, доповніть, з якими відчуттями сьогодні прокинулись? Відкрити / Коментувати

2022-07-15 18:01:23 Починаємо зустріч з психотерапевтом.

Zoom: https://us02web.zoom.us/j/481191402 Відкрити / Коментувати

2022-07-15 17:01:58 Уже за годину зустріч з психотерапевтом.

18:00 за Києвом
17:00 за Берліном
16:00 за Лондоном

Приходьте наживо або пишіть питання в коментарях.

Запис зустрічі не робимо, щоб зберегти конфіденційність та безпечність простору, але конспект зробимо.

Zoom: https://us02web.zoom.us/j/481191402 Відкрити / Коментувати

2022-07-15 15:47:00 #работа

Одразу 4 гарячих вакансії у Благодійний фонд Сергія Притули

SMM-manager
Project-manager
PR-manager
Partnership manager

Вакансії не виключно на благодійних засадах і передбачають гарну заробітну плату!

Контакти: Для відгуку, тисніть на назву вакансії вище Відкрити / Коментувати

2022-07-15 15:46:59 Може, кому актуально Відкрити / Коментувати

2022-07-15 10:24:01 Почитайте ці фрагменти спогадів.

І в кінці трохи шалена ідея для всіх нас:

***
Ми вижили тільки тому, що я годувала груддю. От, думаю, добре, що не кинула в рік. Так і вигодувала молоком - і свою, і сусідську дитину.
Решта людей годувалася так: ми навчилися робити закваску на меду (цукру не було), просто додавали сухі (протерміновані) дріжджі, хтось знайшов в себе пакетик.
Але я не з того починаю!
В нас в селі був старий млин, непрацюючий. Наши мужики зібралися та відремонтували той млин, а ми навчилися користуватися. Пшениця, корма для тварин, на борошно згодилося геть усе.

***
З садиби Попова вони зірвали гранітний унітаз, який ще сам Попов привіз. І пили з нього, бо не розуміли, що то унітаз та для чого він.
А їх найзліші побутові ворогі були індукційні плити.
Ми реготали, стриматись тут ніяк.
А вони злилися, бо ці індукційні плити знущалися над ними.
Але то шо!
В нас одна сучасна ферма була, а там були пральна машина та сушка.
А вони вирішили, що то дві пралки, і хотіли попрати щось в сушці.
Та коротше, що вам казати, наша побутова техніка їх принижувала.

***
Чому в Запоріжжі?
Щоб ближче додому.
Тут я можу працювати в гуманітарці і так домомогати тим нашим, хто залишився.
От вчора подзвонила мені наша соцпрацівник.
І каже - по законам рф вы лишены родительских прав, поскольку не записали ребенка в школу. При пересечении границ нашего села, дети будут переданы в российские органы опеки.
А я кажу - от, Лєн, слухай мене сюди. Ти й до війни була гімно, а зараз просто воно стало в тобі головною рисою. Тож, йди зі своїми "законами рф" буквально за російським воєнним кораблем.
закони рф, як же, АГА.

***

Дівчата, а давайте разом напишемо книжку. Про як це бути «не вдома»? Яким стало це «a далі»? Як вам вдалось адаптуватись та налагодити нове життя?


Хочеться, щоб ці історії подарували сили тим, хто ще розгублений, на дні, щоб зберегти спогади для наших дітей. Це буде така наша збірка алгоритмів виживання.

Поставте +, кому відгукнулась ідея розказати свою історію.

Ми домовимось про час на 20-хв zoom дзвінок. Відкрити / Коментувати

2022-07-15 07:34:23 Відкрити / Коментувати

2022-07-14 18:01:45 «Я починаю вигорати…»
«Я нічого не хочу, немає бажання і сил щось робити» — писали ви в коментарях

Чому ми зараз такі втомлені? СТРЕС.

Стрес оточив нас усюди:

- фізично: поганий сон, навантаження
- емоційно: горе, скорбота, злість, страх
- середовище: нове, незнайоме, чуже
- розум: постійне прийняття рішень, зміна мов, задач
- екзистенційне: безнадія, неможливість адаптуватись до нових змін
- соціальне: самотність

Такий перехід до нового дуже нагадує маленьку смерть. Ми вже не можемо жити по-старому, а нове ще народжується. Нові звички, нові друзі, нове покликання, новий тимчасовий дім.

Що точно в силах пробувати робити для відновлення:

Їсти поживну їжу, спати вдосталь, рухатися
Щиро виражати свої почуття, не ховатись від можливості виразити будь то біль чи радість
Створити безпечне середовище для себе та дітей
Вчитися вирішувати проблеми поступово, наче розплутуєте клубочок
Служити та допомагати іншим
Шукати свою зграю (тут, здається, ми знайшли один одного)

Більш детально про два шляхи прожити стрес розказала в відео.

Дивіться ось тут:



P. S. Завтра поговоримо про адаптацію до змін на зустрічі з #психотерапевт

Готуйте свої питання на 18:00 за київським часом. Відкрити / Коментувати

2022-07-14 12:00:01 Як проходить ваша українізація?

Я думаю, що лише лінивий не подивився відео Єфросиніної та Полякової. Хоч я нейтрально ставилась до цих жінок до війни, але називати таких, як я (і багатьох з вас), українською гнидою на 5-й місяць війни дуже обурило.

І ось відповідь Емми, яку я відправила багатьом близьким за ці дні (тепер і вам), дуже конструктивно описує мою позицію:





Я замислилась, чому Маша, вона родом з Керчі (я з Феодосії) не дозволяє в своїй голові зробити крок назад і замислитись, як так стало, що вона не могла змоги вирости так, щоб не думати російською.

Знаєте, і мені мама співала колискові російською, і в 3 рочки на прогулянці я читала на пам'ять Муху-цокотуху. І в російський театр їздила кожні вихідні старшокласницею за 100 км. Бо іншого культурного життя тоді не було. Я виросла в мовній окупації.

Коли вже в мене з'явилась дитина, то я принципово не хотіла співати колискові російською. У тому числі це був 2016 рік, і мої батьки щойно виїхали з Криму.

Після 24 лютого перше, кому я подзвонила, — команді. І сказала, що російськомовну компанію закриваємо. Так, було боляче втратити 30+ тис. аудиторію, це не мільйони, як у Маші.

Але в одну хвилину усвідомлюєш, що цифри не мають значення. Цінності — це набагато глибше і більше.

Бути публічним, на мою думку, — це велика відповідальність. І мова завжди має значення. (Я щодня шкодую, що робила здоровішими тих, хто тим часом готував ракети проти нас).

Спілкуватись вдома так, як зручно, — ок. Але не ок — публічно. Бо це вороже, це привід, через який на нас напали. Маємо спалити всі зв’язки з ворогом, повернути своє.

Тож, якби у мене була можливість зустрітись з Машею, я б поділилась з нею рішенням, як перейти на українську.

Ділюсь з вами, як це зробити з точки зору методу крихітних звичок.

Крок 1:
Прогрес важливіший за результат (тут якраз думаю Маша хоче бути ідеальною, але так не вийде, буде багато помилок, не вистачатиме сил, і це частина шляху). Навіть один діалог в день «Доброго ранку» чи «Добраніч» — це вже шлях до успіху.

Крок 2:
Поступово створювати для себе українське мовне середовище (відписатись від усього російського — каналів, профілів, перевести розкладку та телефон на українську, підписатись на українські ютуб-канали, шукати рецепти українською).

Крок 3:
Перейти на українську в публічному просторі, спілкуватись в магазині, перукарні, базарі, з кожним новим незнайомцем. З новою людиною набагато легше.

Крок 4:
Перейти на українську з близькими.

І дам вам декілька конкретних рецептів звичок:

Після того як відкрию ютуб, я відпишусь від одного російськомовного каналу та похвалю себе.
Після того як зайду в магазин, я привітаюсь з продавцем українською і уявлю феєрверк на свою честь.
Після того як відкрию комп'ютер, я виберу один подкаст українською і скачаю, щоб послухати пізніше, і посміхнусь собі.
Після того як зранку побачу дітей, я скажу їм «Доброго ранку» і затисну в обійми.

Спробуйте, кому актуально! Саме завдяки таким маленьким крокам наша 30+ років російськомовна родина перейшла на українську.

Розкажіть, як проходить ваша українізація? Чи радієте, що в нашому просторі можливі такі дискусії щодо мови? Відкрити / Коментувати