Клайв Стейплз Льюїс🇺🇦

2022-07-29 08:01:17 Більшости з нас узагалі дуже важко прагнути "неба" як такого - ну, хіба що тією мірою, якою "небо" означає можливість знову побачитися з уже померлими друзями. Частково це можна пояснити тим, що нас до цього просто не привчили, адже вся наша освіта спрямована на те, щоб зосередити наші думки винятково на цьому світі. Ще одна причина полягає у тому, що навіть за наявности в нас непідробного прагнення неба ми просто не спроможні це прагнення розпізнати. По-справжньому навчившись зазирати у найсокровенніші глибини свого серця, більшість людей зізналася б, що прагне - і то дуже гостро - чогось такого, що у цьому світі здобути годі. Тут, звісно, дуже багато всього, що начебто й готове вже дати нам бажане, проте так ніколи до кінця цієї обіцянки й не дотримує. Прагнення, що здіймаються в нашій душі, коли ми вперше закохуємося, вперше розмірковуємо про якісь далекі краї або вперше беремося досліджувати галузь, яка викликає у нас сильне зацікавлення, насправді не може задовольнити жоден шлюб, жодні мандри, жодне навчання. Я аж ніяк не говорю зараз про те, що зазвичай окреслюють як невдалий шлюб, чи відпустку, чи наукову кар'єру. Навпаки, маю тут на думці найкращі випадки з усіх можливих. У ту найпершу мить після появи прагнення ми вхопили були щось, що потім, у дійсності, просто розвіюється, ніби дим. Думаю, кожен розуміє, про що мова. Ваша кохана може виявитися чудовою дружиною, готелі і краєвиди - чудовими, а хімія - неймовірно цікавою, та щось усе-таки від нас вислизнуло.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-07-28 08:02:22 ...неперервне очікування вічного світу - це не різновид ескапізму і не схильність приймати бажане за дійсне (як вважає багато хто з наших сучасників), а один із обов'язків християнина. Це аж ніяк не означає, що ней світ можна відтак полишити на поталу долі. Читаючи книжки з історії, ми раз по раз переконуємося, що християни, які зробили для цього світу чи не найбільше, належали водночас до тих, хто найбільше думав і про світ прийдешній. Самі апостоли, які поклали початок наверненню Римської імперії, великі люди, завдяки яким постало Середньовіччя, прихильники Євангельської Церкви в Англії, які причинилися до припинення работоргівлі, - усі вони залишили свій слід на землі власне тому, що їхні думки найбільше займало небо. Відколи ж християни перестали думати про прийдешній світ, успіхи їхні у цьому світі ставали щораз меншими і меншими. Прагни неба - здобудеш землю; прагни землі - не здобудеш ні землі, ні неба.

Дивне правило, на позір, та з чимось подібним стикаємося і в інших царинах. Візьмімо, приміром, здоров'я - велике благо, проте варто тільки зробити його одним зі своїх основних інтересів, як ви тут-таки перетворюєтеся на іпохондрика, бо у вас відтепер постійно таке враження, ніби з вами щось не те. Переймайтеся більше іншим: їжею, іграми, працею, розвагами, свіжим повітрям, - і цілком імовірно, що здоров'я ви просто отримаєте на додачу. Схожим чином нам ніколи не порятувати цивілізацію, якщо вона становитиме основний об'єкт наших зацікавлень сама по собі. Треба навчитися прагнути чогось іншого ще більше, ніж порятунку цивілізації.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-07-27 07:59:58 Деякі автори вживають слово charity для позначення не тільки християнської любови між людьми, але й Божої любови до людини і любови людини до Бога. Часто люди непокояться власне через останню. Чують-бо, що мають любити Бога, а відповідних почуттів у собі якось не знаходять. І що ж їм робити? Відповідь незмінна: поводьтеся так, ніби вже Його любите. Не сидіть сиднем, намагаючись розбудити в собі почуття. Запитайте себе: "Якби я був певний, що люблю Бога, то що зробив би?". А знайшовши на нього відповідь, так і вчиніть.

Загалом кажучи, Божа любов до нас - тема для роздумів значно безпечніша, ніж наша любов до Нього. Ніхто не спроможний відчувати відданість постійно; а навіть якби ми й були на не спроможні, то Богові не йдеться насамперед про почуття. Християнська любов - чи то до Бога, чи до людини - це чин волі. Докладаючи зусиль, щоб виконувати Його волю, ми додержуємося заповіді "Люби Господа, Бога твого". Він сам дасть нам почуття любови, якщо вважатиме за потрібне. Розбудити це почуття в собі самотужки нам не до снаги, та й не слід вимагати цього так, наче це - наше право.

Проте варто завжди пам'ятати про одну надзвичайно важливу річ: наші почуття приходять і відходять, Його ж любов - незмінна. Вона не стає меншою ні через наші гріхи, ні через нашу байдужість, а тому абсолютно невблаганна у своїй рішучості нас від цих гріхів очистити - хай якою ціною для нас чи для Нього самого.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-07-26 08:04:57 І добро, і зло зростають у геометричній прогресії. Саме тому ті зовсім не значні, на перший погляд, рішення, які ми з вами щодня приймаємо, мають таке безконечно велике значення. Найменший добрий учинок сьогодні – це захоплення плацдарму, з якого вже за кілька місяців ви можете вирушити до перемог, про які навіть мріяти не наважувалися раніше. Так само дріб’язкова на позір поступка хоті чи гніву – це втрата укріплення, залізничного вузла чи гірського хребта, звідки ворог може згодом піти в наступ, хоч доти це було неможливо.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-07-25 20:53:05 The Most Reluctant Convert (2021)

Spanning C.S. Lewis' bitter childhood, WWI and his life-changing friendships at Oxford, The Most Reluctant Convert depicts the events that shaped Lewis' early life and journey from hard-boiled atheism to prolific Christianity.

Director Norman Stone
Writers Max McLean (original stage play) Norman Stone (screenplay)
Stars Max McLean, Nicholas Ralph, Eddie Ray Martin

#проЛьюїса Відкрити / Коментувати

2022-07-25 20:50:12 3 листопада 2021 року в США вийшов новий біографічний фільм про Льюїса - "Найупертіший новонавернений" (The Most Reluctant Convert, 2021). У ньому вже поважний та відомий християнський письменник ламає "третю стіну" і від першої особи звертається до глядача розповіддю - згадує свій шлях повернення до християнства від затятого атеїзму. Можна сказати, що фільм в певному сенсі є кінематографічним переказом автобіографії Льюїса - "Захоплений Радістю" (Surprised by Joy). Режисер фільму - британець Норман Стоун, для якого це не перша робота про письменника. 35 років тому Стоун отримав премію BAFTA за драму Shadowlands (1985) про життя та кохання письменника (не варто плутати з пізнішим фільмом Річарда Атенборо - Shadowlands, 1993).

Фільм "Найупертіший новонавернений" представляє собою екранізацію однойменної п'єси одного актора Макса Макліна, який, до речі, грає Льюїса і в цьому фільмі. В США виставу за п'єсою переглянули понад 100 000 глядачів, також про неї писали схвальний відгук у The New Yorker. Молодого Льюїса зіграв талановитий британський актор Ніколас Ральф, відомий за роллю ветеринара у британському серіалі "Все творіння велике й мале".

Фільм відзнятий в Оксфорді та його околицях, розповідає про відкривача Нарнії від його дитинства, трагічної смерті матері, напружених стосунків з батьком, шкільних та воєнних жахіть до Оксфордського університету та знайомства і дружби з Толкіном. У фільмі можна побачити і сам університет, коледж, де Льюїс викладав англійську літературу, його дім у Кілнс, де він написав книги про Нарнію, і, навіть, затишну алею Аддісона, де розпочалася значуща розмова з Толкіном та Дайсоном та церкву, яку відвідував.

Стоун зазначив, що Льюїс і його тексти залишаються актуальними і для сьогодення. Це підтверджує особливий інтерес до нього, наприклад, лише на фан-сторінці Нарнії є шість мільйонів підписників, а продажі його книг є постійно значними. Можливо, цікавість до Льюїса посилили похмурі часи пандемії та війни, бо його становлення як всесвітньо відомого християнського автора було в темні дні Другої світової війни. Коли розпочиналися його радіопередачі, які транслювалися навіть в гучних пабах, то люди переривали свої балачки і звертали свій слух до радіо: "Тихше всі, Льюїс йде...". І всі разом, посеред буденних воєнних негараздів, налаштовувалися на слухання зрозумілих їм розмов про віру. Бо говорив вчитель, який розумів їхні труднощі, як фізичні, бо теж переживав скруту, так і духовні, бо й сам чесно і неухильно проходив шлях від невірства до увірування.

Фільм, на жаль, не можна подивитися легально з території України. Але недавно він з'явився у мережі, на піратських ресурсах. Якщо маєте бажання до перегляду - пропонуємо Вам цю можливість мовою оригіналу. Можливо, колись перекладемо його українською, або субтитруємо.

#словоредактора
#проЛьюїса Відкрити / Коментувати

2022-07-25 08:14:57 ...хоч для людей із напханими всілякими сентиментами головами християнська любов - це щось надто вже холодне і з почуттям симпатії та прихильности жодним чином не пов'язане, саме до цього почуття вона, як наслідок, і призводить. Різниця між християнином і людиною світу - не в тому, що світській людині властиві лише почуття симпатії та вподобання, а християнинові - тільки християнська любов. Світська людина ставиться до певних людей добре, бо вони їй "подобаються"; натомість християнин, намагаючись ставитися добре до всіх, бачить, що поступово йому подобається дедалі більше й більше людей - зокрема, й тих, про кого він спочатку нічого подібного й подумати не міг би.

Той самий духовний закон діє також у зворотному напрямку - і це виливається у достоту страхітливі наслідки. Можливо, німці почали погано ставитися до євреїв тому, що їх ненавиділи, та згодом зненавиділи їх іще сильніше, бо погано до них ставилися. Що більше у вас жорстокости, то сильніше ви ненавидите, а що сильніше ненавидите, то жорстокішими стаєте - і так без кінця, адже виходу із нього порочного кола немає.

Просто християнство

#lewisdaily
#merechristianity Відкрити / Коментувати

2022-07-24 08:04:57 ...не марнуйте часу, переймаючись тим, чи любите ви свого ближнього; поводьтеся так, ніби ви його любите. І, щойно заходимося так робити, нам відкривається одна з великих таємниць: коли ми поводимося так, ніби когось любимо, то невдовзі й справді поступово починаємо його любити. Коли кривдимо того, хто нам не подобається, то скоро зауважимо, що наша неприязнь до нього знай зростає. Якщо ж зробимо тій людині щось добре, то відчуємо, що ця неприязнь слабшає.

Але є тут один виняток. Якщо на цей добрий учинок ви пішли не для того, щоб потішити Бога і дотриматися закону любови, а щоб показати, який ви порядний, готовий прощати хлопець, і таким чином перетворити того, кому робите добро, на свого боржника, а тоді сісти і чекати від нього "вдячности", то вас, можливо, спіткає розчарування. (Люди не такі вже й дурні: якщо ви збираєтеся своїм учинком похизуватися або робите його з поблажливим і зверхнім виглядом, то це впадає в око просто-таки миттєво.) Та якщо робимо іншій людині добро тільки тому, що це - людина, створена (як і ми) Богом, і зичимо їй щастя так само, як і собі, то щоразу вчимося любити її трохи більше або, принаймні, бодай трохи менше її не любити.

Просто християнство

#lewisdaily
#merechristianity Відкрити / Коментувати

2022-07-23 08:03:57 ...любов до себе ще не свідчить про те, що ми собі подобаємося. Вона означає радше, що ми зичимо собі добра. Подібним чином і християнська любов до ближніх - не щось геть інакше, ніж уподобання чи захоплення. Деякі люди нам "подобаються" чи "симпатичні", деякі - ні. Важливо зрозуміти, що такі-от природні "уподобання" - це ні не гріх, ні не чеснота, так само як не є ні гріхом, ні чеснотою наші уподобання у їжі. Це просто факти, та й годі. А от спосіб, у який ми цими фактами користуємося, може вже бути або гріховний, або чеснотливий.

Якщо люди нам до вподоби, то ставитися до них з християнською любов'ю легше. Отже, назагал це просто наш обов'язок - усіляко сприяти своїй симпатії до людей, робити так, щоб вони подобалися нам якнайбільше (так само частенько наш обов'язок - сприяти своєму позитивному ставленню до фізичних вправ чи здорового харчування), не тому, що в цьому й полягає чеснота християнської любови, а тому, що це допомагає її осягнути. З іншого боку, треба надзвичайно пильно стежити за тим, щоб симпатія до одної людини не вплинула на нашу любов до інших, ба більше - не спонукала нас до якогось несправедливого вчинку. Часом буває навіть, що симпатія вступає у конфлікт з любов'ю до того, хто нам симпатичний. Наприклад, мати, яка до нестями любить свою дитину, може внаслідок природних ніжних почуттів відчувати спокусу дитину "псувати", тобто потурати своєму потягові до виявів ніжности коштом дійсного благополуччя дитини у майбутньому.

Попри те, що природним уподобанням слід, як правило, сприяти, це в жодному разі не означає, що для того, аби осягнути чесноту любови, треба всіляко намагатися свідомо розвивати в собі почуття симпатії та прихильності. Трапляються люди з "холодним" темпераментом; так, можливо, їм не пощастило, але гріха тут не більше, ніж у, скажімо, поганому травленні. Це не позбавляє їх шансу - і не звільняє від обов'язку - учитися і навчитися любови.

Просто християнство

#lewisdaily
#merechristianity Відкрити / Коментувати

2022-07-22 13:34:32 ...любов у християнському сенсі - це не почуття. Це стан не стільки почуттів, скільки волі; поведінка, яка від природи властива нам у стосунку до самих себе і яку ми маємо навчитися застосовувати і до інших.

Просто християнство

#lewisdaily
#merechristianity Відкрити / Коментувати