Клайв Стейплз Льюїс🇺🇦

2022-08-20 09:54:54 "Пересічному читачеві богослов'я не потрібне, - казали мені. - Дайте йому просту, практичну релігію". Я до цієї поради не прислухався. Не думаю, що пересічний читач насправді такий дурний. Богослов'я, чи то пак теологія, - це, буквально, "наука про Бога", а мені здається, що кожна людина, яка бодай трохи думає про Бога, хотіла б отримати якомога ясніше й точніше уявлення про Нього. Ви ж не діти, то навіщо ставитися до вас як до дітей?

Зрештою, я добре розумію, чому деякі люди богослов'я просто не сприймають. Пригадую, одного разу, коли я мав зустріч з пілотами королівських ВПС, підвівся один літній уже, бувалий у бувальцях офіцер і сказав: "Мені вся ця балаканина ні до чого. Але, щоб ви знали, я теж людина віруюча. Бог є - це мені відомо. Якось уночі у пустині, сам-один, я відчував Його присутність. Це неймовірна тайна. І саме тому я не вірю ні на гріш в усі ці прилизані догмочки і формулки, якими ви нас тут частуєте. Та й кожному, хто пережив таку зустріч сам, усе це видасться страшенно дріб'язковим, педантичним і несправжнім".

У певному сенсі я був з тим чоловіком цілком згідний. Гадаю, він, імовірно, й справді пережив тоді в пустині достеменне досвідчення зустрічі з Богом. Коли ж згодом, уже після цього пережиття, йому випала нагода ознайомитися з правдами християнської віри, то для нього це дійсно стало переходом від чогось дуже справжнього до того, що аж таким справжнім не здається. Щось подібне, мабуть, відчуває той, хто, погулявши берегом Атлантичного океану, розглядає потім цей-таки океан на мапі: тут теж відбувається перехід від чогось реального до не такого реального, від справжніх хвиль до клаптика розфарбованого паперу.

Проте справа тут ось у чому. Припустимо, мапа - це справді клаптик розфарбованого паперу, та треба пам'ятати ще про дві речі. По-перше, її створено на основі знань сотень і тисяч людей, здобутих під час плавання у цілком реальному Атлантичному океані. Таким чином, вона ввібрала в себе досвід не менш реальний, ніж досвід, який ви здобуваєте на пляжі; тільки-от ваш досвід - це лише, скажімо, один погляд, тоді як у мапі злилася докупи сила-силенна розмаїтих поглядів і досвідчень. По-друге, якщо ви зібралися кудись поїхати, мапа буде для вас просто незамінна. Доки ви вдовольняєтеся прогулянками по пляжі, дивитися на море, звісно, значно цікавіше, ніж на мапу. Та якщо вам треба добратися до Америки, мапа принесе користи значно більше, ніж ці прогулянки.

Богослов'я ж подібне на таку собі мапу. Просто вивчати основи християнського вчення і розмірковувати про них, якщо ви на цьому й зупинитеся, - це, ясна річ, досвід не такий, сказати б, справжній і хвилюючий, як те, що пережив у пустині згаданий офіцер. Учення - це не Бог, а лише своєрідна мапа. Та це мапа, що спирається на досвід сотень людей, які стрічалися з Богом по-справжньому; порівняно з тим, що спізнали вони, ті переживання чи побожні почуття, які можуть випасти нам із вами, видаватимуться вкрай примітивними і розмитими. Поза тим, якщо ви хочете дістатися кудись далі, без мапи вам ніяк не обійтися. Хоч подія, яка трапилася в пустині з тим офіцером, була вельми справжня і, безумовно, хвилююча, та ніяких наслідків вона не мала, адже нікуди не вела. Жодної користи з неї не добудеш. Фактично, саме у цьому й криється секрет привабливости такої-от розпливчастої, невиразної релігії, яка зводиться до всіляких ідей про відчуття Бога у природі і такого іншого. Саме лиш збудження - і жодної тобі праці; щось подібне на споглядання хвиль, які накочуються на берег. Та якщо вивчати Атлантику у такий спосіб, то до Ньюфаундленду вам не дістатися; так само й вічного життя не здобудеш, просто відчуваючи Божу присутність у квітах або в музиці. З іншого боку, тільки розглядаючи мапи, ви нікуди не потрапите; для цього треба вийти в море. Опинившись же в морі без мапи, ви постійно наражатиметесь на всілякі небезпеки.

Просто християнство

#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-08-19 08:03:59 ...хоч на позір складається враження, начебто християнство зводиться в основному до моралі, обов'язків і правил, провини і чесноти, воно все ж провадить нас кудись далі, поза межі всього цього. На мить у нас перед очима постає край, де про таке взагалі ніхто не говорить - хіба що, либонь, жартома. Кожен у тім краю переповнений тим, що ми називаємо "добром", десь так, як дзеркало переповнене світлом. От лише "добром" тамтешні мешканці цього не називають. Якщо вже на те пішло, у них узагалі немає для цього жодної назви. Їм таке й на думку не спадає, адже всі там надто заклопотані спогляданням джерела, з якого все те добро й виходить. Звідтіля, одначе, близько вже до того місця, де подальший шлях проминає край нашого світу і губиться вдалині. Зазирнути за той край далеко не до снаги нікому, хоч багато хто, напевно, бачить усе ж далі, ніж я.

Просто християнство

#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-08-18 08:03:59 Біблія, схоже, вирішує питання про те, що важливіше - віра чи вчинки, поєднуючи ці два поняття в одному дивовижному реченні. У першій його половині читаємо: "...працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті" - з чого начебто зрозуміло, що все залежить тільки від нас і від наших учинків; але у другій половині бачимо таке: "...бо то Бог викликає у вас і хотіння, і діяння за своїм уподобанням" - і з цього вже можна виснувати, що Бог робить усе, а ми - нічого. Боюсь, що власне з чимось таким ми у християнстві і стикаємося. Я збентежений, але не здивований.

Бачите, ми оце намагаємося зрозуміти, відокремити і розкласти по окремих поличках, що саме робить Бог і що саме робить людина, коли вони діють спільно. І, звісно ж, насамперед у нас перед очима постає двійко людей, які працюють разом, і тоді легко можна сказати: "Він зробив те й те, а я - те й те". Проте у тім-то й річ, що тут таке порівняння абсолютно недоречне. З Богом усе зовсім інакше. Він діє як у нас усередині, так і ззовні; навіть якби ми могли збагнути, хто що тут робить, то я все одно дуже сумніваюся, щоб це можна було виразити властивими людській мові засобами. Намагаючись усе-таки якось це зробити, різні Церкви говорять по-різному. Але ви самі переконаєтеся, що навіть ті з них, які особливо наголошують на неабиякому значенні добрих учинків, скажуть, що вам потрібна віра, а ті, які акцентують увагу на вагомості віри, порадять завжди пам'ятати про добрі вчинки. У будь-якому разі, я навряд чи зумію сказати на цю тему щось іще суттєвіше.

Просто християнство

#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-08-17 08:03:59 Якщо те, що ви називаєте "вірою у Христа", не спонукає вас вділити бодай дрібку уваги Його словам і настановам, то це взагалі й вірою не назвеш: це ані не віра, ані не довіра, а лише суто теоретичне сприйняття певних відомостей про Нього.

Просто християнство

#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-08-02 13:00:14 Клайв Стейплз Льюїс pinned « ЗБИРАЄМО НА НАРНІЙСЬКІ МЕЧІ ТА СПИСИ Нам, українцям, випало на долю таке, про яке ще років десять тому навіть помислити не було нагоди. Ми, більшість з нас, вірили, що війни - це щось далеке як в просторі, так і у часі - далеко в минулому. Але історія…» Відкрити / Коментувати

2022-08-02 08:03:58 Я нікого не прошу прийняти християнське вчення, якщо розум під впливом переконливих доводів спонукає до висновку про його хибність. Віра приходить не так. Та припустімо, що хтось - знову ж таки, під впливом доводів - прийме рішення на користь християнства. Я вже зараз можу сказати, що трапиться з ним буквально через кілька тижнів. Отже, настане день, коли він отримає погану звістку або встряне у якусь халепу; можливо, йому взагалі доводиться жити серед людей, які таких поглядів зовсім не поділяють. І тоді в одну мить усі емоції у ньому нараз піднімуться горою і кинуться у стрімку атаку на його віру. Або ж прийде хвилина, коли він запрагне якоїсь жінки, або захоче збрехати, або відчує неабияке задоволення собою, або побачить нагоду заробити трохи грошенят - от лише шляхом не бездоганно чесним; одне слово, хвилина, коли було б дуже доречно, якби раптом виявилося, що все те християнство не має рації. І знову прагнення й бажання рушать у блискавичну атаку. Я не маю тут на думці ті моменти, коли ви зіткнетеся з новими логічними доводами проти християнства. З такими доводами теж доведеться сходитися впритул, але це вже інша розмова. Я говорю про миттєвості, коли супроти віри підносяться звичайні почуття і настрої.

Віра ж, у тому сенсі, в якому я вживаю тут це слово, є мистецтвом триматися за ті переконання, з якими колись погодився розум, попри всі зміни нашого настрою. Адже настрій змінюватиметься так чи інак, незалежно від висновків, до яких дійшла людина. Я знаю це з власного досвіду. Навіть тепер, коли я став християнином, у мене буває вряди-годи настрій, коли християнські ідеї видаються мені геть неправдоподібними; але за часів мого атеїзму я бував іноді в такому гуморі, що ці ідеї здавалися мені просто незаперечними. У будь-якому разі бунту супроти вашого справжнього єства з боку повсякденних почуттів не уникнути. Саме тому така чеснота як віра конче потрібна кожному з нас. Доки ви не навчите той чи інший настрій "знати своє місце", вам не стати ні переконаним християнином, ні навіть переконаним атеїстом; ви залишатиметесь істотою, яка знай вагається і кидається то туди, то сюди, а її погляди залежать насправді від погоди і від того, чи добре перетравився обід.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-08-01 15:40:04 Нам, українцям, випало на долю таке, про яке ще років десять тому навіть помислити не було нагоди. Ми, більшість з нас, вірили, що війни - це щось далеке як в просторі, так і у часі - далеко в минулому. Але історія поводиться з нами як вчитель з учнями - повторює ще раз і ще раз урок, що все може бути, що загрози не бувають подолані назавжди, що зло, навіть якщо спить, то завше може прокинутися.

Війна привнесла в наші життя безліч горя, страждань, скрути, втрат, жахіть, ненависті, руйнувань та розлуки. Попри все це, ми не втрачаємо надії та віри у справедливість і перемогу над ворогом. Ми захищаємо наші домівки, близьких, свої країну, мову та культуру, свободу та право бути українцями від російської агресії. Все це дається важкою ціною, особливо тим, хто найближче до лінії фронту і зупиняє там навалу. Їхні героїзм, самовідданість, самопожертва, патріотизм, сміливість не дають нам права на відчай і пасивність.

Зрештою, ми не перші і далеко не єдині, кому трапилося жити у воєнні дні. Як Ви пам'ятаєте, сам Льюїс пережив обидві світові війни. В першій з них він сам воював у мокрих та холодних зимових окопах, коли йому ще не було й двадцяти, хворів окопною лихоманкою, втратив усіх бойових побратимів, одного з кращих друзів. Поряд з ним розірвався снаряд, який вбив сержанта, що був поруч та кількома осколками поранив Льюїса. Два з них залишилися у його тілі на все життя. Коли почалася Друга Світова війна, Льюїса не мобілізовували у зв'язку з віком, але він сам записався у територіальну оборону і патрулював нічні вулиці Оксфорду. Протягом війни у його домі приймали дітей, яких батьки відправляли подалі від бомбардувань Лондону та околиць. Він працював, писав, проповідував, навчав, читав лекції, проводив радіопередачі - підтримував дух англійських слухачів у важкі часи. Крім того, він був капеланом для молодих британських пілотів, які зупинили в небі гітлерівську авіацію.

Хоча не всі з нас безпосередньо воюють чи волонтерять, та ми теж можемо долучитися до допомоги фронту. Для цього є безліч способів. Ми актуалізуємо для Вас один із них.

Юрій Павлович Чорноморець - християнин, доктор філософських наук, богослов і релігієзнавець, викладач НПУ ім. Драгоманова, багатодітний батько. Попри все, він приєднався до збройних сил у якості снайпера. Він постійно шукає змоги покращити озброєння та оснащення свого підрозділу. Для цього йому потрібна фінансова допомога. Як можна це зробити?

1. Можете перейти на його сторінку у фейсбуці і там знайти реквізити для допомоги. Також, він розпродує свою домашню бібліотеку, а виручені кошти використовує для потреб підрозділу. Можете придбати щось собі і заодно допомогти нашим захисникам.

2. Молодіжний богословський клуб долучився до ініціативи і теж зібрав вартісні богословські книги, які продають, а виручені кошти надішлють Ю. П. Чорноморцю. Детальніше тут.

3. Можете надіслати кошти на наші реквізити - це буде символічний збір на нарнійські мечі та списи:
Реквізити:
Приватбанк: 4149 4390 0802 7033
Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/5GJi7dgcet

Дякуємо за співучасть!

Впрягаймося до перемоги!

І, пам'ятайте, пожертва не буває маленькою!

#словоредактора
#donate Відкрити / Коментувати

2022-08-01 08:05:07 Що людей бентежить - принаймні, бентежило колись мене, - то це те, що християни вважають віру в цьому сенсі чеснотою. Я запитував: як, скажіть на милість, віра може бути чеснотою? Що морального чи аморального в тому факті, що хтось вірить або не вірить у низку певних тверджень? Адже очевидно, казав я, що людина розважлива приймає або відкидає те чи інше твердження не тому, що хоче чи не хоче його прийняти, а тому, що вважає доводи на його користь переконливими або непереконливими. І якщо, оцінюючи вагомість цих доводів, людина помилилася, то це свідчить не про те, що вона погана, а хіба що про те, що їй трохи бракує ерудиції. Якщо ж, вважаючи ці доводи непереконливими, хтось усе одно силкувався би повірити, незважаючи ні на що, то це було б просто безглуздо.

Що ж, я своєї думки так і не змінив. Але відтоді я збагнув одну річ, якої багато хто не бачить ще й досі. Отже, я припускав, що, раз визнавши щось правдою, людський розум автоматично вважатиме так надалі, аж доки не з'явиться якась вагома причина цю думку змінити. Вважав, інакше кажучи, що людський розум керується виключно логікою. Та це не так. Наприклад, мій розум на підставі беззаперечних свідчень абсолютно переконаний, що від наркозу я не задихнуся, а кваліфікований хірург ніколи не почне мене оперувати, доки я при свідомости.
Утім усе це жодним чином не впливає на той факт, що, опинившись на операційному столі з тою огидною маскою на обличчі, я відчуваю приступ якоїсь суто дитячої паніки. Мені починає здаватися, що я таки зараз задихнуся, й охоплює страх: ану ж вони візьмуться різати мене ще до того, як я знепритомнію? Іншими словами, я втрачаю віру в наркоз. Ту віру в мене відбирає не розум; навпаки, якраз на розумі вона й заснована. Відбирають її емоції та уява. Це битва між вірою та розумом, з одного боку, й емоціями та уявою - з іншого.

Коли ви про це замислитеся, то вам на думку прийде чимало відповідних прикладів. Приміром, одному чоловіку на підставі цілковито вірогідних фактів відомо, що знайома гарненька дівчина - ще та скоробреха, не здатна втримати язика за зубами, а тому довіряти їй не можна. Одначе, коли він опиняється у її товаристві, віру у ці відомості про неї його розум втрачає, а на думку спадає: "Може, цього разу все буде інакше". Як наслідок, він каже їй щось, чого казати було не слід, і знову ставить себе в дурне становище. Так його почуття й емоції руйнують віру в те, що відповідало дійсності - і йому про це було добре відомо. Або візьмімо хлопця, який учиться плавати. Розумом він чудово розуміє, що у воді людське тіло, залишившись без підтримки, не обов'язково відразу ж тоне, бо ж бачив десятки людей, які плавали чи просто трималися на воді. Усе питання тут, однак, у тому, чи й далі він у це віритиме, коли інструктор забере руку і залишить самого у воді власне його? А чи раптово втратить віру, перелякається і почне тонути?

Те самісіньке відбувається і з християнством.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-07-31 08:03:57 На дотепників, які пробують висміяти християнську надію на "небо" і заявляють, що не мають охоти "збавити цілу вічність, бренькаючи на арфі", зважати не варто. Найкраще у відповідь сказати так: якщо вони не розуміють книжок для дорослих, то й говорити про них їм не слід. Усілякі біблійні образи (арфи, вінці, золото і т.д.) - це, ясна річ, суто символічна спроба виразити те, що виразити годі. Музичні інструменти згадано там тому, що для багатьох (проте не всіх) людей саме музика з-поміж багатьох властивих цьому світу явищ пов'язана з екстазом і безконечністю чи не найсильніше. Згадка про вінці вказує на те, що люди, поєднані з Богом у вічності, поділяють Його велич, силу і радість. Золото символізує непідвладність неба часу (адже цей метал не ржавіє) і його коштовність. Ті, хто сприймає ці символи буквально, з таким самим успіхом могли б стверджувати, що Христос, наказуючи нам бути подібними на голубів, хотів сказати, що ми маємо нести яйця.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-07-30 08:01:57 Дурень звинувачує все і всіх навколо. Ціле життя його не полишає думка, що от якби він одружився з іншою жінкою, чи вклав у відпустку більше грошей, чи хай що там ще, то цього разу вже точно зумів би спіймати те таємниче щось, те, до чого змагає кожен із нас. Більшість знуджених, невдоволених заможних людей належить власне до цього різновиду. Всеньке життя вони знай змінюють жінок (розлучення стає звичною справою), континенти і захоплення, повсякчас сподіваючись, що нарешті таки здобудуть те, справжнє, і повсякчас стикаючись із розчаруванням.

Люди розсудливі незабаром доходять висновку, що все це просто фантазії та й годі. "Звісно, - кажуть вони, - замолоду саме так і буває. Нічого, доживете до моїх літ, то вже за сонячними зайчиками не ганятиметесь". А тоді заспокоюються і вгамовуються, вчаться не очікувати від життя надто багато і притлумлюють ту частину свого єства, яка колись, за їхніми ж словами, "хотіла дістати зірку з неба". Цей спосіб, звичайно, набагато кращий за перший, адже завдяки йому такі люди і самі почуваються щасливішими, і своєму оточенню завдають менше прикрощів. Частенько вони стають дещо зарозумілими педантами і схильні дивитися на "молодняк" трохи зверхньо, та взагалі крокують з року в рік доволі непогано. То була б для нас найкраща лінія поведінки, аби тільки люди не народжувалися для вічного життя. Та якщо припустити, що безмежне щастя справді існує? І "дістати зірку з неба" - справа не така вже й безнадійна? Було б шкода, дуже шкода надто пізно (буквально через хвилину після смерти) дізнатися, що своєю розсудливістю, "здоровим глуздом" ми самі позбавили себе можливости насолоджуватися такою перспективою.

Християнин каже: "Жодна істота не народжується з бажаннями, які неможливо задовольнити. Немовля відчуває голод - на те існує їжа. Каченя хоче плавати - на те існує вода. Люди відчувають статевий потяг - на те існують статеві стосунки. Тож якщо я відчуваю в собі бажання, яке не спроможний задовольнити жоден сьогосвітній досвід, то це, найімовірніше, можна пояснити тим, що мене було створено для якогось іншого світу. Якщо цього бажання не тамує по-справжньому жодна із земних насолод, то це ще не означає, що всесвіт навколо - суцільна омана. Можливо, земні насолоди й розраховані на те, щоб це бажання не тамувати, а власне розпалювати, вказуючи на справжню мету. Якщо це так, то треба, з одного боку, дбати про те, щоб не ставитися до згаданих земних благословень з погордою, виявляючи таким чином невдячність, а з іншого - ніколи не сприймати їх за щось інше, за те, копією, відлунням чи недосконалим відображенням чого вони, по суті, є. Отже, я мушу живити в собі тугу за своєю справжньою батьківщиною, яку спізнаю лише після смерти; не можна допустити, щоб ця туга припала порохом або опинилася десь на узбіччі. Прагнення дістатися до того краю самому і допомогти в цьому іншим має стати головною метою мого життя".

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати