Клайв Стейплз Льюїс🇺🇦

2022-08-25 08:13:01 Усе, що створив Бог, певною мірою на Нього подібне. Простір подібний на Бога своєю неосяжністю; не те щоб неосяжність космічних просторів могла зрівнятися з Божою неосяжністю, та все ж може її бодай символізувати або принаймні служити для своєрідного перекладу цього поняття на мову недуховного, матеріяльного всесвіту. Матерія подібна на Бога тим, що наділена енергією, хоча, знову ж таки, фізична енергія - це щось геть відмінне від сили, властивої Богові. Рослинність подібна на Нього тим, що жива, а Він - "Бог живий". Утім життя у своєму біологічному сенсі - це, звісно, далеко не те саме, що життя, характерне для Бога; це лише такий собі символ чи тінь того життя. Дійшовши до тварин, знайдемо ще й інші аспекти цієї схожости, не пов'язані з біологічним життям. Приміром, інтенсивна діяльність і плідність комах - це перший, невиразний натяк на неустанну Божу діяльність і творчість. У вищих ссавців помітимо початки інстинктивної прихильности. Це не те саме, що любов, яка існує у Бозі, але щось схоже на неї, десь так, як намальований на плоскому аркуші паперу пейзаж усе ж схожий певною мірою на реальний краєвид. Коли доходимо так до людини, найвищої з тварин, то серед усього нам відомого бачимо тут найбільшу подібність на Бога. (Можливо, в інших світах існують створіння, ще подібніші на Бога, ніж людина, та нам про їхнє існування не відомо). Людина не тільки живе, але й любить і мислить; саме в людині біологічне життя сягає найвищого знаного нам рівня.

Є, утім, одна річ, людині у її природному стані не властива. Мова про духовне життя - особливий, вищий різновид життя, що існує у Бозі. Для визначення обидвох відомих нам різновидів ми вживаємо одне й те саме слово - "життя", та робити на цій підставі висновок, що це у своїй сутності одне й те ж, - це приблизно те саме, що вважати, ніби "неосяжність" космосу і "неосяжність" Бога є поняттями одного порядку. Насправді відмінність між життям біологічним і життям духовним така важлива, що, говорячи надалі про них, я маю намір користуватися двома різними словами. Біологічне життя, яке ми отримуємо через природу і якому (подібно до всього іншого у природі) властива постійна схильність до поступового згасання і занепаду, тож воно потребує неперервної підтримки з боку природи у формі повітря, води, їжі тощо, я називатиму біосом. Натомість духовне життя, яке існує в Бозі "від віку" і є джерелом усього природного всесвіту, тут буде зоє. Біосу, безперечно, притаманна певна невиразна, сказати б - символічна схожість на зое, але схожість не більша за ту, яку бачимо, наприклад, між фотознімком і місциною, статуєю чи людиною, на ньому зображеною. Людина, у якій біос змінився б на зое, зазнала б зміни не меншої, ніж статуя, яка з різьбленого каменя перетворилася б на справжню, живу людину.

Ось власне у цьому й криється вся суть християнства. Наш світ - це майстерня великого скульптора. Ми ж - статуї, а майстернею ходить чутка, що одного чудового дня деякі з нас оживуть.

Просто християнство

#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-08-24 10:31:01 З Днем Незалежності України нас!

...(патріотизм) – це любов до рідного дому, до місця, де ми виросли, чи місць, може, багатьох, які були для нас домом; і до всіх місць, які є близько від них і доволі на них схожі; любов до давніх друзів, до знайомих пейзажів, звуків і запахів... Така любов до місця переплітається з любов’ю до стилю життя; до пива і чаю, до відкритих камінів, поїздів з купе і до неозброєної поліції, і до всього решта; до місцевого діялекту і (ледь менше) до своєї рідної мови. Як каже Честертон, аргументи чоловіка, який не хоче, щоб його країною управляли чужинці, дуже подібні до аргументів того, хто не хоче, щоб спалили його хату; бо він „не зможе навіть почати“ перераховувати всі речі, яких йому бракуватиме.

...Так, як сім’я пропонує нам зробити перший крок поза межі егоїстичної любови, так само й це почуття пропонує перший крок поза межі сімейного егоїзму. ...ті, хто не любить своїх земляків зі села чи міста, яких вони досі бачили, напевно далеко не зайдуть у своїй любові до „Людини“, якої вони не бачили.

...патріотизм такого типу зовсім не агресивний. Він тільки просить, щоб його залишили в спокої. Він стає войовничим лише для того, щоб захистити те, що любить. У будь-якій голові, з уявою, вартою бодай гроша, він породжує позитивне ставлення до іноземців. Як я можу любити свій дім, не усвідомлюючи, що інші люди мають не менше право любити свій? Як тільки ви усвідомили, що французам подобається café complet так само, як нам подобається яєчня з беконом – ну, то й на здоров’я, нехай собі п’ють свою каву. Найменше нам хочеться зробити всюди так, як у себе вдома. Він не був би домом, якби не був іншим.

Льюїс, Чотири любові

***

1798 року було опубліковано перші три частини "Енеїди" Івана Котляревського - одного з найперших і найзнаковіших творів української літератури. На століття від цієї події, у 1898 році, Іван Франко написав приурочений текст "Великі роковини", який закінчується рядками:

Довго нас наруга жерла,
Досі нас наруга жре,
Та ми крикнім: "Ще не вмерла,
Ще не вмерла і не вмре!"

Цього ж року, в далекому ірландському Белфасті народився Клайв Стейплз Льюїс. Про цікаві зв'язки улюбленого письменника з Україною ми писали раніше - можете почитати.

#словоредактора

На фото: ірландські пейзажі на картині "Рапсове поле" дублінського художника Tony Gunning Відкрити / Коментувати

2022-08-24 08:02:01 В одному з християнських символів віри йдеться про те, що Христос є Сином Божим "родженим, несотвореним"; також там сказано, що Він "від Отця роджений перед усіма віками". Треба якомога ясніше усвідомити, що це жодним чином не пов'язано з фактом народження Христа на землі, з тим, що Він народився від діви і став чоловіком. Про народження від діви ми зараз не говоримо. Нас цікавить те, що відбулося ще до створення природи, перед початком часів. Христос - "роджений, несотворений", до того ж - "перед усіма віками". Шо не означає?

У сучасній мові словоформи "роджений" чи "сотворений" уживають нечасто, а проте у їхньому значенні ніхто не сумнівається. Народити - значить стати батьком чи матір'ю; створити - значить зробити. Різниця між цими поняттями ось у чому: родити означає давати життя істоті, подібній на тебе. Людина родить немовлят, бобер - бобренят, пташка відкладає яйця, з яких вилуплюються пташенята. Натомість творити - значить робити, виготовляти щось інакше, відмінне від себе. Пташка робить гніздо, бобер - загату на річці, людина - радіо-приймач або й щось більш схоже на себе - наприклад, статую. Якщо ця людина - достатньо вправний скульптор, то може навіть вирізьбити статую, яку від людини з першого погляду й не відрізниш. Проте це, звісно ж, не справжня людина, а лише щось дуже на людину подібне. Статуя не може ні дихати, ні думати. Вона - нежива.

Отже, насамперед варто твердо засвоїти таке: Бог породжує Бога так само, як людина породжує людину. Створене ж Богом - не Бог, так само, як створене людиною - не людина. Тому-то люди - не Божі сини в тому ж сенсі, в якому Сином Божим є Христос. Можливо, вони чимось і нагадують Бога, але людина - істота іншого типу. її можна радше назвати статуєю Бога чи Божим портретом.
Статуя - подібна за формою на людину, але не має життя. Так само й людина (у певному сенсі, суть якого я поясню згодом) за своєю "формою" чи подобою нагадує Бога, але їй не властивий той різновид життя, який характерний для Нього.

Просто християнство

#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-08-23 10:59:58 З Днем Державного прапора України!

Під час бою не мудрування чи умовиводи збирають до купи розхитані нерви і тремтячі м'язи на третій годині бомбардування. Найнеоковирніший сентименталізм, від якого скривляться філософи, про прапор, країну чи полк побратимів, принесе побільше користі.
(Скасування Людини)

Ми знаємо, що героїчність - справжня, що всі ці плюмажі, прапори, сурми - неспроста з'явилися. Вони були спробою відзначити те, що справді шановане: те, що вважалося шанованим спочатку, бо всі знали, якою жахливою є війна.
(Розмова про велосипеди)

П.Н.:
Сьогодні два роки нашому каналу @cslewisua, на якому Льюїс продовжує говорити українською. Мова має значення - тому ми намагаємося писати для Вас цитати з вже наявних перекладів, перекладати самі, або й творити нові тексти нашою рідною мовою. Якщо Вам важливе те, що ми робимо - можете написати чим саме про це у коментарі.

Також, можете привітати нас донатом на наші реквізити. Нагадуємо, що всі Ваші пожертви ми надсилаємо на підтримку наших героїчних військових.

Дякуємо, що читаєте разом з нами.

Наші всі ресурси поки тут:
Україномовний телеграм-канал: t.me/cslewisua
Україномовна фейсбук-сторінка: facebook.com/cslewisua
Сторінка в Інстаграм: instagram.com/lewisclives

#словоредактора Відкрити / Коментувати

2022-08-23 08:02:01 ...проте вистачить зазирнути до будь-якої справді християнської книжки, і ви з'ясуєте, що мова в ній іде про щось цілком відмінне від ідей такої-от популярної релігії. Там сказано, що Христос - це Син Божий (хай що це означає). Ще там сказано, що ті, хто в Нього повірить, теж стануть Божими синами (хай що це означає). І що Його смерть визволила нас від наших гріхів (хай що це означає).

Скаржитися, що ці судження складні для розуміння, немає сенсу. Християнство стверджує, що розповідає нам про інший світ, про те, що лежить поза межами цього, звичного для нас світу - всього, що можна торкнути, почути і побачити. Ви можете, звісно, вважати ці твердження неправдивими, та якщо все це - таки правда, то зрозуміти цю правду буде нелегко - принаймні, не легше, ніж сучасну фізику, і то з тієї ж причини.

Найсильніше вражає нас у християнстві твердження про те, що, поєднавшись з Христом, ми можемо "стати Божими синами". Хтось може запитати: "Хіба ж ми й так уже не Божі діти? Адже одна з основних ідей християнства полягає у тому, що Бог - Отець для всього людства, чи не так?". Що ж, у певному сенсі ми, безумовно, вже Божі діти. Маю на увазі, що Бог подарував нам буття, любить нас і про нас дбає, тож у цьому сенсі Він і справді ставиться до нас як батько. Та коли Біблія говорить, що ми маємо "стати" Божими синами, то тут, поза сумнівом, мова про щось інше. І так ми підступаємо до того, що лежить у самому осередді богослов'я.

Просто християнство

#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-08-22 16:30:48 Чи знаєте Ви, що робив Льюїс під час війни?

...на фронті Льюїс багато читав. Посеред зими йому "повезло" захворіти окопною лихоманкою і на три тижні опинитися в госпіталі. Видужування з легкої хвороби, з можливістю зачитатися лежачи, було для Льюїса земним раєм. Прикрістю лише був роман сусіда по палаті з медсестрою, які надокучали нічними перешіптуваннями. Тут вперше він зачитався Честертоном, який став для нього одним з найулюбленіших письменників, попри його християнство. Для молодого атеїста Бог влаштував чимало неочікуваних засідок. А читання книг для нього було певним ескапізмом від безсенсовних жахіть війни.

...також Льюїс писав. І не тільки листи. Ще з юності Льюїс мріяв стати поетом і до війни почав писати вірші. Їх опублікували в 1919 році під псевдонімом Клайв Гамільтон (дівоче прізвище матері) збіркою "Духи в темниці". Це була його найперша публікація, половина з якої була написана на фронті. Одна з поезій під назвою "Новорічна ода" з'явилася з-під його пера в січні 1918 року під обстрілами біля Арраса. В ній Льюїс пише про смерть Бога, як витвору людських фантазій, який не відгукується на людські страждання, не реагує на знищення краси. В Льюїса атеїзм поєднувався із звинуваченнями Бога в байдужості і несправедливості. Хоча його поезія не була успішною, зате завдяки захопленні нею, його проза стане насиченою образами та поетичністю. Разом з тим, письмо було його ліками - можливістю самовираження, вираженням своїх почуттів та емоцій. В листі до свого найкращого друга Артура Грівза Джек писав: "Коли життя сидить клубком у горлі, бери перо: його чорнила, як я сам пересвідчився, - найкращі ліки від усякої людської біди".

...разом з тим, Льюїс не міг не помічати жахіть війни. Насамперед, її абсурдності, тупості, безсенсовності, суєтності, які наповнювала воєнне життя. Також, він писав таке у своїй автобіографії: ""Про саму війну стільки написано людьми, які бачили на ній значно більше від мене, що з мене вистачить лише кілька слів. До весняного наступу німців у нас було досить спокійно... Тоді я вперше побачив, як більший страх перемагає менший: я зустрів жалюгідну мишу, що тремтіла, але вона не втікала від мене, жалюгідної людини, що тремтіла від жаху. Зимою нас мучила втома та докучала вода. Я маршував в сні, просинався маршуючи. Ми ходили в окопі у резинових чоботах аж до бедра, а води було в коліно. Багато дотепер пам'ятають як це, коли настромишся на колючий дріт, продірявиш чобіт, і всередині хлине крижаний потік. Я бачив старі трупи і тільки що вбитих і знову відчував те, що в дитинстві, дивлячись на мертве обличчя матері. Я навчився жаліти та цінувати простих людей, особливо мого сержанта, - його вбив той ж снаряд, що поранив мене. Командиром я був жалюгідним, званнями роздавали тоді направо і наліво, і я був маріонеткою сержанта, що керував мною як хотів, але таке становище для мене було непоганим, насправді, він був мені за батька. Але сама війна - холод і жах, сморід і розміщені снарядами люди, обрубки, що все ще рухаються, ніби розчавлений черв'як, трупи, сидять чи стоять, брудна гола земля, чоботи, які не знімали і вдень і вночі, поки вони не зросталися з ногою, - ніби померкла в моїй пам'яті. Це занадто не схоже на життєвий досвід - іноді мені здається, що там був хтось інший. В певному сенсі це й неважливо. Єдина тоді уявлена миттєвість, зараз означатиме більше, ніж уся тодішня реальність. Перша куля, яку я почув, просвистіла настільки далеко, що це й справді був лише "свист", зовсім як в газеті чи у віршах поета, що не бачив війни. І я відчув не страх і, звичайно ж, не байдужість - я відчув тихий шепіт: "Так ось про що писав Гомер".

(продовження, далі буде)

#LewisAtWar
#проЛьюїса
#миВУкраїні Відкрити / Коментувати

2022-08-22 08:01:10 ...якщо уважно приглянутися до популярного в наші дні трактування християнства, то можна переконатися, що воно зводиться в основному до такого: Ісус Христос був, мовляв, великим моральним авторитетом, і якби ми додержувалися Його порад, то, можливо, зуміли б установити кращий суспільний лад і уникнути ще одної війни. І це свята правда, до речі. Проте всієї правди про християнство таке трактування аж ніяк не розкриває і не має жодного практичного значення.

Якби ми скористалися порадами, які залишив нам Христос, то вже невдовзі жили б у щасливішому, ніж тепер, світі, - це, звісно, так. Причому тут спокійнісінько можна й без Христових порад обійтися. Якби ми робили все, що нам радили Платон, Аристотель чи Конфуцій, то були б тепер у значно кращому становищі. І що з того? Порад великих учителів ми не дотримувалися ніколи. То з якого дива мали б ні з того ні з сього про них згадати? І чому раптом мали б піти саме за порадами Христа, а не когось іншого? Бо Він був найкращим моральним учителем? Але ж, судячи з усього, це тільки знижує імовірність того, що ми справді за Ним підемо. Якщо нам навіть уроки з початкового курсу не надто зрозумілі, то де вже сподіватися, що ми засвоїмо щось складніше, а чи й найскладніше з усього. Якщо християнство - це тільки ще одна порція добрих порад, то пуття з нього небагато. Упродовж чотирьох останніх тисячоліть добрих порад людству не бракувало. Однією більше, однією менше - різниця невелика.

Просто християнство

#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-08-21 08:00:56 ...богослов'я - це річ практична, особливо в наш час. У давнину, коли освіта була не така поширена, як нині, а дискусій відбувалося значно менше, люди могли, мабуть, задовольнятися кількома простенькими ідеями про Бога. Тепер, одначе, це вже неможливо. Кожен щось читає, кожен прислухається до того, про що говорять навколо. Як наслідок, нехай ви й не обізнані з богослов'ям, це не означає, що у вас немає жодних уявлень про Бога. Насправді це значить, що уявлень у вас таки чимало - здебільшого поганеньких, плутаних і давно вже застарілих. Адже дуже багато пов'язаних із Богом ідей, які нині поширюють, ніби щось цілком нове, - це просто твердження, які вже давно, сотні літ тому, розглянули і відкинули справжні богослови. Тож визнавати поширену сьогодні в Англії популярну релігію - це такий самий крок назад, як, приміром, знову повірити у те, що Земля плоска.

Просто християнство

#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily Відкрити / Коментувати

2022-08-20 11:31:07 Знайомтеся - це наш друг, Віталій Маряш. За сумісництвом він академічний декан Київської богословської семінарії, толкініст, пастор церкви, волонтер, одружений і батько двох чудових діток. Віднедавна ще й військовий у лавах ЗСУ. Раніше він писав нам текст про одну з його улюблених книг Льюїса - "Переландру"

Його батальйон потребує автомобілі-пікапи для виконання бойових завдань. Для цього його дружина організувала збір коштів. Коли маєте можливість долучитися і допомогти - не оминайте. Навіть невеликі внески багатьох людей мають властивість накопичуватися величезними і, вкрай необхідними зараз, сумами.

Реквізити для для допомоги:

Монобанк:
5375 4115 0559 6234
Або так https://send.monobank.ua/jar/3pXyuGF3Vi

Реквізити SWIFT доларової картки
Beneficiary (Бенефіціар)
IBAN: UA553220010000026202311825409
Account No: 26202311825409
Receiver: MARIASH LIUDMYLA, 02132, Ukraine, c. Kyiv, ave. Bazhana Mikoli, build. 28, fl. 88
Account with Institution (Банк Бенефіціара)
Bank: JSC UNIVERSAL BANK
City: KYIV, UKRAINE
Swift code: UNJSUAUKXXX
PayPal Віталія: vitaliymaryash@ukr.net

Дякуємо за співучасть!

Впрягаймося до перемоги!

І, пам'ятайте, пожертва не буває маленькою!

#словоредактора
#donate Відкрити / Коментувати

2022-08-20 10:57:38 ЗБИРАЄМО НА НАРНІЙСЬКІ МЕЧІ ТА СПИСИ

Друзі, останнім часом ми оголошувало збір на підтримку наших вояків-снайперів, зокрема через Юрія Павловича Чорноморця. З 9 серпня ми зібрали невелику суму (лише 500 грн), а сумарно станом на зараз ми зібрали вже 9000 грн (+500 грн).

Збір не завершуємо - коли маєте змогу долучитися - ласкаво просимо. Нагадуємо, що ми перераховуємо всі кошти, якими Ви дякували нам на потреби військових. Всі гроші вже на рахунках військових - їм чекати не треба.

Реквізити:
Приватбанк: 4149 4390 0802 7033
Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/5GJi7dgcet

Дякуємо за співучасть!

Впрягаймося до перемоги!

І, пам'ятайте, пожертва не буває маленькою!

#словоредактора
#donate Відкрити / Коментувати