2022-07-16 08:01:01
Якщо вам приємно, коли вас хвалять, то це аж ніяк про гординю не свідчить. Дитина, яку поплескали по плечу за добре виконане завдання, жінка, чиєю вродою захоплюється коханий, спасенна душа, яку вітає Христос, - усі вони задоволені і мають на це повне право. Адже задоволення тут викликає не те, які ви, а те, що ви зробили приємне тому, кого хотіли потішити (
і то цілком заслужено). Клопоти починаються тоді, коли після думки: "
Я його потішив, от і чудово", приходить інша: "
Який же я, напевне, хороший, якщо так зробив". Що більше ви захоплюєтеся собою і менше - самою похвалою, то гіршим стаєте. Коли захоплення собою заполонює вашу уяву повністю, а похвала як така взагалі вилітає вам із голови, значить, ви досягли дна.
Через це у марнославстві - тому різновиді гордині, який проявляється переважно на поверхні, - зла, в принципі, найменше, а пробачити його найлегше. Марнославна людина прагне похвали, оплесків і захоплення понад міру і повсякчас їх домагається. Це, ясна річ, вада, але якась, сказати б, дитиняча і навіть, хоч це й звучить парадоксально, скромна. Вона лише свідчить, що цілковито вдовольнитися захопленням собою зі свого боку вам ще не до снаги. Інших людей ви ще цінуєте достатньо, щоб хотіти привернути їхню увагу. Отже, по суті, людської подоби ви ще не втратили.
Достеменна, чорна, диявольська гординя заполонює вас тоді, коли на інших ви дивитеся настільки зверхньо, що вам уже байдуже: мовляв, нехай собі говорять, що хочуть. Звісно, така поведінка часом цілком слушна, а часто це й узагалі наш обов'язок - не перейматися думкою інших, однак лише за умови, що чинимо так з належної причини, як-от через те, що незрівнянно більше дбаємо про те, що подумає Бог. Але горда людина не звертає уваги на людську думку з огляду на зовсім іншу причину. "
Чому це я маю турбуватися про те, що там подумає та потолоч - так, наче їхня думка чогось вартує? А навіть якщо й вартує, то хіба ж я, почувши схвальний відгук, щоразу шарітимусь від задоволення, ніби дівчинка, яку вперше запросили до танцю? Ні, звісно, я ж - зріла, цілісна особистість. Хай що я зробив, це було в ім'я моїх ідеалів... або моїх мистецьких смаків... або традицій моєї родини... зрештою, просто через те, що такий я вже є. Якщо натовпу це до вподоби, то й нехай. Все одно для мене ці люди - ніщо". Таким чином, справдешня, незмірна гординя може іноді гамувати марнославність, адже, як я вже зазначив,
диявол полюбляє "зцілювати" менші вади, наділяючи натомість більшими. Марнославности треба уникати, це так, але намагатися викоренити її за допомогою гордині не слід.
Просто християнство
#lewisdaily
#merechristianity
270 viewsedited 05:01