сховок.

2022-01-22 00:30:08 був кущ
котрий завжди задумувався й пропускав
пору свого цвітіння
й були святі
що народжувались одноокими —

щодня хтось із них лягав під кущем
закривши долонями своє велике око
й запрошував
розділити таїнство плачу —
кущ ховав свою радість під жухлим
листком мовчання
і мріяв про те
як колись утече Відкрити / Коментувати

2022-01-17 01:18:00 є ще стільки питань що
шукають відповіді для себе
у зависокій воді:
наші вигадки завжди були
морем в якому відплив викривав
клаптики суходолу що їх опісля
називали правдою

і є відповідь по яку
досі ніхто не прийшов:
"мабуть воно й на краще що ми
ніколи не засміємось одне до одного —
дарма що знайдеться хтось хто попросить
не зарікатися" Відкрити / Коментувати

2022-01-13 13:38:02 ми впізнали себе в лушпинні
соняшникового насіння
десь на узбіччі

віталися: те що
було у мені й могло мене перевищити
зникло
й ніхто
не помітив Відкрити / Коментувати

2022-01-08 01:40:07 обоє злякалися
думали
що дитина не дихає:
сльози бігли обличчям а крик
засів у нутрі й не виходив

дитяча сльоза тоді розказала що саме
так випадає народжуватись
тим що прощають людині наче
улюбленому вівчуру
що ненароком подряпав долоню
яка його годувала

обоє мовчали до дитини обоє подумали:
тобі завжди хотітиметься бути
там де жоден не заступиться за тебе
і ти знатимеш усіх
а тебе — ніхто Відкрити / Коментувати

2022-01-05 03:51:16 смерть навчала білий камінь співати "вірую"
і кров виступила в неї на губах
і місяцю було страшно
бо мав побачити сонце в лице

хтось засміявся:
таж ви усі
маленькі звірята які прийшли
під великі дерева
й ніяк інакше

— і ми
раділи та веселились Відкрити / Коментувати

2022-01-01 00:59:08 підбиваючи підсумки, завжди кажу те саме: усе дуже змінилося. така, мабуть, властивість всього живого: не могти бути статичним. тож добре, що все тече і минає.

цьогоріч було багато переосмислень і розчарувань — минулорічні тексти стали мені чужими й далекими, а з ними й людина, що їх писала. і це на краще.

[щоби, почавши за здравіє, не закінчити за упокій, почну врешті дякувати й обіцяти]

обіцяю і далі шукати потрібні слова. обіцяю і далі рухатися потоком, де все плинне й минуще. обіцяю, що старатимусь вирости з себе.

і — традиційно — менше заганятися не обіцяю.

спасибі, що ви досі тут. спасибі, що вас так багато.

ваша ~
одаро44ка Відкрити / Коментувати

2021-12-29 16:07:28 кожна рушниця колись хотіла
стати очеретиною
і зимове рівнодення
не могло роздивитись свого
відображення в мерзлій ріці
аж поки не виявилось
що й під льодом тече вода і що можна
жити під знаком роси
якій добре лежати у серці квітки
що можна бути малою пташкою
й співати лише про одне:
якщо не повірити в темряву то
не буде її Відкрити / Коментувати

2021-12-23 22:48:54 у тебе була рубінова скринька
в осердя якої приходили
всі кому було боляче:
рослина яка забувала про себе заради паростка
горобчик що загубив найгарніше своє перо
недоспаний сон який не дізнався свого кінця —
всі тут були а мене
не пустили
бо не було уже більше
місця для мене
і болю який не зміг мені відболіти більш не було Відкрити / Коментувати

2021-12-19 22:38:44 [
плачуть уранці сироти без чобіт:
приходили уві сні мама з дідом
додому сиріт покликали —
йти було надто довго
і шлях був порослий залізними колючками
] Відкрити / Коментувати

2021-12-13 00:47:46 [ворожіння проти андрія]


пройде повз тебе вночі незнайомець
спитаєш як звати —
виявиться німий

під місяцем що радіє
від власної неповноти
він покаже своє ім'я —
чи то льодом на стовбурі клена зоветься
чи ніркою у снігу
де вже давно не живе
миша-полівка

сміється на небі місяць якому
рости і рости
і андрій сміється Відкрити / Коментувати