сховок.

2022-02-24 08:29:32 ми сильніші за них, адже Бог на нашому боці. Відкрити / Коментувати

2022-02-24 00:30:19 ми стояли в альтанці й дивилися на бурю
тобі хотілося утекти
мені хотілося розсміятися —
пригадуєш?

ти знаєш що буде час
коли грім окутає нас як віск окутує ґніт
і блискавка опаде одразу потому —
сховаюся серед тіні твоєї
сугубої молитви
і страх не знайде в ній місця Відкрити / Коментувати

2022-02-22 00:08:06 хай затискає і коле
десь біля лівої легені —
з нами однаково буде
спокій дерева що ні на крок від свого не відступить
і ми будемо серед міста
мов риба що в рідній ріці
сміється з кожного гачка й наживки

легке небо стане над нами
і під його покрову не можна буде не підступити Відкрити / Коментувати

2022-02-17 01:34:07 [
ввечері кожну свічку
ти накриваєш скляним ковпаком
болісних слів "цього ніколи не станеться"
уникаєш
зустрітися поглядом з дзеркалом в передпокої

стоншуєш постать
біля дерев на володимирській гірці
щоб і собі бути отак:
мати попереду мерехтіння й ріку
чути що скелі соборів у водах міста
затримали дихання разом з тобою —

серце схотіло стати гучне й велике
наче набатний дзвін
і день йому надто швидко минає
і ночі замало
] Відкрити / Коментувати

2022-02-12 13:16:00 у їхньому місті спогадів
не буде вулиці що носитиме
твоє ім'я —
але не має з зерна любові рости
паросток гніву:
хто ж тоді спиниться і побачить
як вітер жене узвозом пожухлий листок
як вони разом спускаються до кінця
цієї зими Відкрити / Коментувати

2022-02-09 23:48:43 [невиконана обіцянка говорити]


день у день людина
розтуляє рота перед дзеркалом:
дедалі меншає язика Відкрити / Коментувати

2022-02-06 10:20:47 ось що зробив тобі час:
долоні — вже тільки долоні а не
десять людей
про яких в тебе є щораз інша
вигадана історія —

думаєш як твоє серце
встигло стати найтяжчим з-поміж сердець
як бути піском і
завжди триматися в жмені
як дивитись на стиснуті кулаки
і не думати:
таке й серце у мене — мале
та безпомічне Відкрити / Коментувати

2022-02-02 20:32:01 пташина азбука морзе тепер
ламана і заплутана.
ворони стрибають на снігу:
мова про їхні літá
стає оповіддю про відлигу
яку неможливо відчитати

ми разом тепер вишколюємо
сягнистість ходи —
вервечка слідів це легенда
про кульгавих подорожніх:
де її кінець? де початок? Відкрити / Коментувати

2022-01-30 00:37:50 [
після цієї тиші в якій хіба горобець
розказує про пробудження і відхід
до холодного сну
лід заіскриться і річка
зробиться нетривкою

тоді скажемо:
все вже позаду
і все ще попереду

мова високого неба
буде принадна для нас тільки тим
що не знатимемо її
] Відкрити / Коментувати

2022-01-26 01:54:40 настав час повертатись
і нашим очам уже не було страшно
замість дороги бачити тільки спомин про дорогу —
так старе дерево
перестає боятися свічки

між тими хто зміг пройти
крізь ожеледицю ми раптом розгледіли себе
і відбули мовчання над тими
чиї повіки примерзли до очей

живі герої позаздрили мертвим
мертві — живим Відкрити / Коментувати