сховок.

2021-03-21 13:32:44 [тому що нас неможливо не любити,
тому що нас неможливо не любити]

із днем поезії.



Відкрити / Коментувати

2021-03-20 19:47:20 руки негарні — п'ятеро змій
круг слоїка огорнулись:
лягати на правий бік
лити у ліве вухо

забудеш чим яблука пахнуть упалі
захочеш сина поцілувати —
лежи

сонце заходить — у вухо тобі закочується
місяць із вуха тобі піднявся:
люлі-лілюлі
лежи
люлі-люлята
лежи

волосся твоє заколисане відростатиме
не знаючи поки що час надійшов Відкрити / Коментувати

2021-03-17 23:55:02 [
скидається ліс уночі мов риба в темній воді:
візьмуть тебе під руки — що їм зробиш тоді?
ріже рубцем сорочки зашитий шов:
тим зробитись що був? тим що пішов?

зрадливі вогні між деревами мов самоцвіти
думаєш чи наблизитись чи відступити

кажеш собі: я гора найтривкіша з гір
не підступає до мене жоден здичавілий звір
ніхто не приходить узяти мою руду —
буде так як лишуся так буде якщо піду

світло й гавкіт — собою
галявину роздира
темна мала
гора
] Відкрити / Коментувати

2021-03-14 18:37:01 [дорожня пісня]


припрошує кождий до хати мене до свеї
великий піст насуває кажуть
треба при хаті його зустріти

та що ж як порфирний мішок
ніяк із рам'я не скину?
ніхто ж крім мене не зрушить його —
мушу світом носити

ішов чоловік надвечір на мене схожий
із вузликом на плечі
— великий піст насуває —
і глянув погідно:
— великий піст насуває
марку Відкрити / Коментувати

2021-03-09 15:09:07 іван величковський. Відкрити / Коментувати

2021-03-06 20:11:11 [ектенії непочутих]


І
міст натужно схиляється мов капелан
гріхи твої слухати
— нема тебе мосте і берегів немає
нема ні човна ні весел
немає води слова мої забирати —
мовчатиму

ІІ
руку притулиш — нема її виявляється:
сережку загублену ніби
біля стіни його помічаєте:

— звідки ця звичка твоя
мовити до неживих?

ІІІ
каже про крила горлиці золотої
що бачив у лісі:
— переведіть мене через міст переведіть же
— немає ріки тут і мосту немає а ти
тепер
самотнє весло притулене до стіни Відкрити / Коментувати

2021-03-02 21:29:34 могила могилі на плечі стає
у довгу лозу грає могила з могилою —
кожна робиться чорним попсованим зубом
відкритим у посмішці:
що то за жінка
до стін припадає

що то за жінка
питає у дерева у паркана у льоду в цеглини у кожної:

— сину, ти? Відкрити / Коментувати