Правові позиції Верховного суду

2023-03-21 01:05:49 У постанові ВП ВС від 02.10.2019 по справі № 346/79/17 (№ в ЄДРСР 84788876), надав наступний висновок: «31. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що скаржник звернулася зі скаргою за правилами статті 383 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, а також, що скаржник оскаржує дії відділу ДВС у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 2189 від 09 серпня 2013 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В., про звернення стягнення на майно ТОВ «Квартет».

32. Тобто, скаржник у цій справі оскаржує дії відділу ДВС щодо виконання не судового рішення у цивільній справі, а документа, виданого приватним нотаріусом.

33. З огляду на те, що скаржник подала скаргу на дії відділу ДВС з виконання виконавчого документа, виданого іншою посадовою особою, а не судом, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про підвідомчість спору адміністративному суду.

34. Близьких за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 14 березня 2018 року (справа № 213/2012/16), від 14 листопада 2018 року (справа № 161/15523/17), від 20 березня 2019 року (справа № 821/197/18/4440/16)». Відкрити / Коментувати

2023-03-21 00:55:55 Постанови ВС від 05.02.2021 по справі № 400/2863/19, від 12.11.2019р. у справі №640/21330/18, постанова від 05.06.2020р. у справі № 280/5161/19)

Зроблено правовий висновок про застосування норм Закону України «Про судовий збір» при визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви, в якій об`єднано об`єднанні декількох вимог немайнового характеру, з якого вбачається, що системний аналіз частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір», частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою Відкрити / Коментувати

2023-03-20 14:26:48 Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути предявлена тільки стороні недійсного правочину.
Постанова 14 грудня 2022 року Справа № 461/12525/15-ц Провадження № 14-190цс20 Велика Палата Верховного Суду

120. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволені позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з огляду на те, що такий спосіб захисту не є ефективним. Суд виходив з того, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) за наслідками визнання договору недійсним застосовується лише в разі наявності між сторонами спору укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
121. Апеляційний суд також зазначав, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом предявлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобовязально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені в статті 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно від добросовісного набувача. Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем. Суд також виходив з того, що вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути предявлена тільки стороні недійсного правочину.
122. Велика Палата Верховного Суду погоджується з такими висновками апеляційного суду, які відповідають нормам права. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 листопада 2018 року
у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18).
123. Відтак у зв`язку із зазначеним постанова апеляційного суду в цій частині підлягає залишенню без змін.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/109046336 Відкрити / Коментувати

2023-03-20 11:48:13 ВП ВС відступила від правового висновку КЦС ВС щодо юрисдикції спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку, визначивши, що такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства
П О С Т А Н О В А 01 лютого 2022 року Справа № 910/5179/20 Провадження № 12-38гс21 Велика Палата Верховного Суд
Велика Палата Верховного Суду вбачає підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/103283361 Відкрити / Коментувати

2023-03-19 11:35:37 Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 19 січня 2022 року
у справі № 910/14647/19

Щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про відмову у поверненні сплаченого судового збору

ВИСНОВКИ: ухвала про відмову у поверненні сплаченого судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, яка прийнята судом після відмови у відкритті провадження у цій справі, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням відсутності відкритого провадження у справі, особа, яка подає апеляційну скаргу, не може включити заперечення на таку ухвалу до апеляційної скарги на судове рішення, яке підлягає оскарженню, а відтак не може і поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у поверненні сплаченого судового збору. Відкрити / Коментувати

2023-03-19 11:33:09 Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд згідно з Постановою від 23 грудня 2022 року
Щодо умов недопустимості повторного повернення позовної заяви (апеляційної/касаційної) скарги

ВИСНОВКИ: положення абзацу 2 частини 7 статті 174 ГПК України були передбачені з тією метою, щоб суд при поверненні позовної заяви/апеляційної скарги зазначав повний перелік підстав, у зв`язку з якими він повертає позовну заяву/апеляційну скаргу, тому суд не повинен "залишати на потім" ті чи інші підстави для повернення позовної заяви/апеляційної скарги у випадку, якщо вважає, що такі мають місце. Зазначене відповідає принципу правової визначеності та дозволяє скаржнику у справі після скасування ухвали суду про повернення його апеляційної скарги розраховувати на продовження розгляду справи, а не зіткнутись із таким же процесуальним рішенням апеляційного суду щодо повернення скарги, проте з інших підстав. Так само, скаржник повинен мати можливість викласти всі свої доводи та міркування в межах одного касаційного провадження, а після скасування ухвали, яка перешкоджає розгляду справи, повернутись в найкоротші строки до її розгляду. Відкрити / Коментувати

2023-03-18 19:37:39 Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 22 грудня 2022 року
у справі № 905/187/22

Щодо неправомірності повернення апеляційної скарги у зв`язку з неподанням апелянтом доказів надсилання її копії засобами поштового зв`язку учаснику справи, що знаходиться на окупованій території
ВИСНОВКИ: залишення апеляційної скарги без руху, а згодом її повернення у зв`язку з неподанням апелянтом доказів надсилання копії апеляційної скарги засобами поштового зв`язку учаснику справи, що знаходиться на окупованій території, на яку зареєстровані в Україні оператори поштового зв`язку не здійснюють поштових відправлень за відсутності будь-яких інших поштових адрес такого учасника справи та при надісланні останньому копії апеляційної скарги на електронну адресу за єдино відомою адресою в мережі Інтернет є проявом надмірного формалізму та непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою і обмеженням права на доступ до суду, яке закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відкрити / Коментувати

2023-03-01 13:42:48 Постанова КЦС ВС від 05.08.2021 у справі № 487/8351/19 (№ в ЄДРСР 98947590)
При цьому для застосування частини третьої статті 184 КЗпП України закон передбачає наявність стану вагітності саме на час звільнення особи, а не на час розгляду справи. Застосування даної норми не ставиться в залежність і від своєчасного повідомлення працівницею власника або уповноваженого ним органу про вагітність.

Наявність вагітності на час звільнення є підставою для поновлення на роботі, а несвоєчасне повідомлення працівницею роботодавця про свою вагітність не впливає на застосування гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України. Відкрити / Коментувати

2023-02-16 11:28:02 Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відмовляючи у відкритті провадження у справах про встановлення юридичних фактів з підстав передбачених ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суди повинні зазначати та встановлювати, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, та між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним.

Такий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, постанова від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19, від 28 квітня 2021 року у справі №520/19532/19, від 14 вересня 2022 року у справі №755/17019/21. Відкрити / Коментувати

2023-02-10 14:14:47 Постанова від 07 серпня 2019 року Справа № 753/18425/16
Відповідно до частин першої-третьої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Вищевказана стаття визначає правила розпорядження подружжям майном, що є об`єктом права їх спільної сумісної власності. Таке розпорядження здійснюється шляхом укладення дружиною та/або чоловіком різноманітних правочинів з іншими особами. Якщо правочин щодо спільного майна укладає один з подружжя, то воля другого з подружжя, його згода на укладення правочину має бути з`ясована окремо.

Поряд із цим, для укладення договору поруки (за яким стороною договору виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя. Укладаючи договір поруки, поручитель не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов`язальних правовідносин. Відкрити / Коментувати