Правові позиції Верховного суду

2022-10-21 16:51:13 Правова позиція
Верховного Суду України
згідно з Постановою
від 21 травня 2012 року
у справі № 6-18цс11
Цивільна юрисдикція
Щодо належного способу захисту прав поручителя за позовом про договору поруки припиненим
ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_31 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», приватного підприємства «Будівельна компанія «Левша», ОСОБА_32 про визнання договору поруки припиненим.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов ОСОБА_31 до ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено; у задоволенні позову ОСОБА_31 до ПП «БК «Левша» та ОСОБА_32 відмовлено.

Рішенням Верховного Суду України рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання договору поруки припиненим та стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» судових витрат скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_31 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

ВИСНОВКИ: за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

У зв'язку із цим відмову суду касаційної інстанції в задоволенні позову з тих підстав, що обраний ним спосіб захисту не передбачений законом, не можна визнати обгрунтованою. Відкрити / Коментувати

2022-10-21 16:50:26 Правова позиція
Верховного Суду України
згідно з Постановою
від 21 травня 2012 року
у справі № 6-18цс11[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо втрати чинності договором поруки у разі припинення поруки
ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_31 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», приватного підприємства «Будівельна компанія «Левша», ОСОБА_32 про визнання договору поруки припиненим.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов ОСОБА_31 до ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено; у задоволенні позову ОСОБА_31 до ПП «БК «Левша» та ОСОБА_32 відмовлено.

Рішенням Верховного Суду України рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання договору поруки припиненим та стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» судових витрат скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_31 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України вбачається, що припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

ВИСНОВКИ: термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки. Відкрити / Коментувати

2022-10-21 16:49:37 Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 вересня 2022 року
у справі № 462/5368/16-ц[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо втрати чинності договором поруки у разі припинення поруки
ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 (поручитель) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (позичальник), ПАТ «Креді Агріколь Банк» про визнання договору поруки припиненим.

Суд першої інстанції ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив.

Апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.

ОЦІНКА СУДУ

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

З договору можуть виникати одне або декілька зобов'язань. Тобто за договором поруки, крім правовідношення поруки, можуть виникати інші зобов`язальні правовідношення, учасники (сторони) яких є одночасно сторонами поруки.

Підстави припинення поруки визначені у статті 559 ЦК України. За змістом статей 559 і 598 ЦК України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, за якого в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і відповідний йому юридичний обов`язок перестають існувати.

ВИСНОВКИ: за наявності у сторін договору поруки інших зобов'язань за цим договором припинення поруки з підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України, не означає припинення самого договору та втрату ним чинності. Відкрити / Коментувати

2022-10-18 12:40:21 Правовий висновок ВС, який викладений у постанові від 10.02.2021 у справі № 380/671/20 (№ в ЄДРСР 94904871): «Крім того, як правильно зауважили суди попередніх інстанцій, у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею». Відкрити / Коментувати

2022-10-13 16:08:49 Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 серпня 2022 року
у справі № 520/15772/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця, які складаються із сукупності прострочених щомісячних платежів

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

ВИСНОВКИ: якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, а відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Відкрити / Коментувати

2022-10-13 16:07:16 Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 грудня 2021 року
у справі № 761/16077/19[2]
Цивільна юрисдикція
Щодо застосування позовної давності до позовних вимог, які пов`язані з недійсністю шлюбу
ОЦІНКА СУДУ

У СК закріплено три види недійсності шлюбу, який: (а) є недійсним в силу вказівки закону (стаття 39); (б) визнається недійсним за рішенням суду (стаття 40); (в) може бути визнаний недійсним за рішенням суду (стаття 41).

До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу (частина перша статті 20 СК України).

ВИСНОВКИ: застосування позовної давності щодо шлюбу, який є недійсним в силу вказівки закону (статті 39 СК) виключається, оскільки така недійсність встановлена на рівні норми закону і не вимагається пред`явлення позову. Гіпотетично позовна давність могла б стосуватися тих різновидів недійсності шлюбу для настання яких необхідне рішення суду (статті 40 та 41 СК), адже саме у цьому разі слід пред'являти позов про визнання шлюбу недійсним. Проте згідно положень статті 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується. Тобто всі вимоги, які пов`язані з недійсністю шлюбу на підставі статей 40 та 41 СК України, виключені з сфери дії позовної давності. Відкрити / Коментувати

2022-10-13 16:05:34 Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 липня 2022 року
у справі № 683/2422/19
Цивільна юрисдикція
Щодо поширення позовної давності на вимогу про визнання недійсним державного акта про право власності на землю
ОЦІНКА СУДУ

У приватному праві не передбачалося нікчемності для оспорюваного державного акта про право власності на землю. Заявляти вимогу про визнання недійсним державного акта про право власності на землю може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею державного акту про право власності на землю. Тобто, оспорювання акта відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання акта).

У цивільному законодавстві закріплено об'єктивні межі застосування позовної давності. Об'єктивні межі застосування позовної давності встановлюються:

прямо (стаття 268 ЦК України). Серед переліку вимог, на які позовна давність не поширюється (стаття 268 ЦК України), відсутня вимога про визнання недійсним державного акту про право власності на землю;
опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги). Зокрема, у пункті 96 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок про незастосування позовної давності до негаторного позову.
ВИСНОВКИ: вимога про визнання недійсним державного акта про право власності на землю є «вимогою» у розумінні статей 256, 268 ЦК України. З урахуванням того, що оспорювання акта відбувається за волею відповідної особи, законодавець не передбачив конструкцію нікчемності акта, то на таку вимогу має поширюватися позовна давність. Тобто сутність вимоги про визнання недійсним державного акта про право власності на землю не виключає застосування до неї позовної давності. По своїй суті вимога про визнання недійсним державного акта про право власності на землю не може бути кваліфікована як негаторний позов. Відкрити / Коментувати

2022-10-12 15:52:01 Верховний Суд в постанові від 09 квітня 2019 року у справі № 826/18650/14 (адміністративне провадження К/9901/8951/18) сформував висновок, що оскільки позитивна різниця між доходом, отриманим позивачем від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, дорівнює нулю, то відповідно жодний інвестиційний прибуток у позивача не виникав. Відкрити / Коментувати

2022-10-11 10:25:15 Постанова КЦС ВС від 21.09.2022 у справі № 545/1994/16-ц

Негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не повязаних з порушенням володіння.

Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт обєктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

У справі, що переглядається:

суди встановили, що згідно з актом обстеження земельної ділянки від 16 лютого 2016 року, затвердженим головою Микільської сільської ради, комісія в складі заступника голови виконкому Майбороди М. Н., депутата Микільської сільської ради Кундія І. І. та землевпорядника сільської ради Носика М. Ф., в присутності землевласника ОСОБА_1 , провели обстеження належної ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (державний акт ІУ-ПЛ № 037648 від 12 лютого 1998 року) та встановили, що без згоди землевласника та без дозволу сільської ради опори двох ліній електропередач були встановлені «КВП» с. Терешки на земельній ділянці землевласника з порушенням правил енергобезпеки і без документації;

суди встановили, що розміщення відповідачем двох опор ліній електропередач ПЛ-10 кВ на належній позивачу земельній ділянці без його згоди, здійснено з порушенням правил енергобезпеки та санітарних норм, що у свою чергу створює перешкоди власнику у вільному володінні та користуванні земельною ділянкою, а також може становити загрозу життю та здоров`ю людини. Відповідачем не були надані докази, які підтверджували б правомірність розміщення опор двох ліній електропередач на земельній ділянці позивача. Позивач довів, що він є власником земельної ділянки, на якій розміщено опори ліній електропередач, що створює йому перешкоди в користуванні, а відповідач не спростував існування зазначених перешкод. За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову про усунення перешкод;

задовольняючи вимоги про поновлення строку на звернення до суду, суди не врахували, що така вимога не є по своїй суті позовною вимогою та те, що позовна давність до негаторного позову не застосовується. Тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку для звернення з позовом до суду скасувати; в іншій частині судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. Відкрити / Коментувати

2022-10-11 09:41:58 Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 вересня 2022 року
у справі № 679/1136/21
Щодо продовження збільшеного за домовленістю сторін строку позовної давності на під час дії карантину
ВИСНОВКИ: пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України. Відкрити / Коментувати