Правові позиції Верховного суду

2023-05-12 15:51:19 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою
від 18 січня 2023 року у справі № 359/441/20

Щодо можливості поділу між подружжям в судовому порядку майна, яке перебуває в іпотеці

Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах
від 08 липня 2019 року у справі № 522/17048/15-ц
від 03 червня 2020 року у справі № 201/6412/17
від 04 листопада 2020 року у справі № 304/260/19
від 02 грудня 2020 року у справі № 2-4481/08
від 24 лютого 2021 року у справі № 311/491/18
від 19 травня 2021 року у справі № 753/4368/13
від 21 грудня 2021 року у справі № 640/12604/16-ц
від 10 травня 2022 року у справі № 752/8858/18
від 02 червня 2022 року у справі № 522/26382/15

ОЦІНКА СУДУ

У разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя, шляхом перенесення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності. Отже, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Тобто, якщо в іпотеку передано майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та на момент такої передачі зареєстровано на праві власності за одним із подружжя, то наступний поділ цього майна з визначенням часток кожного із подружжя, не припиняє іпотеку.

Такий висновок узгоджується із положеннями статті 17 Закону України «Про іпотеку», в якій визначено підстави припинення іпотеки, якими є, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним (частина перша), а також передбачено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина третя).

Оскільки Законом України «Про іпотеку» не передбачено таких підстав для припинення іпотеки, як визначення часток подружжя у спільному сумісному майні, то поділ майна подружжя у такий спосіб не припиняє іпотеку й відповідно не порушує прав іпотекодержателя.

Положеннями Закону України «Про іпотеку» не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. У свою чергу поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону.

Висновки апеляційного суду про те, що рішенням першої інстанції порушено права АТ «Райффайзен Банк Аваль» є безпідставними, оскільки після визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку спірної квартири іпотека не припинилася, позивач набув статусу іпотекодавця і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

ВИСНОВКИ: перебування майна в іпотеці не перешкоджає його поділу між подружжям у судовому порядку та визнання права власності на нього, оскільки при поділі такого майна дія договору іпотеки не припиняється і такий поділ не є розпорядженням предметом іпотеки. Відкрити / Коментувати

2023-05-12 15:48:53 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою
від 01 березня 2023 року у справі № 712/1852/19

Щодо обставин, які є визначальними для виділу частки або поділу будинку в натурі, що перебуває у спільній частковій власності

ОЦІНКА СУДУ

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У частинах першій, третій статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Тлумачення частини другої статті 367 ЦК України свідчить, що поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

ВИСНОВКИ: визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Відкрити / Коментувати

2023-05-12 15:46:53 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Окремою ухвалою
від 15 березня 2023 року у справі № 688/4803/18

Щодо необхідності нотаріального посвідчення згоди другого з подружжя з приводу розпорядження спільним майном


ОЦІНКА СУДУ

У нотаріальному законодавстві розрізняються нотаріальні дії з:

посвідчення правочину (пункт 1 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, установленим статтею 203 цього Кодексу (частина третя статті 209 ЦК України);
засвідчення справжності підпису на документах (пункт 11 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Засвідчення справжності підпису на документах забезпечує доказовість того факту, що підпис зроблено певною особою. Здійснення засвідчення справжності підпису на документах не спрямоване на підтвердження змісту документів, на яких засвідчується справжність підпису.

По своїй суті згода одного з співвласників щодо розпорядження спільним сумісним майном є одностороннім правочином. При вчиненні такого правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони.

З урахуванням того, що згода є одностороннім правочином, то на неї поширюються й інші норми про правочини, зокрема, щодо нотаріального посвідчення.

В абзаці 3 частини другої статті 369 ЦК України передбачено, що згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

У абзаці 2 частини третьої статті 65 СК України закріплено, що згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

В абзаці 1 підпункту 4.2 пункту 4 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, встановлено, що «при посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо документ, що посвідчує право власності, оформлений на ім'я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена».

Імовірно, вживання законодавцем у абзаці 2 частини третьої статті 65 СК України терміну «засвідчення» зумовило те, що на рівні Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, змінено законодавчу норму (абзац 2 частини 3 статті 65 СК України) і вимогу про нотаріальне посвідчення згоди замінено на іншу нотаріальну дію (засвідчення справжності підпису).

Касаційний суд констатує, що друге речення абзацу 1 підпункту 4.2 пункту 4 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, суперечить абзацу 2 частини 3 статті 65 СК України, оскільки Міністерство юстиції України змінило законодавчу норму.

ВИСНОВКИ: згода співвласника (співвласників) як односторонній правочин на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню, також має бути нотаріально посвідчена. Тобто, має вчинятися така нотаріальна дія як нотаріальне посвідчення одностороннього правочину.

Відсутність нотаріального посвідчення одностороннього правочину або вчинення іншої нотаріальної дії (наприклад, засвідчення справжності підпису на односторонньому правочині, який підлягає нотаріальному посвідченню) є підставою нікчемності такого одностороннього правочину у зв'язку з недодержанням вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (частина перша статті 219 ЦК України).

Тлумачення абзацу 2 частини третьої статті 65 СК України свідчить, що в СК України закріплено аналогічний по суті підхід до кваліфікації згоди як одностороннього правочину та необхідності його саме нотаріального посвідчення. Відкрити / Коментувати

2023-05-12 15:39:21 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою
від 08 березня 2023 року у справі № 307/2148/16-ц

Щодо поділу майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із статтею 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно набуте під час шлюбу.

Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

ВИСНОВКИ: суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. Відкрити / Коментувати

2023-05-12 15:38:34 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою
від 08 березня 2023 року у справі № 559/1923/17

ОЦІНКА СУДУ
У відповідності до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від площі іншого (інших) співвласників, тобто має складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція № 55).

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції № 55 поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

Правовий режим спільної власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

ВИСНОВКИ: при виділі у власність позивачу частини спірного житлового будинку суд першої інстанції повинен був зазначити у судовому рішенні, яка частка виділяється відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об'єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача. Відкрити / Коментувати

2023-05-11 13:04:17 09.05.2023 Урядом прийнято постанову «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану».
Які саме зміни внесено?
1. Скасовано можливість вчинення нотаріальних дій без використання спеціального бланка.
2. Дозволено угоди з відчуження, поділу (виділу) об’єктів незавершеного будівництва або майбутнього об’єкта нерухомості.
3. Запроваджено повну заборону на вчинення нотаріальних дій нотаріусами, робоче місце яких розташовано в межах тимчасово окупованих рф територіях, включених до Переліку, затвердженого Мінреінтеграції.
4. Скасовано місячну заборону на відчуження нерухомого майна з дня державної реєстрації права власності.
5. Скасовано вимогу про отримання нотаріусом заяви від довірителя на підтвердження справжності довіреності, з дня видачі якої минуло більше 1місяця (2 місяців, якщо вона посвідчувалася консульською установою), поданої довірителем фізичної особи – відчужувача (іпотекодавця, довірчого засновкника)
6. ВАЖЛИВО! Скасовано припис щодо початку перебігу строку для прийняття спадщини/відмови від її прийняття та видачі свідоцтва про права на спадщину. Тепер строк знову 6 місяців замість 10.
Зміни щодо строків прийняття спадщини або відмови від її прийняття з 10 місяців на 6 наберуть чинності через 1 місяць з дня опублікування цієї постанови. Інші зміни через 5 днів. Відкрити / Коментувати

2023-04-15 00:57:10 Відкрити / Коментувати

2023-04-14 11:48:56 Постанова КЦС ВС від 22.12.2021 у справі № 591/4922/21 (№ в ЄДРСР 102149498)

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що право на звернення до суду гарантовано, доступ до суду має бути забезпечено.

При цьому, відповідно до частини другої статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.

Вказана норма права з метою захисту права особи на судовий захист повинна тлумачитися і застосовуватися більш широко, а саме фраза про те, що «чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача».

Також вказана норма процесуального права не може застосовуватися у відриві від положень частини дев`ятої та десятої статті 28 ЦПК України, згідно з якими: позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи); позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

У подальшому при розгляді справи по суті застосуванню підлягає положення частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, згідно з якою відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Відкрити / Коментувати

2023-04-09 13:09:57 Місце складання первинного документу

Цей реквізит виключили з переліку обов'язкових реквізитів первинного документу ще в січні 2017 року.

Але фіскали продовжують пред’являти претензії до платників в частині цього реквізиту. Ці претензії бувають двох видів.

Перший вид. В первинному документі відсутній такий «обов'язковий» реквізит, як місце його складання. Тут треба тикнути фіскалів у ч. 2 ст. 9 ЗУ про бух облік та в п. 2.4 Положення № 88, що містять виключний перелік обов'язкових реквізитів. І там немає «місця складання».

Опісля можна послати податківців вивчати судову практику, що підтверджує видалення «місця складання» з переліку обов'язкових реквізитів. Зокрема: ВС від 29.09.2020 № 640/14128/19. 8-й ААС від 10.03.2020 № 140/1728/19. 6-й ААС від 02.12.2020 № 640/5705/19.

Другий вид. Місце складання первинного документа не відповідає місцю здійснення господарської операції (місцю поставки).

Тут суди відповідають, що місце складання ПД і не повинно відповідати місцю здійснення господарської операції. Нехай фіскали не вигадують. Зокрема: ВС від 21.01.2021 № 826/18807/15. 8-ААС від 17.06.2020 № 300/1826/19. 6-й ААС від 02.02.2022 № 826/6266/16. Відкрити / Коментувати

2023-03-23 14:20:01 Обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією.
Незалежно від обставин саме цієї справи.
ПОСТАНОВА 21 лютого 2023 року cправа № 908/2182/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
…щодо доводів Скаржника про порушення судом апеляційної інстанції процесуального права Позивача на участь у судовому засіданні, у якому ухвалено оскаржувану постанову, Суд вважає за необхідне зазначити таке.
51. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 у звязку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
52. З початку повномасштабної військової агресії населені пункти України систематично зазнають ракетних ударів.
53. Рада суддів України у своєму рішенні від 05.08.2022 № 23 звернула увагу на те, що чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки.
54. Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації звязку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 № 733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу "Увага всім" та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації (далі - сигнал "повітряна тривога").
55. При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/109239581 Відкрити / Коментувати