Правові позиції Верховного суду

2022-10-11 09:38:56 Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 вересня 2022 року

ВИСНОВКИ: для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яка предявлена заінтересованою особою (не стороною нікчемного правочину), належить застосовувати частину першу статті 261 ЦК України.
Для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яка предявлена стороною такого правочину, належить застосовувати частину третю статті 261 ЦК України. Перебіг позовної давності за вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину, яка предявлена стороною такого правочину, повязується саме з початком виконання нікчемного правочину, незалежно від того, чи був такий нікчемний правочин виконано повністю і яка зі сторін здійснила виконання. Причому такий початок перебігу стосується будь-яких наслідків нікчемного правочину.
Отже, наслідком виконання нікчемного договору іпотеки у розумінні частини третьої статті 261 ЦК України, з урахуванням того, що договір іпотеки підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, а право іпотеки - державній реєстрації, є набуття іпотекодержателем за нікчемним договором іпотеки права іпотеки, яке повязується з моментом її державної реєстрації. Тому початок перебігу за вимогою про застосування наслідків нікчемного договору іпотеки, яка предявлена його стороною, починається з наступного дня після державної реєстрації права іпотеки.
Початок перебігу за вимогою про застосування наслідків нікчемного договору іпотеки, яка пред`явлена заінтересованою особою (не стороною нікчемного договору іпотеки), починається з наступного дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відкрити / Коментувати

2022-10-10 23:10:56 Kill all russian Відкрити / Коментувати

2022-10-08 21:51:54 Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 липня 2022 року
у справі № 908/3468/13[2]
Господарська юрисдикція
Щодо належного судового повідомлення учасника судового процесу
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постанові
від 25.04.2018 у справі № 800/547/17
та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постановах
від 27.11.2019 у справі № 913/879/17
від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19
від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б
від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20
ФАБУЛА СПРАВИ

У справі про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" третя особа подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій заявила клопотання про поновлення пропущеного строку обґрунтоване тим, що в останньому судовому засіданні вона участі не брала, а про наявність рішення дізналась 28.06.2021, а в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 04.08.2021.

Ухвалами суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху з мотивів несплати судового збору та у зв'язку з визнанням неповажними причин пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно.

Ухвалою суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу у зв`язку з неусуненням скаржником допущених недоліків.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частин третьої, сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом, для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3 - 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою апеляційний суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

ВИСНОВКИ: направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду. Відкрити / Коментувати

2022-10-08 21:35:27 Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 серпня 2022 року
у справі № 607/5148/20
Цивільна юрисдикція
Щодо обмежень у застосуванні звичаю
ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ТОВ «Талан Тер», про визнання удаваним правочинів, визнання недійсними правочинів та визнання права власності.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін

ОЦІНКА СУДУ

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що в Україні існує звичай, згідно якого, як правило родичі, для приховування майна від інших осіб укладають між собою удавані правочини.

У доктрині приватного права виокремлюються такі ознаки звичаю: звичай представляє собою певне правило поведінки; він не встановлений актами цивільного законодавства; звичай є усталеним у певній сфері цивільних відносин (див.: Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар. Т. 1: Загальні положення. Особи / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. - Харків : ЕКУС, 2020. - С. 67).

Тлумачення приватно-правових норм має бути розумним та вказала, що «загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується (частина друга статті 7 ЦК України).

ВИСНОВКИ: тлумачення частини другої статті 7 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що законодавець встановив обмеження у застосуванні звичаю, який суперечить договору або актам цивільного законодавства. Тобто, не допускається існування звичаю проти закону (contra legem).

Укладення удаваного правочину не може бути кваліфіковане як усталене правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, оскільки має детальну правову регламентацію в нормах ЦК України (стаття 235 ЦК України). Відкрити / Коментувати

2022-10-08 17:30:37 Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21
Господарська юрисдикція
Щодо наслідків неповідомлення або несвоєчасного повідомлення іншої сторони про неможливість виконання договору (форс-мажорні обставини)
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові
від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ "Захисні технології України" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) про внесення змін до Договору.
Постачальник через простій підприємства, викликаний пандемією COVID-19 і запровадженим через це карантином, внаслідок якого більшість працівників взяли відпустку за свій рахунок, не зміг вчасно виконати зобов`язання, про що повідомив Міноборони. Стверджуючи, що мають місце форс-мажорні обставини, пропонував контрагенту продовжити строк поставки першої партії товару (1 500 шт.) і розірвати договір в частині поставки другої партії товару (1 750 шт.). У зв`язку з залишенням Міноборони без задоволення пропозиції про внесення відповідних змін до договору постачальник звернувся до суду.

Господарський суд міста рішенням позов задовольнив.
Апеляційний господарський суд постановою рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову у позові.

ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.
Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
ВИСНОВКИ: неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). Відкрити / Коментувати

2022-10-07 19:14:39 Постанова ОП КГС ВС від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 (№ в ЄДРСР 105458813)
"67. Відповідно до частини першої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах памяті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
68. На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.
69. У частині другій статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
70. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).
71. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини пята, шоста статті 96 Господарського процесуального кодексу України).
72. Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.
73. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу". Відкрити / Коментувати

2022-10-07 12:33:45 Щодо умов про поширення дії договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення
Постанова від 23 грудня 2021 року у справі № 910/1515/21

ФАБУЛА СПРАВИ

Громадська спілка «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» звернулася до господарського суду з позовом, в якому просила вважати укладеним між нею і ТОВ «Юніонком» договір про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, на умовах, викладених у позовній заяві.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позовні вимоги задоволено повністю.

ОЦІНКА СУДУ

Виходячи з положень частини третьої статті 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати: по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування.

В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

ВИСНОВКИ: умови щодо поширення дії договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, можуть бути передбачені лише за волевиявленням сторін договору. Відкрити / Коментувати

2022-10-07 11:10:42 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою від 31 серпня 2022 року у справі № 711/3007/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо необхідності нотаріального посвідчення додатків до договорів
ФАБУЛА СПРАВИ

ТОВ «Спектрум Ессетс» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, замінено у виконавчому провадженні стягувача ПАТ «Фідобанк» на його правонаступника - ТОВ «Спектрум Ессетс».

ОЦІНКА СУДУ

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України; (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України; (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що додаток з переліком договорів до договору відступлення прав вимоги мав бути оформлений або на нотаріальному бланку або містити відбиток засвідчувального штампу нотаріуса, який посвідчував договір.

ВИСНОВКИ: нотаріальною дією є посвідчення договорів, а не посвідчення додатків до них. Відкрити / Коментувати

2022-10-06 23:04:45 Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 серпня 2022 року
у справі № 910/15264/21
Господарська юрисдикція
Щодо наслідків неповідомлення або несвоєчасного повідомлення іншої сторони про неможливість виконання договору (форс-мажорні обставини)
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові
від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21
ФАБУЛА СПРАВИ

ТОВ "Захисні технології України" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) про внесення змін до Договору.

Постачальник через простій підприємства, викликаний пандемією COVID-19 і запровадженим через це карантином, внаслідок якого більшість працівників взяли відпустку за свій рахунок, не зміг вчасно виконати зобов`язання, про що повідомив Міноборони. Стверджуючи, що мають місце форс-мажорні обставини, пропонував контрагенту продовжити строк поставки першої партії товару (1 500 шт.) і розірвати договір в частині поставки другої партії товару (1 750 шт.). У зв`язку з залишенням Міноборони без задоволення пропозиції про внесення відповідних змін до договору постачальник звернувся до суду.

Господарський суд міста рішенням позов задовольнив.

Апеляційний господарський суд постановою рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову у позові.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

ВИСНОВКИ: неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). Відкрити / Коментувати

2022-09-28 21:54:04 Правова позиція Великої Палати Верховного Суду згідно з Постановою від 17 лютого 2022 року у справі № 9901/119/21
Адміністративна юрисдикція
Щодо права на отримання інформації в електронному вигляді
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), в якому просив:
визнати протиправними дії ВРП щодо відмови у надсиланні йому запитуваних документів в електронному вигляді;
зобов`язати ВРП надати запитувані ним документи в електронному форматі безкоштовно.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням позов задовольнив.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону України «Про інформацію» свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну.
Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк у межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
На виконання вказаних положень закону голова ВРП наказом від 29 січня 2020 року № 7/0/1-20 затвердив Розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є ВРП.
Згідно з приміткою до постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 740 «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки встановлюється на дату копіювання або друку документів.
Вказані правові норми регулюють питання відшкодування витрат саме на копіювання та друк (що передбачає виготовлення паперових копій документів) та не передбачають обмеження права на отримання інформації в електронному вигляді, зокрема не передбачають встановлення плати за сканування копій документів.
ВИСНОВКИ: надання вже існуючої інформації в електронному вигляді не є створенням нової інформації, оскільки в цьому випадку йдеться про переведення вже існуючої у відповідача інформації в електронний вигляд, тобто надання інформації, яка вже існує та розпорядником якої є відповідач.
При цьому, у разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена. Відкрити / Коментувати