Правові позиції Верховного суду

2021-10-19 11:59:13 ПІСЛЯ ПЕРЕРИВАННЯ СТРОКУ ПРЕД`ЯВЛЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ДОКУМЕНТА ДО ВИКОНАННЯ У ЗВ`ЯЗКУ З ЙОГО ПРЕД`ЯВЛЕННЯМ ДО ВИКОНАННЯ ПЕРЕБІГ СТРОКУ ПОЧИНАЄТЬСЯ ЗАНОВО З НАСТУПНОГО ДНЯ ПІСЛЯ ЙОГО ПОВЕРНЕННЯ. ЧАС, ЩО МИНУВ ДО ПЕРЕРИВАННЯ СТРОКУ, ДО НОВОГО СТРОКУ НЕ ЗАРАХОВУЄТЬСЯ.
ПОСТАНОВА 22 вересня 2021 року справа № 240/10258/19 провадження № К/9901/20374/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
38. Частиною четвертою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
39. Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 Закону № 606-XIV, яка є попередньою редакцією Закону № 1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня.
40. Норми щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв`язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.
41. Отже, з аналізу частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону № 1404-VIII висновується, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
42. Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII.
43. Така позиція узгоджується з подібними правовими висновками, висловленими у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 916/922/16 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 303/2642/20.
44. Отже, установивши, що стягувачу виконавчий документ було повернуто 15 січня 2019 року, тобто строк був перерваний, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що головний державний виконавець Солом`янського ВДВС Цапенко С. М. на підставі заяви стягувача про примусове виконання від 14 березня 2019 року № 06-25-15/1154, яка отримана органом виконавчої служби 19 березня 2019 року, у межах своїх повноважень постановою від 04 червня 2019 року відкрила виконавче провадження відповідно до вимог статті 12 Закону № 1404-VIII.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/99834764 Відкрити / Коментувати

2021-09-11 01:39:11 Постанова ОП КЦС ВС від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/84152558
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. Відкрити / Коментувати

2021-09-11 01:39:03 Постанова КЦС ВС від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/79231916
Тлумачення частини другої статті 215 ЦК України свідчить, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Відкрити / Коментувати

2021-09-11 01:38:51 Постанова ОП КЦС ВС від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/79472438
Тлумачення статей 215 та 216 ЦК України свідчить, що учасники цивільних відносин не можуть на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), визначати правові наслідки нікчемності правочину. За домовленістю сторін можуть змінюватися тільки правові наслідки оспорюваного правочину. Відкрити / Коментувати

2021-09-11 01:38:41 Постанова КЦС ВС від 10 березня 2021 року у справі № 753/731/16
https://reyestr.court.gov.ua/Review/95502347
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 989 ЦК України свідчить, що переддоговірний обов'язок страхувальника надати страховику достовірні відомості про об`єкти страхування і фактори ризику є проявом найвищої добросовісності (доктрина uberrima fides) і пов`язаний з ризиковим характером договору страхування.
По суті страховику потрібна інформація для оцінки страхового ризику.
Нікчемність другого договору страхування пов'язується із невиконанням переддоговірного обов`язку, який має суттєве значення для виконання майбутнього договору страхування.
Цивільне законодавство не містить вказівки про те, який стандарт розкриття інформації майбутнім страхувальником має бути застосований. З урахуванням принципів цивільного права, слід зробити висновок, що для розкриття інформації майбутнім страхувальником потрібно застосувати конструкцію «розумного повідомлення про ризик», тобто, майбутній страхувальник повинен надати інформацію, яку він знає або повинен знати щодо об`єкта, який страхується.
У справі, що переглядається, відповідно до даних із централізованої бази даних МТСБУ станом на момент укладення договору страхування від 15 березня 2014 року № АС/7858283 в ній містилася інформація про різні автомобілі BMW X5 державний номер НОМЕР_1 і різних страхувальників.
Очевидно, що розумна і обачна людина не може допустити існування ситуації, за якої різні транспортні засоби (BMW X5) належні різним власникам мають одинакові державні номерні знаки. З урахуванням саме таких обставин та застосовуючи конструкцію «розумного повідомлення про ризик» слід констатувати, що страхувальник не міг повідомити страховика про те, що стосовно його об'єкта страхування укладені інші договори страхування.
Тому суди зробили обґрунтований висновок про те, що страхувальник не порушував вимоги частини 1 пункту 3 статті 989 ЦК України, відсутні підстави для констатації нікчемності договору страхування від 15 березня 2014 року № АС/7858283 та задовольнили позов. Відкрити / Коментувати

2021-09-11 01:38:29 Постанова КЦС ВС від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/95532879
З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
Аналіз цивільного законодавства свідчить, що перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, при: (а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); (б) тлумаченні змісту договору. Перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору. Саме такий висновок зумовлений тим, що по своїй суті перекваліфікація направлена на з`ясуванні справжньої волі сторін договору, який перекваліфіковується в інший. А це, відповідно, можливо зробити тільки в рамках спору щодо такого договору. Відкрити / Коментувати

2021-09-11 01:38:05 Постанова КЦС ВС від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/90051213
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України та статей 651 - 653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції «недійсність договору» та «розірвання договору», як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним. Відкрити / Коментувати

2021-09-11 01:36:56 Постанова КЦС ВС від 24.02.2021 у справі № 405/1018/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/95241427
Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання (частина третя статті 261 ЦК України).
Аналіз частини третьої статті 261 ЦК України свідчить, що перебіг позовної давності пов`язується саме з початком виконання нікчемного правочину, незалежно від того, чи був такий нікчемний правочин виконано повністю і яка зі сторін здійснила виконання. Причому такий початок перебігу стосується будь-яких наслідків нікчемного правочину Відкрити / Коментувати

2021-08-28 10:45:41 "Актуальна правова позиція"

Постанова ВП ВС від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (№ в ЄДРСР 98524305).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге частини першої статті 1048 ЦК України).

Способи визначення плати за користування позикою у твердій сумі та у процентному відношенні є еквівалентними (взаємозамінними). Тому визначення плати за користування позикою у твердій сумі є правомірним.

"Неактуальна правова позиція"

Постанова ВСУ від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14 (№ в ЄДРСР 39689407).

За змістом висновку Верховного Суду України про спосіб встановлення плати за користування позикою передбачене у статті 1048 ЦК України право сторін на встановлення такої плати з урахуванням приписів статті 6 та частини першої статті 627 ЦК України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів і порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати, зокрема встановлення плати у твердій грошовій сумі безвідносно до суми боргу (узагальнюючий висновок з пункту 27 Постанови ВП ВС від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (№ в ЄДРСР 98524305)). Відкрити / Коментувати

2021-08-28 10:42:52 Постанова ВП ВС від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (№ в ЄДРСР 98524291).

Скасування державної реєстрації ОСББ (реєстраційного запису) за рішенням суду не може бути самою ліквідацією юридичної особи, яка відбувається в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України, і не призводить до припинення ОСББ з огляду на вимоги статті 25 Закону № 755-IV, якою визначається порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій.

Позовна вимога щодо скасування державної реєстрації існуючої юридичної особи (ОСББ), яка створена у відповідному порядку та здійснює свою діяльність тривалий час, за період свого існування набувши відповідних прав і обов`язків, не призведе до поновлення прав і законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. Відкрити / Коментувати