Правові позиції Верховного суду

2021-06-25 11:09:37 Щодо зобов'язання прийняття рішень про надання дозволу на розробку технічної документації.
Постанова ВС від 27 травня 2021 року у справі №442/3936/17

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Отже, суди дійшли помилкового висновку, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах є дискреційними.
В свою чергу, на виконання рішення суду щодо повторного розгляду заяви позивача відповідачем ухвалено вдруге відмову, яка прийнята за відсутності підстав, визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України, свідчить про відсутність наміру субєкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством.
Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльність субєкта владних повноважень протиправною та зобовязати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобовязати відповідача - субєкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права субєкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право субєкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобовязує субєкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Проте надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій субєкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Зважаючи на протиправну поведінку відповідача, а саме невиконання ним обовязку, передбаченого приписами діючого законодавства, та неврахування рішення суду, що набрало законної сили, за наявності достатніх та належним чином поданих ОСОБА_1 документів, що встановлено судами першої й апеляційної інстанцій, недоведеність відповідачем існування, передбачених чинним законодавством, обставин, що можуть слугувати підставою для відмови у наданні дозволу, суд вважає наявні підстави для зобовязання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зважаючи, що позивач з 2014 року намагається реалізувати своє право на отримання земельної ділянки, такий спосіб захисту порушеного права відповідає положенням п. 4 ст. 245 КАС України, є належним та ефективним, забезпечує позитивне вирішення цього питання без невиправданих зволікань.
Подібну правову позицію вже висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 24.01.2019 у справі № 806/2978/17, від 16.05.2019 у справі № 812/1312/18 та від 14.08.2019 у справі № №0640/4434/18, від 11.09.2019 у справі № 819/570/18, 12.06.2020 у справі № 808/3187/17 Відкрити / Коментувати

2021-06-23 17:15:49 Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 грудня 2019 року
у справі № 320/2921/14-к
Кримінальна юрисдикція


Щодо надання преюдиціального значення вироку в кримінальному провадженні щодо інших осіб
Фабула справи: вироком суду визнано ОСОБА_1 невинуватим та виправдано за ч. 1 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень. Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Мотивація касаційної скарги: прокурор вважає, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах, залишивши поза увагою ряд доказів сторони обвинувачення, які не отримали належної оцінки. Зокрема вирок суду за обвинуваченням ОСОБА_5 у фіктивному підприємництві та ухвалу апеляційного адміністративного суду про скасування податкового повідомлення-рішення.

Правова позиція Верховного Суду: за змістом ст. 212 КК України кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків настає не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов`язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв`язку з цим суду належить встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов`язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину.

Правильними колегія суддів вважає висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що вирок суду відносно ОСОБА_5 і ОСОБА_15, у розумінні ст. 84 КПК України, не є доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

У рішенні від 23 лютого 2016 року (у справі «Навальний і Офіцеров проти Росії») Європейський суд з прав людини підкреслив, що обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила - обмежуватися даними конкретного провадження.

Крім того, колегія суддів погоджується посиланням суду на позицію ЄСПЛ, який в своєму рішенні (справа «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року) констатував, що наслідки для добросовісних платників податків через порушення з боку їх контрагентів не повинні наставати і вони не можуть бути притягнені до відповідальності за неправомірні дії свого контрагента.

Висновки: надання вироку в кримінальному провадженні щодо інших осіб преюдиціального значення порушуватиме гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Відкрити / Коментувати

2021-06-22 17:05:03 Відкривання шухляд, сейфів та шкафів є обшуком, а не оглядом і не може провадитись без ухвали слідчого судді.
Судове рішення від 10 червня 2021 року, справа №454/2576/17: https://zakon.cc/court/document/read/97548253_5561950a
"127. Так, відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України, обшук може бути проведений лише на підставі ухвали слідчого судді. Водночас, ч. 3 ст. 233 КПК України передбачено перелік випадків, за наявності яких слідчий, дізнавач, прокурор, мають право провести обшук житла чи іншого володіння особи до постановлення такої ухвали (невідкладний обшук).
128. Цей перелік є вичерпним і до нього належать лише невідкладні випадки пов`язані із врятуванням людей та майна, чи з безпосереднім переслідуванням підозрюваних осіб. Відповідно, за відсутності таких виняткових обставин, проведення обшуку без ухвали слідчого судді не допускається.
129. Дослідивши протокол огляду місця події та переглянувши відеозапис цієї слідчої дії, судом було встановлено, що під час її проведення працівники правоохоронного органу не обмежувались поверхневим оглядом та безпосереднім виявленням доказів на місці події, а здійснювали активне відшукання речей і документів, зокрема, відкривали шухляди, сейфи та шафи, що є недопустимим під час проведення огляду. Фактично ж вказані дії являли собою обшук, а не огляд місця події. При цьому, такий обшук проводився без отримання попереднього дозволу слідчого судді." Відкрити / Коментувати

2021-06-22 15:39:21 Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 березня 2021 року
у справі № 904/678/20
Господарська юрисдикція

Щодо неможливості поновлення строку на заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника (ст. 45 КУзПБ)


ФАБУЛА СПРАВИ

Ухвалою господарського суду відкрито провадження у справі № 904/678/20 про банкрутство ТОВ «Капітель-Інжиніринг».

АТ «Укрексімбанк» звернулось до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 1 729 485 714,21 грн.

Ухвалою господарського суду визнано грошові вимоги АТ «Укрексімбанк» до ТОВ «Капітель-Інжиніринг» на суму 4 204,00 грн (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів, на суму 1 729 485 714,21 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів).

Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно з ст. 118 та ч. 1 ст. 119 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому строк на заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початок його перебігу, а також наслідки його спливу визначено в Кодексі України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

За приписами ч. 4 ст. 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

ВИСНОВКИ: безпідставними є твердження заявника касаційної скарги про поширення на спірні правовідносини загального правила передбаченого ст. 119 ГПК України щодо можливості поновлення встановленого законом процесуального строку, оскільки в даному випадку застосуванню підлягає ст. 45 КУзПБ як спеціальна норма, яка не передбачає можливості поновлення визначеного у цій статті строку. Відтак, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо неможливості поновлення строку визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ незалежно від поважності причин його пропуску, враховуючи, що кредитор, який звернувся до суду із відповідною заявою не втрачає права на задоволення своїх вимог, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

При цьому відсутні підстави для застосування Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, яким внесено відповідні зміни до ГПК України, оскільки зазначена правова норма передбачала продовження процесуальних строків, визначених саме ГПК України та не стосувалася строків, які регулюються спеціальними нормами законодавства про банкрутство – у цьому випадку статтею 45 КУзПБ. Відкрити / Коментувати

2021-06-22 15:39:06 Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 лютого 2021 року
у справі № 911/2042/20
Господарська юрисдикція


Щодо юридичного значення факту укладення ініціюючим кредитором з третьою особою договору цесії щодо боргу боржника


ФАБУЛА СПРАВИ

ПАТ "Акціонерний комерційний промисло-інвестиційний банк" звернулося до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бора Солар".

Заява обґрунтована нездатністю ТОВ "Бора Солар" погасити наявну у нього заборгованість, яка виникла на підставі договору про надання банківської гарантії.

Ухвалою господарського суду, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, відмовлено ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бора Солар".

ОЦІНКА СУДУ

Правова категорія "спору про право" яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство може бути виражена, як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а відтак відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін та диспозитивність, які при здійсненні провадження у справі про банкрутство проявляються у наданні учасниками справи відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника, а також інших кредиторів проти них.

Згідно з частиною першою та другою статті 36 КУзПБ боржник до дати проведення підготовчого засідання надає до господарського суду та заявнику відзив на заяву про відкриття провадження у справі. Крім відомостей, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, у відзиві боржника, зокрема зазначаються заперечення щодо вимог заявника (заявників) та докази необґрунтованості вимог заявника (за наявності).

З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі

ВИСНОВКИ: наслідком відступлення права вимоги є заміна особи кредитора у зобов'язанні, а тому з огляду на вчинення скаржником договору цесії відносно вимоги за зобов'язаннями боржника по договору про надання банківської гарантії є суперечливим факт наявності у банку права вимоги до боржника, як передумови для ініціювання відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Адже має місце спір про право у матеріально-правових відносинах, на яких ґрунтуються вимоги скаржника як кредитора до боржника за договором про надання банківської гарантії. Відкрити / Коментувати

2021-06-22 15:38:38 Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 лютого 2021 року
у справі № 910/1678/20
Господарська юрисдикція

Щодо правових наслідків укладення ініціюючим кредитором та боржником договору про реструктуризацію заборгованості, яка була підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство


ФАБУЛА СПРАВИ

До господарського суду міста звернулося - ТОВ "ТІС-Гідротехніка" із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Гідробуд Україна" у зв`язку з неспроможністю останнього сплатити заборгованість у розмірі 8 415 000, 00 грн, на підставі статей 8, 34 КУзПБ.

Ухвалою господарського суду, крім іншого, відкрито провадження у справі № 910/1678/20 за заявою ТОВ "ТІС-Гідротехніка" про банкрутство ТОВ "Гідробуд Україна".

Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство.

ОЦІНКА СУДУ

Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Підставою для відмови у відкритті провадження у справі, положення частини шостої статті 39 КУзПБ визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

При цьому, Верховний Суд зауважує, що у суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов'язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.

Колегія суддів зауважує, що нормами КУзПБ, зокрема статтею 38, не визначено підставою для повернення заяви про відкриття провадження у справі без розгляду обставини укладення (після прийняття судом такої заяви) ініціюючим кредитором та боржником договору про реструктуризацію заборгованості, яка була підставою для відповідного звернення із вказаною заявою.

ВИСНОВКИ: зміна строку виконання зобов'язання за договором, заборгованість за яким була підставою для звернення із заявою про порушення щодо боржника справи про банкрутство, свідчить про те, що підстава для звернення із такою заявою до суду відпала.

З огляду на визначений частиною другою статті 35 КУзПБ обмежений строк проведення підготовчого засідання суду, факт укладення ініціюючим кредитором та боржником договору про реструктуризацію заборгованості (яка була підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство) після прийняття такої заяви судом до розгляду та призначення підготовчого засідання унеможливлює розгляд цієї заяви по суті та зумовлює її повернення, оскільки сторони змінили строк виконання зобов'язань, відтак передчасною є підстава для відповідного звернення до суду. Відкрити / Коментувати

2021-06-22 15:38:13 Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 лютого 2021 року
у справі № 925/1342/14
Господарська юрисдикція


Щодо порядку розгляду спорів, стороною яких є боржник у справі про банкрутство


ФАБУЛА СПРАВИ

Постановою господарського суду боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого.

Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого подано скаргу з вимогами: визнати дії ПАТ "Сбербанк" неправомірними; скасувати обтяження у вигляді застави рухомого майна.

Ухвалою господарського суду скаргу боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого задоволено повністю.

Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду скасовано. Закрито провадження у справі за скаргою ПВП "Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління" в особі ліквідатора на дії АТ "Сбербанк". Справу № 925/1342/14 повернуто до господарського суду.

ОЦІНКА СУДУ

КУзПБ передбачає особливості розгляду справ про банкрутство, частина 2 ст. 7 названого Кодексу визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника, як сторони у такому спорі, в межах справи про банкрутство. В такий спосіб законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті.

При цьому, таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18).

ВИСНОВКИ: у разі, коли боржник є стороною у спорі, такий спір має вирішуватися відповідно до ст. 7 КУзПБ господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство за правилами, визначеними ГПК України, в межах цієї справи. Відкрити / Коментувати

2021-06-22 15:37:57 Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 січня 2021 року
у справі № 910/19006/19
Господарська юрисдикція

Щодо умов стягнення з боржника та виконання боржником зобов'язань за вимогами кредиторів у процедурі банкрутства


ФАБУЛА СПРАВИ

Господарський суд ухвалив порушити за заявою Дочірнього підприємства "Агроцентр Україна" провадження у справі про банкрутство "Ліхтен Груп"(далі - Боржник) в загальному порядку відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого.

Головне управління Державної податкової служби (далі - ДПС) подало заяву про визнання його кредитором Боржника на суму 1 202 грн 26 коп. Заява мотивована наявністю у Боржника боргу зі сплати податку на прибуток та податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Господарський суд міста Києва ухвалив, зокрема, про про відмову у визнанні вимог ДПС до Боржника на суму 1 202 грн 26 коп.

Апеляційний господарський суд постановив скасувати ухвалу господарського суду в частині відмови ДПС у визнанні кредитором Боржника на суму 1 202 грн 26 коп., визнати ДПС кредитором у справі на цю суму.

ОЦІНКА СУДУ

Заборона на включення до грошового зобов'язання неустойки (штрафу, пені) та інших фінансових санкцій стосується кредитора, що звертається із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (ініціюючого кредитора).

Натомість ця заборона не поширюється на вимоги конкурсного кредитора при зверненні до господарського суду із письмовою заявою про кредиторські вимоги до боржника, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство (частина третя статті 45 Кодексу про банкрутство). Аналогічне правило діє для ініціюючого кредитора у разі заявлення ним до боржника додаткових грошових вимог відповідно до порядку, передбаченого частиною другою статті 45 Кодексу про банкрутство.

А тому Кодекс про банкрутство не ототожнює зміст та склад вимог кредитора при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (які мають бути грошовими, однак до них не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції), зі змістом та складом вимог конкурсного кредитора, що можуть бути як грошовими, так і майновими (частина друга статті 45 Кодексу про банкрутство), та включати неустойку (штраф, пеню) та інші фінансові санкції.

ВИСНОВКИ: стягнення з боржника та виконання боржником зобов'язань за вимогами кредиторів допускається щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію, та у разі одночасного погашення всіх вимог конкурсних кредиторів.

З огляду на це та враховуючи положення статті 41 Кодексу про банкрутство, заявлені ДПС до Боржника кредиторські вимоги за зобов'язаннями у складі основного зобов'язання, сум штрафних санкцій та пені - є вимогами конкурсного кредитора за грошовими зобов`язаннями Боржника, на які поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у розумінні частини першої статті 41 Кодексу про банкрутство та за якими забороняється виконання вимог відповідно до частини третьої цієї статті Кодексу про банкрутство. Відкрити / Коментувати

2021-06-22 15:25:09 Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 жовтня 2019 року
у справі № 501/1571/16-ц
Цивільна юрисдикція


Щодо юрисдикції спорів про скасування реєстрації обєднання співвласників багатоквартирного будинку
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Райдужний-2» (далі - ОСББ «Райдужний-2»), державних реєстраторів відділу державної реєстраційної служби реєстрації фізичних та юридичних осіб управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету міської ради, третя особа - Дочірнє підприємство «Моноліт-сервіс», в якому просила: визнати незаконними та скасувати рішення установчих зборів про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Райдужний-1Г» (далі - ОСББ «Райдужний-1Г»); визнати незаконними та скасувати рішення зборів про приєднання до ОСББ «Райдужний-1Г» сусіднього будинку, зміни назви об`єднання, затвердження статуту ОСББ «Райдужний-1Г»; визнати недійсним статут ОСББ «Райдужний-2»; визнати недійсним та скасувати запис проведення державної реєстрації ОСББ «Райдужний-2».

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено.

Мотивація касаційної скарги: ОСББ «Райдужний-2» вважає, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Правова позиція Верховного Суду: Закон «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Ураховуючи те, що позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, створенням юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 і підстав для відступлення від такої позиції немає.

Висновки: позов ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів та запису проведення державної реєстрації обєднання співвласників багатоквартирного будинку не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Ключові слова: підвідомчість справ, позов власника квартири в багатоквартирному будинку, вирішення питання про використання спільного майна, установчі збори об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, адміністративна юрисдикція, господарська юрисдикція Відкрити / Коментувати

2021-06-22 15:21:02 Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 лютого 2021 року
у справі № 759/1036/20
Цивільна юрисдикція

Щодо забезпечення доступу до правосуддя в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві


ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» (далі - ОСББ «Моноліт»), третя особа - Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів, зобовязання вчинити дії.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, відмовлено у відкритті провадження у цій справі. Розяснено ОСОБА_1 її право звернення до господарського суду за правилами положень ГПК України в порядку господарського судочинства.

ОЦІНКА СУДУ

У справі, яка переглядається, установлено, що позивач є власником квартири в багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту її права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на думку позивача, проведенням загальних зборів ОСББ.

Оскільки позивач є власником квартири в багатоквартирному будинку, а спір стосується діяльності юридичної особи - ОСББ «Моноліт», а саме визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів, то цей позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Подібний правовий висновок щодо застосування матеріальних норм права, який викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19) та постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 127/14625/16-ц (провадження № 61-17817св18) та від 15 квітня 2020 року у справі № 758/8634/17 (провадження № 61-41316св18).

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивач уже зверталася до господарського суду з позовом до ОСББ «Моноліт» про визнання недійсними рішень загальних зборів, однак ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі № 910/18032/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Моноліт» в особі голови правління ОСББ «Моноліт» про визнання недійсними рішень загальних зборів.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», (заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності в заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників усупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ указав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27, 28, 38-40).

Верховний Суд вважає, що відмова у відкритті провадження у цій справі з тих підстав, що спір належить розглядати в господарській, а не цивільній юрисдикції, при наявності ухвали господарського суду, яка набрала законної сили та якою відмовлено у відкритті провадження у справі за правилами господарського судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

ВИСНОВКИ: позивачу має бути забезпечений доступ до правосуддя навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди у розгляді у належному господарському судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду. Відкрити / Коментувати