ПЛАЙ

2022-05-18 13:27:57 Я не слідчий і не прокурор, тому не збираюся зараз топити за якусь одну із цих версій і тим більше виносити комусь вироки. У справі Івасюка все ще замало інформації, яка б допомогла скласти цей пазл остаточно. Якщо офіційний вирок слідства — таки фейк, а будь-яка із версій про вбивство відповідає дійсності – скоріше за все, зловмисники розуміли весь резонанс скоєного, а тому знищили головні докази ще на місці.

Так чи інакше, більшість матеріалів у справі Івасюка досі лежать за сімома замками у москві. Чи доживуть вони до кінця війни – запитання із зірочкою. Але я сподіваюся, що в найближчому, ізольованому від руского міра майбутньому з цієї таємниці спаде бодай частина заслонів, і ми дізнаємося про смерть творця української музики багато нового. А всі винні, – якщо такі є і вони досі живі, – будуть покарані по справедливості.

Наостанок скажу одне. Якщо розставити крапки над “і” в смерті Івасюка вже ніколи не вийде, все одно мусимо тут і зараз боротися за Івасюкове Майбутнє. Давайте докладемо усіх можливих зусиль, щоб після нашої перемоги зробити Україну такою, якою її хотів бачити Володимир Михайлович. Йому буде приємно.



Відкрити / Коментувати

2022-05-18 13:25:57 Напевно, найвідоміше кольорове фото Івасюка, що увійшло на обкладинку платівки Ротару з його піснями 1977-го. Джерело: ivasyuk.org Відкрити / Коментувати

2022-05-18 13:24:10 4. Розправа конкурентів

“За”. Остання і об’єктивно найслабша версія. Івасюка нібито замовив хтось із його колег через заздрість до таланту та популярності молодого композитора. Цим начебто можна пояснити і те, що з його портфеля безслідно зникли ноти з новими піснями.

У зв’язку з цією теорією мамкіни конспірологи у таблоїдах та на форумах навіть згадують про нині покійного Миколу Мозгового, який перебрав на себе лаври головного естрадного композитора у 80-х. Мовляв, “Край” та інші його хіти тих часів – ні що інше, як ті самі пісні з Івасюкового портфеля, які він не встиг доробити самостійно. А конкурси пам’яті автора “Червоної Рути” та інші івенти, ініційовані Миколою Петровичем на його честь – спроби “домовитися із совістю” та “замолити гріхи”.

“Проти”. Ну камон, хоч Мозговий, хоч будь-який інший його поважний колега зі спілки композиторів – не син генсека, не гебіст і не міліціонер. Навіть за радянських часів така людина при всій повазі до неї вже сиділа б за гратами, ба більше – могла б стати чудовим приводом для подальшого “полювання на відьом” серед проукраїнських музикантів чи об’єктом нападок для пропагандистів, яких хлібом не годуй, лишень покажи “заздрісного хохла”. Відкрити / Коментувати

2022-05-18 13:21:50 Володя із Марією Соколовською, якій присвятив "Червону Руту". Фото: ivasyuk.org Відкрити / Коментувати

2022-05-18 13:19:50 3. Кримінал / любовний трикутник

“За”. Ці версії не настільки масштабні, щоб зупинятися на них окремо. Тому я об’єднав їх в один пункт.

Почнемо з бандитської розправи. Наближені до Івасюка люди розповідають, що незадовго до смерті в нього було кілька вуличних конфліктів з агресивними індивідами. Якось композитор вступив у суперечку з бухими мажорами, які співали російських пісень у львівській кав’ярні (історія підозріло нагадує обставини загибелі керівника львівського ансамблю “Ватра”, композитора Ігоря Білозіра). Іншого разу він посперечався у трамваї з особами “кавказької зовнішності”, які повідривали йому гудзики на пальті.

Є і серйозніші за масштабом, але не за достовірністю заяви про кримінальні розборки за участі Івасюка від того ж таки Крижановського. В найкращих традиціях руснявої пропаганди він наводить “нєпоровєржимиє доказатєльства”, що композитор отримував за свої пісні солідні роялтіз, які могли стати принадою для бандюків. В очі тих грошей, звісно, ніхто не бачив.

А тепер про любов. Як я вже розповідав, незадовго до смерті Володимир Івасюк мав роман із Тетяною Жуковою. А вона, за непідтвердженою інфою, мутила на стороні ще й із сином поважного львівського партійця. Синок нібито дізнався про зраду дами і разом із друзями-мажорами влаштував композитору вендетту. Вивіз на ліс, хотів налякати, але “перестарався”. А справу нібито зам’яли, щоб відмазати виродка.

“Проти”. Якщо все це правда, навіщо слідству було її приховувати? Принаймні, після розпаду совка в цьому не було жодного сенсу, і ми б вже мали на руках докази. Єдине можливе пояснення – у справі були замішані впливові міліціонери або інші високопосадовці, які не втратили посад після 1991-го. Відкрити / Коментувати

2022-05-18 13:17:32 Композитор за роботою в чернівецькій квартирі. Фото: ivasyuk.org Відкрити / Коментувати

2022-05-18 13:15:52 2. Вбивство радянськими спецслужбами

“За”. Найбільш популярна версія смерті Івасюка за незалежної України. Через брак інформації та доступу до офіційних джерел за радянських часів передавалася із уст в уста серед проукраїнської інтелігенції. Однак після розпаду совка на поверхню почали виринати докази, які підтверджують її вірогідність.

Купу незручних запитань викликає сама процедура розслідування смерті Івасюка, а викладені у справі факти часто протирічать один одному. Чому справу закрили 11 травня, хоча тіло композитора знайшли аж 18-го? Як труп міг провисіти на дереві так довго майже без природних ушкоджень? Якщо це самогубство, чому на корі дуба не залишилося слідів від взуття композитора, який мав би видертися на дерево, щоб закріпити зашморг? Куди зникли особисті речі Івасюка включно із нотами нових творів, про які говорила його мати? Якщо всі ці моменти замовчувалися, то з чиєї подачі? Принаймні, на останнє запитання в українців є очевидна відповідь.

У 2009-му Генеральна прокуратура України поновила розслідування справи Івасюка. Але у 2012-му знову закрила справу “за відсутності складу злочина”. У 2014-му розслідування поновили вдруге. За рік екс-прокурор Львівської області Роман Федик відкрито заявив, що композитора “вбили представники радянських спецслужб”, але його слова так і залишилися лише словами.

У 2019-му Київський науково-дослідний інстутут судових експертиз дійшов висновку, що Володимир Івасюк “фізично не міг вчинити самогубство” з огляду на обставини, за яких його знайшли мертвим. Нарешті, у 2021-му екс-заступник генпрокурора Микола Голомша у прямому ефірі шоу “Право на владу” сказав: “Ми встановили, що він був повішений вже мертвим”. Замість аргументів, які мали б іти далі – знову тиша.

“Проти”. Спочатку про малоймовірність гебістського сліду в смерті Івасюка говорили його приятелі та колеги по сцені. У публічних виступах та інтерв’ю вони зауважували, що такого просто не може бути, адже Володя займався лише творчістю, не ліз у політику, а відтак і не ніс жодної прямої загрози совєцькому режиму чи його безпеці. Серед інших на цьому наголошував поет-пісняр Юрій Рибчинський, який написав чимало крутих текстів на музику Івасюка. Пізніше з’ясувалося, що насправді все було інакше. Коли Рибчинський вперше дізнався, що композитор помер, то “не під запис” чітко та коротко відповів співрозмовнику: “Його вбили”.

Для повноти інформації у цьому місці не можу не зупинитися на одній із найбільших “сенсацій” останніх років довкола справи Івасюка. Любителям шапочок із фольги підготуватися.

У 2009-му, після першого поновлення розслідування смерті композитора (совпадєніє?) у газеті “Бульвар Гордона” (відчуваєте авторитетність джерела?) з’явилося інтерв’ю із таким собі Михайлом Крижановським. Редакція представила співрозмовника як колишнього агента одразу трьох спецслужб (!): КДБ, СБУ та ФБР. Зараз Крижановський у цілях безпеки нібито живе на конспіративній квартирі в США окремо від родини.

Так от. Пан Крижановський стверджує, що КДБ не вбивало Івасюка, бо…сам композитор був секретним агентом служби під прикриттям! У середині 70-х його нібито завербувало львівське відділення комітету, хоча жодних документів на підтвердження цього факту не виявлено. З розповідей знайомих композитора, незадовго до смерті його справді запрошували "на розмову", але з цього нічого не вийшло: Володимир натякав службістам, що нічого, крім музики, його не цікавить.

Ну ок, припустимо, що гебісти Івасюка не вбивали. Чи міг це зробити хтось інший? І тут ми підходимо до наступних версій... Відкрити / Коментувати

2022-05-18 13:10:00 Могила Івасюка. Фото: ivasyuk.org Відкрити / Коментувати

2022-05-18 13:08:19 1. Самогубство

“За”. У 1972-му Івасюк переїхав із Чернівців до Львова. Там він вступив до медінституту і паралельно навчався у консерваторії. Перший час у новому місті композитор сумував за Ротару, Яремчуком, Зінкевичем, Дутківським та іншими друзями з буковинської музтусівки. Через це психологічний стан Володі погіршився.

У 1976-му Івасюк лікувався у львівській психіатричній лікарні. Ось що про це говорить витяг з його медичної справи: “Намагався багато працювати, писав нові пісні і більш серйозні речі, однак найчастіше відкидав їх, вважаючи вкрай невдалими. Став неспроможним, провалив кілька репетицій на радіо. За місяць до даного надходження заявив сестрі, що “списався і краще покінчити з собою, ніж так жити”. Пізніше ці думки приходили в голову все частіше. Консультований у клініках медінституту, приймав амбулаторне лікування, проте без ефекту. Абсолютно перестав спати, настрій різко впав”.

Подібне розповідала і Тетяна Жукова, оперна співачка та тодішня гьорлфренд Івасюка. За її словами, незадовго до смерті композитора вони часто переглядали з ним закордонні трилери про суїцид. А сам чоловік нібито водив її до парку неподалік від дому і навіть показував дерево (!), на якому “хотів би повіситися”.

В правдивості офіційної версії радянського слідства переконані і сучасні дослідники. У 2019-му історичне медіа WAS поспілкувалося про смерть Івасюка із Єлизаветою Апанасенко, експерткою Київського бюро судово-медичної експертизи. Ось який висновок вона зробила: “Наявні матеріали підводять до версії про самогубство. Ніяких характерних ознак вбивства немає. Хоча в процесі експертизи помітна деяка недбалість, в загальному, як для 1970-х років, вона проведена непогано. Зараз би ці результати вважалися неповними, але в той час не були доступні багато сучасних методів, включаючи аналіз ДНК. Підстав вважати смерть Івасюка вбивством я не бачу. Втім, для однозначного висновку матеріалів недостатньо”.

“Проти”. Львівські приятелі Володимира Михайловича розповідали, що він справді сумував за старими друзями, але в депресію через це не впадав. Композитор, як і раніше, мав гарний настрій і багато працював. Наприклад, у 75-му написав саундтрек до вистави “Прапороносці” за романом Олеся Гончара, який дуже сподобався самому письменнику.

З огляду на це слова Тетяни Жукової виглядають дивними, якщо не абсурдними. Чи не бреше вона, видаючи специфічне почуття гумору Івасюка за чисту монету?

А як сприймати той факт, що Володимир Михайлович справді був на психіатричному обліку? Тут є логічне пояснення. Івасюк не встигав поєднувати заняття з роботою, тому в 76-му його виключили з консерваторії за пропуски пар. Однак композитор хотів отримати професійну музичну освіту і шукав можливості повернутися на навчання. У ті часи це можна було зробити, маючи на руках психіатричну довідку. Як талановитий артист і потенційний медик, на прийомі у лікаря Івасюк запросто міг закосити під “потрібні” йому симптоми. Зрештою, восени 77-го “стан пацієнта покращився” (цитата з медсправи), тож Івасюк міг зі спокійною душею повернутися до консерваторії. Відкрити / Коментувати

2022-05-18 13:02:11 Отже, що нам відомо про смерть автора “Червоної Рути”?

У квітні 1979-го Володимир Івасюк працював у журі хмельницького конкурсу “Молоді голоси”. 24 квітня о 8:30 ранку Івасюк повернувся потягом додому у Львів. Поголився, помився і пішов на навчання. Близько першої дня повернувся додому, поклав ноти в портфель і знову пішов у консерваторію, пообіцявши матері, що повернеться за годину.
З пар його забрали на авто. Тоді Володимира Івасюка востаннє бачили живим.

25 квітня студент львівської консерваторії нібито бачив композитора на трасі до Винників. Випадкова жінка з Рівного розповіла слідству, що на початку травня зустріла Івасюка на автовокзалі міста.

Композитора знайшли мертвим 18 травня. Під час навчань солдат-радист виявив у Брюховицькому лісі його тіло, підвішене ременем за гілку бука. Слідство постановило, що причиною його смерті стало “самогубство через повішення”. З неї і почнемо.

На фото – Володя з мамою. Джерело: ivasyuk.org Відкрити / Коментувати