Репортерське пальто

2021-04-13 12:28:35 Сьогодні знову про гроші. Читомо і Happy Monday проводять опитування про зарплати у видавничій сфері. Анонімно відповісти про свої заробітки можна тут. За результатами сформують рейтинг зарплат, такий як ось цей, — про заробітки комунікаційників. Відкрити / Коментувати

2021-04-12 13:30:23 Дивіться, який кейс!

У видання "Новинарня" немає грошей, щоб заплатити авторці адекватний гонорар, тому головред опублікував у фейсбуці її номер картки і просить переслати їй подяку за текст: https://bit.ly/3wRpPHo

Не знаю навіть, я реагувати на таке, але загалом це сумно Відкрити / Коментувати

2021-04-12 13:30:23 А тут ще одне медіа про війну, Новинарня, збирає гроші на підвищення гонорару авторці за один матеріал (цей). Відкрити / Коментувати

2021-04-12 13:26:26 Інтерв'ю про новий медійний проєкт про війну і прифронтові території Donbas Frontliner із засновником Андрієм Дубчаком. На запуск, до речі, частково зібрали гроші на Спільнокошті — майже 183 тисяч гривень. Ще 150 тисяч дасть фонд Відродження.

Пишуть, що

"Замість стандартної формули «поїхали – зробили репортаж – привезли – обробили – видали», команда Андрія планує інтерактивний підхід. Кожну поїздку на Донбас вони анонсуватимуть у соцмережах, запитуватимуть в аудиторії, що її цікавить, відповіді на які питання їй хотілось би отримати. Таку ж комунікацію вестимуть і з мешканцями прифронтових територій".

Мені не дуже зрозуміло, що принципово нового в цьому підході, бо і так журналісти весь час в соцмережах шукають героїв. Але якщо вам відгукується, можна докинути гроші тут. Відкрити / Коментувати

2021-04-08 18:21:00 На The Ukrainians вийшло інтерв'ю з Максимом Беспаловим про подорожі і письменництво, а ще про переїзд з Дніпра до Львова. Максим написав три подорожньо-репортажні книжки: «Усе, що ви знаєте про Ірландію, правда, але…», «Український Шпіцберген» та «Шлях на край світу» (про дорогу Святого Якова). Я жодну не читала, бо не дуже цікаві були ці теми і місця. Але ви скажіть, що з цих трьох варто почитати?
#док_чтиво Відкрити / Коментувати

2021-04-07 11:26:23 Засновник видавництва "Човен" Ігор Балинський розповідає про репортаж на українському книжковому ринку деякі речі, які знати не хочеться. Але якщо вони правдиві, ніц не вдієш — знати мус.

Нагадаю, що "Човен" — це видавництво, яке спеціалізується на репортажах, нон-фікшні та біографіях (в них вийшла моя книжка репортажів з Туреччини). І якщо біографія журналіста Ґарета Джонса, який розповів світові про Голодомор, досить успішна на нашому ринку, то про мій улюблений жанр (репортажі з далеких країв) такого не скажеш.

Ось що говорить Балинський:

— У нас спочатку була ілюзія, яка з’явилась після вивчення польського досвіду, що українці будуть добре читати репортажі про країни, куди люблять їздити як туристи, скажімо, про Єгипет, Туреччину, чи про країни-сусіди, як-от Словаччину, чи про колишні країни Радянського Союзу, про зміни, які в них відбуваються, зокрема про трагічні події, як-от на Кавказі.

Нам здавалось, що читачам буде цікавим погляд на ці країни саме через художній репортаж, через закордонних авторів, які по-іншому мислять, по-іншому пояснюють світ. Це була спроба принести іншу культуру читання, інший фокус, запропонувати українському читачу якісний і цікавий текст.

Зізнаюся, ми помилилися з нашою гіпотезою. Книжки, звісно, потрохи продаються, але ажіотажу, якого ми очікували, не було.

Нічого не казатиму про свою книжку, але репортажі Кальваса про Єгипет і Ґурецького про Кавказ — це класні тексти й одні з моїх улюблених репортажних книжок. Дуже раджу, якщо ви досі їх не читали. Кальвас дуже іронічний та несподіваний, Ґурецький дуже глибокий і теж несподіваний. А ще ж у них є "Всі війни Лари" про Чечню, Грузію та Ісламську державу, і скоро вийде книжка про США.

Інтерв'ю тут. Відкрити / Коментувати

2021-04-06 20:42:41 #життя_репортерки — про концентрацію уваги

Хотіла написати про інше, але подзвонили з Привату. Кажуть, маємо пропозицію для вашого підприємства. Що підприємство тільки повернулося з тренажерки й сіло перекусити, аби ще попрацювати ввечері, їх не обходить. Вони дзвонять з 067 і потребують моєї УВАГИ. Але я бережу її для текстів.

Щоби написати довгий текст, треба зосередитися на ньому надовго. Здається, це всім ясно. Але здається, чимдалі, то менше з нас на це здатні.

Прочитати пару повідомлень, новин, глянути на реакції в сторіз...Ніби не треба багато енергії. Але ці дрібниці крадуть увагу і змушують забути про те, хто я – ж̶і̶н̶к̶а̶ ̶ч̶и̶ ̶п̶о̶с̶у̶д̶о̶м̶и̶й̶к̶а̶ авторка чи автовідповідачка?

Якщо друге, то все в порядку. Коли ж почуваюся як авторка, то мушу зробити наступні п’ять кроків, перш ніж сяду за текст:

Вирішити, скільки часу зараз працюватиму над ним. Нехай буде дві години. З короткою перервою.

Вимкнути телефон або – в режим “не турбувати”.

Зручно сісти за зручним столом. Незнайомі кафе з хиткими наностоликами – може бути для легкого редагування, але ми говоримо про тривалу концентрацію уваги.

Закрити браузер, а якщо працювати в гугл-доку, нехай буде без вкладок (гуглити теж краще в окремому, де випадково не запуститься фейсбук).

(правда, пишу це на 18-й вкладці, а за нею ще втричі більше. Але ж це і не довгий текст ).

Відкрити файл і почати писати. Коли рука потягнеться перевірити телеграм, згадати, що маю зробити перерву. Але не на месенджер. Мені допомагає дивитися за вікно. А ще добре в цей момент зробити гімнастику для шиї чи очей, але треба чесно зізнатися, що я лінуюся.

Виглядає так, що у 2020-му читати і писати довгі тексти, зосереджуватися на чомусь подовгу стає розкішшю, доступною не всім. Але поки нам доступно, розкошуймо. Відкрити / Коментувати

2021-04-06 20:42:41 Вічне питання "Хто я, авторка чи автовідповідачка?" і вічна тема нездатності сфокусуватися. Відкрити / Коментувати

2021-03-30 13:37:59 Я майже не публікую тут своїх репортажів, але цього разу — виняток. Хочу поділитися двома історіями про те, що називаю умовно "народна культура ХХІ століття".

Ця маленька дилогія про те, у що ми схильні вірити у відчаї, та як цим користуються.

«Можеш потерпіти, аби мала дітей?». Про мій візит до монаха-цілителя.

«І тут я розумію, що з мене виганяють диявола». Театр екзорцизму за годину від Києва.

Буду рада вашим коментарям і відгукам. З темою продовжую працювати, тому пишіть мені, якщо з вами щось подібне або інше химерне траплялося. Відкрити / Коментувати

2021-03-29 19:14:58 На The Lede вийшла стаття про те, чим є художній репортаж. З коментарями моїми, Олесі Яремчук і Павла Пеньонжека.

Ви скажете, що і так знаєте, що це, бо ж підписані на цей канал. Але скажу вам чесно, питання "Що таке художній репортаж?" щоразу вганяє і мене в кількасекундний ступор. А потім я згадую правильну відповідь.

Насправді ні. Потім я просто формулюю щось, що пасуватиме до конкретного періоду в моєму житті, до настрою і текстів, над якими працюю, бо однієї правильної і вічної відповіді тут немає.

Хоча, може, ви точно знаєте, що таке художній репортаж? Відкрити / Коментувати