Верховний Суд

2023-06-05 14:53:24 ​​До правонаступника за законом переходять усі майнові та немайнові права, зокрема і ті, які є спірними

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, у якій просив суд стягнути з відповідача частку у статутному капіталі ТОВ у розмірі 590 625,00 грн, що становить 56,25 % статутного капіталу ТОВ. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач указував, що він у повному обсязі виконав свої зобов’язання за договором купівлі-продажу корпоративних прав, а відповідач, порушуючи умови договору, не здійснив оплату в установлені сторонами строки за отримані корпоративні права.

30 листопада 2021 року до місцевого господарського суду від представника позивача надійшла заява, в якій він зазначив, що 27 жовтня 2021 року позивач у справі помер, про що видано свідоцтво про смерть. 25 листопада 2022 року господарський суд ухвалою у справі, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, поновив провадження у справі та залучив до участі у справі правонаступника позивача – його дружину.

Зазначена ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що з наданої суду довідки про склад спадкоємців випливає, що дружина позивача є єдиною спадкоємицею за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України з правом успадкування всіх майнових та немайнових прав спадкодавця, у тому числі права управляти, користуватися і розпоряджатися немайновими правами, які виходять із правочинів, регламентують використання речей та майна, яке перебувало в користуванні й управлінні спадкодавця на момент його смерті.

Залишаючи ці судові рішення без змін, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду підсумував, що процесуальна дієздатність позивача до настання його смерті щодо вимоги стягнення (витребування з володіння) з відповідача на його користь частки у статутному капіталі ТОВ належить його дружині з моменту відкриття спадщини після смерті її чоловіка як його правонаступниці за законом, якій перейшли всі майнові та немайнові права (зокрема і ті, які є спірними).

Посилання скаржника на відсутність у дружини позивача свідоцтва про право на спадщину не спростовує обставини прийняття нею спадщини після смерті її чоловіка та набуття статусу правонаступника в матеріальних правовідносинах, зокрема в договорі купівлі-продажу частки, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства право на спадкування виникає в день відкриття спадщини, спадщина належить спадкоємцеві із часу відкриття спадщини незалежно від часу прийняття спадщини, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Крім того, з огляду на обставини, які доводив позивач на момент його звернення з позовом, а він просив витребувати частку, яка вибула з його володіння, презюмується відсутність частки як об’єкта спадщини, на який може бути видано свідоцтво про спадщину.

Постанова КГС ВС від 19 травня 2023 року у справі № 915/1031/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111035935.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КГС_ВС #корпоративні_права #частка #статутний_капітал #свідоцтво_про_право_на_спадщину #правонаступник Відкрити / Коментувати

2023-06-05 09:15:51 ​​Верховний Суд опублікував огляд актуальної судової практики КГС ВС за січень – березень 2023 року

Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за січень – березень 2023 року. В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовані правові висновки щодо:

можливості внесення змін до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

відмінностей у застосуванні положень ЦК України та КУзПБ у випадках визнання правочинів фраудаторними;

можливості звернення приватного виконавця з грошовими вимогами до боржника (основна винагорода) лише за умови підтвердження фактичного виконання рішення суду.

У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством наведено висновки про те, що:

право на оскарження позивачем спірного рішення Національного органу інтелектуальної власності в судовому порядку не залежить від того, чи скористався позивач своїм правом на подання заперечень проти заявки відповідача станом на момент її розгляду цим органом;

судовий розгляд інших справ не може вважатися порушенням прав позивача на патент.

У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів містяться висновки щодо:

неефективності такого способу захисту, як оскарження рішення загальних зборів товариства про звільнення директора без одночасного заявлення вимоги про поновлення на вказаній посаді;

неможливості забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, які вже були вчинені.

У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки про:

різну правову природу понять «невикористання земельної ділянки за призначенням» та «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням»;

підстави розірвання договору позички на користування нежилим приміщенням на вимогу позичкодавця.

Огляд містить також правові висновки, сформульовані в постановах об’єднаної палати КГС ВС, яка:

переглянула три рішення про застосування норм процесуального права щодо:

порушення співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами;

відшкодування судових витрат відповідачеві у зв’язку із залишенням позову без розгляду;

розподілу судових витрат у разі залишення судом касаційної інстанції позову без розгляду;

не виявила підстав для відступу від правових позицій щодо нарахування і стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату балансуючої електричної енергії;

відступила від висновку щодо непоширення мораторію, встановленого ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на нарахування і стягнення пені за порушення строків сплати кредиту юридичною особою, місцезнаходженням якої є територія проведення антитерористичної операції.

З цими та іншими правовими позиціями, висвітленими в огляді, можна ознайомитися за посиланням https://cutt.ly/RwwF60VJ. Відкрити / Коментувати

2023-06-02 11:14:54 ​​Тотожними позови можуть визнаватися лише за правилами одного виду судочинства – КЦС ВС

Позивач просив районний суд відшкодувати йому моральну шкоду, завдану Департаментом соціальної політики міської ради, оскільки суд в іншій адміністративній справі визнав протиправними дії відповідача щодо призначення йому житлової субсидії та зобов’язав його здійснити відповідну виплату.

Суд першої інстанції прийняв позовну заяву до розгляду в спрощеному провадженні, а потім ухвалою, яку апеляційний суд залишив без змін, закрив провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, врахувавши, що позивач уже заявляв тотожні позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди до відповідача в адміністративній справі, вони були розглянуті по суті й адміністративний суд відмовив у їх задоволенні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду змінив попередні судові рішення в мотивувальній частині, зробивши такі правові висновки.

Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що в адміністративній справі частково задоволені вимоги позивача: визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики міської ради, зобов’язано його здійснити виплату житлової субсидії позивачеві, у задоволенні решти позовних вимог, у тому числі про відшкодування моральної шкоди, відмовлено.

Як рішення суду першої інстанції, так і постанова суду апеляційної інстанції в адміністративній справі містять доводи щодо позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди. При цьому позивач в апеляційному порядку оскаржував рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Оскаржував він у цій частині судові рішення і в касаційному порядку.

Отже, у межах адміністративної справи суди розглянули по суті позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди з відповідача, а тому його доводи в касаційні скарзі про те, що відповідної вимоги в межах адміністративної справи він не заявляв, не відповідають дійсності.

Верховний Суд зазначив, що оскільки справу було розглянуто адміністративним судом і відповідне рішення набрало законної сили, то суд не вправі розглядати аналогічний позов у порядку цивільного судочинства, а справа підлягає закриттю саме з цієї процесуальної підстави.

Суди помилково застосували п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, яким передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами, оскільки така підстава закриття може бути застосована, якщо справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і є відповідне судове рішення, ухвалене саме в порядку цивільного судочинства.

На вказане суди уваги не звернули, а це має суттєве юридичне значення, оскільки в іншому випадку зазначене призведе до того, що одні й ті самі позовні вимоги одночасно будуть розглядатися за правилами різних судових юрисдикцій, що є неприпустимим і призведе до між’юрисдикційного конфлікту.

Постанова Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 161/10940/22 (провадження № 61-2476св23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111220922.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #тотожні_позови #міжюрисдикційний_конфлікт #моральна_шкода Відкрити / Коментувати

2023-05-31 09:01:44 ​​​​КГС ВС висловився щодо стягнення з директора товариства збитків, завданих шляхом виплати собі заробітної плати в більшому розмірі, ніж це визначено штатним розписом

Товариство звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з директора товариства понад 264 тис. грн збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи директором товариства, нараховував та виплачував собі в період із травня 2020 року до моменту припинення трудових відносин з товариством (до 28 вересня 2021 року) щомісячну винагороду в необґрунтовано завищеному розмірі. Розмір нарахованої та виплаченої відповідачеві щомісячної винагороди перевищував розмір винагороди, що встановлений штатним розписом товариства, затвердженим рішенням від 28 лютого 2020 року Єдиного учасника товариства.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено повністю. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач порушив норми чинного законодавства та статуту, затвердивши своїм наказом від 22 травня 2020 року новий штатний розпис товариства, встановивши собі як директору товариства посадовий оклад у розмірі 32 тис. грн на місяць.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що суди попередніх інстанцій встановили, що директор товариства 22 травня 2020 року видав наказ про те, що він приступає до виконання обов'язків директора товариства «з оплатою згідно штатного розпису». Відповідно до цього штатного розпису в товаристві існувала посада директора з посадовим окладом 13 тис. грн. Однак після вступу на посаду директора товариства він цього ж дня своїм наказом затвердив новий штатний розпис товариства. Місячний фонд заробітної плати товариства зазнав змін за рахунок збільшення посадового окладу, зокрема, його директора – з 13 до 32 тис. грн.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство, серед іншого, самостійно встановлює свій штатний розпис. Відповідно до статуту товариства його директор подає загальним зборам учасників на затвердження штатний розпис товариства. Втім, у матеріалах справи немає письмового рішення Єдиного учасника товариства про встановлення відповідачеві місячного посадового окладу в розмірі 32 тис. грн або затвердження штатного розпису товариства з таким посадовим окладом директора товариства.

Колегія суддів касаційної інстанції виснувала, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що директор товариства на підставі ч. 5 ст. 65 ГК України, частин 1–3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також положень Статуту товариства несе відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству своїми винними діями або бездіяльністю, – за правильність нарахування та виплати заробітної плати.

Постанова КГС ВС від 17 травня 2023 року у справі № 914/3433/21 –https://reyestr.court.gov.ua/Review/110997919.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КГС_ВС #корпоративний_спір #товариство #штатний_розпис #відповідальність_директора Відкрити / Коментувати

2023-05-30 12:36:16 ​​Робота Херсонського міського суду Херсонської області відновлюється з 1 червня 2023 року

За поданням Голови Верховного Суду Станіслава Кравченка 30 травня 2023 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області з 1 червня 2023 року.

Крім того, з 1 червня 2023 року змінено територіальну підсудність судових справ Білозерського, Цюрупинського, Генічеського, Голопристранського, Новотроїцького районних судів Херсонської області (шляхом передачі справ Херсонському міському суду Херсонської області), Бериславського, Високопільського, Іванівського, Скадовського, Каланчацького, Чаплинського районних судів Херсонської області (шляхом передачі справ Великоолександрівському районному суду Херсонської області), Верхньорогачинського, Великолепетиського, Нижньосірогозького районних суддів, Новокаховського міського суду, Каховського міськрайонного суду, Горностаївського районного суду Херсонської області (шляхом передачі справ Нововоронцовському районному суду Херсонської області).

Також було відтерміновано початок відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області до 1 липня 2023 року.

Нагадаємо, що відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об’єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв’язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду.

З переліком судів, територіальну підсудність яких було змінено у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану, та переліком судів, територіальну підсудність яких відновлено, можна ознайомитися за посиланням https://cutt.ly/O5rRYng. Відкрити / Коментувати

2023-05-30 10:32:12 ​​Верховний Суд опублікував огляд актуальної судової практики КАС ВС за квітень 2023 року

Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якому представлені рішення, внесені до ЄДРСР, за квітень 2023 року – https://cutt.ly/cwqLX9QV.

В огляді вміщено низку важливих правових позицій КАС ВС, сформульованих під час розгляду адміністративних справ.

У рішеннях у справах щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів містяться правові позиції колегії суддів про:

правильність формування податкового кредиту;

нормативно обґрунтовані втрати матеріалів та відходів у процесі виробництва;

застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності;

визначення згідно з УКТ ЗЕД коду товару «сало свиней»;

визнання протиправною картки відмови у прийнятті митної декларації під час переміщення окремих товарів / робіт / послуг з території України на тимчасово окуповану територію;

У рішеннях у справах щодо захисту соціальних прав викладено правові позиції колегій суддів стосовно:

підстав для зміни місця розташування рекламних засобів, розміщених відповідно до дозволів, термін дії яких не сплив;

необхідності встановлення причинно-наслідкового зв’язку між смертю військовослужбовця та вчиненням ним кримінального або адміністративного правопорушення для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги;

неможливості реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі на підставі різних нормативно-правових актів;

обов’язковість повідомлення контролюючим органом суб’єкта господарювання щодо проведення позапланової перевірки до початку її проведення та наслідки недотримання цього обов’язку;

ненадання споживачу достовірної інформації щодо фактичного виробника нафтопродукту, його місцезнаходження, а також дати виготовлення нафтопродукту, як підстави для притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності за порушення Закону України «Про захист прав споживачів».

У рішеннях у справах щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян наведено правові позиції колегій суддів про:

видалення недостовірних відомостей щодо адвоката володільцем / розпорядником персональних даних на підставі рішення суду;

звернення фізичних чи юридичних осіб як підставу для проведення органом контролю перевірки арбітражного керуючого;

правомірність наявності камер відеоспостереження у виправних установах (не є порушенням права особи на приватне життя);

обов’язок замовника вказати способи підтвердження відповідності предмета закупівлі екологічним характеристикам у разі наявності в тендерній документації умови відповідності товарів, послуг чи робіт таким характеристикам;

підставу для зменшення або невиплати премії прокурору.

Огляд містить також важливі правові позиції процесуального характеру, зокрема про виключне право суду на визнання певних дій зловживання зловживанням процесуальними правами. Відкрити / Коментувати

2023-05-29 15:25:36 ​​Громадськість має право звертатися до суду з приводу вирішення питань, що стосуються права на безпечне довкілля – КЦС ВС

Позивачка звернулася до суду з позовом щодо оскарження видання і складення містобудівних умов та обмежень у порядку цивільного судочинства, обґрунтовуючи своє право на такий позов тим, що вона проживає поруч із ділянкою, яка планується під забудову, є членом територіальної громади сільського населеного пункту, тож і повноцінним суб’єктом права на врахування її інтересів під час реалізації проєктів містобудівної діяльності та має конституційне право на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Як правову підставу позову жінка визначила приписи природоохоронного законодавства України.

Найважливіша правова проблема, яку мав вирішити Верховний Суд, зосереджена в питанні визначення права особи на позов у тому разі, якщо її вимоги ґрунтуються на порушенні права на безпечне довкілля.

Основним правовим документом, що регулює право на звернення за захистом прав на безпечне довкілля, є Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція).

У розумінні Орхуської конвенції «громадськість» означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об’єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою; «зацікавлена громадськість» – громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість у цьому процесі (пункти 4, 5 ст. 2).

Тож Орхуська конвенція містить визначення «зацікавлена громадськість», така громадськість має право звертатися до адміністративних органів та безпосередньо до суду з приводу вирішення питань, що стосуються права на безпечне довкілля.

Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі застосували надміру формальний підхід у визначенні того, чи є порушеним право чи інтерес позивачки. Така оцінка права на позов повністю не врахувала приписи міжнародного договору, які мають пріоритет над національним законодавством (ст. 9 Конституції України).

Верховний Суд дійшов висновку, що, відмовляючи в позові з тих підстав, що позивачка не довела порушення її прав та інтересів діями відповідача при виданні оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, а отже існування в неї права на позов, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивачка є членом територіальної громади і носієм прав члена цієї територіальної громади, та застосували обмежене тлумачення чинного законодавства, частиною якого є правила Орхуської конвенції, проігнорувавши, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному й може реалізовуватися особисто будь-якою зацікавленою людиною.

Верховний Суд у такому висновку керувався тим, що позови, спрямовані на захист довкілля, мають особливу значущість, тому в питаннях, що є предметом регулювання Орхуської конвенції, суд має зосередитися не на питанні, чи мав позивач звертатися до суду з таким позовом, оскільки громадянин, звертаючись до суду з позовом щодо охорони навколишнього природного середовища, фактично сприяє виконанню своїх повноважень, наданих йому як національним законодавством, так і Орхуською конвенцією. Суду в такій категорії справ належить зосередитися саме на екологічній та правовій суті справи, і якщо буде виявлено порушення норм природоохоронного законодавства, наслідком розгляду справи має бути запобігання або припинення незаконного заподіяння шкоди природі.

Постанова Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 759/23414/20 (провадження № 61-11583св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111078327.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #безпечне_довкілля #Орхуська_конвенція #зацікавлена_громадськість Відкрити / Коментувати

2023-05-25 10:55:33 ​​Оскаржуючи рішення суду про поділ майна подружжя, виконавець діє в інтересах стягувача виконавчого провадження – КЦС ВС

Апеляційний суд закрив провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця на рішення, яким задоволено позов про поділ спільного майна подружжя. Вказав, що спірні правовідносини виникли між подружжям, вимоги до приватного виконавця не заявлялися. Не було взято до уваги посилання виконавця на те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі банк, позбавивши його можливості захистити свої права та законні інтереси стосовно іпотечного майна, яке поділено. Колегія суддів звернула увагу, що виконавець не є представником банку, який не позбавлений права самостійно звернутися до суду з апеляційною скаргою.

КЦС ВС скасував ухвалу апеляційного суду, передав справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, зробивши такі правові висновки.

В апеляційній скарзі приватний виконавець зазначив, що спірний будинок з господарчими будівлями та спорудами є предметом договору іпотеки. При укладенні кредитного договору та договору іпотеки перевірявся сімейний стан відповідача і було встановлено, що він не перебуває в шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах. Також відповідач підтвердив, що предмет іпотеки є його особистою приватною власністю.

Суд стягнув із відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором, судове рішення звернено до примусового виконання. Апеляційний суд за поданням приватного виконавця встановив порядок виконання рішення шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах спірного будинку, право користування яким має малолітня дитина, без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Апеляційний суд не врахував, що обов’язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу; повноваження виконавця на звернення з позовною заявою, апеляційною скаргою є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 42 ЦПК України), у тому числі з апеляційною скаргою в інтересах стягувача на судове рішення у справі про поділ спільного майна подружжя, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна та виконання судового рішення про стягнення боргу.

Також апеляційний суд не врахував, що приватноправовий інструментарій (зокрема поділ майна подружжя) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про його стягнення. При цьому, у разі використання приватноправового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про його стягнення, зокрема якщо поділ майна подружжя спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника, відповідне судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора (особи на користь якої постановлено таке судове рішення).

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про закриття апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, оцінюючи порушення оскарженим судовим рішенням прав та інтересів приватного виконавця, а не стягувача у виконавчому провадженні – банку, в інтересах якого приватний виконавець звернувся з апеляційною скаргою у цій справі.

Постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 509/84/14-ц (провадження № 61-10946св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110814031.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #виконавче_провадження #кредитні_спори #іпотека #поділ_майна_подружжя #зловживання_правами Відкрити / Коментувати

2023-05-24 11:54:48 ​​Відновлюється робота Балаклійського районного суду Харківської області

З 1 червня 2023 року відновлюється робота Балаклійського районного суду Харківської області. Про це йдеться в рішенні Вищої ради правосуддя від 18 травня 2023 року № 493/0/15-23, яке було ухвалене з урахуванням даних про наявність належних умов для відновлення здійснення правосуддя цим судом.

У зв’язку з відновленням роботи Балаклійського районного суду Харківської області ДСА України має вжити невідкладних заходів щодо дострокового закінчення відрядження суддів цього суду.

Детальніше з рішенням ВРП можна ознайомитися тут:https://cutt.ly/cwqh68AO. Відкрити / Коментувати

2023-05-23 16:22:26 ​​КЦС ВС вказав на ефективний спосіб захисту у спорі про рухоме майно, щодо якого укладено кілька правочинів

Позивач уклав із підприємством договір купівлі-продажу зернозбирального комбайна. Згідно з іншим договором, укладеним наступного дня, цей комбайн у підприємства придбали спільно позивач і відповідач. Державну реєстрацію транспортного засобу проведено на підставі другого договору. Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи його підписували не позивач і відповідач. Позивач просив суд визнати недійсним другий договір купівлі-продажу, скасувати державну реєстрацію комбайна за двома співвласниками, визнати право власності на комбайн за ним.

Суд першої інстанції задовольнив позов, оскільки договір, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності на комбайн, покупці не підписували.

Апеляційний суд скасував це рішення районного суду, відмовив у задоволенні позову. Зазначив, що преюдиційним рішенням суду в іншій справі встановлено, що згідно з другим договором позивач та відповідач придбали комбайн у рівних частках і він їм належить на праві спільної власності.

Оскаржуваною в касаційному порядку постановою апеляційний суд відмовив у задоволенні вимог про скасування державної реєстрації та визнання права власності на комбайн. Зазначив, що вимога про скасування державної реєстрації є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, договір є неукладеним, оскільки він не підписаний, тож у задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації комбайна слід відмовити.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у скасуванні державної реєстрації комбайна, погодився в цій частині із судом першої інстанції, змінивши мотиви, зробив такі правові висновки.

Право власності в набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Перший договір купівлі-продажу містить пункт, відповідно до якого право власності на ТЗ виникає з моменту державної реєстрації. Суди встановили, що реєстрація комбайна на підставі цього договору не проводилася. За таких обставин право власності на комбайн на підставі вказаного договору у позивача не виникло.

З урахуванням скасування державної реєстрації комбайна, проведеної на підставі другого договору, позивач не позбавлений можливості в позасудовому порядку звернутися до реєстратора із заявою про реєстрацію комбайна на підставі першого договору, що є підставою для набуття права власності на ТЗ. Тому в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на комбайн слід було відмовити з огляду на відсутність порушеного, невизнаного або оспореного права позивача в цій частині.

Внаслідок укладення першого договору в позивача як покупця виникло зобов’язальне право. Перешкодою для набуття позивачем права власності на комбайн є державна реєстрація транспортного засобу, здійснена на підставі іншого правочину. Тому позивач звернувся за захистом свого зобов’язального права, порушення якого полягає в неможливості набути право власності на комбайн з огляду на наявність його державної реєстрації, проведеної на підставі невчиненого правочину.

Постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 204/8118/14 (провадження № 61-8367св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110813990.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #ефективний_спосіб_захисту #скасування_державної_реєстрації #захист_зобовязального_права Відкрити / Коментувати