Гендер в деталях

2021-09-02 14:36:37 ​​Культура сексу, орієнтована на жінку

Авторка: Ганна Гриценко

• СЕКСУАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ І ЖІНОЧА АГЕНТНІСТЬ

У другій половині XX століття процеси сексуальної емансипації жінок пришвидшилися. Це не було б можливим без громадянської і трудової емансипації. Жінки частіше залучалися до найманої праці, що збільшило рівень їхньої соціальної самостійності. Відокремлення церкви від держави дало жінкам можливість реєструвати шлюб в органах держави і розривати цей шлюб за власним бажанням. Розвиток науки й освіти, знання про жіночу репродуктивну фізіологію і винайдення контрацепції зняли тягар регулярної вагітності.

Жінки почали долучатися до вивчення сексуальності, першою серед них була Вірджинія Джонсон, партнерка Вільяма Мастерса. Разом Мастерс і Джонсон розвинули в 1960-х новий напрямок досліджень — сексологію. Їхня спільна книжка «Основи сексології» вперше детально розклала по поличках фізіологію жіночої сексуальності, а також містила порівняно прогресивні поради, як уникнути зґвалтування: жінкам слід ясно проговорювати межі своєї готовності до сексу, а чоловікам не треба застосовувати до жінок силу.

Проте по-справжньому процеси сексуальної лібералізації почалися лише в другій половині сторіччя. Секс загалом вийшов за межі подружнього ліжка, а середній вік вступу в шлюб зріс. З’явилося масове розуміння і визнання того факту, що секс без мети відтворення — важлива частина життя людини.

Масово поширилася порнографія, а в кінематографі з’явилися еротичні сцени. Дехто з феміністок критикує сексуальну революцію за те, що порнографія, сексистська реклама, теж є почасти наслідком цього загального послаблення моральних норм. Та це лише інакші прояви сексуальної експлуатації, а не її поява з нуля.

Серія акцій громадянської непокори стала початком масового руху за права ЛГБТ-спільноти. Розмивання обов’язкової нормативності гетеросексуальності і цисгендерності розмивало й нормативність жіночої та чоловічої гендерних ролей.

• БОРОТЬБА ІЗ СЕКСУАЛЬНОЮ ЕКСПЛУАТАЦІЄЮ ТА КУЛЬТУРА ЗГОДИ

Друга хвиля фемінізму синхронно із сексуальною революцією почала порушувати теми сексуальної експлуатації чоловіками жінок, культури зґвалтування і «міфу про красу», права на аборти і доступу до контрацепції. Флешмоб #MeToo і викриття масових сексуальних домагань у Голлівуді теж є етапом жіночої сексуальної емансипації.

Концепція культури згоди передбачає повну добровільність самого факту заняття сексом і кожної окремої практики в рамках сексуального акту. Ця модель базується на діалозі, високому рівні самосвідомості і повазі.

• ПЕРЕГЛЯД ОБОВ’ЯЗКОВОЇ ГЕТЕРОСЕКСУАЛЬНОСТІ

Феміністки другої хвилі зробили свій внесок у нове розуміння сексуальності, винайшовши концепцію «політичного лесбійства». Це твердження, що гомосексуальну орієнтацію можна собі свідомо обрати як частину сепаратистського підходу у фемінізмі, максимальну відмову від контактів із чоловіками.

Адрієн Річ стверджувала, що гетеросексуальність жінкам нав’язана і її підкріплює низка соціальних обмежень, а бінарний розподіл на гетеросексуальних жінок і лесбійок не відповідає дійсності.

Третя хвиля фемінізму руйнує бінарну модель гендерної ідентичності (чоловік/жінка), що тягне за собою руйнування моделі сексуальної орієнтації (гетеро/гомо).

• АЛЬТЕРНАТИВИ: КВІР-ТЕОРІЯ, СЕКС-ПОЗИТИВ

Квір-теорія — це академічна альтернатива традиційним концепціям сексуальності. Термін queer, який буквально означає «дивний» поступово почали використовувати як «парасольку» для того, що не відповідає нормативним рамкам. Основний постулат теорії — відмова від жорсткої прив’язки біологічної статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності та гендерної експресії одне до одного.

Секс-позитивний фемінізм уважає лібералізацію поглядів на сексуальність важливою частиною загального розкріпачення жінок. Секс для жінки може бути добровільною, приємною і корисною практикою та взагалі позитивним досвідом.

Опрацювала текст Надія Кулик Відкрити / Коментувати

2021-08-27 12:00:48 На нашому сайті вийшла нова колонка Емми Антонюк з ілюстрацією Олександра Грехова Як я розсмішила сексиста


Читайте її за посиланням Відкрити / Коментувати

2021-08-26 14:54:05 ​​СЕКС ТА РОЗМОВИ ПРО НЬОГО В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Частина 10. Підсумки

1. Теми, пов’язані з тілесністю й сексуальністю, в Україні донині замовчувані, «сороміцькі». Адже протягом 70 років радянської влади теми особистих, інтимних стосунків чи самоідентифікації, зокрема й сексуальної, табуювалися, тому не входили до сфери наукового аналізу й інтересів.

У ХІХ — на початку ХХ століття Україна не мала державності, і зусилля тогочасної інтелігенції спрямовувалися насамперед на те, щоб її здобути.

Інтелігенція ідеалізувала народ — селян — як справжніх носіїв української ідентичності. Питання інтимних стосунків, сексуальності, статевого дозрівання не належали до дослідницьких пріоритетів. Проте дехто з інтелектуалів, люди добре обізнані у європейській науці, не обійшли увагою ці теми.

2. Дорослішання, знайомство зі своїм тілом відбувалося, так би мовити, само собою. Статевого виховання в родинах не було. Батьки з дітьми про «це» не говорили, залишали «незручну» тему напризволяще.

Необізнаність призводила до життєвих трагедій, коли дівчата вагітніли, але не розуміли чому. Провина за позашлюбну вагітність покладалася на дівчину.

Суспільство карало її приниженням, висміюванням, могли просто побити. Таким жінкам не давали шансу влаштувати особисте життя, таврували «гулящими».

З одного боку існувало прославлення чистоти і дошлюбної цноти, з іншого — не тільки відсутність статевого виховання, а й підштовхування до близькості на вечорницях під час спільного спання молоді.

3. Шлюб був надважливим, тому старші постійно орієнтували на нього молодь, уже з періоду дозрівання в 15–16 років.

Інтимні стосунки в шлюбі «виправдовувалися» дітонародженням. Спроби уникнути вагітності теоретично засуджувалися, хоча на практиці люди могли регулювати вагітність через перерваний статевий акт («грати у висмика») або вживання жінками певних рослинних засобів, які вважалися абортивними (вивари з листя цибулі чи материнки).

Родини були багатодітними. Для цього існував ще й економічний чинник: дітей змалечку залучали до фізичної праці.

4. Інтимні практики подружньої пари могли бути різними. Попри відсутність етнографічних записів — опитувань селян на цю тему, у сороміцькому фольклорі збереглося багато згадок про вагінальний, оральний і анальний секс.

Секс, як правило, відбувався не в хаті, а на природі. Очевидно, українське селянське подружжя вело насичене сексуальне життя залежно від їхніх темпераментів, бажань і фантазій.

5. Секс міг бути не лише у шлюбі, а й поза ним. Останній засуджувався, але вагому причину для розлучення не становив. Економічні чинники в селянських сім’ях значили більше, а практицизм переважував сердечні емоції. Секс на стороні, особливо з боку чоловіка, вважався за такий, що не вартий уваги мудрої жінки. Його толерували, щоб зберегти родину, нажите майно й господарство.

6. Серед заборонених інтимних практик кревна і штучна спорідненість. Українська сім’я була невеликою, рано одружені діти жили окремо, тому підґрунтя для кровозмішення фактично не було. Натомість у великих патріархальних сім’ях, типових для Росії, де вся влада і майнові ресурси зосереджувалися в руках голови родини — батька, практикувалося снохацтво — інтимні стосунки між свекром і невісткою.

До штучної спорідненості відносилося кумівство. Близьке спілкування, взаємодопомога могли не лише спровокувати зародження симпатії, а й спричинити секс.

Описи таких стосунків досить часті в фольклорі, щоправда, завжди наголошується їх неприйнятність і гріховність.

Секс, поза будь-яким сумнівом, був (смайл). Це аксіома, яку доводимо ми, наступні покоління! Проте ставилися до нього в різні часи і в різних культурах неоднаково.

Українське традиційне суспільство, як і інші тогочасні патріархальні суспільства, накладало низку табу, заборон і обмежень.

Суспільний контроль за інтимними стосунками сімейних пар був дещо слабшим, хоча й тут існували вимоги — багатодітність та припинення інтимних стосунків після початку сімейного життя своїх дітей.

Напишіть в коментарях, чи були факти, які вас вразили в цій серії про секс в селі? Відкрити / Коментувати

2021-08-24 12:00:13 ​​СЕКС ТА РОЗМОВИ ПРО НЬОГО В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Частина 9
Авторка: Ірина Ігнатенко

Секс у шлюбі та позашлюбні практики

Толерантну позицію щодо чоловічої зради диктували економічні чинники: розриваючи шлюб, жінка втрачала робочі чоловічі руки, залишитися без яких у селі було великою проблемою, адже усе господарство і дітей доведеться «тягнути на собі».

Одружившись, молоді люди поєднували частки господарств, дані їм батьками. Розлучення і його поділ руйнували матеріальний добробут, спільно нажите роками і зароблене важкою працею.

Важливим чинником була народна мораль, всіляко засуджували розлучення. Існувало переконання, що подружжя має прожити все життя разом. Людей, які зважувалися на розлучення, чекав осуд суспільства. На таких позиціях стояла і церква.

З ким чоловіки як домінантна група суспільства могли чинити перелюб? До соціально незахищених верств жіноцтва належали матері-одиначки, молоді вдови, московки та ін. Без офіційного чоловіка ці жінки ставали легкою «здобиччю» для одружених чоловіків.

Очевидно, ці зв’язки були обтяжливим чинником для жінок-коханок: крім суспільного осуду і зневаги, вони ще й несли великі ризики народження позашлюбної дитини, що іноді призводило до відчаю і штовхало на дітовбивство.

Один із найвідоміших і найчастіше згадуваних у фольклорі сюжетів про подружню зраду — таємний інтимний зв’язок між кумом і кумою. Важко сказати, були то поширені практики чи поодинокі казуси, які стали основою для народних пісень про близькість між кумом і кумою. По селах досі співають «Ой що ж то за кума, що під кумом не була».

Інститут кумівства відігравав в Україні помітну духовну і соціальну роль. Куми виконували в спільноті важливі функції, серед яких соціальна (залучення похресника до сім’ї, роду, громади) й економічна (матеріальна підтримка похресника).

Крім взаємин із похресником, хрещені батьки мали тісні зв’язки з його батьками, фактично ставали одне одному родичами. Це накладало певні обов’язки й наслідки: взаємна допомога, тісне спілкування. Можливо, все це створювало підґрунтя для частішого й тіснішого контакту кума з кумою, під час якого виникала взаємна симпатія.

Народна мораль і церква суворо засуджували такі зв’язки та погрожували карою, якщо не на «цьому» світі, то на «тому».

Можна припустити, що взаємна симпатія інколи виникала, а інколи призводила до забороненої любові, про яку складено пісні, але перерости у щось серйозне і дозволене такі стосунки не могли.

Не оминемо ще одні заборонені інтимні практики. Йдеться про снохацтво — інтимне співжиття свекра з невісткою, яке майже не траплялося в українців, але відоме у росіян. Для українців характерна була мала сім’я: в одній хаті жили одружені батьки і їхні діти. При них могли жити старі дід з бабою.

За українською традицією, одружившись, син відділявся від батька й будував власне господарство, де вони з дружиною були рівноправними господарями. У росіян, навпаки, одружені сини приводили дружин у хату свого ще молодого батька. Усі вони жили разом, не мали самостійності і скорялися батьківським наказам та розпорядженням.

Фінанси теж концентрувалися в руках свекра. Тож молоді дружини були безправними і мали виконувати накази й забаганки не лише чоловіка, а й свекра, бувало, що й сексуальні. Цю тему досить добре дослідили російські етнографи. На цю тему знято й фільм «Жила-была одна баба».

Свого часу традицією на українських територіях цікавився Іван Франко, він надрукував статтю «Сліди снохацтва в наших горах», де зазначав: «звичай сей случається особливо там, де люди живуть по патріархальному, великими сім’ями (...) й поки син доросте, сам заступає невістці мужа».

Покликаючись на описи подорожніх, Франко вказував, що подекуди це зафіксовано в українських Карпатах, але «у нас, особливо на Підгір’ю, трапляються випадки снохацтва як одиничі случаї».

Схожі твердження є і в інших авторів, зокрема в праці «Дитина в звичаях і віруваннях українського народу» Марка Грушевського та Зенона Кузелі. Такі стосунки могли мати місце, але навряд чи це були масові практики. Відкрити / Коментувати

2021-08-24 10:30:29 ​​Вітаємо з Днем незалежності України! Бажаємо завжди бути незалежними у всіх сферах життя!
Нехай богині нам допомагають будувати цю чудову країну для нас, наших предків і наших нащадків І для світу довкола — адже український досвід відпірності, стійкості і творчості надасться нам для будівництва планетарної спільноти

Читайте наші матеріали до теми:
Вісім жіночих внесків, без яких би не було незалежної України – http://bit.ly/2ZoXM3P
Як жінки, що захищають українську незалежність зараз, змінили вітчизняну армію – http://bit.ly/2IGlC1p

Дякуємо Валерії Козинець за це зображення сучасної України Відкрити / Коментувати

2021-08-23 12:32:23 ​​СЕКС ТА РОЗМОВИ ПРО НЬОГО В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Частина 8
Авторка: Ірина Ігнатенко

Секс у шлюбі та позашлюбні практики

Незважаючи на важливість дослідження цієї ділянки, доводиться констатувати, що маємо замало матеріалу. Багатьом тогочасним етнографам запитувати і записувати щось подібне у селян було незручно, навіть якщо їх цікавила тема українського сексу.

Відтак реконструювати цю тілесну поведінку чи не найважче. Але спроби описати і класифікувати пози статевого акту були. Зокрема, Фрідріх Краус, науковий редактор і упорядник «щорічника фольклористичних студій і досліджень з історії розвитку статевої моралі» під назвою «Антропофітея», що виходив у Лейпцигу в 1904–1913 роках, колекціонуючи пози статевого акту серед південних слов’ян, писав: «добродій пригадав собі 8 способів. Він міг і більше знати, але селяни не звикли категоризувати і сортувати».

Щодо місця для кохання, статевих поз, практикування орального й анального сексу можна припустити, що найчастіше інтимні стосунки подружжя відбувалися поза хатою: на городі, леваді, біля річки чи ставка. Схожі матеріали дають і сучасні польові дослідження.

Український фольклор, зокрема сороміцький, красномовніший і відвертіший, ніж тогочасні етнографічні записи. Тут прямо згадуються оральний і анальний секс та різні пози.

Ой була я на вгороді,
Наїлася маку.
Тепер моя пізда п’яна,
Єбіть мене в сраку.
* * *
На печі квочка квокче,
Піддружий пизду смокче.
* * *
А в нашої Тетяни
Повна пизда сметани!
А хто хоче спробувати!
Треба перше полизати!
* * *
Ой мамуню, маму неньку,
Я Гриця любила,
Як ми торкнув навстоячки,
Мало не зомліла.
* * *
Ой, мамуню, горох точу,
Їбалам сі, та ще хочу,
Їбалам сі на драбині,
Та й ще хочу дві годині.
* * *
Ішов гуцул з полонини
Та встрічає Марю.
Легай, Марє, під смереку,
Най корінь попарю.
* * *
Латав бабу на печі, латав і на лавці,
Коли б не заспав, полатав би і вранці.
* * *
Я давала свому куму
Ззаду і спереду.
* * *
Ой там, за байраком,
Череда пасеться
Їбе мужик бабу раком,
Аж пизда трясеться.
* * *
На городі бузина,
Під горою ямка,
А дід бабу
Їбе ззаду,
Аж губами плямка!
* * *
Ой там за яром
Та давала чотирьом,
А п’ятому паничу,
Та того вже не лічу.
* * *
Признаюся, хлопці, вам,
Як давала, так і дам;
Ходіть, хлопці, в будяки,
Я вам дам потрошки.

Можна припустити, що українські селяни в сексі не були скутими чи закомплексованими. Живучи на природі і будучи її частиною, вони ставилися до сексу як до природного, нормального процесу і практикували його різновиди.

Суспільство мало обмеження не лише для початку сексуального життя, а й для його завершення. Якщо у пари були онуки, вже не годилося народжувати своїх дітей, інакше з такого подружжя глузували, а дітей називали «бабичами».

Через ранні шлюби і материнство жінки ставали «бабами» ще до сорока років. Тому в сороміцькому фольклорі персонажі фігурують як «дід» і «баба», що означало не старих людей 80+, а людей у найактивнішому в нашому розумінні віці 40+.

Вести статеве життя вважалося також непристойним з моменту настання у жінки клімаксу. Секс після цього культура трактувала як непотрібний. Це свідчить про бачення сексуального життя як другорядного порівняно з його репродуктивною спрямованістю. Навіть спати разом діду й бабі вважалося за сором. Це була бажана нормативна поведінка, але вона могла відрізнятися від реальної практики.

Розглянемо приховані сексуальні практики. Почнемо з перелюбу — подружніх зрад. У селі — замкненій громаді, де всі знали одне про одного все, — важко було «зблудити» непоміченим/ною, тим паче якщо це було не разово.

Теоретично подружні зради засуджували і народна мораль, і церква, та на практиці вони не обов’язково ставали серйозною причиною для сімейних конфліктів, а тим паче розлучення (особливо якщо гуляв чоловік). У суспільстві жінці взагалі радили не зважати на зради, не докоряти і не заводити сварок.

Якщо дружина дотримувалася цієї тактики, її називали «мудрою»; особливо якщо чоловік не мав наміру іти з родини, а виконував свої функції як господар. Відкрити / Коментувати

2021-08-20 13:44:26 ​​На нашому сайті вийшла нова колонка Емми Антонюк з ілюстрацією Олександра Грехова Якби Вайнштайн був українцем, або Дитсадок репутації

Читайте її за посиланням Відкрити / Коментувати

2021-08-19 13:55:51 ​​СЕКС ТА РОЗМОВИ ПРО НЬОГО В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Частина 7
Авторка: Ірина Ігнатенко

Шлюб з економічних міркувань та з репродуктивною метою

Шлюб було пов’язано з репродуктивним відтворенням і легалізацією сексуального життя. Родина без дітей уважалася неповноцінною, такою, що не виконала основне призначення — продовження роду.

Уявлення про те, що діти в родині мусять бути обов’язково, а їх відсутність — трагедія, підтверджують численні прислів’я: «Малі діточки, що ясні зірочки: і світять, і радують у темну ніченьку», «З дітьми хата базар, без дітей — кладовище».

За народними уявленнями, дітей народжувати треба стільки, «скільки Бог дав», тому до будь-якого виду регулювання вагітності (контрацепція, а тим паче аборти) народна мораль ставалася вкрай негативно. Навпаки, традиція всіляко заохочувала й підтримувала багатодітність: «Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син».

Потреба мати багато дітей чітко простежується у весільних побажаннях на одному рівні з побажаннями миру, злагоди, процвітання, добробуту тощо.

Весільні сороміцькі пісні, що їх співали перед «коморою», теж не оминали тему швидкої вагітності. Від молодої сімейної пари після року співжиття і рід, і громада очікували поповнення та всіляко спонукали до цього.

Багатодітність мала економічне обґрунтування — поширене застосування дитячої праці в господарстві. Дітей залучали до роботи ледь не з самого малечку. Власне, ступінь дорослішання і «вартісності» дитини визначали її входженням до трудового процесу дорослих. Навіть ігри малят, хлопчиків зокрема, наслідували хліборобську працю дорослих: орання, засівання поля, збирання врожаю тощо. Дівчатка натомість відтворювали жіночі види праці.

Років з п’яти-семи діти вже самостійно виконували господарські або побутові роботи. Не можна оминути увагою дитяче наймитування. Віддавали дітей у найми за гроші або натуральні продукти найбідніші селянські родини. Також громада віддавала в найми дітей-сиріт.

Отже, з одного боку, діти в родині були обов’язковими для її повноцінності в очах сільської громади. З іншого боку, брак належного догляду (через щоденну важку фізичну працю батьків, насамперед матерів), ефективних медичних засобів (народна медицина могла вилікувати далеко не від кожної хвороби) призводили до високої дитячої смертності, хоча ставилися до неї загалом по-філософськи: «Бог дав, Бог взяв», «Склянок і дітей ніколи нема досить: склянки б’ються, а діти мруть». Звісно, це в жодному разі не заперечує тугу, жаль і смуток за померлими дітьми, просто в традиційних уявленнях і практиках щодо дітей були дещо інші цінності, ніж тепер.

Дитяча смертність була дуже високою, ледь чи не кожна селянська родина мала дитячу могилку на кладовищі. Більшою трагедією вважалася смерть дитини-підлітка, ніж немовляти. По-перше, міцнішою була емоційна прив’язаність, по-друге, хоч як грубо це звучить, утрата робочих рук становила вагому причину для смутку.

Потреба і бажання багатодітності поступово відходять, і подружні пари починають практикувати перерваний статевий акт — «грати у висмика».

… шоб не оставить себе бездїтними, вони грають у «висмика». На приклад в саму хвилину райскої сладости, за котру по народному «мнїнїю» Адам лишився раю, то саме тодї жінка як то скрутне, шоб не зійшлась плоть з плотю і не причепилась дитина: і таким робом перехитряють Бога. А то, поки не знали цего средства, то не вспіє чоловік до жінки з матнею, а Бог уже й з душею. І тепер більш менш народ упевнив ся в тому, шо як би Бог людїм давав дїтей, то люде не знайшли-б средства, шоб не було дїтей. А просто тут нема нїчого такого, шоб Бог мішав ся до цего, а все воно робитця од природи, подібно скотинї і всяким звірюкам. Так уроблять собі парку дїтей і втїшаютця ними. Як же, бува, цї помруть, то вони зараз захожуютця і роблять собі другі, значить, чоловік зробив ся майстром, а жінка робочою снадезою. Так собі й проживають обоє довольні своїм життям (...) Потім дізнались і другі; як побачили, шо в її дїтей нема, а як таки живуть, давай і собі так робить. Потім розійшлось скрізь Відкрити / Коментувати

2021-08-18 12:30:00 ​​СЕКС ТА РОЗМОВИ ПРО НЬОГО В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Частина 5
Авторка: Ірина Ігнатенко

Шлюб з економічних міркувань та з репродуктивною метою

Для розуміння шлюбно-сімейних відносин українців середини ХІХ — початку ХХ століття варто на початку сформулювати важливу тезу: для традиційного українського суспільства шлюб був неодмінним, обов’язковим, єдино правильним життєвим сценарієм. Саме шлюб дозволяв здобути високий соціальний статус у суспільстві.

По-перше, одруження/заміжжя сприймалося як необхідний етап, який має бути в житті кожної людини відповідно до канону: народився/охрестився — одружився — народив і виховав дітей — помер. Усе (і смерть зокрема) мало відбуватися вчасно, у певний віковий проміжок, встановлений народною культурою і базований на традиційних підвалинах життя. Людей, які не одружилися, вважали не тільки такими, що вибилися з «правильної», «природної» життєвої лінії, а й «небезпечними» для оточення, бо вони нібито своєю присутністю й участю у важливих сімейних обрядах, як-от родини і весілля, могли «запрограмувати» інших на таку саму «нещасливу» долю.

По-друге, одруження/заміжжя було щаблем до вищого соціального статусу: традиційно особа здобувала самостійність, авторитет, економічну і майнову незалежність тільки після одруження. Людина без шлюбної пари не користувалася авторитетом на селі, не брала участі в житті громади і вважалася старими парубком/дівкою, хай там якого віку вони насправді.

В українській традиції відомий ритуал, спрямований на засудження молоді, яка, досягши статевої зрілості, не вступила в шлюб. Його проводили щороку під час Масниці, напередодні Великого посту, в кінці «офіційного» періоду, відведеного для весіль, називався він «тягання колодки».

Неодруженим парубкам і незаміжнім дівчатам до ноги або руки прив’язували поліно — колодку, звідки й назва. У такий спосіб громада публічно, хай і символічно, карала неодружену молодь та наполягала на потребі одружитися в найближчому майбутньому.

Інколи хлопці чіпляли колодки дівчатам, які їм подобалися. Якщо дівчина повертала колодку хлопцеві на Великдень, це сприймали як прихильність, взаємну симпатію й перспективу скорого одруження.

На шлюбно-сімейні традиції українців впливали й формували їх звичай, традиція, так зване звичаєве право (яке було усним, не письмовим), економічні умови, соціальні і релігійні чинники.

Чи не найперша вимога — статева зрілість. Шлюбний вік залежно від регіону коливався в такому віковому проміжку: для дівчат — 15–18 років, для хлопців — 16–20 років. Після двадцятиріччя дівчина чи хлопець уважалися «старими». Ранні (в сучасному розумінні) шлюби суспільство всіляко заохочувало, на що вказують і прислів’я: «Хто рано встає і рано жениться, ніколи не розкаюється», «Рано встане — діло зробить, рано жениться — дітей до розуму доведе».

Також серед головних умов укладання шлюбу — розумове і фізичне здоров’я, спільна віра, відсутність між нареченими кревного споріднення.

При виборі шлюбної пари перевагу віддавали насамперед майновим статкам і матеріальному добробуту родини хлопця чи дівчини. Значення майнового чинника майже завжди підкреслювали представниці старшого покоління під час польових етнографічних записів, це підтверджують і архівні матеріали ХІХ століття.

Емоційний чинник — любов, взаємна симпатія — теж багато значили і враховувалися при створенні сім’ї, але не домінували при виборі шлюбного партнера, особливо з погляду батьків і всього роду.

І хлопець, і дівчина не були самостійними, економічно незалежними одиницями, котрі могли вирішувати свою долю, тому вагоме, а часом і вирішальне слово мали батьки. Домовленість між батьками про шлюб дітей без їхнього відома загалом не властива нашій традиції, хоча не можна сказати, що цього не було зовсім.

...Ще сєстру замож оддавалі, Варку, шо на колодку голову ложіла: «Одрубайте, я нєпойду за нєго!» І токі ж зоставілі, і пошла за колєку (…) і троє дєтєй і нажіла, і йон умер. А сама була яка кросавіца! За багатство пошла. Відкрити / Коментувати