Get Mystery Box with random crypto!

Гарбузове намисто

Логотип телеграм -каналу harbuzovenamysto — Гарбузове намисто Г
Логотип телеграм -каналу harbuzovenamysto — Гарбузове намисто
Адреса каналу: @harbuzovenamysto
Категорії: Блоги
Мова: Українська
Передплатники: 9.71K
Опис з каналу

Тут філологиня Ірина збирає
намисто з мовних порад
і барвистих слівець
Авторка: @iren_neo

Ratings & Reviews

3.00

2 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

0

3 stars

2

2 stars

0

1 stars

0


Останні повідомлення 5

2022-07-13 11:07:00 — А чого це вікно так запітніло?
— Це від варення, що булькає на плиті, утворюється пара.

І аж ніяк не пар!
Бо пар — це рілля, яку залишили на одне літо незасіяною, щоб покращити стан ґрунту.

Слово також має словотвірні й фонетичні відповідники:
парані́вка «земля, зорана на зиму»
парена́ти «орати на зяб»
парени́на «пар»
парі́ «осінні й весняні сходи посівів»
паровина́ «поле, зоране на зяб»
паро́к «поле, на якому росло просо»
пі́дпарок «поле, виоране після скошення хліба, на якому будуть сіяти восени»
по́пар «земля, зорана на зиму»


А ще, пар — це дерев’яний кіл, за допомогою якого рибалки підтягують крило невода.

Відповідно, рибалку, що забиває кіл при перетягуванні невода вперед, називають паршчи́к.
166 views08:07
Відкрити / Коментувати
2022-07-12 11:07:00 Від Івана до Петра, 12 липня за новим стилем, у деяких регіонах, наприклад, на Покутті, зберігся звичай кєгекати.

Що означає бігати по полях із палаючим віхтем соломи, який кріпиться до жердини чи довгої палиці. Згідно з імітативною магією, такі дії підвищують родючість землі.
І як ви розумієте, треба не просто бігати, а й звуки видавати.

Слово кєгекати утворено звуконаслідувальним способом від білоруського кігі́каць чи польського kihiczeć. Походить від киги́вигук, що імітує крик чайки.

І має фонетичні й словотворчі варіанти:
кигати
киги́к «крик чайки»
киги́кати
киги́тка «чайка»
киги́ця
киги́чка
кигу́чий «який кигикає»
кикиги́ця
кігичка
196 views08:07
Відкрити / Коментувати
2022-07-11 11:07:00 Ми вже говорили про те, що в Instagram і Facebook ділимося розповідями.
А як бути з постами?

Ніяк не бути, бо на постах, заставах і вартах несуть службу наші захисники.
А в соцмережах ми публікуємо дописи.

Допис — це стаття, повідомлення про що-небудь, написані для газети, журналу і т. ін.

Також можна сказати:
Запис
Замітка
Виклад
Публікація
Оприлюдка


Окрім як запостити, допис можна:
поширити, оприлюднити, розмістити на сторінці й поділитися ним.
151 views08:07
Відкрити / Коментувати
2022-07-10 11:07:00 Оповита ранковою димкою, яскриться сиза ріка…

Чекайте-чекайте, не димкою — серпа́нком
Саме так називають легку заволо́ку, туман, який огортає що-небудь.

Можна також сказати:
ку́рище, ма́рево, мла, юга́, імла́.

Слово димка також є в українській мові. Воно означає товсту бавовняну тканину, переважно смугасту. А також спідницю з неї, яку носили у будні, при хатній роботі.

А ще, димка — це саморобна горілка-сирець, сорт кущової цибулі й невеликі круглі сливи.
127 views08:07
Відкрити / Коментувати
2022-07-09 11:07:00 Отак засинаєш з відчиненим вікном, а вранці починається: кричать півні, виє сирена, добрий сусід косить траву, інший добрий сусід кличе на годівлю котів, горланячи їхні імена, а ті коти й собі горланять…

Усіляких звуків влітку і правда багато, а от правил написання звуконаслідувальних слів усього два:

Повторювані або протяжні звуки слід писати через дефіс:
у-у-у-у, а-а-а, бз-з-з-з, дж-ж-ж-ж, ха-ха-ха, гав-гав, тьох-тьох, бринь-­бринь, му-у-у-у, бе-е-е-е, дзи-и-и-инь.

Неповторювані або непротяжні звуки пишуть разом:
бабах, кукуріку, трісь, дзелень, бринь, вжух.

Якщо ж вам треба протягнути звуки другої групи, то тільки через дефіс: баба-а-ах, кукуріку-у-у, вжу-у-у-ух.
218 views08:07
Відкрити / Коментувати
2022-07-08 11:07:00 ​​Чорниця

1
2
Ранок був мокрий, проте дуже сонячний. Я йшов звичною стежкою й мружив очі від променів, що ніби спеціально сліпили в обличчя. Йшов неспішно, притискаючи до грудей оберемок півоній. Іншою рукою збивав палицею бур'яни, які незрозуміло коли встигли вимахати до такої висоти. З кожним ударом палиці, вчорашній дощ з трави розлітався й забризкував сірі в світлу смужку штани. Кеди вже були брудні — дійти до школи у чистому взутті після нічної зливи — щоразу було провальною місією.

Біля школи басували колонки, і хтось зі старшокласників монотонно повторював у мікрофон: «Раз, раз». Від височенної ялини, що росла на подвір'ї, тягнулися кольорові прапорці. Вони розходилися у різні боки й кріпилися іншими кінцями до чого прийдеться. Там же, під ялиною, традиційно стояв стіл, урочисто застелений вишитою скатертиною.

Керівничка якось розповідала, що ту скатерку вишила моя прабабуня. Вона вчителювала в цій школі й навчала дітей природничим наукам. Лише підхід до цього у неї був незвичайний. Окрім того, що вона давала загальні книжкові знання, прабаба розповідала про енергію всього живого й неживого, що нас оточує. Розказувала про отруйні рослини й ті, якими можна врятуватися в скрутну годину. Про звірину й комашню, що зустрічається в тутешніх лісах. Про те, кого дійсно варто боятися, а хто тільки прикидається грізним. А також, що робити, коли небезпека направду зустрілася. Стара вчителька переповідала легенди й бувальщини, і ніхто точно сказати не міг, які з цих історій вигадані, а які трапилися насправді.

Тільки-но я зайшов на шкільне подвіря, як ззаду хтось бу́хнув мені між лопаток. Андрій. Ми сиділи за однією партою і, можна сказати, приятелювали, хоча наша дружба й тривала з вересня по травень. Але інших варіантів для товариства ніхто з нас не мав — крім нас у класі навчалося ще троє дівчат.
— Ого, а ти з квітами? Я свої викинув, щойно відійшов від дому, — пирснув Андрій.
— Таке... навіщо тоді взагалі брав їх, нехай би росли собі? — обурився я.
— Он поглянь, — Андрій показав на однокласниць, що заливалися сміхом на подвір'ї школи. Кожна тримала в руках святковий оберемок, — от це все для них, не для нас.
— Як собі знаєш, — я не мав наміру переконувати Андрія у зворотному.

Лінійку відбули швидко. На небо зненацька насунулися хмари, полився рясний дощ, і всі хто були на подвір’ї помчали ховатися в школу. В класі я вмостився на парту до однокласниць, і вони не могли мене зігнати, аж поки в двері не просунувся пишний оберемок квітів, а вже за ним зайшла вчителька.

*Продовження наступної п‘ятниці
103 views08:07
Відкрити / Коментувати
2022-07-07 11:07:00 З роси і води вам!

— саме так сьогодні віталися наші пращури, адже окрім купальського свята, цього дня відмічали свято роси. Вислів означав побажання доброго здоров'я, багатства й гарного врожаю.

Вважали, що цього ранку роса цілюща — дарує здоров'я і красу. Тому нею вмивалися й качалися в ній, вірячи, що так можна перейняти земну плодючість.
Звідси й вислів:
Діти — то Божа роса.

Щоб зібрати купальську росу, по траві волочили ряднину чи скатертину, яку потім викручували. Також вважалося, що за допомогою роси можна «перетягнути» врожайність з чужого поля на своє.

В основі цих дій — імітативна магія, яка супроводжувалася примовляннями:

Будь багатим, як земля, а здоровим, як вода.

Щоби моя худоба була така манниста, як у потоці вода, щоби була така сильна, як вода.
184 views08:07
Відкрити / Коментувати
2022-07-06 11:07:00 Ой на горі, на горбочку
Склали дівки собіточку


Вогонь, а точніше вогнище, відіграє ключову роль у системі обрядових елементів купальського святкування.

Це видно з того, що ритуальний вогонь у певних місцевостях називали так само як і свято:
Купайло, купайлиця — у поліщуків.
Субітка — у лемків і бойків, через вплив польської мови.

Де sobotka — це не лише купальське свято, а й назва гори поблизу Вроцлава — Собутка. Тобто гора спільного зборища для святкування:
собор, соборище, собрание, сбор, сходище, событка, собутка, соботка, субботка, со-бытие, совместное бытие.

Так само вчені пояснюють походження назви купало від кореня куп, що утворює ряд слів для означення сукупності людей:
вкупі, купно, совокупно, купножитие.

Тобто слова собутка і купало знаходяться в одному семантико-синонімічному гнізді.

Генетичний же зв’язок слова купало зі словом вогонь видно з білоруської мови:
купала, касцер, вогонь, куп’ець, гарэць.
І західнополіського говору: купа, касцер.

Звідси виходить, що купальське свято одержало свою назву від ритуального вогню, а не навпаки.
245 views08:07
Відкрити / Коментувати
2022-07-05 10:07:00 Викласти сторіз чи історію?
Скажете так чи так, мовний патруль нічого вам не зробить

Проте слово розповідь влучніше передає контекст цього поняття. От ходімо у словник, самі переконаєтеся:

Історія — закономірний, послідовний розвиток дійсності; зміни в дійсності, у процесі життя.

Розповідь — усне, словесне повідомлення про кого-, що-небудь.

Навіть застосунок Instagram, перекладає поширення фото, коротких відео чи актуальних подій як розповідь.

А ось вам ще кілька цікавих відповідників:
Оповідь
Розпóвідка
Згадуванка
Повідоха
271 views07:07
Відкрити / Коментувати
2022-07-04 11:07:00 А чи було у вас таке, що ви ніяковіли, говорячи українською не так як «книжка пише» (і це я не про суржик і матюки), бо ловили чийсь осудливий погляд?

Якщо бувало, то дарма. Адже будь-яка мова має два обличчя: літературне й діалектне. І якщо ви не диктор чи речник президента, то розслабтеся. Бо вживати діалектні слова — це ніби носити сорочку з орнаментом, що притаманний вашому регіону. Тільки от діалект — це сорочка, яка завжди з вами. «Носіть» її з гордістю, бо в ній ідентичність ваша і ваших родичів, які жили задовго до вашої появи.

Саме діалекти роблять мову живою, і саме з діалектів утворилася сучасна українська літературна мова. В її основі середньонаддніпрянський говір південно-східного наріччя. На цьому місці безмежно пишаюся, бо це моя рідна Черкащина, а також Полтавщина і Київщина. Представники інших говірок не ображайтеся, адже літературна мова увібрала в себе особливості всіх діалектів і сформувала оптимальний перелік законів і правил.

В українській мові є три наріччя. Тож давайте подивимося на територіальне охоплення й характерні риси кожного:

Південно-східне наріччяце Полтавщина, схід Черкащини, Кіровоградщини, Миколаївщини, Одещини, Дніпропетровщина, Херсонщина, Донеччина, Луганщина, Харківщина, Запоріжжя, південь Київщини й Сумщини, північ Вінничини.
Його собливості:
— м’які шиплячі: лежять, ведмежя
— закінчення -iй в прикметниках твердої групи: прохідній, марній, білій
— закінчення -е в формах дієслів II дієвідміни: хóде, прóсе, нóсе, рóбе
відсутність чергування х, г, з, с, к, ц в деяких говорах: порóгі замість порóзі, рукí замість руцí
— вимова ф як x, хв: тýхлі, хвабрика

Північне наріччяце Чернігівщина, північ Київщини, Житомирщини, Рівненщини, Волині й Сумщини.
Йому притаманні пережиткові елементи:
— вживання закінчення -є замість -а після довгого приголосного: життє, весіллє, зіллє
— вживання закінчення -и замість -і в прикметниках у називному відмінку множини: добри, здорови, гарни

Південно-західне наріччя це Львівщина, Івано-Франківщина, Буковина, Закарпаття, Хмельниччина, південь Житомирщини, Рівненщини, Волині, Черкащина, Кіровоградщина, Вінничина, Миколаївщина й Одещина.
Його особливості:
— перехід ненаголошеного о в у: гулýбка, кужýх
— перехід м’яких приголосних звуків д’, т’ в ґ’, к’: д’ід – ґ’ід, т’íсто – к’íсто
— вживання різних форм майбутнього часу: бýду читáти, бýду читáв, читáтиму, му читáти
450 views08:07
Відкрити / Коментувати