Прим. пер.

2022-01-23 11:00:42 ​Влада пса (The Power of the Dog, 2021)
#кінопанорама

«Нетфлікс» активно продовжує вертикальну інтеграцію і показує те, що сам знімає. Причому ангажує режисерів і акторів з вищої ліги. Уже серйозний шматок пирога у кінотеатрів відкусив і ще відкусить. (По-моєму, відсутність запаху попкорну і суєтливих сусідів — достатня причина подивитися кіно вдома, телевізори вже достатньо великі для належного ефекту. І за love seats доплачувати не треба, було б кого посадити.)

Такий довгий пролог дорога редакція написала, бо не знає що вам сказати за новий фільм новозеландської режисерки Джейн Кемпіон. Додивитися його до кінця — досвід аскези.

1925 рік, велике ранчо в Монтані. Живуть там два брати. Один до нудного нормальний, а другий з таким глибоким шрамом у серці, що місця собі не знайде і самостверджується за рахунок інших. І на фоні скупих пейзажів нестерпно довгих дві години розмотується драма про біль і травму.

У підсумку вийшло «українське поетичне кіно» тільки по-американському. Цей фільм розрахований на сінемафілів, озброєних дозвіллям і бажанням вдивлятися в дрібні деталі. Деталі Кемпіон аранжувати вміє, мастєрства нє пропьйош, але з цим кіном як із вином: щоб належно оцінити пляшку вина за 300 доларів, треба а) зосередитися, б) розбиратися у вині. Тоді й післясмак прийде.

Вердикт: дивитися, якщо ви любите артхаус або актора Камбербетча (його багато і він дуже переконливий). 5/10

P. S. У послужному списку Кемпіон є видатний фільм «Піаніно» (пальма в Каннах і три «оскари»). От його дорога редакція сміливо рекомендує, там 10/10. Відкрити / Коментувати

2022-01-22 12:37:06 Підсумки року 2021
Перекладацькі

Існує дві глобальні концепції раю: в один пускають за вірою, в інший — за справами. Підходиш до воріт, а святий Петро гортає гросбух і питає:
— А що ж ти, душогубцю, підсумки за 2021 рік не підбив? Тепер бухгалтерія не сходиться.

Баланс треба зводити після того, як усі з новорічного анабіозу вийдуть, бо інакше сигнал потоне в шумі. Ніщо не дратує більше, ніж чужі «підсумки року», то як же їх не підбити?

Ми з моєю втомленою музою переклали за рік п’ять книжечок. Одна — велика (рос. великая). Відкрити / Коментувати

2022-01-21 19:59:12 Я думаю, всем людям нужен личный редактор, вроде психоаналитика.

Как и в случае с психоаналитиком, каждому первоклассному редактору самому нужен редактор. Более того: чтобы получить лицензию личного редактора, нужно пройти столько-то часов редактуры и защитить случай у супервизора.

Вот я перевожу и знаю, что потом у книжки будет редактор, и наверняка прекрасный, но это у книжки — а мне-то он сейчас нужен. Еженедельные сессии с обсуждением своих маленьких обсессий, творческих находок, райтерс-блоков, синтаксических сомнений, словарного запаса.

«Понимаете, там очень много конкретных бытовых деталей американской жизни времён холодной войны. Я перевела эгг-ног как гоголь-моголь, чтобы не перегружать лёгкий по замыслу текст сносками и заимствованиями» — «И что вы чувствуете?» — «Мне кажется, что я тем самым работаю в интересах читателя, но грешу против истины, и это создаёт во мне неразрешимый внутренний конфликт» — «Может быть, вам нужно расставить приоритеты?..»

Варя Бабицкая Відкрити / Коментувати

2022-01-20 17:37:03 Голова КГБ Чебриков (уродженець, до речі, Дніпра) про аудіокнижки до того, як вони стали мейнстрімом:

"Мы с Юрием Владимировичем были очень начитанными людьми. Практически все выходившее читали",— говорит. Я удивился: "А когда же вы успевали?" — "А в машине. Наденешь наушники, включишь магнитофон и слушаешь. Мы для экономии времени приняли двух женщин-дикторов. Дали им звание майора. Вот они нам все и начитывали".
https://www.kommersant.ru/doc/168826 Відкрити / Коментувати

2022-01-20 17:37:03 Мне товарищ майор начитала ) Відкрити / Коментувати

2022-01-18 12:03:50 Слуханка

У розмові з колежанкою вигулькнуло слово «слуханка»: «Це моя щоденна слуханка, коли на кухні щось робиш».

Ідеальний переклад для «подкаста». Чеською мовою десь так воно й називається, напевне — у них все ляльковий театр нагадує ) Відкрити / Коментувати

2022-01-17 13:01:42 На гастролях

Здається, ще одне красиве старовинне слово відійшло в минуле — гастролі. Тепер «Океан Ельзи» їздить по-англійському — «у тур». Слово «гастролі» лишилося в театрі і в словнику новітніх архаїзмів — десь поруч із «гастрономом».

А ще раніше під тиском вестернізації зникло слово «ансамбль» в естрадному смислі. (Слово «естрада» теж зникло, причому в обох сенсах: і як жанр, і як узвишшя в концертному залі. Жанр тепер називається «поп», а «естрада» — сценою. Коли ви востаннє чули вислів «піднятися на естраду»?) Припускаю, що багато юних любителів «Віагри» вже не відчитують гри слів з радянською абревіатурою «вокально-інструментальний ансамбль». Відкрити / Коментувати

2022-01-16 15:48:42 ​Король Річард (King Richard, 2022)
#кінопанорама

Живе в Каліфорнії багатодітний батько, упоротий фанат тенісу на ім’я Річард Вільямс. Нагородив його Господь п’ятьма доньками. І постановив Річард зробити з двох великих чемпіонок. І склав план. І побачив, що добрий він. І поклав на цей план життя. Старшенька увійшла в історію як Венера Вільямс, молодшенька — як Серена Вільямс, рекордсменка за кількістю «шлемів» — 23 (у Федаля, для прикладу, по 20).

І зняли в Голівуді про це кіно. До гротескного солодке й нафаршироване актуальною лінією партії про те, що легше верблюду крізь вушко голки пройти, ніж чорному кваліфікацію на Вімблдон.

Забавно, що расову лінію автори витримали, а гендерну — ні. Про Мартіну Навратілову, Кріс Еверт, Штефі Граф, Білі Джин Кінг, Моніку Селеш — великих, але, на жаль, білих тенісисток — ніхто й словом не згадує. Хоча чорношкірого Артура Еша, який першим виграв Вімблдон ще в 1975 році, теж у сценарій не взяли. Цікаво, чи наважилися американські критики помітити опосередковану шпильку: білі допомагають сестрам Вільямс увійти в теніс, а чорні «на районі» заважають.

Словом, вийшов фільм у жанрі «крізь терни до зірок», але тернів, хоч автори старалися, там нема. Надворі цілком прогресивні 1990-ті роки, а у США першокласна тенісна інфраструктура (не знаю, як у вас у Києві, але в нас у Крижополі безкоштовного харда на районі немає). Поневіряння, з якими стикнулися сестри Вільямс, не йдуть у жодне порівняння з життям тенісистів у Радянському Союзі, де тобі веліли знятися з турніру, бо в наступному колі суперниця з Південної Африки, а там апартеїд — тому бойкот вам, а не тай-брейк.

У кінці, коли в американському кіні текстом пишуть, чим усе закінчилося, глядачу, ясна річ, не скажуть, що Серена Вільямс свої рекорди на медичних винятках здобула. Тобто їй з «медичних причин» дозволяли вживати те, за що інших дискваліфікують. Чи навигравала б вона стільки без допомоги фармацевтів? Правильна відповідь: ніхто не знає.

Однак добре коли в тебе п’ятеро дітей: двоє спарингують, решта м’ячі підносять :)

Вердикт: рекомендовано для любителів тенісу і нескладних біографій. 6/10. Відкрити / Коментувати

2022-01-05 11:00:32 Nice try

Щороку в перших числах січня Нобелівський комітет виробляє літературну новину — відкриває список номінантів. Хто отримав премію у 2021 році ми знаємо, а хто ще вийшов у фінал — дізнаємося через 50 років. Такі правила.

Часто можна прочитати, що на Нобелівську премію номінували Василя Стуса. При всій повазі до генія, зараз це wishful thinking. Ми остаточно дізнаємося було таке чи ні аж у 2035 році.

Так от, надворі зараз 1971 рік. І комітет офіційно показав, що в списку претендентів був Микола Бажан, через кому з Солом Белоу і Борхесом. Непогана компанія. Відкрити / Коментувати

2021-12-30 19:00:36 Відкрити / Коментувати