Прим. пер.

2022-07-30 14:48:30 ​Новини краєзнавства

Студент з мене був поганий, а читач — хороший. У студентські роки я досить часто заходив в обласну наукову бібліотеку — найбільшу у Вінниці. Там було тихо і затишно. При старому режимі бібліотека називалася імені Тімірязєва. Був такий російський біолог, помер у 1920 році.

Класичний імперський неймінг: де Вінниця, а де професор Московського університету Клімєнт Аркадьєвіч Тімірязєв, уродженець Санкт-Петербурга?

Смисл таких назв у тому, щоб застолбить територію. Назвеш яку-небудь провінційну установу російським іменем і маєш — здесь русский дух, здесь Русью пахнет.

Аж ось черга дійшла до бібліотеки — облрада постановила перейменувати і думає, як саме.

Найвідоміший вінничанин — Микола Іванович Пирогов, великий лікар, винахідник наркозу і воєнно-польової хірургії. Раптом хтось не знає, то в Радянському Союзі було дві мумії — Ленін у Мавзолеї, і Пирогов у Вінниці. Вийшовши у відставку, він купив під Вінницею маєток і продовжив медичні вправи. Біда в тому, що його іменем уже все названо: проспект, обласна лікарня, передмістя.

Треба щось інше придумати. Зараз почнуться марудні дискусії про нову назву, хоч алгоритм абсолютно очевидний. Раз бібліотека а) наукова і б) обласна, то назвати її треба на честь найвідомішого науковця, який народився у Вінницькій області.

А це Зельман Ваксман (1888–1973) — лавреат Нобелівської премії 1952 року за відкриття антибіотиків від туберкульозу, уродженець Іллінецького району (тоді, щоправда, це була Київська губернія, а не Подільська, але ж бібліотеку ми зараз перейменовуємо). Заразом акт українсько-єврейської дружби вийде, а Вінниччина — важливий для євреїв край (тут, наприклад, народився Леві Ешколь, прем’єр-міністр Ізраїлю під час Шестиденної війни).

Раптом ви знаєте когось дотичного до місцевої влади, перекажіть їм думку дорогої редакції. А то немає певності, що вони за Ваксмана чули. Відкрити / Коментувати

2022-07-27 10:00:09 Піонерський слоган

Здається, ще одне слово пішло в небуття слідом за гастрономом, універсамом, естрадою, гастролями і телепередачею.

Це слово девіз. Лишилися самі слогани, часом гасла.

Можна, звісно, сказати, що є нюанс, і слоган — не девіз.

Стилістична і семіотична різниця між ними справді вчувається. У цих слів різний вектор: девіз — це те, що говоримо ми (фамільний девіз); а слоган — те, що говорять нам (рекламний слоган).

Колись слово девіз мало повсякденний характер — у кожного піонерського загону був свій, його треба було знати напам’ять. Який клас голосніше кричав на смотре пионерской дружины (щось типу урочистої лінійки на свята), той і вигравав.

Уже пізніше, в студентські часи, я побачив, яким ідіотичним вінегретом нам голови заклепували. Піонерська дружина школи була імені Гагаріна. Піонерський загін класу — імені Лялі Ратушної (місцева підпільниця, комсомолка-героїня). А девіз загону — «Ель пéбло унíдо хамáс серá венсíдо» («Когда мы едины, мы непобедимы», школа була російська). Це з якоїсь пісні проти Піночета, яку тамтешні ліваки придумали. Де Вінниця, а де чилійська фронда?

Девіз вибирали на зборах піонерського загону. Голова дружини пропонувала кілька варіантів, а клас голосував. У Леніна це називалося демократичний централізм. Чому наш клас вибрав іспанську кричалку, я вже не пригадаю, напевно, купився на екзотику. Сподіваюся, всю цю культурну антропологію, по-своєму цікаву, наука належним чином описала.

Сказав би тоді хтось учителям, що повиходять вони на пенсію, а у наших дітей нові, не імпортні кричалки будуть: «Батько наш Бандера, Україна — мати».

А слово девіз жаль. Хороше слово. Відкрити / Коментувати

2022-07-26 10:00:08 інтернет

Слово інтернет у 2022 році від Р. Х. пишеться з малої літери, як телефон, телеграф і радіо, незалежно від того, що про це думає правописна комісія. В англійській мові теж, див. 17-те видання Chicago Manual of Style. Відкрити / Коментувати

2022-07-25 11:57:25 Білі супрематисти

У кожному першому перекладі на сучасну соціальну тематику фігурують «білі супрематисти». Казимир Северинович Малевич, основоположник супрематичного руху, напевно, радіє, що його справа живе і процвітає, тільки він трохи інше мав на увазі. Тут перекладачі на одну букву помиляються.

Правильно: супремасисти (supremacists) і супремасизм (supremacism). Це уявлення, що певна група людей вища (supreme) за інших (читай: краща).

А Малевич хотів сказати, що форма і колір мають вищий (читай: фундаментальніший) статус у живописі, ніж сюжет чи композиція.

Мнемонічного правила, як відрізняти супрематистів від супремасистів, дорога редакція не придумала, так що просто будьте уважні. Біля іменника «супремасисти» часто стоїть прикметник «білі». Відкрити / Коментувати

2022-07-24 13:25:02 Натюрморт. Васильківську тарілку куплено тепер, а скатертину моя пра-пра-бабуся після війни ткала. Молодше покоління вже не вміло і не розуміло навіщо, коли простіше в магазині дістати. «Дістати» і «викинули» — два опорні дієслова радянської торгівлі. Китайське в ті незграбні часи вважалося престижним.

Хто міг подумати, що оте «після війни» стосуватиметься майбутнього, а не минулого... Відкрити / Коментувати

2022-07-23 15:24:36 Миллион, миллион, миллион алых роз

Крім мистецтва ікебани і чайної церемонії, від великого майстра Рікю, який шістнадцяте століття прожив в Японії, нащадкам лишилася глибока і красива історія.

Був у нього сад ірисів, дуже гарний і дуже великий. Проїжджав якось через ту місцевість імператор і, начуваний про божественну красу цього саду, захотів нею помилуватися. Прислав гінців. Рікю відповів: «Окей, тільки мені треба день підготуватися».

Через день приїжджає імператор в сад ірисів ... і бачить одну-єдину квітку. Решту майстер Рікю люб'язно викосив, щоб не заважали. Відкрити / Коментувати

2022-07-21 19:20:27 Алхімічний склад

Журналісти і студенти дуже люблять прості, ефектні висновки, бо часу розбиратися в нюансах немає — в одних фуршет, у других побачення з симпатичною однокурсницею. Моя відповідь на питання, що і наскільки важливе в перекладі, приблизно така:

50 % — володіння мовою, на яку перекладаєш. Від того, наскільки ти знаєш українську, залежить більше, ніж від того, наскільки ти знаєш англійську. Уявлення, що всі українці від народження «знають» рідну мову, оманливе. Надто багатьом перекладачам притаманний синдром собаки — вони все розуміють, але сказати не можуть.

30 % — володіння мовою, з якої перекладаєш. Це не значить, що ти мусиш вільно говорити англійською на задану тему, але розуміти смисл прочитаного треба.

20 % — володіння предметною сферою. Якщо перекладаєш про географію, то бажано відрізняти Гватемалу від Гваделупи.

Лишаються 11 секретних трав і спецій полковника Сандерса, але на те вони й секретні. Відкрити / Коментувати

2022-07-20 13:37:41 Атімна бімба

Дорогі редактори, я вам відкрию страшну таємницю. Записуйте: в українській мові є суфікс -овк-. І завжди був.

Тому не треба міняти «страховку» на «страхівку». Читачу і без вас страшно. Каналізуйте енергію в мирне русло.

І як ви слово «підготовка» терпите? Відкрити / Коментувати

2022-07-19 12:12:49 Зайвий займенник

Безпомильна ознака сучукрперекладу — переклад усіх присвійних займенників — свій, його, їхній і т. д. Перекладач бачить присвійні займенники — і сумлінно перекладає їх з місця на місце.

А штука в тому, що в англійській мові вони відіграють граматичну роль, тобто потрібні з граматичних, а не смислових міркувань. А в українській — ні, вона влаштована інакше. Іноді, звісно, присвійний займенник не завадить з міркувань стилістики або ритму, строгого правила тут немає, але в більшості випадків без нього можна спокійно обійтися — текст тільки виграє.

Переконатися в цьому просто. Присвійний займенник в українській мові потрібен, коли на нього припадає сигнал. Це перевіряється питанням «А не?..».

Він відпочивав на морі зі своєю дружиною і дітьми (а не з чужою?)

Він записав у своєму щоденнику (а не в чужому?)

Монарх привітав союзні війська з їхніми успіхами (а не з чужими?)

Рузвельт змінив свою риторику (а не чужу?)

Він користувався повагою своїх колег (а не чужих?)

Вона втратила своє здоров'я (точно своє?)

і т. д. без кінця в будь-якому сучукрперекладі. Усі приклади реальні.

#пропереклад
#dont_do_it Відкрити / Коментувати

2022-07-18 11:15:59 An Instance of the Fingerpost

Щоб полегшити життя своєму редактору, я дублюю на берегах оригінальне написання неочевидних іншомовних імен (неочевидне ім’я — те, з кириличної форми якого важко виснувати іншомовну).

По-перше, я можу помилятися і неправильно ім’я відчитати.

По-друге, у редактора може бути інша правописна конвенція в анамнезі, а так він бачитиме що до чого, зекономить час. У мене ж оригінал перед очима, а у нього — не факт. Вставити комент копіпастою — роботи на 5 секунд.

По-третє, так усім простіше і наочніше.

Так само на берегах я пояснюю алітерації, алюзії, гру слів, суть жартів і т. ін. матерії. Якщо цитату звірено за джерелом, я пишу «Цитату звірено».

Це робиться для згладжування редакційного процесу. У результаті редактори люблять працювати з моїми перекладами, бо там є розмітка і ліхтарі, як на хорошій дорозі. Менше когнітивних зусиль на одиницю тексту йде.

Мораль: не грузи редактора свого без причини.

#пропереклад Відкрити / Коментувати