2022-04-27 07:56:24
Ще трохи про ввічливість.
(це з учорашніх коментарів)
Звернули увагу, як пишеться "
ввічливість,
ввічливий"? Можна також зустріти “увічливість, увічливий” - це теж ок. Оскільки українська мова прагне до милозвучності, то
у-в на початку слова можуть чергуватися -
вчитель/
учитель,
ввійти-
увійти. Але сьогодні не про це..
Яка різниця між словами “
вибач” та “
пробач”?
Як на мене, жодної. Тут важливо запам'ятати, що узгоджуються ці слова з іменником/займенником у давальному відмінку.
Тобто вибачати
(кому?) мені/тобі, нам, Олегові.
а не (кого?) мене, тебе, нас, Олега.
Чому плутають? Бо це в рос.мові буде "извинять (кого?) меня/тебя”.
У нас інакше!
Також можна просити пробачення за допомогою слів: "Даруйте. Перепрошую". Мабуть, їх доречніше вживати в ситуації, коли провина невелика, а також, коли звертаєтеся з проханням.
Замість “велике дякую” краще сказати “дуже вам дякую, щиро дякую, красно, надзвичайно, від серця, до неба, 100 разів дякую”. Словом, імпровізуйте!
Чому не “велике дякую”?
Бо “велике” - це прикметник
(який? яка? яке?), а прикметники у нас стоять поряд з іменниками, щоб їх описувати (дім
який? великий, вікно
яке? широке).
Але ж слово “дякую” - то не іменник, а дієслово
(що робити?): дякувати - (я) дякую, (ми)дякуємо. Ставити поряд із дієсловом прикметник - то трохи дивно, воно звучить як "велике роблю, велике пробачаю".
Поряд із дієсловом можна поставити прислівник
(як?), бо прислівники якраз те і роблять, що описують дію. Робити щось як? Щиро, по-людськи, дуже, неквапом, абияк тощо.
3.7K viewsMaryna Gerasymenko, edited 04:56