Трохи про приватне право🧐

2022-08-02 17:24:35 02.08.2022 року опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення умов для запровадження комплексної термомодернізації будівель» від 09 липня 2022 року № 2392-IX (http://www.golos.com.ua/documents/z-2392-ix.pdf).

Законом України № 2392-IX, зокрема, передбачено, що:

сертифікація енергетичної ефективності та енергетичний аудит будівлі здійснюються на договірних засадах енергоаудитором будівель, який не має обмеження доступу до електронного кабінету енергоаудитора будівель Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Енергоаудитор будівель здійснює свою діяльність як самостійно, так і перебуваючи у трудових відносинах з юридичною особою. Договір про сертифікацію енергетичної ефективності може укладатися в електронній формі через електронний кабінет суб'єкта містобудування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги»;

істотними умовами договору про сертифікацію енергетичної ефективності є: інформація про відсутність обмеження доступу енергоаудитора будівель до електронного кабінету енергоаудитора будівель Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; адреса (місцезнаходження) об'єкта сертифікації енергетичної ефективності; строк та вартість сертифікації енергетичної ефективності; порядок надання доступу до об'єкта сертифікації енергетичної ефективності та інформації про нього; перелік результатів сертифікації енергетичної ефективності та порядок їх отримання; порядок визначення та компенсації шкоди, яка може бути заподіяна енергоаудитором будівель внаслідок неякісного та/або несвоєчасного виконання покладених на нього функцій і обов'язків або у разі надання недостовірних результатів сертифікації; умова щодо звільнення від відповідальності енергоаудитора будівель у разі надання' замовником сертифікації енергетичної ефективності недостовірних даних, що спричинили спотворення результатів такої сертифікації; ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) - для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) до укладення договору сертифікації енергетичної ефективності;

істотними умовами договору про здійснення енергетичного аудиту будівлі є: строк та вартість здійснення енергетичного аудиту будівлі; зобов'язання повідомити замовника про наявність конфлікту інтересів; умови здійснення енергетичного аудиту будівлі; результат енергетичного аудиту будівлі; порядок визначення та компенсації шкоди, яка може бути заподіяна енергоаудитором будівель внаслідок неякісного та/або несвоєчасного виконання покладених на нього функцій і обов'язків або у разі надання недостовірних результатів енергетичного аудиту будівлі; умова щодо звільнення від відповідальності енергоаудитора будівлі у разі надання замовником енергетичного аудиту будівлі недостовірних даних, що спричинили спотворення результатів такого енергетичного аудиту будівлі;

за неналежне виконання своїх обов'язків енергоаудитор будівель несе цивільно-правову відповідальність відповідно до договору та закону. Усі спори щодо невиконання умов договору між енергоаудитором будівель або юридичною особою, у трудових відносинах з якою перебуває енергоаудитор будівель, та замовником вирішуються у встановленому законом порядку. У разі встановлення невідповідності між класом енергетичної ефективності будівлі, зазначеним у проектній документації на будівництво, та класом енергетичної ефективності будівлі, визначеним за результатами сертифікації енергетичної ефективності такої будівлі перед прийняттям об'єкта в експлуатацію, власник (будь-який співвласник) будівлі має право вимагати від замовника будівництва у встановленому законодавством порядку усунення недоліків або відшкодування збитків, завданих такою невідповідністю.

Закон України № 2389-IX набрає чинності 03.08.2022 року. Відкрити / Коментувати

2022-08-02 11:05:22 05.08.2022 відбудеться цікаве обговорення щодо значення переробки (специфікації) та перетворення майна (https://2022.uba.ua/news/05-serpnya-vidbudetsya-zahid-komitetu-apu-z-czyvilnogo-simejnogo-ta-spadkovogo-prava-na-temu-pererobka-speczyfikacziya-ta-peretvorennya-majna-naslidky-dlya-rechovyh-prav-ta-sposobiv-zahyst/). Відкрити / Коментувати

2022-08-02 08:25:52 02.08.2022 року опубліковано Закон України «Про ратифікацію Поправки та Другої поправки до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті» від 18 липня 2022 року № 2403-IX (http://www.golos.com.ua/documents/z-2403-ix.pdf) та офіційні переклади Поправки та Другої поправки до Конвенції.

Законом України № 2403-IX ратифіковано Поправку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті, прийняту 27 лютого 2001 року у м. Софії та Другу поправку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті, прийняту 4 червня 2004 року в м. Цавтаті, які набирають чинності для України на дев'яностий день після здачі на зберігання депозитарію документа про ратифікацію. Відкрити / Коментувати

2022-08-01 17:17:46 Ухвала КЦС ВС від 20.07.2022 у справі № 760/20948/16-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105466140

Виникла ситуація, що дійшовши висновку у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, провадження №12-71 гс20, що частка в статутному капіталі є спільною сумісною власністю подружжя (пункти 8.57, 8.58), відступивши в цій частині від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 03 липня 2013 у справі № 6-61цс13, Верховного Суду від 10 жовтня 2018 у справі № 569/6236/16-ц та від 12 листопада 2019 у справі № 918/598/18, що частка в статутному капіталі приватного підприємства, яка придбана за спільні кошти подружжя, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та може бути відчужена одним з них без згоди іншого,Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків Верховного Суду України про те, що в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя.

За таких обставин у судовій практиці є невирішеним концептуальне питання: на що може претендувати другий з подружжя, а саме лише на компенсацію половини вартості частки (іншого з подружжя) у статутному капіталі товариства, чи також на свій вибір на виплату половини вартості внеску відповідача як засновника у статутний капітал ТОВ чи половини вартості внесеного подружжям майна?

За урахуванням встановлених обставин справи № 760/20948/16-ц, провадження № 61-2983св21, зокрема, статутний капітал вказаних ОСОБА_1 ТОВ сформований за рахунок внесення спільних коштів подружжя за час шлюбу, то колегія суддів Першої судової палати Верховного Суду вважає, що, обираючи спосіб захисту при поділі майна подружжя, позивачка має право на компенсацію половини вартості внесків, за рахунок яких сформовано статутний капітал ТОВ, оскільки вони здійснені за час шлюбу та за рахунок спільних сумісних коштів.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати дійшов висновку, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 щодо висновків Верховного Суду України, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна (грошова компенсація) в разі поділу майна подружжя (у справі № 760/20948/16-ц ОСОБА_1 просила половину вартості компенсації внеску до статутного капіталу ТОВ).

Крім того, є невирішеним питання, в якій юрисдикції підлягає вирішенню спір між подружжям (колишнім подружжям) про компенсацію половини вартості частки (іншого з подружжя) у статутному капіталі товариства. Відкрити / Коментувати

2022-08-01 08:40:06 Постанова ОП КГС ВС від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105458813

https://t.me/glossema/366

59. Скаржник вважає, що оскільки матеріали електронного листування (скріншоти), надані позивачем як докази на підтвердження надіслання відповідачу заявок від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 на поставку товару на електронну адресу постачальника smfabrik@ukr.net не містять електронних підписів, тому не могли бути враховані судом апеляційної інстанції.

72. Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

73. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

76. Як встановили суди попередніх інстанцій, згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 договору поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до письмових заявок покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах специфікації договору.

77. Відповідно до підпункту 5.3.3 пункту 5.3 договору письмова заявка складається у двох екземплярах, один з яких направляється покупцем на електронну адресу постачальника smfabrik@ukr.net з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 79018, м. Львів, вул. Олени Степанівни, буд. 45-А, або надається особисто уповноваженій особі постачальника, а інший екземпляр заявки залишається у покупця.

79. Таким чином, умовами договору передбачено складення письмової заявки у двох примірниках. Перший примірник письмової заявки має спочатку направлятися покупцем на електронну пошту постачальника. Таке направлення відбувається надсиланням на електронну пошту електронного листа з прикріпленням до нього відсканованої (шляхом перенесення тексту та зображення з аркуша паперу в цифровий вид з подальшим збереженням на комп`ютер) чи сфотографованої (шляхом отримання електронного зображення документа за допомогою фотокамери) письмової заявки.

81. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем на виконання умов договору скан-копії письмових заявок від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 були надіслані на електронну пошту відповідача smfabrik@ukr.net, що підтверджуються скріншотами електронного листування.

82. На підтвердження направлення вказаних скан-копій письмових заявок позивач надав роздруківки з електронної пошти. Такі роздруківки електронних листів та додатків до них є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом.

83. При цьому письмова заявка, направлена покупцем постачальником, не є електронним документом у розумінні статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», адже не має його ознак.

84. Звідси, оскільки заявки від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 на поставку товару не є електронними документами, тому питання про застосування електронного підпису при їх оформленні та направленні не постає.

89. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. Відкрити / Коментувати

2022-07-31 13:46:24 Ухвала КЦС ВС від 20.07.2022 в справі № 725/1301/21
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105438142

Клопотання (заява) про стягнення витрат на правничу допомогу - це усне або письмове звернення до суду, у якому учасник справи просить суд за результатами розгляду справи здійснити розподіл між сторонами витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Подання учасником справи клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Згідно з частиною третьою статті 182 ЦПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Загальні вимоги до форми та змісту письмового клопотання (заяви) визначені положеннями статті 183 ЦПК України.

Зокрема, нормою вказаної статті не передбачено обов`язку учасника справи долучати до заяви, скарги, клопотання чи заперечення докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження), за винятком, коли заяви, скарги, клопотання чи заперечення подаються на стадії виконання судового рішення (частина друга статті 183 ЦПК України).

Не встановлено такого обов`язку для учасників справи також і положеннями статей 137, 141 ЦПК України, якими передбачено порядок розподілу судових витрат між сторонами, у тому числі й витрат на професійну правничу допомогу.

Якщо позивач, за загальним правилом, повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України), то докази щодо розміру судових витрат можуть бути ним подані до закінчення судових дебатів у справі, або й пізніше.

При цьому ЦПК України не передбачає такої підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви для очікування надходження заперечень іншого учасника на докази розміру понесених судових витрат.

Таким чином, положеннями чинного ЦПК України не передбачено процесуального обов`язку учасника справи надсилати копії клопотання (заяви) про стягнення витрат на правничу допомогу та доданих до нього документів іншим учасникам справи, поданого на завершальному етапі розгляду цивільної справи по суті.

Отже, клопотання (заява) про стягнення витрат на правничу допомогу у розумінні положень ЦПК України не є доказом у розумінні статті 83 ЦПК України, а тому у разі подання особою такого клопотання відсутні правові підстави для застосування вимог частини дев`ятої цієї статті, яка передбачає, що суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи.

Оскільки принцип верховенства права передбачає необхідність правової визначеності та з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає необхідним відступити від висновків Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 910/14138/18, у додатковій постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18 та у постанові Касаційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 640/1175/20 про те, що на учасника справи покладається процесуальний обов`язок надіслати іншим учасникам справи копії клопотання (заяви) про стягнення витрат на правничу допомогу та доданих до нього документів. Відкрити / Коментувати

2022-07-31 12:13:42 Ухвала КЦС ВС від 29.06.2022 у справі № 210/2257/19
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105466141

Верховний Суд зазначає, що у судовій практиці тлумачення норми статті 53 Закону ( у відповідній редакції) здійснюється у спосіб буквального тлумачення: перелік осіб, яким нотаріус має право видати дублікат, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає (постанова об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2018 року у справі № 243/7935/16-ц та постанови Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 511/2207/16-ц, провадження № 61-30361св18, від 14 серпня 2019 року у справі № 233/99/17, провадження № 61-27863св18, від 05 вересня 2019 року у справі № 214/3563/16-ц, провадження № 61-33946св18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 200/19062/17, провадження № 61-1413св19). У всіх зазначених постановах є спільні риси між спірними правовідносинами за їхнім змістом.

Зокрема, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанова від 21 листопада 2018 року у справі № 243/7935/16-ц, провадження № 61-18384сво18, дійшов висновку про правильне застосування норм права, зазначивши, стаття 53 Закону України «Про нотаріат» визначає підстави видачі дубліката нотаріального документа (втрата або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування), а також осіб, які мають право на його отримання, - це особи, перелічені у першому реченні частини п`ятої статті 8 цього Закону (фізичні та юридичні особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою - спадкоємці померлого). Надання дубліката документу іншим особам призведе до порушення нотаріальної таємниці (зобов`язання її зберігати викладені у статті 8 Закону України «Про нотаріат»).

Договори іпотеки і відступлення права вимоги за іпотечним договором за їхніми ознаками є договорами, за якими банк у зобов`язаннях за кредитним договором договором іпотеки замінений на позивача як нового кредитора.

За змістом статті 512 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні зумовлює: те, що зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора; правонаступництво між тією особою, яка виступила кредитором у зобов`язанні, і тією, яка «заступає» її місце; наявність правовідносин між зазначеними особами. ………З огляду на те, що при цесії відбувається заміна сторони в зобов`язанні, можна стверджувати, що відступаючи право, первісний кредитор його втрачає назавжди (Див.: Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). - Т. 7: Загальні положення про зобов`язання та договір /За ред. проф. І. В. Спасибо - Фатєєвої. -Серія «Коментарі та аналітика». -Х. ФОП ОСОБА_4 2012 . - 736 с., а .с. 26, 29).

З огляду на зазначені норми матеріального права, встановлення та реалізація всього обсягу прав нового кредитора (іпотекодержателя) відповідно до іпотечного договору можлива за наявності у нього примірника такого договору, який передається при укладенні договору відступлення права вимоги. За умови втрати примірника оригіналу договору, така особа позбавлена можливості захисти свої порушені права, зокрема шляхом звернення стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотеки.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що відповідне тлумачення норми статті 53 Закону (з урахуванням висновків у вказаних вище постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) без урахування мети інституту правонаступництва (цесії) у матеріальних правовідносинах не сприяє ефективному способу захисту прав і не забезпечує поновлення порушеного права. Відкрити / Коментувати

2022-07-29 17:43:51 Сьогодні трохи поговорили про договірні спори на вебінарі організованому видавництвом "Екус" та Цивілістичною платформою Відкрити / Коментувати

2022-07-29 09:11:51 Постанова КЦС ВС від 13.07.2022 в справі № 753/15095/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105371766

До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя (частина третя статті 1230 ЦК України).

В цивілістичній доктрині під моральною шкодою розуміються фізичні та душевні страждання, завдані фізичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю, якими порушуються її особисті немайнові блага або посягають на належне фізичній особі майно, а також приниження честі, гідності та ділової репутації фізичної особи.

По своїй суті право на компенсацію моральної шкоди є особистим, оскільки внаслідок заподіяння моральної шкоди відбувається негативний вплив на особисті немайнові блага фізичної особи.

Саме тому у частині третій статті 1230 ЦК передбачено правило, що спадкується право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

У випадку якщо спадкодавець звернувся до суду з вимогою про компенсацію моральної шкоди й помер на стадії розгляду справи не допускається процесуальне правонаступництво за вимогою про компенсацію моральної шкоди. Відкрити / Коментувати

2022-07-28 09:41:06 Постанова ВП ВС від 13.07.2022 в справі № 496/3134/19
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105423479

34.1. Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

34.2. За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

34.3. З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у цій постанові висновки щодо нікчемності пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов`язати ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 червня 2018 року № Р24.00301.004034055 з огляду на нікчемність пунктів 1.4 та 6 цього договору, що забезпечує захист інтересу позивача у правовій визначеності.

(2) Щодо судових витрат

45. Фактично за наслідками касаційного розгляду справи позовні вимоги задоволені (констатовано нікчемність окремих пунктів кредитного договору та проведено реституцію), а тому незалежно від форми їх заявлення питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України.

46. Оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат й вона не оплачувала судовим збором позовну заяву, апеляційну та касаційну скаргу, в цій частині судові витрати на відповідача не покладаються.

47. У додаткових поясненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 компенсувати понесені витрати на правову допомогу за подання касаційної скарги у розмірі 15 000 грн. Вказує, що та обставина, що особа, яка надає правову допомогу, не є адвокатом у справі, не може бути підставою для відмови у стягненні судових витрат, які стороною у справі фактично та реально понесено.

59. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання недійсним кредитного договору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів». Справа № 496/3134/19 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 496/3134/19 є малозначною у силу вимог закону.

60. Відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

61. Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.

62. Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

63. Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України. Відкрити / Коментувати