Konkretyka

2022-02-14 22:50:17 Рішення Держдуми Росії — шлях до війни. Що робити?

Ключова подія, яка змінить все. Завтра Держдума країни-агресора розглядатиме два законопроєкти щодо визнання «ОРДЛО»:

1. Від КПРФ (за них рекомендували голосувати об’єднання Навального і та, я в курсі про дуже умовне «умное голосование»), але він скоріш за все непрохідний.
2. Проєкт «Єдиної Росії», що якраз і має всі шанси бути підтриманий.
Новина: https://www.pravda.com.ua/news/2022/02/14/7323933/

Різниця між ними проста. В першому вказано пряме звернення до Путіна про визнання “недореспублік”. За другим же звернення спочатку покружляє відомствами (Міноборони та МЗС), а потім вже потрапить до президента.
Звісно, РФ розраховує таким радикальним чином переконати Захід вплинути на Україну щодо виконання Мінських домовленостей. Або й справді вже давно планували вторгнення для відновлення «територіальної цілісності» ОРДЛО.

Зазначу, що навіть примітивні агресори потребують «casus belli» (привід для війни) і навіть у Гітлера він був, коли той напав на Польщу. В нашому випадку визнання «ДНР» та «ЛНР» якраз і є «casus belli». Тому, питання відкритої війни тепер може стати не абстрактним, а цілком реальним.

Чи боїться РФ санкцій? Повноцінно відповісти на це питання в одному пості неможливо, бо є маса факторів. Якщо звернутись до емпірики, то можемо бачити падіння реальних темпів зростання російської економіки після 2014 року (падіння почалось раніше, але зараз темпи у два рази менші):
https://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.MKTP.KD.ZG?locations=RU
Примітка: Колишній головний економіст ЄБРР Сергій Гурієв пов’язує це падіння саме з санкціями.

В цьому пості оцінимо основний експортний товар РФ — нафтопродукти та газ (в наступних оглянемо нац. проекти тощо). Якщо почати з газу, то там тотальна взаємна залежність РФ та ЄС (в статті дані за 2018 рік (Fig. 2.) - основний напрям ЄС):
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2211467X2030064X

Чому не КНР? Бо потрібні значні інвестиції для розвитку газотранспортної інфраструктури. Зазначу, що зв’язок РФ з Європою будувався з радянських часів, а з КНР лише останні 10 років. Зараз відбувається нарощування потужностей між РФ та КНР, проте навіть враховуючи те, що будується, ніякої повноцінної заміни ринку ЄС там немає.
Про газопровід “Сила Сибіру 2”: https://www.rbc.ru/rbcfreenews/61e5a30e9a79474493dd1310

Сумарно “Сила Сибіру 1” (використовують лише на 50% потужності) та “Сила Сибіру 2” (в проєкті) матимуть потужність 80-90 млрд куб. на рік при 200+ млрд у напрямку ЄС. Загалом, втрачати ринок ЄС є абсурдним кроком, але хто сказав, що авторитарна влада РФ керується інтересами власної ж державності.

Нафта. З нафтою все складніше. Якщо звернутись до напрямків експорту сирої нафти з РФ, то там доля Китаю вже більша, але й доля ЄС також значна:
https://www.statista.com/statistics/1100591/russia-main-crude-oil-export-destinations/
Однак, варто розуміти, що сира нафта — то не весь експорт, є ще нафтопродукти. Те ж дизельне паливо активно купують навіть США:
https://www.bloomberg.com/news/articles/2022-02-03/u-s-draws-most-russian-diesel-in-years-as-cold-weather-descends
Наприклад, у лютому Росія забезпечила 22% американського імпорту дизпалива за даними Блумбергу.
Враховуючи все це, можна впевнено сказати, що Захід не обріже на наступний день імпорт з РФ, але в довгостроковій перспективі (“ми всі мертві”, сказав би Джон Мейнард Кейнс), але Росія все ж таки втратить ринки збуту.

Що планує робити автор? У випадку вторгнення виконувати свій конституційний обов’язок. Всім охочим рекомендую пошукати рекрутингові центри територіальної оборони та зайнятись власним вишколом. Обов’язково писатиму на цю тему і точно не пропаду з радарів — у мене просто немає на це морального права.
Тримаймося! Відкрити / Коментувати

2022-02-12 12:43:29 Бізнес vs Держава. Серіал на вихідні.

Минулого разу ми говорили про провали ринку, де умовним прикладом виступала одна корейська дорама: https://t.me/Konkretyka/933

Цього разу на огляд пропоную серіал «Billions», і єдина причина, чому я вечорами дивився перший сезон, це цікаве протистояння між образом бізнесу та держави. На відміну від книг економістів - «Бюрократія» Людвіга фон Мізеса, де чиновники це зло, або робіт Карла Маркса, де всі підприємці - зло, цей серіал не робить жодну зі сторін добром чи злом. Навпаки, він показує глибшу проблематику всієї системи.

Невелика примітка: Ліві економісти чи школи, до яких відносять такі імена, як Кейнс, Пікетті, Стігліц та низку інших, ніколи не виступали проти підприємців - саме це намагаються постійно приписати чи інтерпретувати з їхніх цитат, вирваних з контексту, прихильники правих ідей. Те саме, звісно, можна застосувати й до лівих, які зображають Мілтона Фрідмана абсолютним поборником ідеї прибрати державу з економіки, хоча саме його критика австрійської школи (крайньо права ідея) є однією з найбільш змістовних.

Повернімося до серіалу, або коротка передісторія: головними героями є голова хедж-фонду Аксельрод, який “трохи” схематозить, та прокурор Роудс, теж “трохи” нечистий на руку. Нижче я наведу кілька цитат, які, можна сказати, є мотивами героїв, і ще декілька цікавинок, які покажуть, що все це ще складніше, ніж здається на перший погляд.

Як виправдовує себе Аксельрод (бізнес). У 6 серії в одному з діалогів він сказав: «Я не робив нічого, чого б не робили у цьому бізнесі всі інші. Я просто робив це краще».
Примітка: Він має на увазі інсайдерську інформацію, яку використовують фонди на фондовій біржі.
Як мотивує свої дії прокурор Роудс (держава). В 7 серії: «Уяви собі трудяг, звичайних погодинних робітників, які щоденно встають з ліжка заради сім'ї. Ці люди повірили в американську обіцянку: працюй більше, і отримай те, що заслужив, відкладай гроші й нехай вони ростуть. Іди на пенсію, коли стане вистачати на життя. Нас всіх запевняли, що гральна дошка плоска, але ми обидва знаємо, що вона нагадує стіл для гри, (…) і Бобі Аксельрод це той, хто підпилює ніжки столу. Кожен долар, який він заробляє брехнею, (…) вкрадений в тих, хто його заробив чесно.

Серіал вміло балансує з емпатією, показуючи обидва боки спочатку з хорошої сторони, а потім - з поганої. «Бізнес» жертвує гроші на благодійність, «держава» відстоює рівні правила для всіх.
Та щойно у героя з боку держави до справи проти Акса замішуються власні емоції та амбіції, закон більше не є його єдиним рушієм. Майже те саме відбувається і з героєм Аксом, і серіал показує, як він поступово стає свого роду монстром.
«Billions» піднімає важливе питання: Чи існує рівність у нашому суспільстві? Чи все-таки хтось “рівніший”? Якщо дивитися на головних героїв, історія стає досить простою (як мінімум в 1 сезоні, інші сезони дивитись не планую): в чиїх руках гроші або державна влада, ті й “рівніші”.

Фрідріх фон Хаєк у своїй роботі «Шлях до кріпацтва» писав, що розширення держави призведе до втрати свободи. Тома Пікетті, своєю чергою, у книзі «Капітал у XXI столітті» зазначає, що зростання частки найбагатших верств у національному доході теж може нести загрозу демократії. В цьому серіалі, на мій суб'єктивний погляд, вдало показано, що це той випадок, коли загрозу несуть обидві сторони.

Що може виступити балансом? Я сказав би, що активне та відповідальне громадянське суспільство. Ще з реформ афінського реформатора Салона нам відомо, що влада повинна бути децентралізована. А значить громадяни повинні бути більш освіченими (людський капітал), щоб протистояти і блудливій бюрократії, і великому бізнесу (не плутати з олігархами), який теж не проти стати “рівнішим” за всіх інших.

Завершити хочу простою думкою: в економіці не буває нічого простого. Не можна просто податковими ставками, рівнем державних витрат, регуляціями чи дерегуляціями досягти успіху. Бо ключовий інгредієнт цього салату, якими розкидаються ЗМІ чи блогери, є соус: свідомий громадянин. Відкрити / Коментувати

2022-02-09 12:12:31 Середня ЗП та доларове ВВП - беззмістовні цифри.

Статистика це улюблена сфера для гри образами ще з часів СРСР, коли на публіку показували намальовані цифри, щоб звеличити реальність. До слова, цікава стаття про СРСР:
https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/radyanskyj-coczializm-vs-amerykanskyj-kapitalizm-hto-peremig.html

Дещо схоже відбувається і в наш час - зокрема, на перші шпальти виставляють цифри, які не несуть ніякої корисної інформації.

Почнемо із середньої ЗП, яка, зазначу, є непоганим додатковим показником, який показує тренди в економіці та на ринку праці, але на цьому вся інформаційність закінчується.
Чому вона не має цінності? Бо показує просте середнє арифметичне. Просто уявіть четверо людей: один заробляє 10000 грн., а всі інші - 1000. Так от, середня ЗП в такому випадку - 3 250 грн. І найголовніше - додайте сюди податки, і цифра ще більше втратить в інформативності. Тобто цифра середньої зарплатні, по суті, нічого нам не скаже про доходи населення.

Якою повинна бути статистика ЗП? Про це є окремий пост тут: https://t.me/Konkretyka/900

А для прикладу, подивімося на статистику Ростату. До слова, пророс риторика теж любить згадувати середню ЗП по РФ, особливо в Москві. Далі Ви побачите, яка реальна «цінність» цієї цифри у 2020 році:

Офіційна номінальна середня зарплата: 51 352 руб.
Медіана зарплата (50% отримує більше та менше від цієї суми): 32 422 руб.
Джерело: https://rosstat.gov.ru/labour_costs

З модальною зарплатою все ще страшніше: за приватними розрахунками на 2019 рік вона складала 23 500 руб (саме цю суму отримує значна частина населення - 20%).
Джерело: https://tjournal.ru/analysis/321639-samaya-rasprostranennaya-zarplata-v-rossii-i-naskolko-ona-nizhe-sredney-pochemu-u-70-lyudey-zarplata-nizhe-srednego-urovnya

Зазначу: наша ситуація не виглядає оптимістичніше, бо, якщо взяти за основу, що модальна ЗП є 40-50% від середньої, а медіанна - приблизно 60-65%, то можна дуже умовно уявити наші показники (але підкреслю, що це дуже спрощенний підрахунок).

Середня зарплата в Україні за даними Держстату у 2021: 17 453 грн.
Джерело: Держстат. Експрес випуск від 28.01.2022

Доларове ВВП. Пустий показник, який в значній мірі залежить від курсу гривні та фактору цін. Тому, іноземні інвестори чи міжнародні інституції звертають увагу на показник «реального зростання ВВП», бо в ньому оцінюється реальне зростання виробництва товарів та послуг.
Для прикладу, можна згадати РФ: У 2014 році доларове ВВП - 2 трлн. дол. (курс - 37 руб), у 2015 - 1.3 трлн. дол (курс - 59 руб.), при цьому реальне ВВП у 2015 впало на -3.8%, а доларове на 35% (через фактор курсу та цін).

Висновок. Чи був 2021 рік для України добрим? Так, ми пройшли кризу менш болісно, ніж могли б, завдяки високим цінам на сировину. З одного боку, ми маємо непогані шанси і на 2022, бо знаходимося в тренді сировинного суперциклу (коли ціни на сировину зростають, епоха 2000-х). З іншої боку, інвестиції в оброблювальну промисловість зростають вкрай повільно через погану судову систему, корупцію та олігархію. До слова, один з олігархів вигнав канадського інвестора з країни (кейс компанії TIU Canada).

Але, попри провали в інвестиційному напрямку, грамотна робота НБУ, урядові стимули, зростання ІТ-сектору (головний драйвер зростання кількості висококваліфікованих робочих місць) зіграли свою позитивну роль, що допомогло економіці пережити непрості часи. Відкрити / Коментувати

2022-02-07 23:02:04 Інститути та безплатна освіта. Теми зі стріму.

Вчорашні пости були свого роду карикатурою на ура-лексику, яку чомусь вживають у нас занадто часто. Сподіваюсь, ніхто не образився і не сприйняв їх серйозно .

Розмова в трансляції ж мала досить неформальний характер . Та завдяки йому з’явилась ідея в майбутньому знайти цікавіші формати. Тож скоро анонсую канал, де послідовно знайомитиму читачів з економікою, спираючись на кращі підручники.

Далі ж поговоримо про кілька активних вчорашніх тем:
1. Політичні та економічні інститути в Україні.
В списку літератури на 2022-й я умисно виділив роботи Норта, Аджемоглу, Грефа та Робінсона. В них розкриті багато факторів, що вплинули на держави закритих порядків (екстрактивні інститути) та відкритих порядків (інклюзивні інститути).

Що таке закриті економічні інститути? До прикладу, візьмемо державні тендери. Там часто обмежують доступ всім охочим через “спеціальні правила”, які унеможливлюють доступ компаній, що не пов’язані з бюрократією (маса розслідувань від того ж Бігуса). Або через силові структури чи бюрократичні органи обмежується конкуренція в цілих індустріях. Також в екстрактивних інститутах не існує правової держави, себто верховенства закону.

З політичними інститутами може бути трохи складніше. Закриті порядки несуть обмеження в конкуренції за владу. Тобто, опозиція просто не може зареєструватись на вибори або й зовсім знищена. Але це не весь інструментарій. Ще одним засобом впливу виступають ЗМІ (кейс України), що просувають інтереси власників телеканалів, «обмежуючи» доступ до широкого кола виборців не олігархічним силам.

Незалежне підтвердження викривлення наших інститутів можна побачити не лише у чисельних антикорупційних розслідуваннях, але й в рейтингах. Зокрема, Україна в академічному рейтингу Polity IV має статус анократії — система, де існують як демократичні, так і авторитарні інститути. В нашому випадку авторитарність проявляються у контролі над економікою з боку олігархів (так десяток всім відомих “підприємців” тримає в руках левову частку ВВП країни).

2. Безплатна освіта.
Одна з великих розбіжностей між правими й лівими полягає в тому, що чиїм коштом навчатимуться діти в школах та університетах.

Умовно ліва економічна думка виступає за державну школу та університет, тобто безкоштовну освіту. Інакше студент виходить з ВНЗ з дипломом в одній руці й зобов’язанням сплачувати кредит в іншій. Зазначу, що «студентські борги» є лідером за темпами зростання в США:
https://assets.bwbx.io/images/users/iqjWHBFdfxIU/iRmpgwAhQoLw/v1/-1x-1.png
Примітка: Є свої особливості по спеціальностях. Умовно, “технарі” повертають борги швидше ніж ті, хто закінчив гуманітарні факультети.

Сам борг виникає в процесі навчання в університеті, коли студент отримує платну освіту (бере довгий кредит на освіту). Як наслідок, цей борг стає тягарем для його майбутнього.

Умовно праві школи в такому випадку вказують на якісні показники, які здебільшого в приватних вишах кращі. Тобто мова йде про стимули, що приватна фірма краще готує своїх студентів, бо конкурує за них на ринку. Те саме і з приватними школами, які навіть в Україні надають кращі умови вчителю та учням, аніж державні. Але часто в такій позиції ігнорується питання доступності якісної освіти для широкого кола громадян. Нагадаю, що Пікетті посилався на цікаве дослідження, яке говорило (Капітал у XXI столітті. С.490):

«Дослідження показало, що частка дипломів про вищу освіту, отриманих дітьми, чиї батьки належать до двох нижніх кластерів ієрархії доходів, у 1970–2010 роках зупинилася на рівні 10–20%, тоді як для дітей із батьками у верхньому кластері вона зросла від 40% до 80%. Іншими словами, дохід батьків став майже абсолютним провідником доступу до університету».
Примітка: Більш заможні верстви мають доступ до якісної доуніверситетської освіти (репетитори або краща школа тощо).

Висновок. Підняті теми вкрай не прості, але в них необхідно орієнтуватись, щоб на виборах реалізувати своє право голосу максимально ефективно. Ви самі обираєте ліву чи праву ідеологію. Важливо лиш те, щоб цей вибір відбувався свідомо. Відкрити / Коментувати

2022-02-07 02:41:12 Live stream finished (6 hours) Відкрити / Коментувати

2022-02-06 20:33:01 Live stream started Відкрити / Коментувати

2022-02-06 18:29:32 Державне втручання в економіку. Що таке індикативний план?

Перша стаття цього року суттєво затрималась, але, сподіваюсь, вона буде цікавою, бо відносно просто розповідає про те, яким чином держава втручається в економіку.
Особливий акцент був зроблений на те, що таке фіскальна політика, навіщо держава створює спеціальні податкові та регуляторні режими. Також згадано про специфічні інструменти на кшталт індикативного плану.

В статті використані матеріали з наступних джерел:
Sharon E. Oster. Karl E. Case. Ray C. Fair. Principles of Economics.
«The Economy» від спільноти CORE-ECON (онлайн-підручник, легко знайти в гуглі).

Цікаві статті (деякі зі списку нижче, всі решта згадуються в самій статті):
Paul Kuznets. Indicative Planning in Korea
Bela Balassa. Indicative Planning in Developing Countries
Kazuo Sato. Indicative Planning in Japan.
Примітка: Індикативний план розглянутий поверхнево - по суті, яка його мета та спосіб застосування.

Стаття доступна тут: https://konkretyka.net/ukraine/derzhavne-vtruchannya-v-ekonomiku-shho-take-indykatyvnyj-plan.html

Обрати нову тему для статті можна на Патреоні: https://www.patreon.com/oleksandr_ant Відкрити / Коментувати

2022-02-01 12:22:11 Рекордна доларова інфляція та друкарський станок.

Слова економіста Мілтона Фрідмана про те, що інфляція завжди має монетарне походження (прим.: друк грошей) ніяк не відпускає інформаційний простір. І, що особливо дивує, цю мантру застосовують до будь-якого стану економіки та дій ЦБ.

Але, на щастя, ми маємо блог МВФ, статистику США та мейнстримних економістів (Бланшар та ін), яких обов'язково повинні цитувати ЗМІ, які поважають своїх читачів. Зазначу: якщо хтось закидає, що сьогоденна інфляція має під собою емісію долара, то це виключно невгамовна фантазія авторів, яка нічого спільного із реальністю не має.

Минулорічний пост про інфляцію: https://t.me/Konkretyka/918

1. Головні причини інфляції Є НЕМОНЕТАРНИМИ (не через емісію ЦБ): збій у ланцюгах поставок, локдауни і, як наслідок, зміна поведінки споживачів та зростання цін на енергію. Саме про ці фактори, які стимулюють зростання цін, ми можемо прочитати на сайті МВФ (там же бачимо графік впливу цих факторів на інфляцію в США, ЄС та ін.):

https://blogs.imf.org/2022/01/28/global-inflation-pressures-broadened-on-food-and-energy-price-gains/

МВФ: Збій в ланцюгах поставок, перевантажені товарами порти (прим.: черги на відправку), проблеми з логістикою та високий попит на товари посилили цей ціновий тиск, особливо у Сполучених Штатах. Вищі ціни на імпортні товари сприяли росту інфляції в деяких регіонах (...).

Додатково - огляд від МВФ (є російською): https://blogs.imf.org/2021/12/03/addressing-inflation-pressures-amid-an-enduring-pandemic/

Примітка: Про зміну поведінки людей через пандемію є цікаве дослідження: A. Goolsbee. C. Syverson. Fear, Lockdown, and Diversion: Comparing Drivers of Pandemic Economic Decline 2020. June 2020.
Через ковідні ризики люди витрачають більше грошей на товари, ніж на послуги, що створює додатковий тиск. Простими словами, все це є наслідком ПАНДЕМІЇ, а не роботи загадкового друкарського верстата.

2. Таблиці по енергоносіям та сировині: https://thedocs.worldbank.org/en/doc/5d903e848db1d1b83e0ec8f744e55570-0350012021/related/CMO-Pink-Sheet-January-2022.pdf

Частка впливу цих факторів на інфляцію (графік на основі бюро статистики США): https://pbs.twimg.com/media/FJeR494WUAMPWEl?format=jpg&name=medium

Все перелічене в сукупності повторює тезу про немонетарні причини інфляції. Додатково можна ще почитати змістовний аналіз економістів з профільного ресурсу: https://voxeu.org/article/rising-inflation-worrisome-not-reasons-you-think
Примітка: Економісти розглянули не тільки фактори вище, але й звернули увагу на важливість комунікації ЦБ з громадянами, щоб краще пояснити свою політику, бо казкарів багато й на Заході.

Чи має емісія вплив? Дії ФРС підтримали попит в економіці, тим самим зупинивши «шок попиту», який свого часу призвів до Великої Депресії (коли у споживачів немає грошей, щоб підтримувати свої звичні витрати). Так, попит відновився швидше за пропозицію - як наслідок, виробник має попит на товари, але разом з цим отримав проблеми з поставками через пандемію, тому він підвищив ціну.
Чому говорять про емісію? Бо це ідеологічний пунктик лібертаріанського/правого порядку денного, в якому будь-яке втручання держави - це зло, і така оцінка умисно ігнорує всі інші чинники. Саме верховенство ідеології над реальністю змусили мене переглянути власні праві погляди.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО: Якщо Ви хочете дізнатися, що дійсно відбувається у світовій економіці, ЧИТАЙТЕ БЛОГ МВФ, де емпіричний метод є ключовим - зазначу, що під емпірикою мається на увазі спиратись на широку вибірку даних та наявного досвіду (частково він є російською):

https://www.imf.org/ru/News/SearchNews#sort=%40imfdate%20descending Відкрити / Коментувати

2022-01-29 13:04:17 Який параметр України випереджає Західну Європу?

Цей параметр називається “гендерна рівність серед наукових співробітників”. І одразу скажу - я не отримую грантів, які змушують про це писати, я просто керуюсь власними цінностями.

Гендерна рівність це не про політику чи пропаганду, це про економіку. Зокрема, одне з багатьох досліджень зазначає про +20 трлн до світового ВВП у 2050 році (різні оцінки), якщо жінки матимуть таку ж освіту та кількість робочих місць, як і чоловіки. Тому питання гендерної рівності є економічним і надзвичайно важливим для нашого процвітання:
https://www.bloomberg.com/news/articles/2021-03-09/women-could-give-20-trillion-boost-to-economic-growth-by-2050

Вагомість виходу жінок на роботу у XX столітті відзначають у безлічі досліджень, існує навіть поняття “The Quiet Revolution”, тобто тиха, поступова зміна ринку праці. Зазначу, що про важливість ширшої участі жінок в економіці говорить не тільки МВФ у своїй роботі «Women, Work and Economic Growth», але й багато економістів, зокрема міністерка фінансів США Джанет Луїз Йеллен (за сумісництвом колишня голова ФРС) у своїй статті:

«Їхній вихід на оплачувану роботу був основним фактором процвітання Америки впродовж останнього століття.»
Джерело: https://www.brookings.edu/essay/the-history-of-womens-work-and-wages-and-how-it-has-created-success-for-us-all/

Але повертаємось до успіхів українських громадянок. Статистика ЮНЕСКО на 2018 рік зазначала, що частка жінок-науковців у нас складає 44,7%, і це дає нам 12-те місце в Європі, до того ж цей показник у півтора раза вищий, ніж у Франції, Німеччини чи Голландії, та майже на 5% вищій, ніж в Британії та РФ.
Джерело: http://uis.unesco.org/sites/default/files/documents/fs60-women-in-science-2020-en.pdf

Інший звіт ЮНЕСКО зазначає про лідерів за участю жінок в науці:

Третина держав, які є членами Європейського союзу (ЄС), були частиною радянського блоку. За останнє десятиліття декільком країнам Південно-Східної Європи вдалося відновити гендерний паритет серед вчених, який вони втратили у 1990-х роках після розпаду Югославії: Хорватії, Македонії, Чорногорії та Сербії.
Джерело: https://ru.unesco.org/sites/default/files/usr15_is_the_gender_gap_narrowing_in_science_and_engineering.pdf

Одна з причин, чому країни колишнього радянського блоку виділяють на мапі, це політика, яку проводили комуністичні режими. Зокрема, в чисто прагматичних інтересах вони активно залучали жінок до роботи та особливо до науки, щоб таким чином збільшити армію робітників.

Проте це не означає, що гендерна рівність в науці = відсутність дискримінації за гендером - це просто рівень інтеграції жінок в економіку. Загалом, проблеми дискримінації (сексизму) дуже розповсюджені навіть в ЄС, про що зазначає Рада Європи:
https://human-rights-channel.coe.int/stop-sexism-uk.html

В Україні не так багато досліджень, проте можна знайти моніторинг медіа, де були зафіксовані прояви сексизму:
https://imi.org.ua/monitorings/zhinky-i-choloviky-v-ukrayinskyh-media-spilne-doslidzhennya-imi-ta-dm-i37976
Важливо: Якщо хтось знає інші дослідження на цю тематику, то надсилайте в чат-бот.

Висновок. Попри те, що у нас присутня проблема гендерної дискримінації, рівень інтеграції жінок в наукову діяльність позитивно вражає, і, я певен, мало хто про це знає. Щобільше, частка жінок в новій економіці, а саме в ІТ, також невпинно зростає - на 2020 рік частка становила 25% (виросла з 14% у 2015 році):
https://dou.ua/lenta/articles/it-woman-2020/

І це я ще не згадував про медперсонал, поліціянток, військових, волонтерок та активісток, роль яких не менш важлива та значна для держави ХХІ століття. Відкрити / Коментувати

2022-01-25 10:53:08 Аргумент, який неможливо спростувати? Що таке r > g?

В Україні на образ Тома Пікетті закріпили позначку «неомарксист», а тема нерівності взагалі має гриф «соціалізм».

Щоб поставити крапку у спекуляції довкола образу Пікетті, відкриємо підручник професорів Шерон І. Остер, Рей С. Фейр та Карл І. Кейс (викладають у кращих ВНЗ США) «Principles of Economics». І от що ми бачимо (с. 44):

У 2013 році нова книга французького економіста Томаса Пікетті «Капітал у ХХI столітті» привернула нашу увагу новими історичними даними про масштаби нерівності у західному світі.
Важливо: До питання нерівності підручник підходить з різних боків - навіть знайомить із філософською позицією, яка є в певному сенсі протилежністю до ідей перерозподілення: «Кожен має право на плоди своїх зусиль» (філософи Гоббс та Локк).

Що ж за неспростований аргумент, або r > g? Не варто лякатися, тут все досить просто: (r) означає середню річну норму дохідності капіталу включно з прибутками, дивідендами, відсотками, рентою та іншими доходами від капіталу, виражену у вигляді відсотка від його сукупної вартості, а (g) означає темпи зростання економіки.

Тобто ця модель свідчить, що зростання капіталу в середньому вище, ніж зростання економіки. Умовно, економіка зростає на 3%, а капітал - на 4% і, як наслідок в довгостроці, це призводить до концентрації багатства у руках вельми вузького прошарку людей.
Пікетті зазначає (Капітал у ХХІ столітті, с.33): «Коли норма дохідності капіталу значно перевищує темпи зростання економіки (як це було протягом більшої частини історії до початку ХІХ століття і, як імовірно, буде знов у ХХІ-му), з цього логічно випливає, що успадковане багатство росте швидше, ніж випуск продукції та дохід».

Якщо додати закон кумулятивного зростання, ми побачимо, що в довгостроковій перспективі вплив капіталу може зрости ще вище, ніж у графіках з цього поста: https://t.me/Konkretyka/935
Термін: Що таке «кумулятивне зростання»? Найпростіше його зрозуміти через призму банківського вкладу, коли ви обираєте опцію «додавати відсотки до депозиту». Тобто при наступній виплаті відсотків буде враховане тіло депозиту разом з відсотками від минулої виплати. Як наслідок, навіть перевага у 0.8% за 300 років може збільшити суму у більш ніж 10 разів.

В чому загроза? В першу чергу, до великої кількості викривлень. Я наведу лише один з них (більше в книзі Пікетті). Автор посилається на дослідження про доступність вищої освіти у США (с. 490):

Дослідження показало, що частка дипломів про вищу освіту, отриманих дітьми, чиї батьки належать до двох нижніх кластерів ієрархії доходів, у 1970–2010 роках зупинилася на рівні 10–20%, тоді як для дітей із батьками у верхньому кластері вона зросла від 40% до 80%. Іншими словами, дохід батьків став майже абсолютним провідником доступу до університету.
Про важливість освіти додатково тут: https://t.me/Konkretyka/913

По-друге, така концентрація капіталу може нести загрозу демократії (якщо громадянське суспільство не буде свідомим). Тут одразу спадають на думку реформи Салона в Афінській республіці, про значимість яких писали економісти Робінсон та Аджемоглу у своїй книзі «Вузький коридор». Нагадаю, ці реформи були покликані створити баланс між більш та менш заможними афінянами. В результаті, Салон заклав принципи демократичного устрою, які були вдосконалені вже у наш час.

То що, розкулачимо? В економіці немає простих рішень, тому автори «Principles of Economics» зазначають (с. 417):

(...) Деякі програми перерозподілу доходів чи багатства можуть вплинути на стимули як на ринках праці, так і на ринках капіталу. Уряди мають зважати на ці проблеми (...).

Тобто до всього варто підходити обережно, хоча будь-якого свідомого громадянина не може не тривожити концентрація інструментів впливу на суспільство в одних руках.
Читайте Пікетті і не вірте у казки про “неомарксистів” серед економістів зі світовим ім'ям… Відкрити / Коментувати