Konkretyka

2021-12-23 11:22:41 Український вчитель приречений бути бідним?

Реальний стан справ в освітній галузі просто жахає – портал Освіторія виклав ЗП вчителів, які виплачуватимуть з 1 грудня 2021:

молодий вчитель без категорії та стажу роботи: з 9 015 до 9 768 грн;
вчитель II категорії: з 11 124 до 12 053 грн;
вчитель І категорії: з 11 912 до 12 906 грн;
вчитель вищої категорії: з 12 698 до 13 759 грн;
асистент вчителя: з 10 338 до 11 200 грн;
керівник гуртка: з 11 124 до 12 053 грн;
педагог-організатор І категорії: з 10 445 до 11 317 грн.

Дуже важливо: Така “оплата” праці в освіті створює неконкурентні умови на ринку праці. В результаті потенційні вчителі змушені обирати інші індустрії для побудови своєї кар'єри, що сприяє падінню якості освіти.

Пояснення від Освіторії: Будь ласка, не поспішайте писати коментарі про те, що «всі ці цифри нереальні». Нагадаємо: заробітну плату вчителів обчислюють, додаючи до окладу надбавки й доплати, які можуть становити половину і більше від зарплати вчителя. А зазначені вище дані стосуються середньої розрахункової заробітної плати – вона якраз і містить надбавки та доплати.
Примітка: Цікавий пост про різницю між середньою та медіанною чи модальною ЗП: https://t.me/Konkretyka/900

Джерело: https://osvitoria.media/experience/vse-pro-groshi-na-osvitu-v-byudzheti-2022-roku-rozbir-vid-yegora-stadnogo/

З пояснення ми бачимо, що навіть такі цифри можуть викликати питання у викладацького складу. Хоча мене особисто жахає сама цифра у майже 10к для молодого спеціаліста, яким може бути людина 25+, у якої попереду зведення своєї сім'ї, житла тощо. Простими словами, яка мотивація у такого вчителя (крім ідейної) надавати якісні послуги, якщо він просто хоче вижити?

А тепер поговорімо, а що ж входить в обов'язки вчителя? Як правило, коли говориш про маленькі ЗП у вчителів, лібертаріанську частину каналу починає штормити, бо, мовляв, у вчителя весь день вільний, нехай дає приватні заняття.
Подібна позиція показує, що люди абсолютно не в курсі обов'язків, які покладені на вчителя:

бюрократична писанина, наради і ще раз писана; і при цьому всьому як обов'язок – постійне підвищення своєї кваліфікації для галочки (тут дуже потрібна структурна реформа);
перевірка домашніх завдань, контрольних, тестів тощо (іноді вимірюється сотнями), підготовка учбових матеріалів та багато інших “бонусів”;
проведення уроків (фактично, вчитель на день може говорити впродовж 4-5 годин, розповідаючи учбовий матеріал). Всім фанатам рекомендую спробувати прочитати бодай одну лекцію, але не в стилі політшоу з бла-бла-бла;
відповідальність за невихованих дітей, яких батьки напевно заводили “по приколу”, як потім і голосували на виборах.
Примітка: Якщо серед читачів є вчителі, надсилайте в чат-бот свій розпорядок, обов'язково опублікую в наступному пості на цю тему.

Зазначу, що я дуже поверхнево описав всю проблематику/обов'язки вітчизняного вчителя та навіть нічого не згадав про ВНЗ, де ситуація нічим не краща.
З усім тим – що ж відбувається у владі, хтось спішить на допомогу? Ні, відбувається “Велике будівництво”. Так, інфраструктура важлива і цю частину в обов'язках держави підтримують і МВФ, і Світовий банк, і той же ЄБРР. Однак хто чи що їздитиме цими дорогами? Руда, зерно та курятина?

Державі необхідно інвестувати в освіту, шукати партнерства з ІТ-індустрією (найбільш перспективна індустрія нашої економіки) та проводити велику реформу. До слова, цей процес може зайняти десятиліття.
Людський капітал ключовий фактор в економічному зростанні та політичній стабільності. Відкрити / Коментувати

2021-12-20 10:01:26 Дія.Сіті. Чим це загрожує ФОП ІІІ-ї групи? Тінь МВФ.

Почну з головного: закон 5375 (податкова частина Дія.Сіті) поки не скасовує можливість ІТ компаніям працювати через ФОП ІІІ-ї групи. Однак ліквідація спрощеної системи чи її трансформація є питанням часу:

Ризики. Іван Міклош, колишній радник прем'єр-міністра, ще у 2020 зазначав, що спрощенка ФОП викривляє податкову систему:
https://nv.ua/ukr/biz/economics/shcho-chekaye-na-fopiv-podatkova-reforma-povinna-skasuvati-sproshchenku-radnik-prem-yera-novini-ukrajini-50072310.html

Звісно, це лише позиція радника, але вона досить близька до риторики власне МВФ. Зокрема, в одній зі статей МВФ про проблематику податкового контролю знаходимо наступне:

(...) (прим. результати) запровадження спрощених режимів податкової політики для малого бізнесу були неоднозначні. Наприклад, Engelschalk та Loeprick (2015) виявили, що у Східній Європі та Центральній Азії такі режими не сприяють зростанню бізнесу та переходу до стандартного податкового режиму та можуть створювати ризики для отримання податкових доходів.
Джерело: IMF. Tax Administration and Firm Performance: New Data and Evidence for Emerging Market and Developing Economies. 2017
Ключове у статті: МВФ радить урядам спрощувати ті моменти податкового контролю, в яких малий бізнес зазнає найбільших витрат для відповідності податковому законодавству (мова про звітність).

На додачу, у фінальному Меморандумі (листопад 2021) між Україною та МВФ наявні статті щодо необхідності ретельніше контролювати податкові пільги з боку нашої держави (спрощенка не увійшла в перелік, але є «певною» пільгою) С. 13, а також є пункт, що Україна збільшить податкові надходження за рахунок зростання податків на 0.5% ВВП С. 71:
https://www.imf.org/en/Publications/CR/Issues/2021/11/23/Ukraine-First-Review-Under-the-Stand-By-Arrangement-Requests-for-Extension-and-Rephasing-of-509855

Ці тези МВФ не мають однозначних наслідків, на кшталт вже зараз чи завтра вимагатимуть скасувати спрощенку, але ФОПи є пільговим податковим режимом (низька ставка податку та спрощена звітність), тож він рано чи пізно трапиться на очі тому ж МВФ. Тим паче, у нас дійсно існують факти зловживання спрощеною системою.

Думка Конкретики щодо Дія.Сіті. Україна не має жодних шансів потрапити до промислових ланцюгів технологічних індустрій (мікроелектроніка тощо). Ми свідомо зайняли нішу сировинного додатку світової економіки.
Тому, якщо ми хочемо дивитися у майбутнє, державі не варто зачіпати індустрію, яка зростає на 20-25% на рік та має медіанну ЗП в рази вище, ніж в усій економіці. Краще спрямувати свої потуги на побудову якісних державних інститутів.

То що з Дією? Якщо держава залишить ІТ-індустрії вибір, як-то йти в ДІЮ чи залишатися з ФОПами, ринок самостійно знайде оптимальну для себе форму існування. Довіра між індустрією та державою є ключовим фактором для розвитку.

Зростання середнього класу підтягує за собою доходи суміжних індустрій. Державі взагалі варто зав'язувати на собі ІТ-компанії, інтегруючи їх, наприклад, в освіту.
З часом громадські об'єднання тих же айтішників почнуть впливати і на конкуренцію в політичному полі, що також несе позитивні зміни. Але поки сама індустрія та її громадянський вектор знаходяться на стадії становлення, про що я писав в огляді на ІТ-Гільдію:
https://t.me/Konkretyka/893

Перед тим, як когось оподатковувати, варто дати індустрії вирости (притча про римського імператора Тіберія дуже актуальна). На додачу, в олігархічній державі як ніколи потрібні заможні верстви населення, ніяк не пов'язані зі старою прогнилою системою схематозу (“великий бізнес”). ІТ-індустрії потрібен час, і, на мій суб'єктивний погляд, громадянське суспільство може надати такий кредит. Відкрити / Коментувати

2021-12-16 11:29:34 «Податок на Google».

ЗМІ вже котрий місяць умисно подають зміни до законодавства як “податок на Google”, створюючи ілюзію, що його будуть стягувати з компаній. Фактично ж його будуть сплачувати користувачі послуг електронних сервісів.
Всі ми з 2022 року отримаємо +20% до підписок на: Netflix, сервіси Google, Patreon, Steam та на таргетовану рекламу у Facebook, Google та інших.
Новина від Facebook: https://www.facebook.com/business/help/181379050784377
Примітка: ФОП та фіз.особи матимуть додаткові витрати, бо вони сплачують податок з обороту, а не доходу (сума отримана після вирахування витрат компанії).

Мотивація держави полягала в необхідності формалізації ПДВ для електронних сервісів. Однак якщо ПДВ за саму підписку від того ж Netflix відповідає духу нашої податкової системи, то ПДВ за рекламу – абсурдний.
Примітка: За законом реклама є послугою і підпадає під ПДВ, мій поїнт в тому, що саме по собі ПДВ токсичне + збільшує поріг входу для малих фірм тому реклама потребує пониженої ставки.

Цікавий момент, або як законотворці самі викривляють власну логіку. За законом ПДВ з таргету - ОК, а от ПДВ з реклами, яку робить блогер, забули? Різниці у формі надання послуги немає - що Facebook, що блогер надають одну й ту саму послугу, вона може відрізнятись лише механізмом, але це не так важливо.

Ні, я не агітую за ПДВ для блогерів – просто говорю, що оподатковувати рекламу абсурдно, бо це душить/обмежує малі фірми. Апологети цієї ініціативи в пояснювальній записці до законопроєкту про “Податок на Google” використали найпримітивніше – аналогії: мовляв, такий податок є навіть у РФ. Такий податок може бути хоч у марсіан – це не означає, що він відповідає своєму призначенню.

Невеликий відступ від теми. Загалом, коли мова заходить про аналогії, себто досвід, варто пам'ятати дослідження інституційної школи, а саме нобелівського лауреата з економіки Дугласа Норта, який зауважував про “path dependence”, або залежність від шляху. Простими словами, кожне суспільство має власний досвід, свої неформальні правила, і пхати в них все без розбору не працює:

Інститути, які нав'язуються екзогенно (прим.: зовнішньо), не мають соціальної пам'яті, (…) ігноруючи цей факт, реформатори переоцінюють свою здатність сприяти зростанню і недооцінюють роль внутрішніх змін в забезпеченні процвітання.
Джерело:, Peter J. Boettke, Christopher J. Coyne, Peter T. Leeson. Institutional Stickiness and the New Development Economics

ПДВ – це токсичний податок через складність свого адміністрування та слабкий державний апарат (податок з продажу простіший). Умовно, це той приклад, коли в систему запровадили чуже, що не здатні самі менеджети.
Щодо самих нових податків, то дозволю собі нагадати слова класика:

«Будь-який податок, що навіть стягується з народних мас, зрештою перекладається на підприємця, зниження його прибутку та можливості розвитку виробництва».
Д. Рикардо. Начала политической экономии и налогового обложения. С 130
Примітка: Якщо з останнім «можливості розвитку виробництва» можна дискутувати, спираючись на тези економіста Тома Пікетті, то все інше цілком відповідає реаліям.

Реклама продає товар, тим самим збільшуючи його виробництво і, як наслідок, зайнятість, добробут тощо. Компанії, що надають свої платформи, чи блогери, які продають щось своїй аудиторії, повинні платити ПДФО або корпоративний податок з доходу від реклами.
А от такі податкові ініціативи, що провадять нині у нас, не принесуть державі нічого, крім закорінення в громадянах думки, що податки = грабунок. В статті про проблеми адміністрування податків в Україні (посилання далі), я спеціально наводив думку вітчизняних науковців, які зазначали:

Податкова свідомість так і не стала чеснотою українців після ухвалення Податкового кодексу, а невдалі трансформації перерозподільних процесів останніх років лише укріпили негативне ставлення до фіску.

Докладніше про думки наших науковців та адміністрування податку тут:
https://konkretyka.net/ukraine/administruvannya-podatkiv-nevdala-podatkova-reforma.html Відкрити / Коментувати

2021-12-13 11:43:27 Як освіта вплинула на доходи близнюків? Про важливість освіти. Оновлено (2).

Хочу поділитися з Вами одним з найцікавіших досліджень, яке було опубліковане в журналі The American Economic Review. В ньому економісти Орлі Ашенфельтер та Алан Крюгер дійшли висновку, що один додатковий рік освіти може збільшити дохід на 12-16%.

Сама робота: Estimates of the Economic Return to Schooling from a New Sample of Twins

У своєму аналізі вони вивчали дані близнюків, які генетично ідентичні один одному (з однієї яйцеклітини). Подібний підхід дозволив прибрати з поля зору фактори, які неможливо виміряти, зокрема, роль здібностей тощо.
В результаті економісти отримали свідчення про значну залежність між освітою та доходом.

Ще один спосіб виміряти вагомість освіти є рівняння Мінсера. Організація World of Labor опублікувала роботу "Estimating the return to schooling using the Mincer equation", в якій зазначали (там багато й інших цікавих даних, зокрема, про освіту жінок тощо):

У глобальному масштабі найбільша віддача від вищої освіти, далі слідує початкова освіта; найнижча віддача від середньої освіти (див. діаграму 2 (прим. більше 5%)). У середньому віддача від вищої освіти становить 17%, в той час як від початкової освіти - 10%.
Примітка: Під середньою освітою тут мається на увазі Secondary School, в США це освіта між школою та ВНЗ (6-12 клас), у нас вона включена в шкільну програму.

І щоб поставити крапку у цьому питанні, звернімося до статистики США, де побачимо наступні цікаві цифри:

У 2017 році американці у віці 25 років і старше заробляли в середньому 53 536 доларів США на рік. Середній заробіток американців залежить від рівня освіти. У 2017 році ті, хто не закінчив середню школу, в середньому отримували 26 832 долари, а ті, хто здобув середню освіту - 38 145 доларів. У тих, хто має ступінь бакалавра, середній заробіток становив 67 763 долари, а у тих, хто має науковий ступінь - у середньому 98 369 доларів.
Дані взяті тут (за період 1975-2017): https://performance.commerce.gov/stories/s/U-S-Population-Spotlight-Educational-Attainment/na47-j74r/

Ці дані, своєю чергою, вкотре підкреслюють важливість освіти. Однак варто не забувати про її якість (з висновків роботи, опублікованої World Bank):

Якість освіти має значний вплив на індивідуальні доходи населення та, як наслідок, на економічне зростання.
Пост з оглядом дослідження: https://t.me/Konkretyka/913

Варто пам'ятати, що дослідження проводились у державах, де якісні освітні надаються послуги на всіх рівнях (або близькі до них). Відповідно, це показує, що навіть у збалансованих цивілізованих країнах різниця в освіті є ключовим фактором, який впливатиме на доходи того чи іншого громадянина.

Висновок. Дослідження з близнюками показує, що освіта виступає головним драйвером зростання доходів.

Лірика: Лі Куан Ю (прем'єр-міністр Сінгапуру) витратив на формування власної освітньої системи десятиріччя. Стан нашої освіти через політиків, їхнє повальне ігнорування необхідності реформи змушує говорити, що нам потрібно все відбудовувати ледве не з нуля. Умовно, не можна платити 325 доларів вчителям та очікувати, що все буде добре і якість освіти не постраждає.

Однак шанси на дійсно якісну реформу примарні. Бо якщо громадяни продовжать ігнорувати факти, що політичні сили ходять на олігархічні канали або прямо підтримуються олігархатом, ніяких реформ проводити ніхто не буде. Варто розуміти: таким партіям не потрібні освічені громадяни, інакше хто потім за них буде голосувати? Відкрити / Коментувати

2021-12-10 10:01:17 Коли Росія нападе? Тотальний крах української «еліти».

Був здивований кількістю питань про потенційний напад з боку країни-агресора, але, як Вам було цікаво, тримайте пост.

Дуже рекомендую статтю про інститути та історію рабства в Україні, щоб відслідкувати принаймні частину причинно-наслідкових зв'язків:
https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/shho-take-instytuty-1000-rokiv-rabstva-v-ukrayini.html

Заздалегідь зазначу, що я не фанат слова «еліта» щодо політоти та схематозників (олігархат та «великий бізнес»). Еліта це, в першу чергу, меценати, науковці та освітяни, а вже потім всі інші.

Що ж маємо ми? Нічого. Якщо заглибитись детальніше, то от Вам кейс із побудовою військових складів так званим “вітчизняним бізнесом” (з розслідування Бігуса):




Історія зі скалдами це той випадок, коли схематоз капіталістичний вступає у конфлікт зі схематозом державним.
На фоні всього цього на 8-ий рік війни в державі успішно пройшла маса інших схематозів на високому рівні: Роттердам+, Зелений тариф тощо. Тепер уявіть, що на таку “еліту” покладено бути двигуном держави…

Народ, який шукає царя... Проблема не тільки в «елітах», а й в людях. В Україні на повну дивились серіал «Слуга народу», де риторика Голобородька була відверто АВТОРИТАРНОЮ. А особливий шок, що він на всі посади в серіалі (як і в дійсності) посадив своїх друзів. І от це все дивилася та аплодувала ледве не ВСЯ КРАЇНА.
До слова, 73% полюбляє авторитаризм, тому й недивно, чому той серіал так сподобався громадянам:
https://www.epravda.com.ua/rus/news/2019/06/5/648472/

Нагадаю, що за своїм духом президентська посада схожа на Консулів/Архонтів древності, але їхня роль (якщо відкинути Гая Марія, Карнелія Сулу, Цезаря та інших) була обіймати посаду 1-2 терміни (1-2 роки) та бути провідником своєї фракції та ідей.
Власне фракції об'єднувалися навколо ідей чи ідеологій, як-от боротьба за рівність плебеїв з патриціями тощо. В наші часи такими ідеями може бути ліберальна, соціал-демократична, лібертаріанська, консервативна тощо.

Економіка. Україна за 8 років лише декілька разів зростала на рівні світового росту ВВП. Це фактично означає, що ми не наздоганяємо світ, а відстаємо. Я сподіваюсь, Вам не варто показувати темпи росту економік Кореї, Тайваню чи Японії, коли там дійсно впроваджували реформи (статистика World Bank):
https://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.MKTP.KD.ZG?locations=KR
Україна:
https://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.MKTP.KD.ZG?locations=UA

То що, Росія нападе? Цю відповідь точно знає Кремль і нам її не дізнатися.
Але додам ще дещо: в українській армії багато справжніх військових та героїв. Однак на якій техніці вони воюють? Перш ніж говорити про те, що ми там до чогось готові в стилі пропаганди совка, який всі так яро критикують, варто згадати:

ППО у нас 80-х років, а РФ, як би там скептично до неї не ставилися, має в ВПС 4++ покоління винищувачів;
про ПРО навіть можна не згадувати, разом з тим давно доведена наявність у РФ зразків високоточної зброї;
про наші військово-повітряні сили з 3 та 4 поколінням літаків варто згадувати?

Можна 100 разів кричати з усіх сторін, як ми всі готові, але через нашу з Вами пасивність кращі кадри армії можуть бути втрачені, бо держава не має грошей на оновлення армії. Ура-патріотизм стимулює пасивність, бо все ж добре і нічого робити не треба…

Не все втрачено! Підтримайте громадянське суспільство, прокачуйте свої знання та здіймайте понад усе демократичні цінності. Тоді ми прийдемо до сильної України. Відкрити / Коментувати

2021-12-07 09:43:13 Ох ця інфляція, ох ця емісія, ох ця «підступна» держава.

Інфляція стала “зручним” інструментом, як домахатись до світових ЦБ з боку правих/лівих течій/поглядів.
Зокрема, на перший план виводять “страшну” емісію, ігноруючи реальні фактори, що змушують ціни зростати.

Одним з головних є логістичний фактор - я вже писав у минулому пості, що термін доставки з КНР зріс з 56 днів до 73: https://t.me/Konkretyka/911
Додатково на все це накладається енергетичний (ціни газ/нафта) та ковідний фактори (зміни у поведінці людей), що в сумі змушує виробників на кшталт Tyson Foods жалітися: «Ми спостерігаємо зростання витрат на сировину більш ніж на 15 відсотків, а також ріст вартості логістики, упаковки та робочої сили».
Джерело: https://www.ft.com/content/dfffa56a-6450-4a58-97a6-b3d12ea72d9c

Локдаун та Covid призвели до зростання попиту на напівпровідники, що призвело до здорожчання всієї електроніки, бо пропозиція не встигає за попитом (дефіцит має багато додаткових причин):
https://www.bloomberg.com/news/articles/2021-09-23/chip-demand-still-showing-strength-to-support-asia-economies

Гадаю, про ціну на енергоносії, яка пішла вгору через ігри на європейському газовому ринку та через зростання цін на нафту, не варто згадувати? Але все-таки докину, що президент Байден відкрив стратегічний запас нафти, щоб стримати зростання ціни для споживачів:
https://www.whitehouse.gov/briefing-room/statements-releases/2021/11/23/president-biden-announces-release-from-the-strategic-petroleum-reserve-as-part-of-ongoing-efforts-to-lower-prices-and-address-lack-of-supply-around-the-world/

Про що говорять всі ці фактори? Природа сьогоднішньої інфляції є немонетарною. Тобто ціни зростають не через те, що «масонський» ФРС надрукував більше доларів. Навіть в Україні голова Ради НБУ зазначав про немонетарний чинник нашої інфляції (хоча грошова маса зросла більш як на 25% у 2020), тобто на зростання вплинули суто економічні фактори:
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=4664782686937831&id=100002184378189

Що було б, якби ФРС не провів фінансову ін'єкцію через емісію, а уряд США не влив ці гроші в економіку? Велика депресія з подальшим безробіттям та вільним падінням економіки. Ми це проходили в 1929-1933 роках, але праві економічні школи чомусь забувають про це.
Нагадаю, що доктрина вільного ринку (яку зводять до принципу невтручання держави «laissez-faire») призвела б до нової Великої депресії, бо уряд з ЦБ просто чекали б, коли економіка сама почне відновлюватись.

Що говорять економісти? Так, є певні застереження. Зокрема, Олів'є Бланшар, колишній головний економіст МВФ у свому крайньому дописі повідомив:

Зараз не час вдавати, що все гаразд, і не час стверджувати, що ми перебуваємо на межі гіперінфляції. Настав час подумати про те, що станеться, якщо інфляція виявиться вищою, і з нею буде важче боротися, ніж очікували адміністрація Байдена та ФРС.
Джерело: https://www.piie.com/blogs/realtime-economic-issues-watch/us-inflation-running-high-what-should-we-worry-about-now

Також головний економіст МВФ зі своїм колегою у блозі зазначили, що через те, що економічні шоки тривають (логістика, ціни на енергоносії тощо), ріст інфляції вище таргету може продовжуватись.
Джерело: https://blogs.imf.org/2021/12/03/addressing-inflation-pressures-amid-an-enduring-pandemic/

Рецепт лікування інфляції. МВФ/Бланшар вказують на підвищення ставок з боку ФРС у 2022 (кредити умовно стануть дорожчими), а ФРС зараз готується згортати програми стимулювання. Таким чином вони хочуть примусити економіку самоохолодитись, стримавши її попит.

Висновок. Інфляція буде подолана і про це говорять всі авторитетні інституції та економісти. Проте, цікаво, який би вихід з цієї ситуації знайшов би Джон Мейнард Кейнс про якого є цікава стаття: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/velyki-imena-dzhon-mejnard-kejns.html Відкрити / Коментувати

2021-12-03 11:04:13 Що буде, якщо радикально збільшити соціальне забезпечення або знизити податки?

Емпіричний досвід завжди дуже цікавий та допомагає нам зрозуміти, як працюють ті чи інші механізми.

Франція на початку 80-х років для стимулювання попиту увімкнула на повну фіскальні стимули (через соціальну підтримку). Тобто люди отримували з бюджету доплати через зростання мінімальної ЗП та з додаткових урядових програм.
Звісно, не можна провести кореляцію між французькою політикою та радикальним зниженням податків, але цей пост дасть зрозуміти, що будь-які радикальні дії мають свої наслідки.

Як Корея стала великою (цикл статей): https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/pak-chon-hi-peredmova-ta-pershi-rishennya.html

Кейс узято з дисертації, опублікованої в Стенфорді від Carol Diane St Louis: «Negotiating Change: Approaches to and the Distributional Implications of Social Welfare and Economic Reform», 2011. Початок на сторінці 60, джерела інформації вказані безпосередньо в дисертації.

Що зробили у Франції (неповне summary): 1) наростили державну допомогу промисловості - французька підтримка збільшилася на 240% (Stoffaës, 1989: 85); 2) соціальні виплати за перший рік збільшились на 13%, (...); 3) пенсійний вік був знижений до 60 років (Machin and Wright, 1985).

Ключовий момент: Через бюджет були перерозподілені гроші, які спрямували на підтримку населення. Новий президент на той час збільшував фіскальне навантаження на багатих, яке й раніше було значним (цю логіку можна побачити в сьогоднішніх роботах Пікетті):
https://www.nytimes.com/1981/06/11/business/mitterrand-to-raise-taxes-on-the-rich.html

Населення, отримавши гроші, рушило купляти товари, що в дійсності виступає крутим стимулом для економіки, але французькі виробники програвали іноземним - як наслідок, зросли продажі іноземних товарів і тим самим збільшився тиск на курс франка.

Ефект (цитата Carol Diane St Louis): Збільшення SMIC (мінімальної заробітної плати) та соціальної допомоги на 10% стимулювало споживання домашніх господарств на 3% у 1981 та 1982 роках, але оскільки імпорт, особливо промислових товарів, непропорційно виріс, а торговельний дефіцит Франції зріс із 56 млрд французьких франків у 1981 році до 92 млрд у 1982, торгові партнери Франції отримали вигоду з цих змін більше, ніж французькі виробники (Reland, 1998).

Результат: Споживання французами іноземних товарів значно зросло, що франк почав різко девальвувати, інфляція також трималась на високих рівнях - від 9% до 14%. Торговий дефіцит теж пішов вгору та встановив рекорд проти ВВП (більше купляли імпорту, ніж продавали за кордон). Провальна політика була швидко згорнута соціалістами.

Що цікавого в цій історії та на які роздуми вона наштовхує:

1. Фіскальне стимулювання має провадитися дуже обережно. Бо надання людям додаткового ресурсу є правильним, але має свої небезпеки, що показала Франція 1980-х.
Непоганий кейс: “Президентська тисяча”, дуже умовно може простимулювати національний сектор послуг, бо галузь товарів/послуг для неї обмежена: театри, книгарні тощо.

2. Радикальне зниження податків може мати схожий ефект для курсу гривні, відповідно, якщо ухвалювати програму зі зниження податкового навантаження на робочу силу, то це має бути довгострокова та поступова програма (державне замовлення, здебільшого направлено на внутрішній ринок, а наше споживання на зовнішній)..

3. Соціальна допомога націлена на те, щоб вирівнювати дисбаланси, які вже відбулись. На мій погляд, який перетинається із дослідженнями про освіту, нерівність починає свій шлях зі школи. Відповідно, ресурси держави варто спрямовувати в освітню сферу, щоб діти на старті свого життя мали рівні шанси на свою реалізацію в житті. В свою чергу це зможе понизити дисбаланси у майбутньому.

Висновок. Французький кейс, як і тисячі інших, показав, що в економіці немає простих рішень. Відкрити / Коментувати

2021-12-01 11:35:58 Відкрити / Коментувати

2021-11-30 23:46:37 Що не так з лібертаріанською критикою?

Свого часу я захоплювався австрійською теорією бізнес циклу, яка, як і вся лібертаріанська риторика, зводить до максимальної простоти - винна держава.

1. Слабкий економічний ріст - то держава збирає забагато податків та витрачає забагато грошей.
2. Сталася криза - то ЦБ надрукував забагато грошей.

Тут варто зауважити, що критика надмірного регулювання поганого адміністрування податків є цілком справедливою. Критика високих податків для олігархічно залежної державної влади теж справедлива. Однак це проблеми інститутів, а не самої концепції, де держава виступає активним гравцем в економіці.

До слова, в тому ж Сінгапурі уряд керує одним з найбільших інвестиційних фондів Азії - Temasek Holdings (держ. фонд Sitra у Фінляндії має той самий принцип). І уявляєте, це не просто опора сінгапурського уряду - він ефективно ним керується, бо в Сінгапурі вирішені інституційні проблеми. А сам Сінгапур (і Захід), як казав Лі Куан Ю, є державою, де збудована меритократія (державні посади обіймають на основі навичок, а не плеча олігарха).
Тобто якщо виборці обирають ставлеників олігархату, маєте рівень втручання держави на рівні України; якщо виборці думають кого обирають, маєте ефективну роботу уряду.

Однак якщо із втручанням держави все зрозуміло, то можливо хоча б зі втручанням ЦБ дійсно щось не так? Нобелівський лауреат з економіки Фрідріх фон Хайєк намагався довести, що ключова ставка ЦБ, яка з певним лагом впливає на ціну кредиту в економіці, деформує ринок.
В їх логіці ставка ЦБ, як правило, занизька по відношенню до «природної ставки», в результаті чого кредит в економіці дешевий, тож фірми вкладаються в «неправильні інвестиції».
Виходячи з цього Хаєк вирішив «створити» «природну ставку», яка формувалася б в результаті взаємодії між тримачами заощаджень та інвестиційним попитом (фактично, обмеження кредиту і 100% резервування для банків).
Детальніше про те, як працюють гроші сьогодні: https://konkretyka.net/ukraine/shho-take-groshi-poyasnyuye-bank-angliyi-osnova-ekonomiky.html

Головна проблема «природної ставки» Хайєка - її неможливо порахувати (існують різні концепції, але всі вони не витримують критики мейнстримної економічної науки). Тому, аби не спекулювати темою, варто знати, що на сьогодні в топ-5 академ. виданнях робот на цю тему немає (не знаходив). Простими словами, ЦБ нічого не деформує і все це лише стара концепція, яка не пройшла перевірку.
Примітка: Щодо дебатів Хайєка та Срафи, які часто додають до обговорення, то там все складно. Саму проблематику непорозуміння розкрив професор Капелюшніков з Вищої школи економіки у своїй відповіді:



Висновок. Легше за все у всьому звинуватити державу. Складніше визнати той факт, що населення обирає поганих менеджерів і що населення взагалі не цікавиться ні ідеями, ні економікою. Відповідно, зведення всього до поганої держави абсурдно, бо вона погана через низку факторів, які треба виправляти і робити це дуже складно.

На сьогодні лібертаріанська ідея, яка в більшості заснована на ідеях, які привели світ до Великої депресії (слова Мілтона Фрідмана: https://t.me/Konkretyka/877 ), може запропонувати лише скасувати державу, що вступає у протиріччя з тим емпіричним надбанням, які сьогодні сповідує академічна наука. Звісно, ідеальних систем немає, але їх явно варто шукати в нових концепціях - наприклад, ті ж роботи інституційної економічної школи, які бодай намагаються пояснити, чому ми бідні, а Захід заможний.
Держава в економіці не через примху бюрократії, а через масу емпіричних фактів, які в тому числі виходять з доби Великої Депресії та успіху економічних див Азії (Сінгапур, Корея, Японія, Тайвань).
Цикл, як Індикативне планування створило корейське економічне диво: https://konkretyka.net/category/economical-miracle-ukr/koreya Відкрити / Коментувати

2021-11-27 10:35:45 ​​Економіка та література. Світ Княгині Ольги. Частина II

Нагадаю, що в Конкретики існує ще один проєкт під чарівною назвою Світ Княгині Ольги. Це не просто крутий роман про альтернативну Русь - він ще й обдарований найкрасивішими ілюстраціями в Україні: https://www.instagram.com/knyagynya_olga_world/
Сам роман безкоштовно можна прочитати тут: https://www.wattpad.com/user/OleksandrAnt

Минулі пости з рубрики «Економіка та література»:

Джон Стейнбек. Грона гніву. https://t.me/Konkretyka/870
Михайло Чернишевський. Що робити? https://t.me/Konkretyka/874
Світ Княгині Ольги. Частина І. https://t.me/Konkretyka/906

В першій частині про СКО Ви дізнались, як в образі Княгині Дари реалізовані нотки кейнсіанських ідей. В цьому пості я опишу, як реалізовані мінархічні ідеї (мінімальна роль держави в економіці).

Для тих, хто ще не читав СКО: Альтернативний образ Русі в романі сильно модифікований, зокрема, феодальна роздробленість показана через призму протистояння ідей. Своєю чергою класичні атрибути роману, як-то почуття, інтриги, баталії, стають в якомусь сенсі залежними від того, яку сторону чи ідеї обирають його героїні та герої.

Образ «вільної» економіки в СКО. Цей напрямок уособлює Князь Ярополк Рюрикович та його дружина Княгиня Мирослава Збаразька. Вони, керуючи Смоленщиною, намагаються реалізувати ідеї, що подекуди співзвучні з економістами Мізесом та Фрідманом:

Мізес у книзі «Бюрократія»: У сфері державного управління немає зв'язку між доходами та видатками. Державні служби лише витрачають гроші. (…) Дохід, що видобувається у вигляді митних тарифів та податків, не “проводиться” адміністративним апаратом - його джерелом є закон, а не діяльність митників та збирачів податків.
Джерело: Людвіг фон Мізес. Бюрократія. С. 33

Фрідман у книзі «Капіталізм і Свобода»: Основні ролі, які грає держава у вільному суспільстві, такі: надавати кошти, користуючись якими зможемо модифікувати правила; виступати як посередник, коли ми по-різному інтерпретуємо зміст правил; примушувати до виконання правил тих небагатьох, хто не стане брати участь у грі.
Джерело: Мілтон Фрідман. Капіталізм і свобода. С. 11
Стаття про Мілтона Фрідмана: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/milton-fridman-chastyna-i.html

СКО. Опишу лише один з прикладів: У главі XV читач може побачити, як Князь Ярополк скасовує свого роду інститут наглядача за лісом.

Проблематика: В лісах князівства відбуваються несанкціоновані зруби, травничі гільдії (виробляють ліки, які є головним товаром князівства) жаліються на погіршення умов лісу та бездіяльність лісничих.

Проблема рішення: Лісничі звинувачують у зрубах травників, а ті - лісничих, тобто ніхто нікого за руку не схопив.

Оскільки провести розслідування навіть у модифікованій Русі буде важко, Князь відштовхується від ідеї: «А кому насправді вигідно берегти ліс?». З цього він розуміє, що лісничі утримуються з княжої казни та формально не мають зиску берегти ліс, крім зобов'язання перед законом, виконання якого важко проконтролювати. Своєю чергою травникові гільдії заробляють на продажі ліків і що кращий стан лісу, то більші заробітки.
Рішення: Князь передає травниковим гільдіям право управляти лісом, бо вони безпосередньо залежать від його стану.

Протистояння ідей. Попри те, що СКО є керованим світом, бо я його автор, деякі моменти, як-то рішення героїв чи наслідки від них, все-таки засновані на емпіричних економічних та політичних практиках.
Сам Світ Ольги побудований за принципом «садівника», тобто ми маємо багато героїв та ліній, які розвиваються майже автономно від мене. Тобто герої та героїні мають певні задані параметри образу/ідеї, які й рухають ними впродовж сюжету.

Світ Княгині Ольги вартий Ваших вечорів, бо, крім легких ноток економіки та політики, Ви побачите ще й історії кохання та пристрасті! Відкрити / Коментувати