Konkretyka

2021-11-24 10:39:39 Чому Україна не реформує освіту? Освіта та економічне зростання.

«Демократія не може бути ефективнішою за рівень людського матеріалу, з якого зібрані її виборці»

Бернард Шоу влучно сказав про політичну культуру, але як вона виникає? Відповідь проста: на основі формальних та неформальних правил, які, своєю чергою, часто залежать не тільки від історії суспільства, але й від освіти.

Як в Україні з освітою? Погано. Я не згадуватиму провали нашої Вищої освіти, якої просто немає в рейтингах Times Higher Education або Quacquarelli Symonds (різні методології), лише згадаю емпіріку, яка скаже, чому освіта важлива.
Підкреслюю, що сам по собі рейтинг не є мірилом освіти, до нього варто додавати інші характеристики, як-от якість інститутів, інноваційність економіки тощо. Простими словами, кожен параметр економіки визначає сукупність факторів, а не один, і в нашому випадку всі вони говорять про відвертий провал.

Чому освіта важлива? Насамперед, тому, що освіта є невід'ємною характеристикою всіх розвинених та цивілізованих держав.
Можна відкрити топ розвинених країн, прибрати з них сировинні придатки (нафтові держави, КНР), потім відкрити рейтинг ВНЗ від THE або QS і Ви знайдете ті самі країни. Аналогічну картину Ви побачите, якщо поруч із рейтингами ВНЗ відкрити рейтинги людського капіталу, інноваційності тощо.

На фоні цього виникає питання: як рятувати освіту? Історія знає стрибки лише за участю держави: Сінгапур, Корея та інші.
То державні інвестиції в освіту ефективні? Що говорить емпірика? Просте збільшення державних інвестицій в освіту звісно не призведе до підвищення якості освіти (1) - це доводить одна з найбільш цитованих робіт про вплив освіти на економічне зростання, яку навіть опублікував World Bank (посилання нижче).
Проте це не означає, що 325 дол. ЗП вчителя (2) - ок, бо держава таким чином позбавляє освіту змоги залучати кращі кадри на ринку праці. Умовно, потенційний вчитель піде, наприклад, в ІТ, бо банально не хоче померти з голоду. Ідіотичні поради вчителям у стилі Дмитра Медведева (учасник анексії Криму), “ідіте в бізнес”, не вирішують проблеми жалюгідного існування викладацького складу.
З усім тим, державне втручання може бути ефективним, але воно в більшості залежить від самої програми, яку держава реалізує. Зокрема, в роботі нобелівської лауреатки Естер Дюфло (3) ми бачимо успішне втручання держави в освітню галузь в Індонезії, емпіричні приклад з країн “економічних див” також це доводять (навіть СРСР). Відповідно, сказати, що роль держави в реформі освіти неважливо буде неправильно.

Чи впливає освіта на економічне зростання? Так, це однозначний факт, доведений роботою економіста зі Стенфорду Еріка A. Ганушека, який у висновках до свого фундаментального дослідження зазначав (4):

1. Якість освіти має значний вплив на індивідуальні доходи населення та, як наслідок, на економічне зростання.

В своїй роботі він приділяв значну увагу країнам, які розвиваються (наш тип), і зазначив, що для них характерна гонитва радше за кількісними показниками, аніж за якісними (згадується абсурдний Президентський університет):

2. У країнах, що розвиваються, ситуація з освітою вельми проблематична, відповідно, наздогнати розвинені країни буде вкрай складно. Тобто з радарів бюрократії прибраний вагомий параметр - якість освіти.
3. Просте збільшення фінансування не призведе до зростання якості освіти - необхідні глибокі структурні реформи, фінансові та нефін стимули для вчителів тощо.

При цьому автор підкреслює, що висококласні вчителі це основа для підвищення якості освіти. Також в роботі він згадує важливість розвитку інституцій, з чого виходить потреба в активному громадянському суспільстві.

Джерела:
1; 4. Eric A. Hanushek. The Role of Education Quality in Economic Growth. Р. 59 та Р. 76-79
2. https://osvitoria.media/experience/vse-pro-zarplaty-ukrayinskyh-vchyteliv-u-2021-rotsi/
3. Esther Duflo. Schooling and Labor Market Consequences of School Construction in Indonesia: Evidence from an Unusual Policy Experiment. Відкрити / Коментувати

2021-11-21 12:23:47 Як ліві ідеї змінили капіталізм, або як капіталізм спровокував соціалізм

У ХХІ столітті ми отримали економіку, яку часто називають змішаною.

Тобто ми розуміємо важливість підприємницької ініціативи та усвідомлення необхідності мінімальних «трансакційних витрат» (економіст Рональд Коуз). Суть цих «витрат» в тому, що чим менше існує бар'єрів для роботи фірм (мова не тільки про регулювання, але і про інститути) та чим кращі умови, тим активніше розвивається економіка.
Стаття про інститути: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/shho-take-instytuty-1000-rokiv-rabstva-v-ukrayini.html
З іншого боку, ми маємо чітке розуміння, чому держава є в економіці, зокрема, це засноване на провалі так званої «малої держави» (відсутність держави в економіці) в добу «Великої депресії», що чудово висвітлив економіст Джон Мейнард Кейнс.
Стаття про Джона Мейнарда Кейнса: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/velyki-imena-dzhon-mejnard-kejns.html

Як капіталізм спровокував соціалізм? Відповідь проста - 12/14-годинним робочим днем та не регульованими умовами праці.
Зокрема, відомий економіст Карл Маркс захопився ідеями соціалізму саме завдяки спогляданню за експлуатацією робітників у Німеччині. Спочатку він з Енгельсом підтримували благородну ціль, як-от 8-годинний робочий день, а вже потім спокусилися на підтримку жахливих актів терору.
Умови робітників в добу «малої держави» були надзвичайно нестерпними. Навіть Карнегі як апостол підприємництва потрапив у низку скандалів. Зокрема, його менеджер в Гомстеді винайняв фірму, яка зі зброєю в руках придушувала страйк робітників, що стало кривавою пам'яткою в історії робітничого руху США.
Паралельно з тим, той самий Карнегі відкрив 1700 бібліотек, але на це його критики реагували так (з того часу Моргана, Карнегі та інших називали “Robber Baron”, або “Барони-розбійники”):

«Я завжди сподівався здобути освіту, - сказав Кроуфорд. - Але після робочого дня я не міг багато вчитися… Як людина може ходити до бібліотеки після дванадцятої години роботи?» (1).
Карнегі сприймав таку критику болісно: «Ми платимо найвищу зарплату в світі. Кожна людина, яка працювала в Homestead минулого року, заробляє в середньому два долари і дев'яносто центів на день» (2).

Крапку в робітничому питанні поставив президент Франклін Делано Рузвельт, коли у 1935 році ухвалив робоче законодавство. До цього моменту були спроби зменшити робочий час до 10 годин тощо.
Однак, хто зробив вирішальний вклад? Емпірична робота економістів М. Берглі Расмуссена та К. Генріка Кнутсена «Reforming to Survive: The Bolshevik Origins of Social Policies» довела, що саме страх перед більшовизмом/соціалізмом простимулював вдосконалення робочого законодавства:

Докази на підтримку нашого аргументу ясні й надійні; страх революції скорочує робочий час, а також розширює охоплення програм соціальних трансфертів (3).

І далі:

За відсутності революційних загроз соціальна політика, швидше за все, застрягла б на шляху, де робочий час не регулювався. (…) Більшовицька революція з супутнім підйомом комуністичних партій була головною підривною силою. За таких умов соціал-демократи-реформісти також могли домогтися поступок, використовуючи загрозу революціонерів як інструмент торгу з наявними елітами (4).

Цікавий графік, який показує зниження кількості робочих годин: https://www.researchgate.net/figure/Average-working-hours-across-time-for-different-groups-of-countries-Non-invitees-to_fig3_333668227

Висновок. У симбіозі правих та лівих ідей можна знайти необхідний баланс для системи. Тому помилково рухатись в бік, де говорять, що участь держави - завжди зло, або де підприємці - завжди експлуататори. Крайності це хибний спосіб досліджувати навколишній світ.

Джерела:
1.2. Peter Krass. Carnegie. 2002. P. 326
3.4.M. Bergli Rasmussen. C. Henrik Knutsen. Reforming to Survive: The Bolshevik Origins of Social Policies. P. 33-34 Відкрити / Коментувати

2021-11-18 10:53:37 Гіперінфляція - коли купувати консерви?

Ігнорування публікацій центральних банків, а саме Банку Англії та ФРС, призводить до нерозуміння, як працює сучасна фінансова система, тож рекомендую до ознайомлення:
https://konkretyka.net/ukraine/shho-take-groshi-poyasnyuye-bank-angliyi-osnova-ekonomiky.html

"Логічний" ланцюжок на кшталт «ФРС надрукував долари - інфляція зросла» насправді не має нічого спільного із причинами сьогоднішньої інфляції.

В Жовтні США зафіксували зростання інфляції до 6.2% в річному вимірі:
https://www.bls.gov/news.release/pdf/cpi.pdf
В Україні для прикладу - 10.9%
НБУ: https://bank.gov.ua/ua/news/all/komentar-natsionalnogo-banku-schodo-rivnya-inflyatsiyi-u-jovtni-2021-roku

Чому зростають ціни? В першу чергу, через пандемію, яка вплинула на всю економіку. Розглянемо головні фактори по черзі:

Звернімося до графіку зростання цін на енергоносії:
Газ: В Європі станом на тепер перевищив 1000 дол/м.куб., піднявшись із +/- 250 дол.
https://www.ueex.com.ua/exchange-quotations/natural-gas/medium-and-long-term-market/
Нафта (у +/- півтора рази): https://tradingeconomics.com/commodity/crude-oil
Примітка: Вплив енергії колосальний (і в США і ЄС), зокрема, на логістику та навіть собівартість тих чи інших товарів, штовхаючи виробників на збільшення ціни.

Тепер подивімося на графік росту часу доставки товарів з КНР - з 56 днів до 73!:
https://www.statista.com/chart/26045/ocean-freight-transit-time-china-us/
Примітка: Вплив подовження часу доставляння тих чи інших товарів впливає на пропозицію товарів у магазинах/фірмах та, як наслідок, підштовхує ціни. Додатково зросли ціни на саму доставку.

Цікаве емпірічне дослідження, яке розповідає, що через ковід люди змінили свій звичний розпорядок, тим самим вплинувши на економіку:

У той час, як загальний трафік споживачів впав на 60%, урядові обмеження пояснюють лише 7 із них. Індивідуальний вибір був набагато вагомішим і, схоже, був пов'язаний зі страхом зараження. Трафік почав падати ще до того, як були ухвалені обмеження (…)
Джерело: A. Goolsbee. C. Syverson. Fear, Lockdown, and Diversion: Comparing Drivers of Pandemic Economic Decline 2020. June 2020.

І це ще не всі фактори, але й вони однозначно свідчать, ЩО НЕ ЕМІСІЯ Є ПРИЧИНОЮ ІНФЛЯЦІЇ!
Стосовно української інфляції є коментар від голови Ради НБУ Богдана Данилишина (від 9 листопада):

«Суттєво зросли житлово-комунальні послуги: газопостачання – на 47%, електропостачання – на 27%. Вартість цукру зросла за рік на 48%, соняшникової олії – на 57%, яєць – на 32%, тютюнових виробів – на 18%».
Джерело: https://www.facebook.com/profile.php?id=100002184378189

Що робить наша держава? НБУ завдяки зовнішній конюктурі проводить обережну політику на валютному ринку, «підтримуючи» гривню, тим самим стримуючи інфляцію. Уряду варто було б активніше втручатися в ціну на газ, щоб стримати шоки від її зростання.
Так що з інфляцією: Поступова стабілізація у 2022 і навіть ризики дефляції для США та ЄС.

Ризики? Тут варто звернутися до коментаря економіста Ольвьє Бланшара, який звертає увагу, що ФРС може знадобитись більш жорстка відповідь на сьогоденні виклики ("привіт" падінню фондових ринків). Однак це вже інша історія, і, до речі, жоден поважний економіст не заявляє про монетарне походження сьогоднішньої інфляції.
https://www.piie.com/blogs/realtime-economic-issues-watch/us-inflation-running-high-what-should-we-worry-about-now Відкрити / Коментувати

2021-11-16 10:59:43 Чому Україна найуспішніша у провалі реформ? Корупція навіки?

З моменту початку співпраці з МВФ ледве не з 1992 року прес-релізи/звіти по Україні від міжнародної організації містять одне й те саме:

боротьба з корупцією та просування судової реформи.

МВФ: https://www.imf.org/en/News/Articles/2021/10/18/pr21301-ukraine-imf-team-and-ukraines-authorities-reach-staff-level-agreement-on-first-review-of-sba

Чому Україна не може подолати корупцію? Відповідь, як завжди, складна й містить сукупність факторів:

непрацюючі формальні (закони) та неформальні (“звичаєві”) інститути;
Більш детально про інститути тут: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/shho-take-instytuty-1000-rokiv-rabstva-v-ukrayini.html
слабке громадянське суспільство, яке й повинно виступати драйвером змін через власні політичні сили. У нас же політикум сформований олігархією;

Проте як нашій бюрократії та особливо політикам вдається маневрувати перед МВФ? Якщо коротко, то за допомогою феєричної імітації змін.
Давайте подивимось на те, як обирали раніше та як обирають сьогодні топ-чиновників, які повинні боротися з корупцією:

До 2016 року: Конкурсні комісії на топ-посади в державі були відсутні. Фактично всі були призначені владою напряму, відповідно, незалежність суду чи прокуратури була жартом.
Після 2016 року: Щоб бути призначеним на посаду, треба скласти іспит та пройти “незалежну” конкурсну комісію.

Бачимо суттєву зміну у підходах, але це лише на перший погляд. Формально, створені умови для формування незалежної гілки антикорупційних органів, але по факту до конкурсних комісій потрапляють лише “правильні” люди.

Приклади? Та скільки завгодно - от нещодавно Бігус випустив розслідування, в якому описав, як дропають дійсно незалежних кандидатів на головний пост в антикорупційну прокуратуру:



Що вони роблять? Просто імітують конкурс, використовуючи комісію в своїх інтересах. Як наслідок, непотрібні кадидати відсіюються, а правильні проходять.
Недугом корупції хворіє вся система, що навіть онкологія останньої стадії виглядає не так страшно, як український політикум та бюрократія.

Корея, Сінгапур та Тайвань як валідні приклади. Якщо розглядати їхні спільні риси, а не фактори відмінностей, то подібний аналіз може мати певну користь.
Нагадаю, у мене є детальна стаття на основі роботи, опублікованої World Bank, де Ви можете дізнатися про перші кроки Пака Чон Хі:
https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/pak-chon-hi-peredmova-ta-pershi-rishennya.html

Якщо коротко, їхній спільний фактор, це тотальна зміна/заснування еліт (крім Японії), які ухвалюють рішення стосовно курсу держави. Тобто всі системи пережили свого роду “переворот”, щоб провести дійсно ефективні реформи.
Відповідно, в нашому випадку є два шляхи:

Довгий: Колись незалежні від олігархату громадські організації підуть у політику й таким чином замінять тих, хто приймає рішення.
Примітка: Україна десятиліттями обирає “різні” політичні сили з однаковими спонсорами.
Швидкий: МВФ перестане фінансувати владу за умови відсутності передачі міжнародним організаціям повного протекторату над антикорупційними органами. Проте механізмів роботи такого протекторату не існує. Відкрити / Коментувати

2021-11-13 13:46:53 Що робити з податками? Зменшити "роль" держави?

В цьому пості у більш вільній формі згадаємо про податки напередодні публікації статті, де подивимось на податки з точки зору правої та лівої економічної школи. Там же згадаємо й емпіричні дослідження та роботи економістів Пікетті, Адамса, Родріка, та інших.

Проблематика податків. Головна проблема - витрата коштів платників податків на відвертий схематоз. Тобто, якби грубо це не звучало, платник податків в Україні - л-х, який вже 30 років фінансує забаганки спонсорів політичних сил.
На фоні цієї проблеми в Україні починають ширитися крайнощі:

- Радикально скоротити витрати держави та знизити податки з сьогоднішніх ~40-50% до 10-15%;
- У противагу: шведська модель з високими податками.

Подібні ідеї гальмують на питанні: «Що саме будемо скорочувати?». Як правило, одразу вказують на бюрократію, проте це геть не левова частка бюджету і не дозволить суттєво знизити податки. Про них згадують, бо не так респектабельно пропонувати зрізати фінансування освіти, де вчитель і так отримує 325 доларів [1].

Проте можна погодитися, що той самий ПДВ має свою токсику, як у питаннях контролю, так і з боку своїх цілей. Простими словами, який сенс обкладати додатковим податком споживання тих самих дитячих товарів в умовах від’ємної демографії.

Але уявімо, що податки все-таки знизили до 15%. Що отримаємо? Ту саму прокуратуру, ту саму поліцію та суд, який за вказівкою винесе "правильне" рішення. Олігархію з її керованою владою та масу інших бонусів, які залишаться сталими.
Так, формально в кишені з умовних 10к буде не 6к грн, а вже 8.5к. І для України це значні гроші. Одначе в буквальному сенсі стандарти нашого життя не зміняться.
Я не стану наводити примітивні аналогії із вдалими чи невдалими податковими реформами. Та маю зазначити, що якщо йти від емпірики й узяти сукупність факторів успіху країн Заходу або Сінгапуру/Тайваню, в першу чергу Ви побачите там якість інститутів, а вже потім роль держави та податку (регулювання/ставки змінювалися впродовж всієї історії). Саме тому зараз економічна наука все частіше згадує про ідеї нобелівського лауреата Дугласа Норта, який вказував на інститути як ключовий фактор успіху.

Але давайте розглянемо, що ж станеться, якщо все-таки зменшити соціалку? Почнемо з основ, або фундаменту суспільства - дошкільної, шкільної та вищої освіти. На сьогодні, якщо проглянути статті та огляди від тої ж «Освіторії», ми маємо крах викладацького складу.
В цій статті про Сікорського я навіть наводив деякі цікаві дані:
https://konkretyka.net/ukraine/igor-ivanovych-sikorskyj.html

Чим так важлива освіта? Найголовніше - саме її рівень формує наш ринок праці. Можна й далі розповідати казки, що кожна людина сама за себе і держава нічого не винна, але всі країни економічного дива приділяли надзвичайно велику увагу саме освіті, від Сінгапуру до Японії
І це вже не аналогія, а фактор, що їх поєднує.

Можна апелювати до приватної освіти - той самий Католицький університет у Львові показує високий рівень. Проте чи зможете Ви затягнути бізнес у провінцію, де доходи населення менші? Навряд, тому держава й узяла на себе освітню функцію, щоб забезпечити дітей певним стандартом освіти.
На додачу, в тотально бідній країні освітні заклади повинні виконувати ще й додаткові соціальні функції, щоб по-справжньому творити нове покоління. А для цього потрібна не тільки структурна реформа, але й відповідне грошове забезпечення.

Я не сумніваюсь, що на Шовковичній в Києві буде класна приватна школа, але от що десь в селищі міського типу діти зможуть отримати гідну освіту та умови, маю певні вагання. Україна ж набагато більша за один Київ.

Ключова думка: Без інституційних реформ ніякого зростання добробуту не буде - це емпірічно доведений факт, як і те, що земля не плоска.

Джерело:
1. https://osvitoria.media/experience/vse-pro-zarplaty-ukrayinskyh-vchyteliv-u-2021-rotsi/ Відкрити / Коментувати

2021-11-11 09:55:51 Що таке нейтральність грошей?

Ключова ідея так званої «нейтральності грошей» зведена до того, що при зростанні кількості грошей в економіці ціни зростають, а реальні показники, як-от ВВП, залишаються без змін. Відповідно, через призму цього постулату можна побачити відверто необґрунтовані ідеї, що втручання ЦБ (друк грошей в кризу) завжди означає зло.

Чому в економіку втручається держава - в статті про Джона Мейнарда Кейнса: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/velyki-imena-dzhon-mejnard-kejns.html
Чому втручається ЦБ - в статті про Мілтона Фрідмана: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/milton-fridman-chastyna-i.html

Суть цієї теорії полягає в тому, що зміни у пропозиції грошей можуть нарощувати лише темпи інфляції (зростання цін). Тому зараз так активізувалися позиції, які ґрунтуються на наступній аналогії:
- А ви бачили скільки ФРС надрукував?! Й інфляція долара одразу зросла!
Відповідь на це: А Ви знаєте, що таке “шок пропозиції”? А Ви знаєте про зростання часу доставки товарів з КНР до ЄС чи США? Як локдаун вплинув на споживання та виробництво?

Проте облишимо тему інфляції до наступних постів, а зараз поговоримо про погляди економічних шкіл на теорію нейтральності грошей, а саме: австрійську, монетаристську та кейнсіанську.

Нащо це знати? По-перше, щоб не вестись на панічні крики ЗМІ про «друк» доларів. По-друге, щоб розуміти ідеологічні вподобання тих чи інших інфлюєнсерів. По-третє, щоб ретельніше цікавитися програмами партій (хоча кого я обманюю - їм програми пишуть фрілансери).

Погляд різних шкіл:
Австрійська або лібертаріанська позиція описана Фрідріхом фон Хайєком, зокрема, в книзі «Ціни і виробництво» (видавництво Соціум, 2008 р.) в додатку до лекції ми можемо побачити роздуми нобелівського лауреата з економіки про нейтральність грошей. В цілому він зводив все до того, що втручання у пропозицію грошей призводить виключно до викривлення цінових сигналів і, як наслідок, інфляції.

Монетариська позиція Мілтона Фрідмана близька до австрійців, але має одну відмінність. Монетаристи вважають, що на короткостроці умовна емісія грошей може вплинути на макроекономічні показники (зросте ВВП, виробництво тощо). Однак в довгостроці економічні агенти «розпізнають» чи «відчують» деформовані цінові сигнали ринку та підвищать ціни.

Кейнсіанська позиція сильно вирізняється на фоні вищезгаданих та прийнятих в мейнстримний економічній науці. Зокрема, Джон Мейнард Кейнс не погоджувався з тим, що гроші є нейтральними, про що прямо й писав: Money is not neutral.
Джерело: https://www.hetwebsite.net/het/texts/keynes/keynes1933mtp.htm

Цікава стаття від МВФ про кейнсіанство, де зачіпається тема нейтральності грошей: https://www.imf.org/external/russian/pubs/ft/fandd/2014/09/pdf/basics.pdf

Що дає нам дискусія стосовно нейтральності грошей? В першу чергу, те, що умовні праві школи (австрійці, монетаристи тощо) схильні вважати, що збільшення кількості грошей шляхом активного банківського кредиту деформуватиме ринок. Тобто жодним чином не збільшить виробництво, а лише збільшить ціни.
Своєю чергою ліві школи (посткейнсіанці), наслідуючи ідеї Кейнса (не Маркса, як у нас заведено сприймати лівих), вважають, що стимулювання кредиту і, як наслідок, попиту призведе до нарощення виробництва. Простими словами, вони хочуть стимулювати попит з боку населення, зводячи все до парадигми: спочатку зростає попит, а вже потім виробник створює товар (стимулювання не на основі просто друку грошей, а через певні моделі).

Від автора: Кейнсіанські методи сьогодні є цікавими для вивчення, бо зміщують увагу на зростання купівельної спроможності споживача. Звісно, ці теорії потребують більш детального емпіричного дослідження, та періодично будемо про них згадувати.
Про кризу в КНР тут: https://t.me/Konkretyka/890 Відкрити / Коментувати

2021-11-07 20:47:10 Мілтон Фрідман. Частина І.

Пропоную Вашій увазі статтю про нобелівського лауреата з економіки Мілтона Фрідмана, з якої Ви дізнаєтесь:

чому емпіричний метод не має альтернативи;
як дослідження Мілтона Фрідмана та Анни Шварц допомогли уникнути повторення Великої депресії;
чому Центральні банки проводять “емісію” в добу кризи.

Дана стаття ґрунтується на кращому підручнику з історії макроекономіки Мішеля де Фрея, науково-популярній роботі Лоуренса Уайта, статті Банку Англії про гроші та низці інших авторитетних джерел.

Стаття доступна тут: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/milton-fridman-chastyna-i.html

Підтримати проєкт можна тут: https://www.patreon.com/oleksandr_ant

ВАЖЛИВО: ТЕЛЕГРАМ ЗАПУСТИВ РЕКЛАМУ І ПІД ПОСТАМИ ВОНА БУДЕ, ЯК «СПОНСОРСТВО». ПІДКРЕСЛЮ, КОНКРЕТИКА НІКОЛИ НЕ ПРОДАВАЛА РЕКЛАМУ! Відкрити / Коментувати

2021-11-03 09:03:51 ​​Економіка в романі Світ Княгині Ольги. Частина І.

Ідеологічне забарвлення притаманне багатьом книжкам. Його можна побачити у Джона Стейнбека, Айн Ренд чи Миколи Чернишевського. Кожен з них намагався висвітлити близькі собі чи своєму часу проблеми.

Зокрема Айн Ренд, споглядаючи крах laissez-faire, ідеалізувала капіталістичну систему. Чернишевський популяризував образ соціалізму як відповідь на несправедливість (реформа 1861 року, коли селянам не віддали землю). Джон Стейнбек намагався додати темних барв до того, що бачив під час Великої депресії.
Всіх цих авторів об'єднує одне: вони ідеалізували протилежні один одному системи. Тому так часто на сторінках книг Ви помітите тільки позитивне про умовно праві чи ліві ідеї.

До чого пост? До того, що в Світі Княгині Ольги немає алюзій на поганих бюрократів, які хочуть задушити діловиків, або на злих “капіталістів”, які мріють закувати в кайдани робітничий клас. В ньому присутні всі образи і в цьому пості ми розглянемо один з них.

Кейсіанство. Заздалегідь зазначу, що сам роман надзвичайно масштабний (містить багато персонажів та ліній). Тому не всі ідеологічні особливості проходять такий ланцюг: декларування ідеї - розвиток або впровадження - результат. Причина тут проста, це все-таки художній твір з елементами фентезі, тож такі моменти мають розкриватися дуже поступово.
Що таке підхід Джона Мейнарда Кейнса? Краще за все його описав економіст Модільяні:

(...) Головне завдання теорії Кейнса полягало в тому, щоб створити «прецедент для протидії довготривалому порушенню попиту шляхом проведення політики стабілізації, замість спиратись на повільний процес адаптації цін і чекати, коли він виправить ситуації, й натомість створить затяжне безробіття та нестабільні ціни».
Джерло: Мишель де Фрей. История макроэкономики от Кейнса к Лукасу. С. 105

Одна з героїнь роману - Княгиня Дара - стикається з тим, що після війни економіка держави захлинається від дефляції. Тобто відбувається зниження цін, а позаяк ціни до нуля знижувати не можна, ремісники починають скорочувати своє “виробництво”. Далі починає рости “безробіття” і падає попит (наскільки це можна уявити в середньовіччі), тож спіраль закручується. Простими словами, в романі поверхнево змальовані такі собі симптоми Великої депресії 1929-33 року.

Скажу досить очевидні речі, але коли падає попит в економіці, тобто люди менше купують, то й виробництво починає зменшуватись. Звісно, образ Русі в романі сильно модифікований, проте дає змогу побачити цей ланцюжок.

Що робить героїня? Вона впроваджує методи Кейнса (дуже умовно) і впродовж роману стає ясно, що це приносить певні результати.
Зокрема, вона збільшує умовно “державне” замовлення на головних “індустріях” ввіреного їй князівства та впроваджує “кредитні канікули”, щоб полегшити тиск на діловиків та ремісників. Фактично ця методологія схожа на дії сьогоднішніх урядів у боротьбі з корона-кризою. На додачу, вона хоче запобігти так званому “великому скороченню” грошової маси (про це буде в статті про Фрідмана), щоб зупинити спіраль дефляції.

Світ Княгині Ольги про кейнсіанство? Звісно ні, його особливість як раз в тому, що в ньому зображені протилежні сторони, але без нагнітання антагоністичних барв. Зокрема, в одній з наступних опублікованих глав Ви побачите й певний підхід Мінархізму, коли один з Князів буде впроваджувати зміни у своєму князівстві.

Світ Ольги створений в більшості для демонстрації проблем устроїв, а економічна складова є супутнім пізнавальним елементом. Головне протистояння буде точитися навколо моделей республіки - умовно кажучи, афінська чи римська? І навколо абсолютизму з образом ідеального монарха проти республіканського устрою з не менш цікавими образами на чолі.

Мій роман створений, щоб через образи наших земель та імен познайомити широкий загал із важливими темами державотворення.

Однак в романі йдеться не тільки про політику, там є ще й кохання, пристрасть та війну, тому маєте вільний вечір? Ласкаво прошу: https://www.wattpad.com/user/OleksandrAnt Відкрити / Коментувати

2021-10-30 12:34:14 Ідеї Мілтона Фрідмана та жесть у відео ТОПЛЕС

Примітка: Пост є прологом до статей, які вказані наприкінці, та анонсом до статті про Мілтона Фрідмана.

З одного боку, тематика податків та ідеї Мілтона Фрідмана прямо не перетинаються, хоча «лицар капіталізму» доклав чимало зусиль до просування «рейганоміки» в США (1980-ті). Її суть, якщо зводити до простого, це зниження податків та зменшення участі держави в економіці. Її монетарна основа частково спиралась на ідеї Мілтона Фрідмана, а саме - на так званий монетаризм.
Що таке монетаризм? Професор Мішель де Фрей звів ідею Мілтона Фрідмана до чотирьох постулатів (після цитати будуть пояснення, тому не лякайтеся):

- кількісна теорія грошей - це, в першу чергу, теорія, яка вивчає попит на гроші;
- (...) бізнес-коливання в більшості випадків мають монетарне походження і що інфляція завжди являє монетарне походження;
- приватна економіка стабільна.;
- друк грошей повинен відповідати правилу зростання грошової маси [1].
Примітка: Далі я опускаю питання грошових агрегатів та зводжу до простого «кількість грошей в економіці».

Суть в тому, що Фрідман вважав, що якщо в економіці з'являється більше грошей понад певну “норму”, ціни зростають. Відповідно, щоб все відбувалося більш контрольовано, він намагався створити модель, завдяки якій кількість грошей можна буде контролювати.

Що не так? Різні праві течії, згадуючи цю модель, завжди зазначають про її “логічність” (що збільшення на х% кількості грошей = х% інфляції). Проте їхні приклади базуються на викривленій логіці. Зокрема, емпіричні дослідження показують протилежне:

Paul De Grauwe, Magdalena Polan. (2005). Is Inflation Always and Everywhere a Monetary Phenomenon?
Pedro Teles, Harald Uhlig, João Valle e Azevedo. (2016). Is Quantity Theory Still Alive?
Примітка: Детальніше в статтях нижче.

Що пов'язує Фрідмана та російського блогера ТОПЛЕС [2] (іноді й такі відео надсилають + в нього є українська аудиторія)? Те, що перший вважав, що кількість грошей в економіці можна контролювати, а другий фактично повторив давно спростовану мантру.
Зокрема, Банк Англії у своїй статті від 2014 року (посилання в моїх статтях) прямо сказав, що кількість грошей в економіці ним неконтрольована. Тобто приватні банки є головним емісійним центром доларів, євро та навіть гривні.
Так, ЦБ може впливати на їхню “кількість” через програми стимулювання шляхом купівлі боргу держави тощо. Однак головна роль належить власне приватним банкам. Більш академічно це звучить так: ендогенна теорія створення грошей.
Скажу ще дещо - БАНКАМ НЕ ПОТРІБЕН ВАШ ДЕПОЗИТ, ЩОБ ВИДАТИ КРЕДИТ. Цю стару байку також озвучив ТОПЛЕС, а може й навіть Ваш професор в універі. Як таке може бути? Читайте в моїх статтях, що ґрунтуються на роботах Банку Англії та навіть коментарів НБУ:

Як створюють гроші - Банк Англії. https://konkretyka.net/ukraine/shho-take-groshi-poyasnyuye-bank-angliyi-osnova-ekonomiky.html
Як створюють гроші в українській економіці? https://konkretyka.net/ukraine/yak-zyavlyayutsya-groshi-v-ukrayinskij-ekonomiczi.html
Пости про кількісну теорію:https://t.me/Konkretyka/881
https://t.me/Konkretyka/877

Висновок. Головна ідея цього посту це не принизити вклад Мілтона Фрідмана - навпаки, його робота, за яку він отримав нобелівську премію, зіграла видатну роль в економічній (монетарній) теорії. Проте його ж теорія монетаризму показує, що навіть такі видатні економісти могли помилятися. В нашому ж випадку це зайвий доказ, що немає виключно однієї правильної дороги, навіть якщо нею йшли видатні особи минулого.

Джерела:
1. Мишель де Фрей. История макроэкономики от Кейнса к Лукасу. С.95
2.

Відкрити / Коментувати

2021-10-26 10:09:25 Дно доходів. Якою має бути статистика ЗП в Україні?

Детальна статистика по зарплатах давно є нагальною необхідністю, якщо громадськість та уряд дійсно зацікавлені знати реальний стан речей в державі.
Мова, в першу чергу, про такі параметри заробітної плати: медіанна, квартилі та, можливо, модальна. Не лякайтесь, далі буде пояснення цих параметрів.

Натомість для широкого загалу публікують лише середню зарплату. То що з нею не так?
В кращому випадку вона може показати лише тренд, в якому рухається оплата праці. По суті це розраховане середнє арифметичне. Умовно: додаємо всі зарплати від найменшої до найвищої та ділимо суму на загальну кількість робітників. Відтак жодної реальної цінності ця цифра не несе.

Тому держави, де уряд дійсно переймається реальним станом населення, розраховують медіанну зарплату. Нагадаю, у нас є лише приблизні (приватні) розрахунки медіанної ЗП за 2019 рік: 7 661 грн.
Джерело: https://www.facebook.com/volodymyr.kompaniiets/posts/2650127521740424

Що означає 7 661 грн медіанної ЗП? 50% робочої сили отримали у 2019 році більше ніж 7 661 грн, а решта 50% — менше цієї позначки.
Коротка ремарка: Тепер Ви знаєте, чому вільний ринок газу в державі, де такі зарплати, просто неможливий. Єдиний варіант — виплата субсидії в грошовому еквіваленті відповідним сім'ям.

Що таке модальна заробітна плата? Це зарплата, яка є найбільш розповсюдженою в країні. Як правило, це та сума, яку платять за менш кваліфіковану роботу (умовно, 200 дол. може отримувати 20% робітників тощо).
Помилка Конкретика: В одному з минулих постів терміни медіанної та модальної ЗП були переплутані. Дякую підписникам за уважність.

Що таке квартилі? Загалом розрахунки квартилів проводять за відповідними формулами з багатьма нюансами.
Однак, якщо просто, то I квартиль це найменша ЗП, яку отримують хоча б чверть від усіх; відповідно, інші 75% отримують більше. II квартиль — це медіана (описана вище). А III квартиль це скільки (й більше), скільки заробляють лише "найбагатші" 25% (відповідно, інші три чверті отримують менше).
Як приклад, портал DOU в Україні розраховує ЗП айтівців включно з медіанною та квартилями (їхня стата відкрита, але у деяких учасників індустрії виникають питання):
https://jobs.dou.ua/salaries/

Чому у нас не розраховують медіану та квартилі? Одна з очевидних причин — ми маємо дикий тіньовий сектор через зависокі податки, який бізнес платити не готовий.
На додачу, у нас обожнюють гратись з цифрами та поняттями. Наприклад, агенти олігархату називають олігархів “великим бізнесом”, а урядовці під зарплатою завжди бачать лише показник середньої зарплати. І все це заради того, щоб у громадянина склалось відчуття, що в принципі так-то в Європі живемо.
Я не фанат брати ВВП за головний бенч, але коли заходиш на World Bank в розділ ВВП на душу населення, бачиш там 3 726 USD за 2020 рік. А знаєте в кого ще в Європі така ж цифра? А ні в кого, навіть у Молдови 4 551 USD. А після цього заходиш, дивишся рейтинг олігархічних партій, а там все в порядку, навіть підростають. То кому в такому випадку треба та медіана й квартилі?

Що робити? Як завжди: підтримувати розвиток громадянського суспільства та активно брати участь в його житті. Бо ми навіть ростемо повільніше, ніж світовий ВВП, тобто навіть ми формально не наздоганяємо.
Мені іноді пишуть, що я нагнітаю — що ж, якщо навіть темпи зростання ВВП, рівень міграції робочої сили та демографічна катастрофа не є приводами для хвилювання, тоді напевно хтось забув, що Київ це не вся Україна. Відкрити / Коментувати