Konkretyka

2023-01-19 22:35:39 Днями мережі облетіли фото броньованих машин "АІД", розробниками якого є благодійний фонд «Nika Ukraine». Автівку обговорювали і західні осінтери, і московити.

Нині ж ми хочемо оголосити збір саме цьому виробнику в рамках нашого проєкту з каналом "Інформація" – "Народний ВПК", про який ми оголосили вчора.

За основу береться використаний Mersedes ML w163 400 cdi на дизельному двигуні, кузов перероблюється під пікап. Встановлюється броня армокс 500т 8мм, скло ставиться бронепакети 60 мм. Машина витримує попадання 7,62×54 (не бронебійних) під кутом 90 градусів з дистанції 80-100 метрів.

Автівка може розганятися до 190 км/год, безпечна швидкість до 90 км/год. В копмлекті йдуть прожектор, камери нічного бачення та 2 додаткові вентилятори охолодження.

Загалом ціна автівки виходить достатньо приємною – 330 тисяч за один виріб. За ці кошти можна купити звичайний позашляховик без броні та інших додаткових переваг машин «АІД».

47 механізована бригада "Маґура" потребує 3 такі машини, які будуть допомагати їм мобільно та безпечно пересуватись фронті.

Ціна за 3 подібні авто виходить близько одного мільйона гривень.

Підтримайте збір на «АІД» на ці рахунки:

Банка: https://send.monobank.ua/jar/8LYXgwLCrj

Номер картки банки: 5358380880311520

Paypal: doneckua@gmail.com

Крипта: https://telegra.ph/Pіdtrimka-ZSU-vіd-Kapіtalіsta-10-28 Відкрити / Коментувати

2023-01-19 14:20:00 Теорія підприємництва. Йозеф Шумпетер.

В першій частині Ви познайомились з тим, як наповнювався та трансформувався термін підприємець в працях економістів. В цій частині ми поговоримо про родоначальника теорії підприємництва економіста Йозефа Шумпетера.

Загалом сама «теорія» є скоріш продовженням концепції Шумпетера про «Творче руйнування». Суть концепції досить проста і представляє з себе процес еволюції економіки або ж її постійного оновлення. Себто, економіка переживає хвилі появи нових технології та ідей, які руйнують старі, в результаті чого одні компанії/технології зникають або зменшуються (General Electric), а на їхнє місце приходять нові. Простими словами, система постійно руйнує старі порядки і зводить нові.

Головною рушійною силою за Шумпетером є підприємець (можу вживати синонім «діловик») - саме він своїми діями штовхає прогрес. Більше того, сам економіст вже тоді розділяв поняття «капіталіст» та «підприємець». Розмежування проходило досить просто, у «капіталіста» право власності на майно (підприємство) не означає, що він підприємець. В свою чергу ж діловик - є інноватором, який є джерелом конкуренції та рушійною силою постійного оновлення економіки, і, як наслідок, економічного зростання. Саме підприємець вкладається в ризиковані справи, вишукує нові технології та ринки для їхньої реалізації, у такий спосіб штовхаючи прогрес людської цивілізації далі.

Цей концепт чудово, можна побачити на прикладі США. Де спочатку епоха залізних доріг підняла на Олімп капіталізму Вандербільта, однак згодом Олімп вже підкорювали нові індустрії та підприємці на кшталт Карнегі з його сталлю, Рокфелером з нафтою та бізнес-імперія Моргана. Вони всі руйнували стару структуру економіки і зводили нову. Цікавий момент: одночасно з тим лампочка Едісона нищила монополію Рокфелера на продажі керосину для відповідних ліхтарів, якими освітлювали домівки, бо американці поступово переходили на електрику. Вже згодом Олімп капіталізму підкорював Форд з його новою індустрією - автомобілебудування. Фактично, цей процес відбувається безкінечно, більше того, він проходить і на наших очах.

Шумпетер описав свого роду типи підприємців або як інновації в його теорії проникають на ринок. Перший тип, це ті хто привносять саму технологію на ринок, так звані «інноватори» , а другий тип «підприємці-імітатори», які поширюють її (дифузія) та розвивають. Більш влучно «імітаторів» чи, можна сказати, наслідувачів, описав Вільям Баумоль. Вони в свою чергу представляють з себе більшість підприємців, які запозичують вже діючі технології чи методики удосконалюючи та адаптуючи їх:

Історія має багато прикладів істотних поліпшень, внесених наслідувачами. Частково ці поліпшення викликані необхідністю адаптувати технологію до місцевих умов, включаючи відмінності в розмірі ринку, характер споживчих переваг, кліматичні умови та характер доступних ресурсів. Таким чином, у процесі наслідування іноземної технології немає нічого поганого.
Примітка: Баумоль наводить цікаву цитату історика (De Camp, L. Sprague), який казав: “кожен винахід містить якесь запозичення, а кожне запозичення - якийсь винахід”.

Шумпетер та мейнстрім економічної науки? Сама теорія підприємництва, як і Шумпетер, стоїть обособлено від неокласичної чи, тим паче кейнсіанської школи. Тим менш, як правильно зазначав Вільям Баумоль, сама теорія є недооціненою мейнстрімом. Однак, вона і не є повноцінною. Шумпетера в свій час критикував Кузнец, бо в своїй теорії він справді не пояснює, які умови потрібні для появи інновації. Більше того, він здебільшого просто констатує процес появи інновацій без урахування факторів для їх появи (інститут захисту прав власності, освіта тощо).
Тим не менш, роботи Шумпетера, Баумоля та інших нагадують нам, що економічне зростання, це не просто абстрактні робочі місця, продуктивність праці, інвестиції, а підприємці, які штовхають ці компоненти вперед.

Конкретика | Patreon | Блог Відкрити / Коментувати

2023-01-16 20:48:40 Теорія підприємництва. Початок. Вільям Баумоль.

Про контент. Друзі, оскільки на патрулях додалося роботи та вишколів, я публікую пости з деякими перервами. Сподіваюсь на Ваше розуміння та обіцяю після війни, якщо все буде добре, виправитись ;)

Хто такі підприємці? Це ті, хто забезпечує нас товарами, а ринок праці - робочими місцями, штовхаючи своєю ініціативою економічне зростання. Ці істини ми знаємо з будь-якого сучасного підручника з економіки. Втім, як зазначає Вільям Баумоль, ролі підприємництва приділяється недостатньо уваги, тому він в свій час опублікував книгу “The Microtheory of Innovative Entrepreneurship”, де набагато глибше підійшов до такого цікавого таланту людської діяльності, як підприємництво.

Починає він з розбору того, як в минулому називали entrepreneur (підприємець). Як виявилося, до початку ХХ століття ніхто не використовував entrepreneur, проте досить часто можна було зустріти термін adventurer (авантюрист) або undertaker (є різні переклади, щось по типу зодчого/організатора). Тобто сам термін пройшов своєрідну еволюцію та за останні сотні років значно трансформувалося й описове представлення підприємців в роботах економістів.

Цю зміну, як зазначає Баумоль, можна почати прослідкувати по ранніх роботах Катільйона (початок ХVIII) та економіста Сея (відомий за однойменним законом) - між ними дистанція в 100 років. Катільйон зазначав діяльність undertakers (зодчих - себто підприємців) дуже пов'язана з ризиком:

Ці “зодчі” ніколи не знають ні того, наскільки високим буде міський попит, ні того, як довго покупці купуватимуть товар у них, а не конкурентів, які не шкодують сил для того, щоб переманити до себе споживачів. Усе це призводить до високої невизначеності у діяльності “зодчих”. Щодня хтось із них зазнає банкрутства”.

Сей після нього детальніше опише діяльність підприємців на основі досить цікавого ланцюжка створення продукту: вчені -> підприємці -> робітники. В його конструкції він посилається до прикладу виготовлення замків. Зокрема, вчений створює задум замку, підприємець знаходить шляхи для його реалізації, а робітники створюють сам продукт. Сей бачив у їхньому поєднанні успіх країни, наводячи приклад Африки, яка, в першу чергу, не мала вчених та підприємців. Якщо перекласти це на сьогоднішню мову, то Африка володіє низьким людським капіталом. До слова, цей показник сильно залежить від рівня освіти. Також зазначу, що не менш важливим є гарантії права власності, що нам вже відомо з робіт економістів інституціоналістів.

Сей також зазначає, що саме інновації, які просувають підприємці, часто штовхають прогрес всієї економіки. Себто саме підприємці впроваджують інновації, відповідно, їхня роль - колосальна. Підсумовуючи висновки Сея, Баумоль помітив, що відсутність саме підприємців (+ приватної власності) є однією з причин провалу СССР, який, до слова, мав талановитих вчених (напівпровідники в 20-х роках). Нагадаю Вам про роботу Лорена Грехема «Lonely Ideas: Can Russia Compete?», яка розказала нам, що вчені створювали прототипи, але в силу умов (відсутність прав власносності і тп.) прототипи залишились лише прототипами.

Романтизація підприємництва? Ні, в роботах Баумоля немає романтики ідеалізованого підприємця, який ми можемо відчути в романах Айн Ренд. До слова, ідеалізація не є чимось поганим, а навпаки - може бути ціллю, яку варто прагнути досягти. Баумоль підкреслює, що іноді інституційні умови в державі можуть стимулювати появу такої категорії, як деструктивна діяльність підприємця. Це тип діяльності, що приносить вигоду окремому бізнесу, але завдає шкоди суспільству. Формою прояви такого типу є банальне недотримання закону, використання влади та сили для отримання вигоди (олігархат і тп.). Умовно така діяльність спрямована проти конкурентної боротьби на ринку. Її, до слова, активно використовували такі легенди Америки, як Вандербільт, Рокфелер, Морган та ін. Простими словами, світ, як завжди, набагато складніший, а Вільям Баумоль своєю “мікротеорією” чудово намагається відобразити його складність.

Конкретика | Patreon | Блог Відкрити / Коментувати

2023-01-10 17:23:09 Цицерон. Заборона математиків, або як розуміти давні тексти.

Коли ми читаємо роботи античних мислителів або навіть видатних економістів ХХ століття, варто завжди пам’ятати контекст часу, коли були написані ці роботи. Особливо це стосується таких мислителів, як Платон, Аристотель чи Цицерон. Цікавими є особливості термінології минулого, яку ми також часто сприймаємо через призму сьогодення.

За приклад візьмемо указ імператора Феодосія про заборону «математики». Сам указ можна знайти в Кодексі Феодосія в розділі CTh.9.16.0. De maleficis et mathematicis et ceteris similibus («Про злодіїв, математиків і їм подібних»). На перший погляд може здатися, що імператор заборонив математику. Така інтерпретація пов'язана з банальним нерозумінням того, що для римлян поняття "mathematicis" не мало того значення, що має для нас. Відповідь знаходимо у словнику латинської мови: в терміні măthēmătĭcus римляни вбачали як математику, так і астрологію, яка є псевдонаукою. Тому можемо дійти висновку, що імператор Феодосій заборонив не математиків, а саме астрологів.

Цікавий факт: одна з найвідоміших жінок античності, Гіпатія Александрійська постраждала через те, що вже простий люд в ту добу мало розумів різницю між астрономією та астрологією. Користуючись з цього, недруги Гіпатії, засилля яких на той момент було в церковній бюрократії, підбурювали людей проти неї.

Цицерон. З роботою Цицерона «De res publica» теж не все так просто. Її назву часто перекладають як: «Про державу». В результаті цього легендарна фраза оратора «Res publica est res populi» стала відомою в некоректному перекладі: «Держава - це надбання народу». Це створює неправильне сприйняття, особливо коли цю цитату використовують для пояснення чи виправдання сучасних подій. Для прикладу, "народ" ми часто розуміємо в контексті нації, але сам концепт "нації" з’явився лише у ХІХ столітті. Тобто буквально сприймати переклад цитати Цицерона просто некоректно відносно того сенсу, який він в неї вкладав. Сам народ як поняття мислитель сприймав так:

Народ - не будь-яке об'єднання людей, зібраних разом якимось чином, а об'єднання багатьох людей, пов'язаних між собою згодою в питаннях права та спільністю інтересів.

В академічній науці існує багато дискусій, які намагають транслювати, як саме римляни розуміли поняття res publica. Тому для тих, хто хоче зануритися трохи глибше, я залишу посилання на цікаву публікацію вітчизняного історика А. М. Токарєва з університету В. Н. Каразіна. До слова, Токарєв дійшов цікавого висновку, що саме означає відома фраза Цицерона.

Для нас робота античного мислителя в цілому цінна тим, що зачіпає дуже цікаву проблему - в чому ідея громадянства та хто такий громадянин. Нагадаю, що Цицерон писав в добу занепаду республіки, а це - початок буремних часів, коли Гай Юлій Цезар фактично заклав основу для демонтажу республіки. Відповідно, сам мислитель, який був противником тиранії, намагався надихнути римських громадян не втратити республіку.

Мої суб’єктивні враження від роботи Цицерона. По-перше, те, як він розумів республіку. В його роботі читається, що республіка це об’єднання людей, які мають схожі погляди на світ та володіють чеснотами. Деякі дослідники виділяють ще й те, що громадяни сприймаються в контексті озброєних, бо готові стати на захист свого ладу. По-друге, сам людський союз, який лежить в основі республіки, зведений на основі договірних відносин. Себто заснування республіки полягає умовно у зборах майбутніх патриціїв, де вони домовляться про певний перелік правил, які вони всі схвалюють. Тут є дуже важливий момент: всі ці громадяни брали активну участь в житті республіки. Простими словами, "громадянин" значить не просто права та обов’язки, але й необхідність своєю діяльністю підтримувати республіканський лад. При цьому схожі погляди не означають "диктат однієї думки" - навпаки, римський Сенат був центром дискусій та різних поглядів задля вирішення різноманітних проблем. Бо суть договору, який був укладений між римлянами, стосувався саме головного принципу республіки - протидії появі тиранії.

Конкретика | Patreon | Блог Відкрити / Коментувати

2023-01-08 11:22:06 Громадянська чеснота. Сильне громадянське суспільство.

Громадянська чеснота в політичній думці здебільшого означає, що громадяни ставлять суспільне благо вище, ніж власні інтереси. Для прикладу, якщо виходити з цього трактування, можна згадати вчинки добровольців, які самостійно мобілізуються в армію, не чекаючи призову. В їхньому випадку час, який вони могли витратити до моменту призову на родину чи особисте життя, вони жертвують для захисту наших свобод. Таким ж за духом проявом громадянської чесноти є меценатово, волонтерство, просвітницька чи громадська діяльність. Себто, громадяни витрачають власні кошти, час, а деякі і значну частину життя для того, щоб створити для суспільства блага, яких йому не вистачає. Такі громадяни об’єднанні, можна сказати, спільною свідомістю, щодо необхідності жертвувати своїми ресурсами для того, щоб штовхати суспільство та державу до прогресу.

Свідомі громадяни формують та закладають фундамент громадянського суспільства, роль якого в побудові держави колосальна. Якщо знову-таки зачепити улюблену тему каналу про інклюзивні інститути, себто коли правила є рівними для всіх: починаючи від політичних,закінчуючи економічними, то в книзі «Вузький коридор» (переклад Наш Формат) професори Аджемоглу та Робінсон виділили громадянське суспільство, як ключову складову для успіху держави. В ній автори зазначили, що громадянське суспільство протидіє появі деспотичної держави, тим самим балансуючи систему. До слова, й держава балансує зі своєї сторони, - а саме контролює силу та дотримання правил (Закутаний Левіятан), в той же час звітуючи перед громадянами (демократичні інститути). Свідомі громадяни стають фундаментом всієї системи напряму впливаючи на успіх держави.

Якщо поглянути на термін “громадянська чеснота” зі сторінок Britannica, то там зазначається, що громадяни розвивають чи дотримуються певних особистих якостей та правил, які в свою чергу покликані підтримати цінності політичного устрою/режиму. Можна сказати, що тут вже відображається більш конкретизована трактовка поняття, яку можна віднести за духом до римської, а саме до робіт Цицерона, який бачив в громадській чесноті інструмент, який повинен був би запобігти поваленню республіканського ладу. При цьому, сама громадянська чеснота в його роботах мала головні складові (пізнання істини, помірність, велич духу та справедливість) та була покликана аби озброєні громадяни діяли в інтересах республіки, а не в особистих.

Цікавий і дуже важливий момент на який вказував ще Арістотель: самі чесноти неможливо отримати у спадок їх можна лише набути. Себто, для розвитку тих чи інших чеснот потрібно мати зовнішні умови, зокрема, розвинену інфраструктуру громадських організацій, творчість (книги, фільми тощо) та просвітницька робота. Умовно: якщо ми хочемо мати сильне громадянське суспільство (яке до слова у нас справді розвивається), то для цього потрібна широка популяризація образу свідомого громадянина. Тут починається від банального «відповідальне волевиявлення» до більш серйозного участь в ініціативах громадянського суспільства.

Чому люди сповідують подібні чесноти? Умовною мотивацією появи чеснот є багато факторів: традиції, принципи, навколишнє середовище і навіть релігія. Себто, ті ж релігійні закони можуть стати джерелом чеснот, про що зазначав сам Адам Сміт в трактаті «Теорія моральних почуттів»: Головний християнський закон проповідує нам любити ближнього, як самого себе, а великий закон природи полягає в тому, щоб ми любили себе не більше, ніж ми любимо інших (…).
Примітка: Є ще цікавий погляд на чесноти громадянина від Бенджаміна Франкліна (цикл постів про нього можна знайти на каналі Останній капіталіст).

Висновок. Громадянська чеснота розглядається такими науками, як правознавство, політична філософія, але сам дух терміну лягає в основу існування суспільства та ідей, якими воно живе. В цьому пості, хотілось нагадати, що чесноти є важливими для об'єднання абсолютно різних людей в державі заради кращих в ній змін.

Конкретика | Patreon | Блог Відкрити / Коментувати

2022-12-31 20:10:33 Контент. Підсумки року.

Почну з контенту. Ключові напрями, а саме інститути, економічні дива і далі залишаться головними. Проте, я планую додати ще цікавинок про цінності демократії та чесноти республіки, які варто пам’ятати. Я сподіваюсь, поки можу, буду випускати по одному сценарію в місяць для відео у друзів з Останнього капіталіста і, звісно, статті, на основі яких я і роблю сценарії. Також, скоро я все ж опублікую бодай частину роману (І частина - 15 глав для знайомства), з яким я обіцяю Вас познайомити вже дуже давно. Шлях, до того, що можна назвати книгою, забрало в мене багато часу, а війна й зовсім поламала плани, доречі, далі про неї…

Мої підсумки року. Ніколи не подумав би, що я буду витрачати дні на полігоні, вчитись «крити», працювати в парі, бігаючи «змійкою» чи з нетерпінням чекати уроки, коли вдасться нарешті попрацювати з тренажером для NLAW. Ніколи б не повірив, що вдома замість того, щоб читати книги, я буду холоститись з власною М4А1, тренуючи вкладку.

Цей рік буквально змінив все в моєму житті і я зовсім не радий цим змінам. Поки мої БР в ДФТГ не наказують висуватись у місця де час зупиняється, де кожен наступний подих може бути останнім. Війна, про яку я читав чи писав на сторінках все ще не опублікованого роману, зовсім не має тої нотки героїчності, яку хочеться всім бачити. Історії передової нищать будь-які романтичні образи про людей, зброю та війну…

Однак, війна з росіянами була неминуча, про що я писав напередодні великої війни, бо народ рабів московського царя не може жити спокійно, коли у сусіда краще, ніж в нього.

Ключовий посил цього посту, далі не буде легше, далі, навіть після кінця війни, потрібно буде докласти титанічних зусиль, щоб подолати не тільки економічну кризу, але й головну - демографічну. Викликів багато і всім вистачить роботи, браття та сестри. Бажаю, Вам зустріти вже 2024 рік живими та здоровими в мирі та любові…

Перемоги ЗСУ! Та з наступаючим новим 2023 роком!

Конкретика | Patreon | Блог Відкрити / Коментувати

2022-12-27 17:31:34 Міць КНР перебільшена, або не шукайте чорну кішку в темній кімнаті.

Я вже не раз зазначав, що світ знає про економіку КНР в буквальному сенсі дуже мало. Однією з причин є те, що автократичні країни контролюють статистичні органи. Відповідно, можна регулярно підмальовувати дані зростання ВВП і за десятиріччя дійти до вражаючих результатів за формулою складного відсотка. Саме це, в принципі, ми і бачимо на прикладі КНР - «другої економіки світу», як і її старший брат СССР свого часу. Ще в середині осені у Financial Times було опубліковано цікавий графік, який показує як з часу приходу до влади Сі знизилася відкритість економічної статистики. Таким чином автори вирішили відреагувати на рішення Бюро статистики КНР відкласти публікацію вельми поганих даних за ІІІ квартал 2022 року. Позаяк саме зараз для всіх є очевидним, що темпи зростання КНР сповільнюються, відповідно й дані ставатимуть ще менш доступними.

Автори FT зазначають, що до обрання Сі ще в 2012 році в державному бюро статистики КНР можна було знайти масу відкритих та постійно оновлюваних даних. Однак вже у 2016 році більше половини показників, які публікувало державне бюро та муніципалітети КНР, були просто закриті. Таке рішення можна пояснити не тільки бажанням домалювати статистику, але й “необхідним” для підготовки до війни за Тайвань. Сі, як і його друг Путін, так само бачить успіх свого правління не в покращенні життя власних “громадян” (хоча тут доречніше було б казати “рабів“, бо у громадян є права та свободи), а в територіальній експансії. Попри те, що КНР поки активно не втручається у війну з Україною, напрям руху її диктатора до ізоляції натякає, що одного дня все може різко змінитися.

До слова, у відео про звіт Госплану на каналі Останнього Капіталіста, до якого я робив сценарій, я теж вказував на проблему КНР, посилаючись на дослідження Мартінеса (була згадана у статті FT) та відео з каналу Money&Macro. Там автори зазначили, що економіка КНР може бути набагато меншою, ніж говорить офіційна статистика. Зазначу, що модель, яку вони використовували, заснована на зображеннях нічного освітлення держав з космосу. Така модель є вельми сміливою, але, як зазначає у висновках Мартінес, збільшення нічного освітлення корелює з офіційними даними стосовно зростання ВВП, які публікують країни демократій. При цьому дані, які публікують автократії, та освітлення їхніх держав не мають такої кореляції. Звісно цю модель можна критикувати і цілком справедливо, що, власне кажучи, часто робили фанати «китайського шляху в совок». Втім, даним Financial Times вже важко щось протиставити.

А що з тими даними, які публікують? Тут досить цікава історія. Зокрема у статті The New York Times є дуже цікавий коментар Дерека Сіссорса, старшого наукового співробітника Американського інституту підприємництва у Вашингтоні, який зазначив:

... раніше йому вдавалося отримувати відповіді китайських чиновників про те, як розраховується статистика інвестицій (прим.: капіталовкладень тощо.). Але в останні кілька років вони вже не хочуть обговорювати свої дані.

Такий підхід не є чимось дивним для автократій - достатньо згадати лише епоху СССР, який малював статистику ударними темпами. Стимул недемократичних режимів тут досить простий: якщо цифри будуть поганими, у людей можуть виникнути питання на кшталт “а куди ми рухаємося?“. А відповідь на це питання можуть дати люди, які спробують “підсидіти“ режим. Простими словами, коли легітимність влади базується не на демократичній традиції, вона завжди буде намагатися втримати владу будь-якою ціною.

Автократи будують свою легітимність довкола міфічного образу і достатньо, аби в нього вірила лише невелика частина населення та силовий апарат. Тому, прихильники диктатури, будьте обережні зі своїми бажаннями, бо дуже легко знайти “сильну руку” та “міцного господарника”, а от позбутися його потім набагато складніше.

Конкретика | Підтримати Конкретику на Patreon | Творчій Блог Автора Відкрити / Коментувати

2022-12-26 21:38:40 Госплан СССР, або тотальний провал “перегонів” зі США.

В новому нашому відео на каналі "Останній капіталіст" Ви можете ознайомитись із унікальним звітом 1967 року від Госплану СССР, в якому було підбито перші підсумки так званого “економічного змагання” зі США. Зазначу, що сам звіт був створений для «службового користування» і не так давно його стало можливо знайти в мережі за назвою: “Современное состояние экономического соревнования СССР и США 1967 год”.

Чим цей звіт такий цікавий? По-перше тим, що Госплан дійсно намагався донести до керівництва СССР, що економіка вже в 60-х почала сповільнюватись. Ба більше, аналітики навіть правильно вказали на слабкі місця системи. Особливу іронію викликає апелювання Госплану до досвіду промислової політики Японії, що натякає на кризу ідей в СССР. На додачу, вони виокремили колосальні проблеми у питанні впровадження інновацій. Госплан вже тоді прямо пише, що асортимент нової продукції в СССР програє капіталістичним країнам.

Одна з головних проблем, яку також відмічає Госплан, це провал "мізків", зокрема, науково-дослідні інститути не могли створити серійний товар. Цьому заважала не тільки масова перекачка всіх талановитих вчених у ВПК, але й структурні проблеми. До слова, історик економіки Роберт Ален у своїй книзі «Від ферми до фабрики» підкреслював, що зв’язку між виробництвом та вченими в інститутах просто не було. Відповідно, розробляючи новий товар він не потрапляв до потенційних виробників. На додачу, сама система плану не давала стимулів для запуску нової продукції, бо була прив’язана до кількісних показників, а не до якісних.

На фоні всього цього не дивно, що темпи зростання продуктивності праці в СССР падали, хоча ще в 50-х вони зростали в два рази швидше, ніж у США. Втім, тут не варто дивуватися - всі економіки, які проводять активну індустріалізацію, переводячи робочу силу з низькопродуктивних галузей (сільське-господарство) в більш продуктивні (промисловість), напочатку зростають вражаюче високими темпами. Однак вічно перекидати робочу силу та будувати нові заводи неможливо і тоді у гру вступають якісні фактори або технології, яких СССР не мав.

У 1989 році вже ЦРУ у своєму закритому звіті The Soviet Microelectronics industry: Hitting a Technology Barrier підтвердило занепокоєння Госплану, щодо долі перегонів в технологічних сферах. Зокрема, в сфері мікроелектроніки: мікросхеми, процесори та інші компоненти. Все це було потрібно як у ВПК, так особливо і в цивільному секторі. Втім, СССР не міг забезпечити цивільний сектор якісними компонентами через критичну обмеженість доступних потужностей. В ЦРУ зазначали, що совок використовував верстати власного виробництва для цивільних компонентів і - увага - верстати ЗАХІДНОГО виробництва для військових потреб. Однак через динамічний розвиток мікросхем та процесорів для переходу на нове покоління стала необхідною заміна всього устаткування, а потужностей та технологій для його виробництва в СССР просто не було.

Ефективність санкцій. СССР передав новій Росії у спадок дуже важливий урок - не грай із санкціями. Зокрема, до оголошення санкцій у 1980 році, які були покликані остаточно відрізати «імперію зла» від західних технологій, совок встиг закупити обладнання для виробництва компонентів мікроелектроніки. Втім, через те, що його потрібно було оновлювати кожні 5-7 років, аби слідувати за прогресом, совок залишився в ізоляції зі старим устаткуванням. А позаяк країна «рад» могла лише красти технології, а не створювати їх, на рубежі 70-х року весь умовний «розвиток» зупинився. Ба більше, вправна гра США із «Зоряними війнами» загнала залишки потужностей, які можна було використати для покращення життя «совєцкіх граждан», на абсолютно неефективні космічні програми на кшталт «Енергія-Буран».

Висновок. Для багатьох фанатів СССР звіт Госплану зазначає, що ніяких перегонів зі США не було, бо американці навіть не знали, що беруть в них участь. При цьому для всіх, хто знає ціну совєтам, звіт зайвий раз натякає, що навіть в тій системі були якісні кадри, які намагались її врятувати, а саме такі - найнебезпечніші вороги України. Відкрити / Коментувати

2022-12-21 09:40:49 Освіта та інновації. Роль викладацького складу.

Викладацький склад є основою будь-якої освітньої системи, і чим більш він якісний – тим вищий людський капітал система здатна звести.

Відбір викладацького складу в кращих ВНЗ проходить через рівень занурення кандидата в предмет, який він прагне викладати. Тобто – наскільки викладач близький до так званої «межі знань». Умовно, цю межу серед викладачів з економіки можна визначити на основі кількості публікацій та цитованості в кращих академічних журналах. Тобто, публікації кандидата в American economic review чи Journal of Political Economy можуть допомогти йому влаштуватись на роботу у хороший ВНЗ в США та ЄС. Ці журнали вважаються найкращими, бо роботи, які там публікуються, проходять відбір та ретельну перевірку наданих авторами даних. Також це свідчить про те, що викладач займається передовими дослідженнями і створює нові знання.

На важливість саме занурення викладача у дослідницьку роботу або у роботу на «межі знань» звертають увагу професори Біазі та Ма, які опублікували цікаве дослідження «The education-innovation gap». Воно вкотре показує, наскільки важлива якість викладацького складу, бо чим сучасніші програми вони пропонують студентам – тим кращі результати вони показують. До слова, про те, що освіта впливає на темпи економічного зростання та індивідуальні доходи населення, я писав ще минулого року, коли посилався на авторитетну роботу Еріка А. Ганушека. Себто, надання якісної освіти може приводити до прориву не лише через інновації, але й загалом через постачання якісної робочої сили на ринок праці.

Професори в своїй публікації, застосовуючи сучасні методи аналізу тексту до великої вибірки програм курсів (фіксуючи зміст курсів) та академічних публікацій (фіксуючи межі знань), побудували нову метрику – розрив між освітою та інноваціями. Розрив між освітою та інноваціями призначений для визначення відстані між змістом освітніх програм та межею знань. Зокрема, вони визначають розрив як відношення подібності між змістом курсу та знаннями з більш старих джерел (охоплених статтями, опублікованими кілька десятиліть тому) та між змістом курсу та новими, передовими знаннями (охопленими останніми статтями). Таким чином, умовно, за літературою, використаною для створення навчального курсу, автори дослідили освітні програми, оцінюючи – які з них знаходяться на «межі знань», а значить є більш якісними, і які знаходяться далеко від межі, відповідно менш якісні.

Важливість дослідницької роботи викладачами. У своїх висновках вони зазначили, що більшість викладачів вищих навчальних закладів розподіляють свій час та зусилля між викладанням та дослідницькою роботою, що відображає подвійну місію університетів зі створення та розповсюдження знань. Оскільки часу завжди не вистачає, ці завдання часто розглядаються як конкуруючі.

Також їхні результати підтверджують гіпотезу: розрив між освітою та інноваціями значно менший для курсів, які викладають викладачі, які більш активно проводять дослідження (тобто вони більше публікуються, частіше цитуються та отримують більше грантів). Натомість розрив вищий для викладачів, які не займаються дослідженнями на “межі знань”. Розрив також менший, коли власне дослідження викладача ближче до тем курсу.

Ці результати наголошують на тому, що правильний розподіл викладачів за курсами може наблизити зміст освіти до “межі знань”. Вони також дозволяють припустити, що інвестиції в дослідження факультету – як державні (державні гранти), так і створені кожним навчальним закладом – можуть принести додаткову віддачу у вигляді наданні студентам освіти, яку можна віднести до “межі знань”.

Висновок. Прочитавши публікацію професорів, я чомусь згадав освітні реформи Сінгапуру. Тоді Лі Куан Ю будував не просто школи чи університети, але зі своїм урядом створив окрему стратегію по викладацькому корпусу. Бо не може бути якісної освіти без професійних викладачів, у свою чергу їх не може бути без гідної оплати праці. Саме освітня стратегія України зіграє ключову роль у нашому майбутньому, визначивши місце, де саме на економічній мапі світу ми будемо… Відкрити / Коментувати

2022-12-15 15:31:40 Чи могла ОУН(б) заснувати інклюзивні інститути?

Завдяки послідовній дискредитації руху ОУН московитами (прим.: в пості про ОУН(б)), ми знаємо небагато цікавих історій про наш національно-визвольний рух. До слова, образ ОУН паплюжили навіть в добу незалежності - зокрема, через совєтський кінематограф, коли «українські» телеканали активно транслювали фільми на кшталт «Застава», «Вечный зов» тощо. Тому не дивно, що до 2014 року сильний зв’язок з тим явищем зберегли здебільшого землі Галичини та Волині, які були ядром національно-визвольного руху.

Ідеологія ОУН(б). Цей пост не претендує на досконале викладення історії руху - на меті лише описати підсумки одного зі з’їздів, а саме ІІІ-го Надзвичайного великого збору ОУН (б). Він цікавий тим, що ОУН Бандери змінила свій курс від ідей інтегрального націоналізму (далі - ІН), за Дмитром Донцовим, до ідей демократичних. Аби не заглиблюватися в саму ідеологію ІН, я перелічу деякі ключові засади. Зокрема, якщо говорити про політичні інститути, то за Донцовим державою повинен керувати вождь або «батько нації», більшість політичних інститутів мали бути екстрактивними, а сама система була вкрай ідеологізована. Ба більше, Донцов активно критикував демократію. Інший ідеолог напряму, Сціборський, прямо писав про переваги авторитаризму як мінімум на перших етапах існування держави.

Проте я б хотів підкреслити, що ідеї Донцова чи Сціборського варто розглядати, враховуючи принцип «історизму», який говорить нам, що не варто розглядати їхні погляди в контексті нашої дійсності - навпаки, необхідно враховувати час їх народження. Підкреслю, що час, в якому ми живемо, значно впливає на наш світогляд. Донцов проходив становлення в епоху занепаду української державності й, водночас, в епоху її героїв. Я не можу сказати експертно, але проголошені в роботах Донцова принципи вочевидь йдуть у розріз з тим науковим консенсусом, який ми маємо сьогодні, і це треба пам’ятати незалежно від Вашого ставлення до Донцова. Зокрема, достатньо згадати одне з найбільш цитованих досліджень економіста Дарона Аджемоглу про ключову роль демократії в економічному зростанні.

Які ж ідеї просував ІІІ-й Надзвичайний збір ОУН(б)? Ключовий момент - це відхід від засад, проголошених Донцовим. Історики мають різні погляди з приводу стимулів, що викликали ці зміни. Втім, я б схилявся до того, що лідери ОУН, побачивши міць Заходу, усвідомили необхідність перегляду своїх поглядів на західну демократію. Це говорить в першу чергу про те, що лідери ОУН шукали кращі ідеї та механізми для майбутньої української держави. В роботі Володимира Третяка «ІІІ-й Надзвичайний великий збір ОУН (б) як етап українського державотворення» автор описує, до чого прийшли ОУН в обговоренні образу майбутнього України:

«були задекларовані свободи в соціальній, економічній, освітньо-­культурній та релігійній сферах життя. Йшлося про право на вільне володіння землею, націоналізацію промисловості та різні форми влас­ності, гарантії гідних умов праці з усуненням різних форм експлуатації, її оплата, право на вільне створення профспілок для захисту робітників та їхньої участі в управлінні підприємствами, гендерну рівність, державні гарантії у сферах медицини, освіти, науки, опікування проблемами дітей та молоді, пенсійне забез­печення, свободу думки, друку, право на вільне віросповідання та відділення церкви від держави тощо.»

Невже ОУН виступала проти капіталізму? Варто звернути увагу на те, що це не була повністю завершена конструкція держави. Це був лише перший крок до формування майбутніх її засад. Надодачу, не можна забувати про вплив оточення - роль держави в економіці в досвіді провідників ОУН була значною. Вже згодом погляди поступово трансформуватимуться, коли оунівці потраплять на Захід. Для нас тут ключовим моментом є те, що ОУН шукала кращі конструкції для нашого майбутнього. На відміну від лідерів окупаційного режиму УССР, серед яких були українці, саме у лідерів ОУН були реальні шанси заснувати Українську державу на міцному фундаменті. Як показує історія, шлях до демократії та свобод завжди полягав в основі української ідеї державності. Відкрити / Коментувати