Біблійні розважання Скинії

2022-02-19 00:31:45 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

19 лютого
Субота

Друге послання апостола Павла до Тимотея 3, 1-9

Сину Тимотею, знай це, що за останніх днів настануть скрутні часи, бо люди будуть самолюби, грошолюби, зарозумілі, горді, наклепники, непокірні батькам, невдячні, безбожні, без любови, непримирливі, осудливі, розбещені, жорстокі, недобролюбні, зрадники, нахабні, бундючні, більше розкошолюбні, ніж боголюбні, вони мають бо вигляд побожности, сили ж її зреклися. Таких цурайся. Бо то з таких походять ті, що влазять у доми і зводять легкодушних жінок, обтяжених гріхами, які дають себе вести різними похотями, навчаються ніби ввесь час, але ніколи не можуть дійти до розуміння правди. Як Янній та Ямврій противились були Мойсеєві, так ці противляться правді, люди зіпсованого розуму та не випробувані у вірі. Але вони не матимуть успіху, бо їхнє безумство всім стане явним, як воно було з безумством тих.

Євангеліє від Луки 20,45 – 21,4

Сказав Господь своїм учням:

– Остерігайтеся книжників, що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах; що поїдають доми вдовиць і довго моляться на показ – вони приймуть суворіше осудження.

Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбоні. Побачив він також вдову убогу, що кидала туди дві лепти, і сказав:
– Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх. Усі бо вони вкинули як дар Божий зі свого лишку, вона ж з убозства свого вкинула ввесь свій прожиток, який мала. Відкрити / Коментувати

2022-02-17 22:39:01 Розважання від Скинії

Сьогодні Євангеліє зосереджується на жіночій постаті, що передвіщає та підготовляє до страждань Христа мовчазним пророчим жестом, який вказує на центральне значення Пасхи. Цінність пахощів, які жінка вилила на голову Ісуса, одразу помічають обурені свідки цієї сцени. Сума у триста динаріїв становить приблизно річний заробіток заможного селянина! Отже, безсумнівно, цей жест викликав скандал. Так само скандальною є гнівлива поведінка присутніх. Виникає також і питання про справжню причину такого обурення: його викликала турбота про бідних та їхні потреби чи тут замішані також негативні почуття до самого Ісуса? Є очевидним, що грошова вартість цього вчинку не може не викликати питань про його мотиви. Стаючи на захист жінки, Ісус звертає увагу на її любов, яка ніяк не суперечить любові до бідних та їхніх потреб. Як і у випадку з вдовою, Ісус вказує на приховане та несподіване (може, й для самої жінки) значення події. Це пророцтво-попередження про Його смерть і воскресіння. Нард був однією з олій, якою змащували тіла померлих. Після хресної смерті тіло Ісуса так і не встигли намастити, адже на третій день Він воскрес. Отже, в цьому вчинку жінки зустрічаються смерть та воскресіння Господа – вона намащує нардом живе тіло! Її вчинок проголошує віру в Христа, померлого та воскреслого заради нашого спасіння. Її вчинок не тільки не ігнорує вбогих, але й ставить їх у центр уваги. Адже слова Ісуса про те, що бідних завжди будемо мати, є нагадуванням про те, що ми не можемо задовольнитися вже наданою допомогою. Це нагадування лунає щоразу, коли ми зустрічаємо поміж себе на Літургії чи в приватній молитві того самого Господа, якому своїм вчинком проявила любов та пошану ця жінка. Отже, цей уривок не тільки підтверджує наш обов'язок допомагати бідним. Він також нагадує про нашу віру у померлого та воскреслого Христа, знаком якого є вбогі, що їх ми матимемо завжди впродовж історії людства. Господь каже, що цей вчинок жінки є проголошенням суті Євангелія, ось чому про нього згадуватимуть по цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія. Відкрити / Коментувати

2022-02-17 22:38:27 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

18 лютого
П’ятниця

Перше соборне послання апостола Івана 2, 7-17

Улюблені, не нову заповідь вам пишу, а давню, що ви одержали спочатку. Ця давня заповідь – слово, що ви чули. Знову ж нову заповідь пишу, – це правдиве в нас і в ньому, – бо темрява проминає і правдиве світло вже світить. Хто каже, що він у світлі, але ненавидить брата свого, той у темряві і досі. Хто ж любить брата свого, той у світлі пробуває і в ньому причини до спотикання немає. Хто ж ненавидить брата свого, той у темряві, і в темряві він ходить, і куди йде, не знає, бо темрява у нього засліпила очі.

Пишу вам, дітоньки,
бо ваші гріхи відпущені вам задля його імені.

Пишу вам, батьки,
бо ви пізнали того, хто споконвіку.
Пишу вам, юнаки,
бо ви перемогли лукавого.

Писав вам, дітоньки,
бо ви Отця пізнали.
Писав вам, батьки, бо ви пізнали того, хто споконвіку.
Писав вам, юнаки,
бо ви сильні,
і слово Боже у вас пробуває,
і ви перемогли лукавство.

Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хто любить світ, у того немає любови Отця; бо все, що у світі – похіть тіла, похіть очей і гордість життя, не від Отця, але від світу. Світ проминає і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, остається повіки.

Євангеліє від Марка 14, 3-9

Того часу, як Ісус був у Витанії, в домі Симона прокаженого, як був за столом, підійшла жінка з алябастровою посудинкою щирого дорогоцінного нарду і, розбивши посудинку, вилила йому на голову. Деякі обурилися і говорили між собою:

– Навіщо така втрата мира! Таж його можна було продати більш ніж за триста динаріїв, і гроші дати бідним.

І вони ремствували на неї. Але Ісус сказав:
– Лишіть її. Чого її непокоїте? Вона зробила для мене добрий вчинок. Бідних бо ви завжди маєте з собою, і коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон. Істинно кажу вам: по цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідуватись це євангеліє, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї. Відкрити / Коментувати

2022-02-16 23:23:43 Розважання від Скинії

Хто затаює свої гріхи, той не матиме щастя-долі, а хто признавшись у них, їх покине, той зазнає ласки (Прип 28,13). Цей уривок зі Старого Завіту гарно висвітлює те, про що говорить нам св. Іван Богослов. Цей рецепт щастя був відомий ще задовго до новозавітних подій.

Якщо у тебе нещасливе життя, якщо дорога твого життя не приносить спокою та миру – заглибся у свою душу, в своє серце. Вийди на глибінь, подивись, може, якась частина твого серця ще закрита для Ісуса, може, ти маєш потребу ще щось перед Ним визнати? Невже тобі нема що визнати? Тоді визнай перед Ісусом свою неміч щось змінити в своєму житті, в неможливості змінити ту долю, яка не влаштовує тебе, визнай, що ти людина, а Він – Бог. А Господь нас запевняє у своєму Слові, що він не залишить таке щире визнання і простить нам все, очистить нас від усякої неправди, тобто повністю. Не тільки від тієї неправди, про яку ми знаємо, а й про ту, якої ми не бачимо, тобто від всілякої.

Щоб побачити свою неправду і визнати її перед Богом, потрібно перебувати в Його слові. 10-й стих сьогоднішнього Апостола каже нам саме про це. Якщо хочеш бачити правду про себе, перебувай у Його слові. Якщо не бачиш у собі неправди, це означає, що ти недостатньо перебуваєш у слові Божому. А хто береже Його слова, в тому любов Божа справді досконала (5-й стих), та якщо будеш так робити, то будеш наслідувати Христа та поводитися, як Він (6-й стих).

Господи, відкрий мені таємниці Твого слова, допоможи побачити себе у правді Твого світла, таким, яким я є. Допоможи визнати свої гріхи та свою неміч, про яку я навіть не здогадуюсь. Визнати її та віддати Тобі. Допоможи не приписувати справи Твоєї благодаті, яка діє в мені, силі моєї волі. Дозволь визнати, що я лише людина, яка неспроможна бути чистою сама по собі, що тільки ти можеш очищати, дарувати радість і наповнювати своїм невимовним світлом. Хочу перебувати в Твоїй правді, в Твоєму слові по всі дні життя мого. Відкрити / Коментувати

2022-02-16 23:22:40 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

17 лютого
Четвер

Перше соборне послання апостола Івана 1,8 – 2,6

Улюблені, коли кажемо, що гріха не маємо, ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає. Якже визнаємо гріхи наші, він вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди. Коли ми кажемо, що не згрішили, чинимо його неправдомовним, і слова його в нас немає.

Мої дітоньки, пишу вам те, щоб ви не грішили. Якже згрішить хто, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного. Він – примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу.

З того знаємо, що ми його пізнали, коли заповіді його бережемо. Хто каже: я його знаю, і заповідей його не зберігає, той неправдомовець і в тому правди немає. Хто ж береже його слова, в тому любов Божа справді досконала. З того і знаємо, що ми у ньому. Хто каже що в ньому пробуває, повинен так поводитись, як він поводився.

Євангеліє від Марка 13,31 – 14,2

Сказав Господь своїм учням:
Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть.

Про день же той чи годину, ніхто не знає: ні ангели на небі, ні Син, тільки Отець. Глядіть, чувайте, не знаєте бо, коли настане той час. І воно так, як чоловік, що, від'їзджаючи, зоставив свій дім, дав слугам своїм владу й кожному роботу і велів воротареві пильнувати. Так пильнуйте і ви, бо не знаєте, коли прийде пан дому, увечері чи опівночі, чи як запіє півень, чи уранці, щоб коли вернеться несподівано, не застав вас уві сні. А що вам кажу, кажу всім: чувайте!

Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, і первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити, 2. та казали:
– Тільки не під час свята, щоб не було розруху в народі.
Розважання від Скинії
__Хто затаює свої гріхи, той не матиме Відкрити / Коментувати

2022-02-16 01:21:37 Розважання від Скинії
Гадаю, що це може статися двома способами. Або Господь прийде у Церкві, як на облаці. Так Він і тепер приходить, згідно зі сказаним: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах (Мт 26,64). Він прийде з великою силою та величчю. Бо Його сила та велич проявляють себе у Його святих, яким Він надасть цю велику силу, так що ніхто не зможе перемогти їх. Або ж Він прийде у плоті, в якій і сидить праворуч Отця (пор. Мр 16,19; Рим 8,34; Кол 3,1), в якій помер і воскрес, і зійшов на небо. (...)

Це ті самі хмари, на яких Він прийшов і на яких ще прийде судити живих і мертвих (пор. Діян 10,42; 2Тим 4,1; 1Петр 4,5). Але спочатку Він прийшов у хмарі, коли Його голос пролунав у Євангелії: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який (...) ітиме на небесних хмарах (Мт 26,64; пор. Лк 22,69). Що означає віднині? Хіба Господь не прийде тоді, коли всі люди на землі голоситимуть? Але ж спочатку Він прийшов у своїх проповідниках і наповнив собою весь світ. Тож не пручаймося його першому пришестю, щоби не лякатися другого! (...)

Він згромадить усіх своїх обраних від чотирьох вітрів, тобто з усього світу (пор. Мт 24,31). Адже й сам Адам, як я казав раніше, грецькою означає увесь світ. Лише чотири літери: А, Д, А, М. Чотири сторони світу грецькою мовою починаються з цих літер: Анатолі означає схід, Дисис – захід, Арктос – північ, Месимбрія – південь. Самого Адама було розпорошено по цілому світу. Він був лише в одному місці, але впав (згрішив), і, наче розбившись на уламки, наповнив собою увесь світ (пор. Бут 3,1-24). Одначе милість Божа позбирала ці уламки звідусіль, зігріла їх полум'ям любові й наново з'єднала те, що розбилося. Відомо Скульптору, як це зробити, тож нехай ніхто не втрачає надії. Так, тут потрібний великий талант, але хто ж наш Скульптор, подумайте лишень! Відновив Той, хто й створив. Хто зробив, той і обновив. Він буде судити земний світ та народи за своєю правдою та істиною. Що є правда й істина? Що Він згромадить своїх обраних для суду, а інших відокремить від них (пор. Мт 25,32).

св. Августин Відкрити / Коментувати

2022-02-16 01:21:14 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

16 лютого
Середа

Друге соборне послання апостола Петра 3, 1-18

Улюблені, це вже друге послання я вам пишу. В них нагадую вам і розбуджую у вас здорову думку, щоб ви пригадували ті слова, що святі пророки були предсказали, та заповідь ваших апостолів, заповідь Господа і Спаса. Насамперед затямте собі те, що за останніх днів прийдуть із насмішками глузливці, які житимуть у своїх похотях і говоритимуть: «Де той обіцяний його прихід? Відколи бо батьки поснули, все пробуває так, як було на початку сотворення». Скрите перед ними, – бо самі того хочуть, – що небо було здавна і що земля з води постала й через воду, словом Божим, тому тодішній світ загинув, затоплений водою. Нинішнє ж небо й земля збережені тим самим словом, тримаються для вогню на день суду й погибелі безбожних людей.

Одне нехай від вас не утаїться, любі: що один день перед Господом, як тисяча літ, і тисяча літ, як один день. Не зволікає Господь з обітницею, як деякі це вважають за зволікання, але показує своє довготерпіння до вас, бо не хоче, щоб хто загинув, лише щоб усі прийшли до покаяння. День же Господній прийде, як злодій: і тоді небо з шумом перейде; первні, розпалені, розтопляться і земля з ділами, що на ній, розпадеться.

І коли так усе це має розпастися, якими святими слід вам бути у всім вашім житті та в побожності, очікуючи і прискорюючи день Божого приходу, коли небо, палаюче, розстане, і первні розпалені розтопляться. Ми очікуємо, однак, нового неба й нової землі, згідно з його обіцянкою, на яких справедливість пробуватиме.

Тому, любі, очікуючи цього, старайтеся, щоб він найшов вас безплямними і бездоганними у мирі. Довготерпеливість Господа нашого вважайте за спасіння, як і любий наш брат Павло, за даною йому мудрістю, писав вам, що, зрештою, в усіх листах він робить, коли про це говорить. У них є дещо трудне до зрозуміння, що люди без освіти і нетверді у вірі перекручують, як і інші писання, на свою власну погибіль.

Ви ж, любі, знаючи це наперед, бережіться, щоб не датися збаламутити блудом беззаконних і не відхилитися від вашої непохитности; але ростіть у благодаті та пізнанні Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Йому слава і тепер, і по день вічний. Амінь.

Євангеліє від Марка 13, 24-31

Сказав Господь своїм учням: після того горя,
сонце затьмиться,
місяць не дасть свого світла,

зорі спадуть з неба,
і сили небесні захитаються.

І тоді узріють Сина чоловічого, що йтиме на хмарах з великою силою й славою. Тоді він пошле ангелів і збере своїх вибраних із чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.

Від смоковниці навчіться притчі: коли віття її стає м'яким і пускає листя, знаєте, що літо близько. Так і ви, коли побачите, що це діється, знайте, що він близько, при дверях. Істинно кажу вам: не мине цей рід, доки усе це не збудеться. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть. Відкрити / Коментувати

2022-02-15 00:07:39 Розважання від Скинії

Закон Мойсея вимагав, щоби на 40-й день після народження першого сина батьки прийшли до єрусалимського Храму та пожертвували свого первородного Господу, а мати відбула обряд ритуального очищення. Марія з Йосифом так і вчинили. Цей обряд мав на меті посвятити первородного сина Богу на згадку про те, як свого часу Бог урятував від смерті первородних синів Ізраїля у Єгипті.

Євангелія наголошують на цій події, тому що вона стає моментом великого об'явлення особи Христа. Старий Симеон, побачивши Дитя Ісуса, зворушився та, натхнений Святим Духом, вітає Його як світло на просвіту поганам; славу твого люду – Ізраїля; знак протиріччя. Але треба помітити й ширший контекст цього опису. Погляньмо на слова, якими починається уривок. Марія та Йосиф привели його в Єрусалим поставити Його перед Господом. Придивімося також до слів, якими завершується уривок та які дають нам можливість побачити дещо з укритого життя Святої Родини в Назареті: Хлоп'я ж росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому.

У християнстві вже не існує цього мойсеєвого обряду посвячення первородного сина Господу. Але його духовне значення збереглося та є досі актуальним. Християнські батьки також мають, в дещо інший спосіб, принести новонароджене немовля до Бога та допомогти дитині потім рости в мудрості й благодаті. Тобто рости не тільки фізично й розумово, але й духовно.

Що сьогодні означає присвятити свою дитину Господу? Це означає визнати, що діти є даром Бога, а отже, належать передовсім до Нього, а вже потім до своїх батька й матері. Саме Бог у момент зачаття створює в дитині духовне начало, яке ми називаємо душею. Зрештою, не вистачить присвятити Господу дітей лише раз у житті, на Хрещенні. Це треба робити завжди, щодня. Батьки мають завжди піклуватися про християнське виховання своїх дітей, передавати їм віру. Не уникати цього обов'язку та не передавати його повністю парафії чи школі. Саме батьки є першими апостолами для своїх дітей. І йдеться не лише про виховні бесіди. Батьки є апостолами, коли дитина бачить їх на молитві, отримує від них відповіді на свої питання та чує їхні судження в різних життєвих ситуаціях. Відкрити / Коментувати

2022-02-15 00:07:19 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

15 лютого
Вівторок
Стрітення Господнє

Послання апостола Павла до Євреї 7, 7-17

Браття, не може бути сумніву, що нижчий благословляється вищим. Ба більше, тут беруть десятину люди, що вмирають; а там – той, про кого свідчать, що живе. І, так би мовити, і Леві, який тепер збирає десятини, дав був десятину через Авраама, бо він ще був у бедрах свого прабатька, коли Мелхиседек вийшов йому назустріч.

Якби, отже, досконалість була через левітське священство, під яким народ одержав закон, яка була б іще потреба постати іншому священикові, по чину Мелхиседека, священикові, що не звався б по чину Аарона? Бо як міняється священство, мусить конче мінятися і закон. Бо той, про кого це говориться, був з іншого коліна, з якого ніхто не служив при жертовнику. Відомо бо, що наш Господь походить від Юди, і про це покоління Мойсей нічого не казав щодо священства. Це стає ще яснішим, коли на подобу Мелхиседека постає інший священик; він став ним не законом тілесної заповіді, а силою життя нетлінного,

бо він прийняв таке свідоцтво:
Ти – священик повіки
по чину Мелхиседека.

Євангеліє від Луки 2, 22-40

В той час принесли батьки дитя Ісуса в Єрусалим поставити перед Господом, як написано в Господньому законі: Кожний хлопець первородний, буде посвячений Господеві. І принесли жертву, як написано в Господньому законі: пару горлиць або двоє голубенят.

А був у Єрусалимі чоловік на ім'я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти, перш ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм, і як батьки вносили дитя Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, він узяв його на руки, благословив Бога й мовив:

Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого
за твоїм словом у мирі,

бо мої очі. бачили твоє спасіння,

що ти приготував перед усіма народами;

світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля.

Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього. Симеон благословив їх і сказав до його матері Марії:
– Ось цей поставлений для падіння і встання багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.

Була там також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком, проживши сім років з чоловіком від дівування свого і зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи Богові вночі і вдень постом та молитвою. І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму.

Як вони зробили все за законом Господнім, вернулися в Галилею, до Назарету, свого міста. Хлоп'я ж росло й міцніло, повне мудрости, і Божа благодать була на ньому. Відкрити / Коментувати

2022-02-13 23:42:36 Розважання від Скинії

Ісус прагне проповідувати Євангеліє всім народам. Ісус сам проповідував Євангеліє і заповів так чинити своїм учням. Це завдання досі актуальне. Наприклад, в Азії є люди, які ніколи не чули Доброї Новини, не знають Ісуса. Та й посеред нас є такі, що знайомі тільки із зовнішніми проявами віри. Вони знають про Літургію, про молитву, про Святе Письмо, про Бога, але зустрічі з Богом не досвідчили. Християнство не є набором правил і списком обрядів, які потрібно виконувати. Хоча заповіді й обряди важливі, самої доброї волі людини недостатньо, щоб їх виконувати. Принаймні на постійній основі.

Християнство – це зв'язок із Христом, реальні живі постійні стосунки з Богом. Це Ісус дає благодать виконувати заповіді, Його присутність надає сенсу обрядам. Якщо під час Літургії не відбувається зустрічі з Богом, якщо не досвідчуємо Його присутності, то очевидно, що важко вистояти, важко змусити себе ходити до храму щонеділі. Якщо немає віри в Боже милосердя, прощення та відпущення гріхів, то важко прийти до сповіді, вона втрачає сенс. Якщо для християнина основним не є Бог, така людина яскраво бачить і болісно сприймає недоліки ближніх і помилки священиків.

Проповідувати Євангеліє – ділитися своєю живою вірою в Бога – непросте завдання. Ісус попереджає тих, хто наважиться виконувати цю заповідь, про переслідування, непорозуміння, гоніння, відкинення й зраду рідними. Тож не дивно, коли хтось тебе ненавидить через Христа, кривдить тебе, бо ти любиш Бога, бережеш Його заповіді й ділишся вірою з іншими. Грішний світ та сили зла противляться Богові. А попри те, у кожному місці є люди спраглі, які шукають сенсу, чекають і готові прийняти слово Правди, відкритися до Бога, повірити.

Ісус потребує тих, хто готовий ризикнути своїм авторитетом, хто наважиться поділитися своєю вірою, незважаючи на можливі переслідування. Ісус шукає тих, хто витримає до кінця. Відкрити / Коментувати